[Приєднана картинка]Корсунь палав. Солом'яні стріхи на хатках займалися миттєво — місто стало одним великим вогнищем. Мешканці, котрим вдалося вціліти опісля того, як у нього ввійшло коронне військо, метались вузькии вуличками, намагаючись врятувати вже не майно — майна опісля постою королівських жовнірів у них зосталося небагато, але самі життя.Камінна церква височіла посеред охопленого вогнем міста, неначе Ноїв ковчег. До неї, на узвишшя, бігли ті, кому вдалося вихопитись з...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Полковник Іван Ніс здав Батурин ставку гетьмана Мазепи царським військам. І опинився за життя у пеклі...Вони приходять щоночі.Вдень він не сидить на місці, а все блукає довкола своєї садиби. Він сивий і немічний, важко спирається на палицю , говорить сам з собою, хмурить брови, посміюється недобре у довгі вуса. Слабкі від старості ноги несуть його невідомо куди.Але йому не сховатися.Слуги ходять за паном слідом, бояться, що впаде старий і шию зломить. Пані...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Огюст Дорвіль, поет і філософ, доволі часто навідував свого хворого приятеля. З Андре вони зійшлися на грунті любові до свободи та Стародавнього Риму, від якого обидва були у захваті. Ідеали свободи давно вже втратили свій колишній блиск, однак захоплення Римом у наполеонівській Франції не вигасало, тільки зараз в моді була не республіка Гракхів, а Імперія Цезаря.Дорвіль та Андре, однак, більше шанували республіку. Корсіканський цезар, на їхню думку, був...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Він не встиг, він знав, що не встигне, але все одно наглив коня, вирвавшись далеко вперед від свого загону. Татари вже пішли, пограбувавши і пустивши з димом кільканадцять селищ, і серед них його Ружине. Ті з селян, котрі встигли заховатись у лісі, нині бродили згарищем як причмелені.Його дім був цілим — вогонь знищив лише прибудови й конюшні. В покоях все було перевернуте догори дном — скрині розбито, шкатулі зламано.Тіла вірних слуг та двірських козаків...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Панна Анастасія Гулевичівна ніяк не могла вийти заміж.Звісна річ, панна була молодою вродливицею, котра перебирала нареченими як сама собі хотіла. Однак, з усіма її залицяльниками рано чи пізно траплялося зле.Вовки в тих лісових краях водилися завжди, але на людей нападали зрідка. І тому, коли четверо шляхтичів, здорових і дужих, одне за одним загинуло від вовчих зубів, то здалося доволі дивним. Біля панночки утворилася порожнеча, котра вельми тривожила її...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ліс говорив з ним змалечку. Він бився гіллям о загорожу довкола старезного княжого дому, що стояв тут трохи не з Гедимінових часів, щебетав пташиними голосами і гудів вітром у димарі.Богданко не боявся лісу — як жоден з Ружинських не боявся прадавньої пущі. Він утікав до нього попри усі заборони і жодного разу не блукав: непомильне почуття напряму щоразу виводило його до знайомих місць.Почуття напряму, або щось іще.Селяни з Ружичів, за винятком кількох родин...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Написано по конкурсній заявці "Козаки проти Чужого і (або) Хижака." Жанр твору - антиісторичне фентезіНад Вінницею сяяли зорі.Іван Богун, полковник вінницький, нечасто мав змогу спостерігати зоряне небо. Але зараз був хисткий, але мир, і полковник часом дозволяв собі думати не про кількість війська, або провіант для обозу, а й про красу довкілля.Щоправда, якби полковника нині запитали про що він думає, то Богун подивився б на небо ще раз, здвигнув плечима і ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]В Турові Ростиславу було нудно... Киянин з діда-прадіда, він з тугою згадував рідний град і батьківське дворище. Там у Києві зосталось все — батьки, друзі, розваги. Часом він навіть стиха ремствував, що перебував у ближній дружині княжича Ізяслава — може десь інде було б менше чести, але більше радощів.Тим більше — в цьому глухому закутку не передбачалося ні воєн, ні походів.Ізяслав — старший син и спадкоємець Ярославів, - говорили старші і мудріші воїни, - слава і...

Читати далі...

Відомий у моєму краю та за межами аграрний бізнесмен втілює в життя проект, якому він дав назву «Яблунева столиця світу». Проект передбачає посадку саду площею 2600 га. Вже посаджено 650 га. Допомагають здійснювати цей задум 5 молодих випускників Уманського аграрного університету. Єдиний агарний ВУЗ, який готує фахівців такого профілю. А можливо і не один, не стану зараз встановлювати достовірність цієї інформації. Скажу лише що молоді хлопці задоволені тим що мають роботу і непогану...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Радіоведуча Джулі Берстайн заробляє тим, що спілкується з творчими людьми. Вона ділиться з нами чотирма уроками про те, як творити всупереч труднощам, сумнівам та втратам. Ви почуєте поради від режисера Міри Наір, письменника Річарда Форда, скульптора Річарда Серра та фотографа Джоела Мейеровіца. Читати далі »