хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «предприниматели»

НацБанк "упрощает" жизнь предпринимателям.


С Нового 2020 года НацБанк ввел определенные ограничения для предпринимателей, т.е. ФЛП. В общем и целом он запретил использование средств находящихся на расчетном банковском счете открытом на предпринимателя. 
Это ограничение было для меня как снег на голову - были определенные планы на эти денежки. Поэтому во избежание недоразумений - побежал в свой банк - Приват. Там мне сказали, что мол да, есть такое постановление НацБанка, но что к чему мы сами не знаем. Правда через день отзвонились и прочитали мне разъяснение, в котором свое виденье ситуации раскрывает руководство этого самого ПриватБанка.
Выслушав их объяснения и порывшись в интернете уяснил для себя, что теперь тратить деньги так - как я это делал раньше оплачивая личные потребности прямо с предпринимательского счета, с помощью карты "Ключ до рахунка" нельзя. Нужно переводить деньги на другую личную карту, которая открыта на меня как на гражданина и уже оттуда рассчитываться и\или обналичивать.
А деньги с предпринимательского счета можно тратить только на мои потребности как предпринимателя.
После выяснения порядка действий у меня сразу же возник вопрос о потерях на вводы/переводы денег с карты на карту. Благо этих карт от Привата у меня штук 5 - поэтому имею возможность поэкспериментировать. Оказывается, что можно сделать все трансакции не теряя дополнительных процентов, но нужно понимать, когда на какую карту лучше перебрасывать деньги с предпринимательского счета:
- если планируется обналичивание, то бросаю на т.н. дебетовскую карту, та у которой так и написано "debit". Теряю 0.8% - как и с прямого обналичивания предпринимательских денег прямо в банкомете;
- если планируются покупки оплачиваемые непосредственно картой в магазинном терминале, то тогда на т.н. "універсальну". Ничего не теряю - как и  с прямой покупки используя "Ключ до рахунку". 
Если же делать наоборот - т.е. с "універсальной" обналичивать - потери 1%, а с карты "debit" рассчитываться в магазинных терминалах - потери 0.8%.
В общем получается, что можно тратить деньги ничего не теряя (если не считать время для переброски денег с карты на карту) даже после "помощи" и "заботе" нашего Нацбанка.
Но есть одно "НО". В том постановлении есть фраза "после уплаты налогов". А это значит, что я - предприниматель 3-й налоговой группы плачу налоги раз в квартал, и могу деньги заработанные, например, в Январе, потратить только в Апреле!
Думаю, что такие действия не "сприятимуть виведенню грошей с тіньових схем", а будут иметь совсем противоположный эффект ((

10 цитат топовых предпринимателей

Очередная подборка из мировых ТОПовых предпринимателей 




10 блестящих цитат от известных предпринимателей. ПОЖ. VLOG NY

Сегодня выкладываю свежее видео с цитатами от 10 предпринимателей с мировым именем.

В этом видео следующая десятка предпринимателей:

Билл Гейтс, Коко Шанель, Арестотель Онасис, Полковник Сандерс, Стив Джобс, Гай Кавасаки, Коносукэ Мацусита, Джек Ма, Ричард Брэнсон, Форрест Эдвард Марс

Всем приятного просмотра!

Письмо несущимся в жопу



Если неправильно управлять страной, все умные люди уедут.

Ли Куан Ю, первый премьер-министр Сингапура

Я вам, граждане Украины, один умный вещь скажу, только вы не обижайтесь. Вы прямо сейчас теряете свою страну. Каждый день. И с каждым днём всё больше и больше. Потому что каждый день из Украины уезжают те единственные, кто способен вытянуть страну из жопы, в которой она оказалась - предприниматели.

"Да и хуй, с ними, с этими предпринимателями!" - скажете вы. - "Пусть пиздуют отсюда, если хотят!" Но рабочие места создаёт не государство, их создают предприниматели. И зарплаты платит не государство - их платят предприниматели. И даже если вы бюджетник или пенсионер, и зарплату или пенсию вы получаете якобы от государства - оно платит её вам из тех денег, которые оно собирает в виде налогов с предпринимателей. А не будет предпринимателей - не будет и налоговых поступлений. Не будет налоговых поступлений - не будет денег на зарплаты бюджетникам и пенсий для пенсионеров. Единственный способ при этом для государства выплатить зарплаты бюджетникам или пенсии - напечатать деньги. Но в этом случае деньги обесценятся, и купить на них вы сможете чуть больше, чем ничего.

Возьмём, например, меня. Я - предприниматель. Я уехал перед Новым Годом - в Италию, по стартап-визе. Я отослал заявку на стартап-визу по электронной почте, а через 2 недели и 5 дней после этого, по той же электронной почте, мне пришли документы для оформления визы. Когда в визовом центре Италии в Киеве мне сказали, что визы для выезда на ВНЖ они делают 120 дней, я написал об этом по электронной почте в Министерство экономического развития Италии, те в этот же день созвонились с МИДом, МИД в этот же день - с консулом, и, в итоге, на следующий день после подачи документов на визу, мне позвонили из визового центра с просьбой приехать и забрать паспорт с готовой визой.

Приехав в Италию, я занялся регистрацией компании. Для стартапов в Италии недавно приняли фактически отдельное законодательство, сильно либерализовав для них ведение хозяйственной деятельности и создав неслабые налоговые льготы. Поскольку эти законы свежие, многие коммерчиалисты (это гибрид бухгалтера и налогового юриста, который ведёт всю отчётность компаний) с ними не сталкивались. Мой коммерчиалиста - тоже. Когда после изучения законодательства у него возникло несколько вопросов, требующих разъяснения, я задал их по электронной почте советнику министра экономического развития Италии, который курирует программу развития инновационного предпринимательства Италии. Знаете, через сколько он мне ответил на них? Через 1 час и 48 минут. И это были не отписки, а подробные ответы, которые разъяснили мне и моему коммерчиалисте все неясности. И, кстати, поскольку я пока ещё в недостаточной степени владею итальянским языком, для моего удобства все ответы советником министра были даны на прекрасном английском.

А тем временем в Украине бандиты с легальными автоматами и настоящими корочками Налоговой милиции по беспределу отжимают у предпринимателей грецкие орехи в Одесской области и в Умани. Официальная причина - отсутствие у коммерсантов сертификатов происхождения на орехи. Предприниматели закупают орехи у населения, а те, естественно, не могут выдать эти сертификаты. А знаете, чем обосновывает украинское правительство требование сертификата о происхождении для экспорта грецких орехов? Защитой, блядь, иностранных покупателей этих орехов! Как будто иностранный покупатель идиот и не прописал в контракте требования к качеству товара! Как будто иностранный покупатель идиот и примет товар, который ему не подходит! Как будто, блядь, покупка такого сертификата у коррумпированного чиновника, хоть когда-то свидетельствовала о том, что с товаром действительно всё в порядке!

А теперь скажите мне: что выберет человек в здравом уме и при ясной памяти? Создавать рабочие места в стране с уже развитой инфраструктурой, хорошо отлаженной судебной системой и помогающими ему чиновниками, или же создавать рабочие места в государстве с убитой инфраструктурой, дебилами-парламентариями, коррумпированными прокурорами и судьями и бандитствующими налоговиками?

"А как же патриотизм?" - спросите вы. А я отвечу вам, что не нужно путать тупость с патриотизмом. Предприниматель готов долбить тоннель днём и ночью - если он видит свет в его конце. Этот свет даёт ему вдохновение долбить. А если света нет, то вдохновение быстро уходит, и предприниматель начинает искать другое место, в котором он сможет таки добиться результата. Предпринимательство - это жёсткая вещь, идиоты (пусть даже сверхпатриотичные) тут не выживают. Да и вы, думаю, не согласитесь, чтобы ваш работодатель платил вам не деньгами, а патриотизмом.
Сколько времени прошло после Майдана? Два с лишним года! Покойный ныне Каха Бендукидзе специально сразу после Майдана, в марте 2014 г., приезжал в Киев и всем объяснял, что дерегуляцию сделать очень просто, для этого нужно не более пары месяцев. И даже конкретный рецепт он давал: нужно представить себе, что в здание, где сидит регулирующий орган (например, санэпидемстанция) попала ракета и никто не выжил - сможет ли после этого работать экономика? Если да - нужно упразднять этот регулирующий орган.

Сколько времени нужно для того, чтобы написать и принять закон, упраздняющий регуляторные функции санэпидемстанции? Написать, блядь, что кровопийцы из санэпидемстанции больше не имеют полномочий приходить к предпринимателям, и проголосовать за это? Для этого что - нужны доктора наук и выпускники Гарварда? Для этого, блядь, нужен только человек, умеющий писать! Кто из вас, окончивших среднюю школу, не способен написать слова, что для экспорта грецких орехов (и любых других товаров и услуг) запрещено требовать любые документы, кроме контракта с покупателем?

"Но при чём же тут мы?" - спросите вы, дорогие граждане Украины. А при том, что вы сидите на жопе ровно и смотрите на то, как из страны уезжают те, кто способен вытащить её из жопы.

Проблема Украины в том, что терпение её граждан практически безгранично. Я не сомневаюсь в том, что когда чаша вашего терпения переполнится, вы снова найдёте в себе силы выйти и сместить нынешнюю саранчу, засевшую в Печерском треугольнике. Вот только боюсь, что когда это произойдёт, в стране останется слишком мало предпринимателей, способных вытащить страну из жопы.
Однако вы можете не ждать, пока вам придётся выходить на Майдан и стоять там 3 с лишним месяца. Вы можете выйти к Раде прямо сейчас, и не выпускать оттуда депутатов, пока они не примут, например, "Одесский пакет реформ". А если какая-то сука попробует вам сказать, что, дескать, упразднение кровопийц якобы противоречит Конституции, вы можете сразу бить её по морде. Ведь можете? Так почему не делаете?

Вы можете прийти на Банковую и не выпускать оттуда никого, включая шоколадного Петю, пока он не объявит открытый конкурс на должность Генерального прокурора.

А потом вы можете снова прийти к Раде и не выпускать оттуда никого, пока не примут закон о выборах по открытым спискам, за который все обещали проголосовать, но который "забыли" вынести на голосование.

И не расходитесь после этого от Верховной Рады. Потому что депутатов надо заставить ещё принять Налоговый кодекс, в котором нужно резко сократить количество налогов, а ставки по оставшимся - уменьшить. Потому что прежде чем доить предпринимателя, ему нужно дать заработать. И работа, блядь - это не круглосуточное заполнение отчётности для налоговой, как думают украинские депутаты-дебилы!

Когда кардиналы избирают Папу Римского, их не выпускают из помещения до конца выборов. Если процедура затягивается, кардиналам перестают передавать еду, за исключением хлеба и воды. А если и это не помогает, то разбирают над ними крышу.

Если подобные меры применить к Верховной Раде и Администрации президента, то вы можете заставить их за неделю сделать то, что они не хотели делать два с лишним года. Но если вы будете ждать, пока ваше терпение иссякнет, вам придётся стоять не неделю, а несколько месяцев. А после этого вы обнаружите, что все умные и предприимчивые люди уехали.

После Майдана я, как и многие, ожидал кардинальных перемен. В марте 2014 я договорился со своими знакомыми IT-предпринимателями, которые разрабатывали системы e-government для нескольких государств, о том, что они предоставят эти системы и доработают их для Украины бесплатно. Предложив это министру экономического развития Украины пану Шеремету, я был послан в жопу, так как Минэкономразвития никак не могло поделить с Министерством регионального развития (привет, тогдашний министр и нынешний премьер Гройсман!), кто же из них будет заниматься e-government.

Летом 2014 года, в упор не видя реформ, я в своём Фейсбуке я написал, что если правительство страны не начнёт реальные реформы, то я уеду. Но Яценюк не читает мой Фейсбук (кто я, блядь, такой, чтобы сам Яценюк читал мой Фейсбук?). Через год после этого я начал собираться, а ещё через полгода - уехал.

Думаю, примерно то же самое случится и с этим постом. Большинство не прочитает его, а те, кто прочитают, либо обвинят меня в отсутствии патриотизма (сразу посылаю вас нахуй, пионэры), либо нихуя не сделают для того, чтобы предприниматели перестали уезжать. Да, да, я знаю - "моя хата с краю", "от меня ничего не зависит" и т.д. Впрочем, каждый баран висит за собственные яйца, и висит так долго, как он этого заслуживает.

Артур Вельф

5 мифов о предпринимательстве

лицензирование, сертификация, заключение моз, регистрация имн
Греха таить нечего — бизнес стал в наше время созвучен с понятием мода. Фраза "Я занимаюсь бизнесом" — это модно и очень круто. Но зачастую, эта фраза на самом деле — либо ложь, либо, ещё чаще, самообман. И уж крайне редко это действительно настоящий бизнес, пишет "Умный журнал для деловых людей".

Но что поделать,  социум под влиянием книг Тинькова, Довганя, Кииосаки выработал свою модель бизнесмена. Причем чаще всего, имеющую мало общего с реальной, или трактующую реальную модель в другом свете.

Естественно, как всегда все придумывают, что надо НЕ делать. Ведь не делать — гораздо проще, чем делать.

Миф 1. Не надо смотреть телевизор.

Почему: да потому что "все предприниматели — занятые люди и смотреть телевизор им некогда". А ещё потому что "там промывают мозг и отучают думать".

Результат: некоторые перестают смотреть телевизор, наивно полагая, что это реально их сделает ближе к бизнесу. Тогда как умнее и опытнее человек, отказавшись от просмотра ТВ, явно не становится. А выделенное время, в большинстве случаев, уходит на какую-то другую фигню.

На самом деле: на самом деле отказ от телевизора становится скорее следствием, когда ты осознаешь и понимаешь, насколько это занятие малополезное, по отношению к другим. Ключевое слово — осознанное. То есть к этому приходишь ты сам.

P.S. То же самое примерно относится к чтению бесполезных книг, статей и прочего.

Миф 2. Надо думать как предприниматель

Почему: "если будешь думать, как предприниматель, то обязательно станешь им".

Результат: много думают (слишком много "умных" становится, а плюнуть не в кого).

На самом деле: нужно действовать как предприниматель. От одних дум толку особо не прибавляется. Ну и ещё: никто никогда не сможет думать, как предприниматель, не побывав им. До этого додуматься в принципе невозможно (можно слова предприниматель заменить на слово — миллионер).

Миф 3. Нужно быть полностью уверенным в себе.

Почему: "если ты уверен в себе, значит обязательно всего добьёшься".

Результат: каждый день мы усиленно вырабатываем уверенность в себе.

На самом деле: это опять же следствие. Чем больше ты ДЕЛАЕШЬ в бизнесе шагов, тем более уверен в себе становишься, просто потому что приобретаешь этот бесценный опыт.

Миф 4. Предприниматель работает по 25 часов в сутки.

Почему: "чтобы много зарабатывать, нужно много работать".

Результат: мы начинаем делать ненужную работу, берём её на себя вместо делегирования, берём рутину, одно слово — пашем.

На самом деле: предприниматель работает немного, и то в основном для того, чтобы поддерживать систему, которую построил. А вот сутками работает сама система.

Миф 5. Нужно придумать идею или даже ИДЕЮ, которая порвёт всех.

Почему: много историй о небольшом количестве успешных стартапов. Особенно из силиконовой долины.

Результат: сидим, придумываем идею. Некоторые уже не первый год.

На самом деле: человек открывает магазин, и через год зарабатывает по 500 штук в месяц. Простые, особенно проверенные, идеи прекрасно работают.

24 умные мысли успешных предпринимателей.

В интернете сейчас столько необитаемых островов, которые можно осваивать самостоятельно, что сосредотачивать свое внимание на чужой стратегии – это странно. Игорь Боровиков (Softline).
В чем чаще всего кроется проблема? На самом деле в том, что бизнес-модели иногда попросту нет. Аркадий Морейнис («Главстарт»)
Периодически встречаются стартапы, которые почему-то уверены, что инвесторы «встречают по одежке». Они делают красивые длинные презентации, корпоративный стиль – не имея иногда даже бета-версии на руках. Ксения Чабаненко (Mail.RU Group).
Читать далее http://amrita.net.ua/article_info.php/articles_id/492

10 первых предпринимателей прошли курс Mini-MBA в ОЦ"Простой.Ру"

В Образовательном центре компании «Простой.Ру» прошел курс Mini-MBA для предпринимателей, которые только начинают развивать свой бизнес или стремятся повысить его продуктивность. Курс провели консультанты по управлению бизнесом, коуч Ирина Каболова, Елена Данилова и Ольга Шарова из партнерской Ассоциации независимых бизнес-консультантов «БизКон».

В программу курса вошли четыре семинара: управление продажами, маркетинг и реклама, управление персоналом, личная эффективность. Как отметили слушатели, особую пользу принесла практическая направленность занятий, которые содержали массу прикладных бизнес-тактик и стратегий. Большой интерес предпринимателей вызвали полезные наработки в решении бизнес-задач от опытного тренера Ирины Каболовой, которая имеет МВА по стратегическому менеджменту, более 15 лет проработала в качестве специалиста по управлению персоналом в ведущих российских и зарубежных компаниях, участвовала в запусках пяти российских стартапов.

 

Курс Mini-MBA стал одним из первых в серии обучающих мероприятий для предпринимателей Образовательного центра «Простой.Ру». Цель компании – не просто дать эффективный инструментарий для автоматизации бизнеса, но и предоставить малому и среднему бизнесу возможность развиваться и расти.

«Не секрет, что сегодня далеко не каждый предприниматель имеет возможность пройти курс MBA, поэтому компания «Простой.Ру» решила помочь малому и среднему бизнесу в получении дополнительных практических навыков, которые будут способствовать выходу российского бизнеса на новый уровень», – отмечает генеральный директор компании Валентина Кармаза.

 

Компания «Простой.Ру» будет продолжать организацию подобных мероприятий, поэтому следите за новостями на нашем сайте, чтобы стать участником самых интересных событий!

Рынок "Героев Днепра" скоро будет гореть?

Человек, с которым я работаю по работе, держит павильон на рынке Героев Днепра в Киеве. 
Вчера там началась катавасия.. пытались вырубить электричество.. Вообщем, я так понимаю очередная рейдерская атака. Говорят, она уже с 2005 года чтоли. Всем сказали, что рынок скоро закроют и очередной хитрожопый хмырь построит там очередной торгово-развлекательный центр. Давно уже как бы писюном целится в яблочко, наверное Якунович разрешил теперь.

Только интересно, зачем там еще один сральник, если рядом Дрим Даун, детская херовина с верблюдом на крыше через одну остановку метро.

Говорят, что в этом сральнике оставят 200 торговых точек как компенсацию, но на рынке там этих рабочих мест более тысячи. Предприниматели, выживают с покращенням вже сьогодни. До сих пор единый налог на 2012 год нельзя оформить.

Короче как обычно. Люди с рынка организовали круглосуточную охрану рынка.
Наверное, догадываетесь от чего? podmig Часто у нас рынки что-то горят. Вот и хочу спрогнозировать, запалает от замыкания электропроводки в ближайшее время рынок или нет? Как вы думаете? Мне кажется в версию замыкания у нас только милиция будет верить...

90%, 9 голосів

10%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

СУСАНИНЫ В МОДЕ - ГДЕ ИДЕМ?

Петро ПОРОШЕНКО: «Фактори зовнішніх загроз та внутрішньої кризи допоможуть виявити і об’єднати відповідальних політиків»
Алла ДУБРОВИК, Микола СІРУК, «День»

ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ П.ПОРОШЕНКА

 

Колишній міністр закордонних справ України, голова Ради Національного банку, політик та успішний бізнесмен Петро Порошенко, перебираючи в руках чотки, розповів «Дню» про те, який вплив у нинішніх владних коридорах має великий бізнес, як в Україні заробляють на політиці та чому він відчуває ризик рейдерських атак.

«ЄВРОСОЮЗОВІ ТРЕБА «ВІДПУСТИТИ» ГРЕЦІЮ»

— Петре Олексійовичу, не можна оминути питання економічної кризи у Греції. Нещодавно відбувся саміт ЄС із цього приводу, сьогодні (інтерв’ю записувалося 3 листопада. — Ред.) це питання розглядалося на саміті G 20. У самій Греції постійно відбуваються протести, йдеться до відставки прем’єр-міністра. На вашу думку, які уроки з цього має винести українська влада, яка сьогодні також стикається із зростанням протестних настроїв усередині країни?

— Я думаю, перш ніж робити висновки, треба вивчити позитивний і негативний досвід. Мені здається, що Україні ще потрібен системний аналіз, взятий не зі стрічок Bloomberg чи Reuters, а власний, з висновками та адаптацією до українських реалій. І незважаючи на те, що цю роботу мають проводити МЗС, Мінекономіки, декілька академічних інституцій та шанованих вчених, як і група, що доручив створити Президент для online-спостереження та реагування на ризики, детальний аналіз висновків із подій у Греції не зроблено. Всі знають, що в Греції йдуть протести, що ця країна має непідйомний борг. Усі знають, що криза в Греції та її борг можуть, якщо не перемогти їх, нанести непоправної шкоди європейській фінансовій системі та фінансовій моделі функціонування Євросоюзу. Але дуже мало людей знає, що призвело до цього.

— А ви особисто знаєте відповідь на це питання?

— Причина проста. Якщо ти живеш не за коштами, то рано чи пізно достатку прийде кінець. Я проаналізував фінансовий стан грецької залізниці. Якщо її дохід становить 100 мільйонів євро, а витрати — 500 мільйонів євро, а гарантований державою борг грецької залізниці перевищує 13 мільярдів доларів, то країні таке функціонування залізниці не потрібно, або вкрай шкідливе.

Для платників податків і для держави було б дешевше кожного пасажира залізної дороги відвести до місця призначення на таксі, ніж оплачувати таку не функціонуючу систему.

За даними британської преси, середня зарплата працівника грецької залізниці становить 60 тисяч фунтів на рік, а у Британії майже на 30—40 % менша при більш інтенсивній роботі. Я не хочу ображати грецьких залізничників, але вони стільки не заробили, і стільки не заробила країна. А держава покривала ці незароблені кошти тим, що заганяла себе в абсолютно непосильні борги, які сьогодні становлять 300 мільярдів доларів, за які пропонують розрахуватись європейським платникам податків.

— А що ви скажете про роль ЄС у даній ситуації?

— Що б не ухвалював саміт «Групи двадцяти» чи ЄС, я залишаюся при своїй думці. Вона, до речі, кардинально різниться від пропозицій, які ухвалені керівництвом країн. Я наголошую на тому, що єдиним можливим виходом із даної ситуації для громадян Греції, грецького уряду, самого ЄС і навіть для фінансової стабільності світу було б випустити Грецію з єврозони. Є необхідність у зосередженні всіх інтелектуальних зусиль на розробці найбільш безболісної процедури виходу країни з єврозони. І зробити це треба було ще рік тому. Вже тоді було зрозуміло: Греція ніколи свої борги не сплатить. Країна опинилась у пастці. Ставши самостійною, вона б різким зменшенням вартості валюти (девальвацією) стрімко відновила свій платіжний баланс, конкурентоспроможність власної економіки, й постраждали б лише ті, хто інвестував у суверенний борг Греції, а не пересічні громадяни.

Бажаючи врятувати Грецію, лідери ЄС роблять погану послугу європейській фінансовій системі, європейській стабільності, але найбільш парадоксальне — вони роблять погану послугу грекам. Якщо на грецьку економіку накласти цей непідйомний борг, то це означає, що на багато років, для того щоб повертати ці борги, грецький народ потрапляє у фінансове рабство без будь-якої надії вибратися з нього.

«УКРАЇНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ СПОЖИВАЄ НЕ СУСПІЛЬСТВО»

— То які уроки з цього треба зробити українській владі?

— Ті ж самі, що й грецькій. Україна живе не за коштами. Нам кажуть, що ми у даних умовах маємо значно менший борг щодо ВВП, але темпи, за якими ми набираємо ці борги, кризи й ризики, пов’язані з погіршенням умов торгівлі за основними продуктами українського експорту при бездіяльності влади, гарантовано призведуть, якщо нічого не робити, до стану, близького до грецького, де сьогодні безробіття — 16%. В тому числі 40% серед молоді, тобто кожна друга молода людина, безробітні; рівень злочинності, кількість самогубств, кількість бездомних, які внаслідок банкрутств залишилися без засобів для існування, в умовах переддефолтної жорсткої економії уряду збільшилися майже удвічі. І це лише частина наслідків. При цьому найгірше те, що ті, хто сьогодні приймає рішення, не будуть нести ні політичної, ні моральної, ні кримінальної відповідальності. Основний тягар ляже на народ.

— От ви кажете: греки живуть не за коштами, й українці теж. Але ж український залізничник не отримує такої зарплати, як грецький, та й рівень нашого життя далекий від грецького. Що конкретно ви маєте на увазі, говорячи, що Україна живе не за коштами?

— Справді, тут існує кардинальна відмінність. У Греції доступ до коштів, отриманих через запозичення, мали майже всі громадяни, в той час як українські запозичення споживає не суспільство. Сьогодні левова частина запозичених нами грошей іде на будівництво інфраструктурних проектів, які не мають видимої віддачі. А якщо борги йдуть на амбіційні, але абсолютно безглузді «національні проекти», то нічого, крім шкоди, це державі не принесе. Нічого «національного» і близько тут немає, тому ніякі державні гарантії там не мають бути присутніми.

— Можете навести приклад подібних «шкідливих», на вашу думку, проектів?

— Я вважаю, що на будівництво електрички Київ — Бориспіль не треба давати державних гарантій. Просто потрібно, щоб бізнес прорахував економічну ефективність цього проекту. Якщо він ефективний, туди прийдуть гроші бізнесу. А якщо ні, це злочин — витрачати на це кошти держави.

Це, до речі, стосується більшості сьогоднішніх так званих національних проектів. Вони для держави ніколи не окупляться. Натомість борги, які ми нарощуємо, щоб їх реалізувати, просто позбавлять нас будь-якої надії на майбутній розвиток країни.

Чому, наприклад, будівництво вокзалу фінансується за державний кошт? Віддайте це бізнесу! Нехай він прорахує прибутковість і ризикованість цього проекту й фінансує його. Якщо там буде ризик того, що цей проект не окупиться, то це ляже тягарем на бізнес. А чому вчитель із Тернополя чи шахтар із Донецька має сплачувати ризики, які бере без будь-якої для цього підстави якийсь чиновник? Він не відповідає. І цим наша політика нарощування боргу кардинальним чином відрізняється від боргу Греції.

Але наслідки для нашої держави є ще набагато гіршими. Адже модель функціонування в нас перевернута з ніг на голову.

— То як повернути все на місце?

— Для ефективного виходу з кризи державі за теорією Кейнса потрібно дотримуватися трьох критеріїв. По-перше, держава сама повинна робити інвестиції, коли немає купівельноспроможного попиту, коли криза й ніхто в ніщо не вірить, тримаючи гроші у скляних банках. Тоді держава має зробити кроки, щоб запустити економіку.

— Таж ніби все по Кейнсу, ви щойно самі навели приклади державних інвестицій!

— По-перше, державні інвестиції треба робити лише туди, де комплектуючі є українськими, або національними, як каже Кейнс. По-друге, робоча сила, яка працює на проектах, які інвестуються державою, повинна бути українською. Люди повинні витратити отриману зарплатню всередині країни. І, по-третє, економічна модель функціонування даної інвестиції має в короткий термін принести повернення цих грошей.

А якщо держава виходить на ринок, робить запозичення й витрачає їх неефективно, то це не лише нарощує борг, а й вбиває приватну ініціативу, створюючи неконкурентні умови на ринку. Сьогодні в Україні — не по Кейнсу — державні інвестиції не виконують ні першого, ні другого, ні третього критерію.

«МЕТОДИ, ЯКИМИ ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ОЖИВИТИ «ЗҐВАЛТОВАНУ» ЕКОНОМІКУ, ВАРВАРСЬКІ»

— Уряд сьогодні хоче обмежити споживче кредитування. На вашу думку, це правильний крок?

— Ні. Я б заборонив споживче кредитування імпортних товарів, щоб ми не нарощували дефіцит платіжного балансу. Але нам потрібно нарощувати внутрішній попит, і грошово-кредитна політика держави повинна цьому сприяти, створювати легкий доступ до ресурсів, які мають обертатися в країні.

Мені здається, що подібні рішення є емоційними й короткочасними, вони прийняті без аналізу серйозної стратегічної перспективи. Ключова умова економічної політики повинна мати дві складові. По-перше, має бути чітко задекларована мета, яка повинна бути абсолютно конкретною. Я б її сформулював так: «Ми гарантуємо, що метою нашої економічної політики є такий-то конкретний результат (наприклад, створення робочих місць), і ми кладемо свою політичну відповідальність, що цей результат, завдяки нашій економічній політиці, буде досягнуто. Якщо ми його не досягнемо, то несемо політичну відповідальність, і більше нас до влади не допускайте».

От зараз ніхто ж навіть не уявляє, для чого робляться реформи. Я хочу розчарувати тих, хто переконаний, що там, «нагорі», все знають і розуміють, але вони просто дуже зайняті, й у них просто не доходять руки, щоб прояснити, що відбувається, та коли вони звільняться, то все пояснять... Сьогодні в нас немає задекларованої мети, а реформи, як засіб її досягнення, проводяться. В таких умовах цей рух не те що безсистемний, а відсутній як такий.

— Як би ви сформулювали мету економічної політики?

— На мою думку, ключовим критерієм ефективності економічної політики є створення нових високооплачуваних і висококваліфікованих робочих місць. І коли вам хтось буде говорите інше, не вірте.

Це для мене не просто декларація. Я сам чиню саме так. Давайте в цьому позмагаємося, а тоді ми разом вирішимо, що подобається суспільству!

— Ви як практичний бізнесмен можете сказати, що сьогодні відбувається з українською економікою?

— Вона вже давно зґвалтована і не рухається. А методи, якими сьогодні намагаються її оживити, просто варварські. З одного боку, влада оживляє економіку нібито проводячи дерегуляцію, декларуючи зниження податкових ставок, а з іншого — витягуючи з економіки абсолютно невиправдані в умовах кризи податкові «забаганки». Це нагадує, коли в лікарні з одного боку хворого підключили до апарата штучного дихання, а з іншого — душать, схопивши його за горло. От і виходить, що нашу «хвору» економіку і лікують, і вбивають. Та ще й чекають від цього результату.

— А ви знаєте, як оживити економіку?

— Треба зняти непосильний податковий тягар. Наприклад, із дрібного чи середнього підприємця, який сьогодні захоче інвестувати гроші в розвиток своєї справи — створити додаткові робочі місця, закупити нову виробничу лінію тощо, обов’язково «здеруть» усе, і жодної копійки до реальної економіки так і не повернеться. 50% будуть вкрадені, ще 50% — неефективно використані через різноманітні корупційні схеми так званих національних проектів.

Але ж якщо він свої гроші вкладає в розвиток свого підприємства, то він вкладає в розвиток реальної економіки, й він сам проконтролює, щоб не було корупційних дірок, а інвестиції максимально б сприяли створенню робочих місць. Значить, виходить, що він більш ефективно працює, ніж держава. Тому в інтересах суспільства треба підтримати такого підприємця, звільнивши малий і середній бізнес від сплати податку на прибуток при здійсненні інвестиції. Підтримавши реальними діями такого підприємця, а не міфічну державу, яку сьогодні представляють корупційні чиновники, які абсолютно відірвані від потреб суспільства. До речі, суспільство і держава — в нас сьогодні абсолютно протилежні поняття.

«УВЕСЬ ПАРТІЙНИЙ СПЕКТР ПАРЛАМЕНТУ РОБИТЬ БІЗНЕС НА ПОЛІТИЦІ»

— Український великий бізнес сьогодні має вплив у владних коридорах?

— Не має. О’Генрі колись писав: «Коли мене запитали, хто є найуспішнішими бізнесменами в США, я сказав: продавці свинини. Але потім виправився — політики, а вже потім — продавці свинини». От і в нас політики випередили будь-якого реального бізнесмена за достатком і за впливом.

— Але ж Партію регіонів, яка сьогодні при владі, називають партією великого бізнесу...

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

 

— Коли ми кажемо: відокремити бізнес від політики, це не означає не пускати бізнесменів у політику, а мається на увазі «виштовхнути» звідти тих, хто політику зробив «бізнесом» і заробляє на цьому більше, ніж будь-який бізнесмен. І якщо ви з цієї точки зору запитуєте мене про партії як інструменти великого бізнесу, то вони там усі, весь політичний спектр парламенту, дуже непогано, краще будь-якого бізнесу, заробляють на політиці. Й інтереси цього політичного «бізнесу» справді кардинально переважають інтереси малого та середнього бізнесу, і великого бізнесу, до слова, теж. Переважає «бізнес», який у нас називають політикою.

— Коли ви востаннє зустрічалися з Президентом чи прем’єром?

— Остання моя зустріч із прем’єром була публічною. Це було під час обговорення вимог про скасування експортного мита на продукцію українського аграрного комплексу, в тому числі й для стабілізації платіжного балансу. Я тоді наголосив, що ключова позиція — це не інтереси великого бізнесу, а гривня, стабільність якої непродуманими кроками вони підривають. Мене заспокоїли. Мовляв, турбуватися не варто: у зв’язку з тим, що буде знижено ціну на природний газ, ситуація з платіжним балансом буде швидко стабілізована. Я не бачив підстав для подібного оптимізму. І сказав про це прем’єру. Наступного дня уряд відкликав свій законопроект, експортне митно було скасоване.

Коли мені потрібно, я можу сказати, зателефонувати й зустрітися.

— А із Президентом коли у вас була остання зустріч?

— Із Президентом я не бачився вже давно. Але переконаний, що якби це було б важливо, то зустріч би відбулася.

— Що ви маєте на увазі під «якби це було важливо»?

— Влада має чути, що те, що вона робить, і те, що потрібно людям, — це велика різниця. Мені байдуже, хто буде автором реформ, хто буде отримувати собі зірки на груди, хто буде рятівником країни... Ми маємо зробити країну конкурентною. Моя позиція завжди є публічною, тому що я переконаний: очевидні речі сьогодні суспільству потрібно говорити. Інтереси економічної політики, важелі, мету треба питати не в Миколи Азарова, Петра Порошенка чи Валерія Гейця. Зупиніться на вулиці, знайдіть токаря, шахтаря, вчителя й запитайте: ви знаєте, для чого держава робить реформи, проводячи економічну політику? Й якщо вони будуть знати, то значить, держава на правильному шляху. Але якщо той, хто мав би від влади запитати, буде навіть боятися вийти до людей, ризикуючи отримати негативне сприйняття, то це вам індикатор того, що влада йде не туди. І «Беркут» чи інші силові структури не здатні захистити.

Ніколи не можна лякати силою — «Беркутом» чи штурмом. При таких обставинах не народжується вихід країни з кризи

Читайте продолжение.

Сторінки:
1
2
попередня
наступна