Замітка була про дитинство, наївність і вміння самостійно вирішувати проблеми. А от чому в мозку випливла асоціація зі спітнілими смердючками в транспорті - не знаю. ДОРОГИЕ ИЗБИРАТЕЛИ!
Я, Александр Вилкул, слезно прошу вас! Проголосуйте за меня, потому что:
• я не умею зарабатывать себе на жизнь ничем другим, кроме как воровством из бюджета;
• я взял деньги, большие деньги, у моих российских хозяев за сдачу им Днепропетровской области, и если не отработаю их, то меня сотрут в порошок;
• я создал за счет бюджетных средств свой бизнес, и если мои оппоненты придут к власти, то заберут его у меня, оставив без средств к существованию;
• я всегда считал вас идиотами и не хотел бы разочаровываться, ибо это приводит к сильному стрессу.
Дорогие избиратели! Будьте милосердными, не позвольте мне лишиться всех тех благ, которые я создал себе на фоне вашего прошлого доверия и некоторых непростых манипуляций на прежних выборах! Сделайте меня своим мэром, и я обещаю, что вы запомните это надолго, если выживете!
«Рыжий оглянулся и сказал таинственно:Меня прислали, чтобы вас сегодня вечером пригласить в гости.«(с) Булгаков
Мені пощастило прийняти участь в організації Балу Кохання і Містики. Це велика вдача, тому що інакше я б міг ніколи не дізнатись, що таке бал!
Ідея народилась у творчої групи молодіжної організації К12 ще до Нового Року, коли постало питання, як відсвяткувати свою першу річницю. Тоді було багато пропозицій, але найцікавішою обрали - бал за мотивами "Майстра та Маргарити" (Булгакова). Такого ще ніде ніколи не було, і наш задум мав стати новаторським. Ми навіть перевірили в інтернеті, щоб впевнитись, що ніхто до нас не використовував цю ідею (-:
Щоправда, було багато суперечок через те, що у творі велика роль віддається силам зла, порушуються певні моралі та етикету. Ми цього не могли допустити, тому після ряду скасувань та компромісів у сценарії прийшли до концепції "Кохання та Містики", в якій вже не коїться зла та руйнувань: з роману було взяте все те, що надихає атмосферою таємничої інтригуючої події...
Відразу кажу, що моя роль в організації була зовсім невеличкою - я лише займався пошуками живої музики та приймав участь в обговореннях, намагаючись конструктивно запропонувати, як можна було б покращити програму балу.
Найбільша заслуга у створенні балу - моїх друзів Головацького Сергія і Шелковського Андрія. Вони зробили найбільший внесок у концепцію, знайшли приміщення (кафе "ProJazz"), домовились з акторами зі студії "ОБРАЗ", а також із танцювальним колективом "La Vie".Далі вже справа техніки - щодня по декілька годин проводились майстер-класи, навчання, репетиції, зібрання та обговорення.
Хтось приймав активну участь, а хтось відвідував по можливості - час від часу. Я не ходив на постановочні репетиції, не торкався гри акторів, з музикантами теж спілкувався тільки до рівня - "якщо згодні, ось вам телефон людини, яка пояснить, що, де і коли робити, і де потім отримати гроші".
Більш за все мені запам'ятались навчальні заняття по танцям. Їх я відвідав аж 6(!) перед балом. На перше прийшов, щоб впевнитись, що нічого не вмію, але замість цього відчув, що якщо постаратись, то можна чомусь і навчитись (-: На другому вже більш впевнено повторював рухи, відпрацьовував їх з партнерками, на третьому рухи виходили майже самі собою, мені лишалось просто вчитись відчувати музику, розуміти характер партнерок і намагатись сумістити все в єдиний гарний танець... не можу сказати, що це дуже складно, але саме цей процес можна вдосконалювати до нескінченності, здобуваючи все більшу і більшу майстерність, і все краще насолоджуючись світом танців і ритмічних рухів!
Бал розпочався 12 березня 2011 року о 18 годині і продовжувався до ... доки всі не розішлись.. Особисто я поїхав додому тільки о півночі, а багато хто залишився там і далі.В розважальній програмі було багато виступів митців акторської гри, співаків, поетів, музикантів, і звісно - ТАНЦІ, ТАНЦІ, ТАНЦІ на будь-який лад, від спокійного розміреного вальсу до пристрасного танго і просто дикої імпровізації!!!
Згідно строгого дрес-коду, всі хлопці були у костюмах або фраках, а дівчата - у вечірніх сукнях і з масками. Також, кожен з присутніх мав особливий аксесуар, який підкреслював його особистість і визначав його роль на балу. Було враження, наче ми справді занурились в минулі часи, і на деякий час перетворились на Леді і Джентельменів.
Весь вечір спалахували фотоапарати, репортери брали інтерв'ю у гостей, камери знімали без перестану, бо кожна мить балу - то був шедевр, якого ще не бачили!...
Все це задоволення коштувало лише 80 гривень (в ціну входили додаткові безкоштовні 3 майстер-класи по бальним танцям і фуршетний стіл).. На мою думку, це не те, що дешево, а просто задарма. І, напевно, мою думку розділили ще більше 1000 людей, які дізнались про бал. Потрапити туди, на жаль, змогли лише 200! (-:
Наступного разу шукатимемо зал, який вмістить більшу кількість гостей, щоб здивувати їх ще чимось неймовірним, яскравим - щоб відклалось у пам'яті на все життя!
