Трохи дива трохи ночі, буде так, як сам захочеш. Трохи чудно, трохи дивно, закарбуйся мить чарівна. Мило мило, тихо тихо, наче вже немає лиха... Прошуміло, прогуло і з водою утекло.

Немає кращого, ніж пам'ять сколихнути, торкнутся забутого давно і, навіть, не згадати, пом'янути, всех тих, с ким було стрітитись дано. Идут роки, минають дні, неначе, дивлюсь у вікна потяга вночі,іскриться думка, мабуть, щось та значить, майнула мимо, знов усе мовчить. Я опаную и думки и пам'ять,а може, навіть, знову до пера, а поки що, згадаю тих, що з нами і те, що забувати не пора.

[Приєднана картинка]Життя минає… Наче все без змін, та невгомонний час - це наш загальний ворог звичайно бреше нам живим усім, що все повернеться в звичайний кругообіг. 09.02.19 із серіїї "Життєві нотатки"© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.---------------------------------------------------------------------------------------------мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com...

Читати далі...

А сонце - то Бог----------------------- Торбинку з коханням повісив на цвях В коморі бажань, та закрив навіть дверці. Шукаю десь сонце, десь там – в небесах, І Бога шукаю в розбитому серці. А сонце то – Бог, а Бог – то кохання, Та тільки існує ще якийсь лиходій. Він хмари збирає всім на страждання, Бо зимно завжди від тих його дій. Так, сонце закрито! Ми як, посліпли, – Все хмари над нами – під сонцем ті хмари. І я вже не птах з крилом білокрилим, І ...

Читати далі...

Присвята гарній розумній жінці...Красива жінка відкидала пасмоЗ чола. Повільно руки піднімала,Щоб всім належати й нікому одночасно.А плоть її сміялась і стогналаУ граціознім танці лебединімПід поглядами сотень глядачів.Повітря билось в пристрасті цнотливійОб їх вуста в напрузі і лобиІ серед Всесвіту тотальної брехні,Думок розпусних і розмов спітнілих,Очей ненависних, без святості у мріях,Красива жінка танцювала щирість.І її тілом правило кохання - Таке велике для тендітної статури.Бліде...

Читати далі...

всім, хто загинув, захищаючи рідний край від ворогівЮначе, воїне, козаче, Ти більше не повернешся живим, Туди де гірко мати плаче, Чекаючи тебе під ворітьми. Ти більше не побачиш чисте небо, Не пройдеш знов босоніж по росі, Родина твоя житиме без тебе, Та лишиться душа твоя у всіх, Хто любить нашу неньку Україну, Хто служить їй в окопах чи полях, Хто любить нашу мову солов’їну, І вчить дітей любити рідний край. Твоя душа ніколи не покине Свій пост і боронитиме всіх нас Уже...

Читати далі...

[Приєднана картинка]невагомієш – наче поночіосипається сніг коричневийв запах кави всотавшись повністюставши мрією новорічноюти вплітаєшся в сірі сутінкинесподівано і меланжевоі казково торкаєш прутикомпомаранчу мов світ оранжеву:це ж яким тобі буде возикомчи машиною чи каретоюхочеш буде пітьма з морозиваледь підсвічена сигаретоютак і тішишся так і падаєшзневагомівши до зникомостітой хто це називає зрадою –стане тінню в наступній повісті

Не шукатиму привід, щоб міцно обійняти,Кольорові шкарпетки для тебе купувати,Подаровані квіти радітимуть у горшиках,Думки і мрії більше не ховатиму у зошитах.В день велосипедами кататимось по місту,Вночі грітись у ліжку ховаючись від світу,Звичайно будуть сірі, можливо злістні дні,Казки, знаєш сама, джерела не надійні.Достатньо навіть посмішки із самого ранку,Що вже казати про дію поцілунку?І миттю все розчиниться у світлих почуттях,От тільки ми й досі знаходимось у пошуках…

Це, мабуть, перший вірш, котрий я взагалі написав. Музою тут виступила палатка ПР на 95 кварталі в Кривому Розі. Критикуйте, до критики прислуховуюсь :)[Приєднана картинка]Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут - [Приєднана картинка]keedhost

[Приєднана картинка]І І дощ змиває всі сліди. І тільки краплі на вікні. Течуть струмки і ріки. Зливаються навіки. Омивають береги. Все оживає навкруги. Квіти мереживом цвітуть. І діти у танок ідуть. І все радіє навкруги. Весна прийшла,цвітуть сади. І бджілка свій нектар розносить. Пташки співають,немов просять. Продовжити оцю красу. І краплі перетворяться в росу.