хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «космос»

Космос холодний ?


Космос холодний ?
У багатьох фільмах можна побачити таку картину: людина опиняється у відкритому космосі без скафандра (або з пошкодженим скафандром) і швидко замерзає, перетворюючись на тендітну крижану статую, тріскаючи від будь-якого впливу.
Що насправді. У космосу немає температури. Він не холодний і не гарячий – ніякий: у вакуумі немає конвекції і теплопровідності. Взагалі, вакуум – хороший термоізолятор. Отже у астронавтів більше проблем із перегрівом, аніж із переохолодженням.
А я була впевнена, що там адський холод...omg  smutili

Питання ваги.

                Люди  рідко замислюються, що діється і як виглядає щось поза шкаралупою їхньої персональної буденності. Один промок від дощу, другий - від пролитого компоту, третій - від незакритого крану у сусідів вище. Один полишив бізнес, інший - сім'ю, третій -  країну. Один святкує Різдво 7-го, другий - 25-го, третій ігнорує. Як правило, лише у цій гамі легко спостережуваних подій людьми виокремлюється щось доленосно важливе.
                Метою подальшого викладу є нагадання одного зі способів оцінити велич і вагу вищезгаданих подій. На фоні співвідношень, речей та явищ, що одночасно теж мають місце у Всесвіті.
                Людство ділиться на два сорти людей: одних такі нагадування / співставлення  втішають, дають приклад найяснішого уявлення про ДИВО у його матеріалістичному розумінні. Інших - засмучують, лякають, бо відкривають краєчок порожньо-вічної реальності за лаштунками комфортно впорядкованих ілюзій. Тому такого роду замітки корисні для обох груп, як освіжаючо-тріумфальні і шокуючо-пізнавальні, відповідно.

                Ось наша тендітна краплина розплавленого металевого сплаву у шлаковій оболонці, наш третій "камінь" від Сонця, на якому всі ми на даний момент летимо,


і Сонячна система, в якій наша планета займає почесну траекторію поряд з іншими сотнями і тисячами великих і малих "каменюк".



Ось яка відстань (у масштабі) від Землі до Місяця. Здається, не дуже й велика.


Тим не менш, достатня аби вільно (зі шпаринами) розмістити всі інші планети Сонячної системи в цьому проміжку. Чи не занадто порожньо навколо сонечка?


Юпітер - гігант Сонячної системи. Він настільки великий, що весь континент Північної Америки виглядає на ньому, як зелена родимка.


Інша велика куля дістала у людей назву Сатурн. Ось наскільки вона велика порівняно із Землею (точніше, шістьма "землями")...


Якби кільця Сатурна були розміщені навколо Землі, ось як би вони  виглядали.


А так художник уявив комету 67P (Чурюмова-Герасименко) порівняно з центром Лос-Анджелеса.


Якість наших спостережень об'єктів Всесвіту останнім часом дещо покращилася, і ці зображення Плутона добре це ілюструють.


Ось як виглядає Земля з поверхні Місяця - не так вже й погано...


Марс переконує, що вигляд нашої планетки дещо інший.


Хоча про Сонце не скажеш, що воно так само ледь помітне, коли дивитися з поверхні Марса.


Отримано вид Землі також із зовнішнього краю кільця Сатурна. Всі ці точки зйомки можуть переконати кого завгодно, що Земля від початку була задумана як планета чи то для комашок, чи то для мікробів,


а з відстані близько 4,7 мільярда км, за Нептуном, ми виглядаємо меншими, ніж зернинка солі.


Проте жоден з попередніх об'єктів не вражає своїм розміром так, як наш жовтий карлик Сонце. Тут і Земля в порівнянні з Сонцем,


і інші планети


Первісні люди обожнювали у перших релігійних культах наше світило. Та вони, певно, не були б такі ревні у своїх боготвірних потугах, якби знали, що розсипи світлих цяток у нічному небі являють собою такі самі сонця, що й їхній знайомий Ра. І існує тих розжарених газових куль більше, ніж  піщинок на всіх пляжах Землі.


Майже всі окремі зірки, які ми у змозі бачити в нічний час, розсипані по небу в межах цього кола.


Більше того, те, що нам бачиться окремою цяткою, при збільшенні може виявитися цілим розсипом перлів


Це означає, що наше Сонце є лише не дуже гарячою, мізерною порошинкою, загубленою у безкраї. Особливо, у порівнянні з такими гігантами, як VY Великого Пса.


Якби Сонце було зменшено до розмірів білої клітини крові - лейкоцита, то у тій же пропорції наша галактика, Чумацький (для декого - Молочний) Шлях, набула б розміру Сполучених Штатів.


Тому, коли дивитися зовні на нашу галактику, важко, мабуть, буде добрати об'єкт, аналог величини нашої крихітки-Землі, що знаходиться приблизно туточки


Але якщо ви вже готові визнати, що Чумацький Шлях величезний, не поспішайте. Тут він, поряд з Андромедою, якоюсь М87, знаною тільки фанатами від астрономії, і такою ж галактикою IC 1101, що існує собі на відстані у якихось 1,04 млрд світлових років від нього.


При цьому ніхто доконечно не стверджує, що IC 1101 є найбільшою з тисяч відомих галактик, частку з яких зафіксовано на цьому фото за допомогою космічного телескопа Хаббла.


Приклад пересічної з них дістав у людей назву UDF 423. Від нас до неї 7,7 млрд світлових років. Це означає: якою вона є саме у цю мить, можна буде дізнатися тільки через 7,7 млрд років. Але, без сумніву, саме ось такою вона була 7,7 млрд років тому. Легко сплутати з Чумацьким Шляхом, чи не так?


Якщо все про космос і про космос, то як же пройти повз чорні дірки! Ось вхід до однієї такої бездонної нори! Це в порівнянні з орбітами відомих планет.


             Отож, на одній шальці терезів розписана вище картинка Всесвіту, на іншій - роїння білково-нуклеїнової субстанції на поверхні зараженої життям ледь примітної загубленої в космосі порошинки. Тої самої субстанції, найвищим продуктом життєдіяльності котрої постала думка, що людина - міра всіх речей. Навіть тих, що протягом мільярдів років недосяжні для її бачення. Тої самої, зі своїми прибутками, гріхами, науками, революціями...
             Всеохопна вічна собідостатність vs пихата мікроскопічна зарозумілість! Що ж насправді має вагу?
             Вирощення рису у Китаї, чи спалах наднової зірки?
             Вполювання антилопи мисливцем племені мвезі десь в африканській савані, чи, може, спостережуване тепер зближення і спрогнозоване майбутнє злиття Чумацького Шляху і Андромеди з втратою обома галактиками спірального типу і переходом склеєного гравітацією конгломерату зірок до типу еліпсоїдних галактик?
             Війна "квадратних" проти "круглих" із масовим стинанням зайвих голів на мільярдголовій людській гідрі, чи, може, те, що міріади квазарів поступово насмоктуються вдосталь зоряної речовини через чорні дірки у своїх центрах і стають звичайними галактиками?

*     *     *
             На філософських обідах та засіданнях філософських гуртків, популярних в університетському середовищі Німеччини на межі 18 і 19 століть, часто велися справжні полемічні війни між опозиційними філософськими школами і відгалуженнями. Холодні чи зневажливі коментарі, громова критика то були найлегші військові засоби в тих війнах. Нерідко ж дискутанти вважали, що можуть донести до опонентів тонкість своїх світоглядних систем лише на крилах принизливих таврувань, відвертих проклять чи відбірної лайки.
             Був один саме такий обід, що переріс аж в опівнічну вечерю. Повне емоційне вигорання розпашілих лицарів Ордену Священої Метафізики вимагало відкласти пощерблені мечі заради чергового бодай короткого перемир'я. Саме тоді тьмяно освітлене нутро квартири випустило через розчахнуті двері балкону у яснозоряну ніч спочатку одну, а невдовзі другу постать.
             - То ось де Ви, друже! Вирішили проміняти ницість і бруд цієї кімнати на товариство шляхетних і чистих зірок?, - заливсь веселим сміхом, приправленим залишками сарказму, той, хто щойно приєднався.
              - До того, що діється у цій кімнаті, цим зіркам ще рости і рости, - по недовгій паузі замислено відповів перший. Історією не підтверджено, але кажуть, що його ім'я було Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель.

За матеріал для натхнення і набір картинок свою подяку адресую
сюди


И сказали марсиане...

И сказали марсиане;" А хрен вам , а не наша марсианская нефть!"
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Зонд NASA InSight отказывается работать: Марс "выплюнул" "Крота"Грунт Марса оказался очень непохож на земной и инструменты NASA на нем бесполезны
Редакция Сегодня Lifestyle 
 Вчера, 8:35
Виной всему очень необычный грунт Марса
Виной всему очень необычный грунт Марса
Фото: NASA

Команда NASA столкнулась с проблемой на Марсе. Бур зонда InSight HP3 по прозвищу "Крот" отказывается работать – он просто не может копать грунт Марса. На выходных космическое агентство попыталось закопать "Крота" вглубь Красной планеты, но почва Марса его буквально "выплюнула". Это событие очень удивило ученых и инженеров NASA.

Смотрите также в сюжете о секретной миссии на Марс:


Глубинный зонд под названием "Крот" принадлежит кораблю InSight – роботу размером с небольшой автомобиль, который сел на поверхность Марса в ноябре 2018 года. Цель миссии InSight – выяснить, из чего состоят недра планеты, для чего спускаемый аппарат оснащен специальным оборудованием, изучающим Марс.

Читайте также:

Его основным инструментом является сейсмометр, настроенный на обнаружение вибраций в коре Марса. Эти марсотрясения не похожи на земные землетрясения – они очень тихие и напоминают инфразвук. На сегодняшний день сейсмометр InSight обнаружил около 100 вибрационных событий, 21 из которых, вероятно, являются марсотрясениями.

Второй основной инструмент InSight — это подземный термический бур HP3 по прозвищу "Крот". Он должен закопаться в почву рядом с InSight и измерять температуру на Марсе. Его задача предоставить ученым больше информации о том, сколько тепла покидает внутреннюю часть планеты. Но "Кроту" не так повезло, как сейсмометру.

Бур был странным образом вытолкнут из почвы Марса

У подземного зонда возникли проблемы. Как только InSight попал на Красную планету, он установил "Крота", который активно бурил почву Красной планеты с начала февраля по конец марта, и за это время погрузился всего на 35 сантиметров, хотя был рассчитан на бурение до глубины 5 метров. Задание было временно приостановлено, и 18 октября бурение возобновилось. Тогда инженеры придумали новый способ погружения в грунт с помощью небольшого ковша, установленного на InSight: ковш прижимает бур, что позволяет ему плотнее проходить в скважину и работать с большим усилием. Однако эта попытка не увенчалась успехом. Более того, "Крот" вывалился из скважины, словно сам Марс его "выплюнул".

Таким образом бур "Крот" погружался вглубь Марса

NASA считает, что всему виной почва вокруг "Крота", а именно ее физические свойства, которые крайне отличаются от земных. "Крот" во время бурения нуждается в том, чтобы почва равномерно покрывала зонд по мере погружения, обеспечивая таким образом необходимое трение, которое позволяет инструменту углубляться под почву. Но испытания показали, что почва в этом конкретном месте не похожа на грунт, с которым сталкивались предыдущие миссии на Марсе. Он слипается вокруг зонда и не обеспечивает никакого трения, как очень сухой песок.

Бур HP3 должен был погрузиться на глубину 5 метров
Бур HP3 должен был погрузиться на глубину 5 метров
Фото: NASA

Однако ученые не могут объяснить причину того, почему бур вывалился из скважины. Причиной, вероятно, стало неизвестное препятствие, говорится в сообщении миссии

https://www.segodnya.ua/lifestyle/science/zond-nasa-insight-otkazyvaetsya-rabotat-mars-vyplyunul-krota-1352610.html

Марсиане ребята конкретные; выходить на акции протеста не стали, но бурить не дали. Уважаю.

М81 и Марс.


NASA показало красочное инфракрасное изображение галактики


В Сети появился красочный снимок соседней галактики
Галактика находится на расстоянии 12 миллионах световых лет от Земли и ее хорошо видно в бинокль или небольшой телескоп.
В NASA показали как светится пыль от ультрафиолетового излучения и света от звезд в соседней галактике. Снимок появился на странице ведомства в Instagram.

Находящаяся в северном созвездии Большой Медведицы галактика M81 показана на собирательном фото с инфракрасной матричной камеры и фотометра при 24 микронах.

Снимок M81 стал одним из первых вскоре после запуска космического телескопа Spitzer в августе 2003 года. По случаю 16-летия Spitzer NASA показало объект с расширенными наблюдениями и улучшенной обработкой.

Сообщается, что пыль в галактике омывается ультрафиолетовым и видимым светом от соседних звезд. Она поглощает ультрафиолет и издает повторное излучение.

В NASA показали впечатляющее фото ледяной лавины на Марсе


Орбитальный аппарат разведки Марса NASA зафиксировал сошедшую на планете ледяную лавину и сделал ее фотографии.



На снимке изображен след лавины, которая образовала длинную полосу на поверхности, происходящую из ударного кратера. По словам эксперта Лунной и планетарной лаборатории Университета Аризоны Кенди Хансен, обычно такое природное явление происходит на Марсе весной, когда солнечное тепло заставляет таять ледяные слои.

"Каждую весну Солнце сияет на стороне ряда слоев на северном полюсе Марса, известных как слоистые отложения северной полярности. Тепло дестабилизирует лед, и блоки распадаются", - отметила Хансен.

Также она рассказала, что облако от лавины образуется, когда разрыхленные слои мусора достигают дна марсианской скалы. Поскольку слои на дне горы состоят из различных материалов с различными текстурами и цветами, лавина образует облака с необычным внешним видом.

"Когда они достигают дна утеса высотой более 500 метров, блоки поднимают облако пыли. Слои под ним имеют разные цвета и текстуры в зависимости от количества пыли, смешанной со льдом", - добавила эксперт.



Ученые считают, что помимо теплого времени года, лавины на Марсе также могут быть вызваны рядом факторов на его поверхности. К примеру, в июне 2018 года орбитальному аппарату NASA удалось обнаружить лавину, вызванную воздействием метеорита на Марс. Камень, упавший на поверхность планеты, имел длину всего около пяти метров и оставил небольшой кратер. Поскольку метеорит упал на склоне, он дестабилизировал его и вызвал лавину грязи и пыли.

Отметим, что планета Марс является спутником Солнца и находится в солнечной системе на четвертом месте. По величине среди них Марс находится на 7 месте. Красный спутник вращается вокруг Солнца по вытянутой орбите в течение 687 земных суток - год на Марсе больше года на Земле. По этой причине Марс находится на разном расстоянии от солнца в разные периоды времени. Если посчитать среднее расстояние от Марса до Солнца, то оно будет примерно http://.https://apostrophe.ua/news/society/2019-09-06/v-nasa-pokazali-foto-marsa/173680

50 років першій висадці на Місяць.

П'ятдесят років тому, 20 липня 1969 року, американський астронавт Ніл Армстронг першим із землян ступив на поверхню Місяця. Він був учасником місії «Аполлон-11» разом з Баззом Олдріном і Майклом Коллінзом. theБабель зібрав десять цікавих і маловідомих фактів про цю космічну місію — як астронавти «застрахували» свої життя перед польотом, як вони запускали двигун місячного модуля за допомогою ручки та чому їх після повернення протримали три тижні на карантині в ізольованій камері, а також що показували по телевізору в СРСР замість трансляції висадки на Місяць.

1.
Місія «Аполлон-11» була дуже ризикованою, тому поліс страхування життя Ніла Армстронга, Базза Олдріна та Майкла Коллінза коштував космічні гроші. Тоді астронавти вирішили надіслати родичам близько сотні конвертів зі своїми автографами і проставили на них дати: 16 липня — день запуску ракети, і 20 липня — день посадки на Місяць. «Якщо б вони не повернулися, то їхні сім'ї могли б продати ці конверти і забезпечити себе на все життя», — каже історик і колекціонер Роберт Перлман. Навіть зараз такі конверти на аукціонах коштують близько 30 тисяч доларів.



<p>Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.</p>
Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.

Heritage Auction Archives

2.
Повертаючись із поверхні Місяця в космічний модуль, Базз Олдрін випадково зачепив своїм рюкзаком життєзабезпечення вимикач, який запускає двигун, і зламав його. Армстронг згадував, що «в скафандрі та з усім цим спорядженням ти відчуваєш себе неповоротким Франкенштейном, і він [Олдрін] зачепив вимикач двигуна, який повинен був повернути нас на орбіту». Тоді Олдрін здогадався замкнути контакт вимикача за допомогою ручки й запустив двигун.

<p>Базз Олдрін на сходах місячного модуля.</p>
Базз Олдрін на сходах місячного модуля.

Project Apollo Archive

3.
Після повернення астронавтів з'явився міф, що на борту «Аполлона-11» були таблетки з ціанідом на випадок, якщо не вдасться злетіти з поверхні Місяця. Але працівники NASA та самі астронавти це спростовують.

4.
Місія з висадки Армстронга та Олдріна на Місяць тривала понад 20 годин. Увесь цей час у командному модулі на навколомісячній орбіті на них чекав третій астронавт — Майкл Коллінз. Він не бачив трансляцію висадки і не чув перших слів Армстронга на Місяці. Коллінз згадує, що в нього були «чудові маленькі затишні володіння і навіть тепла кава. Я думав про добові — скільки доларів за милю нам заплатять за цю подорож». У нього було 18 планів на випадок різних непередбачених обставин при поверненні Армстронга та Олдріна з Місяця. Але якщо б їм не вдалося повернутися, то Коллінз «повинен був повертатися на Землю сам, і вони це знали».

<p>Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.</p>
Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.

Project Apollo Archive

5.
Пряму трансляцію висадки на Місяць дивилися понад півмільярда людей в усьому світі. У Китаї центральне телебачення у цей час показувало патріотичний фільм, а в СРСР, як згадує у своїй книзі журналіст Ярослав Голованов, ішла кінокомедія «Свинарка і пастух». Тільки наступного дня про це оголосили по радіо, а ще через день у газеті «Правда» з'явилася стаття «Земляни на Місяці».

6.
Колишній генсек ЦК КПРС Микита Хрущов, за якого починалася радянська космічна програма, дізнався про висадку американців на Місяць рано-вранці 21 липня. Його син Сергій розповів, що в той день вони «подорожували машиною і зупинилися в Чорнобилі на березі річки. В одного з наших друзів був невеликий телескоп. Говорили про те, як вихвалялися, що будемо першими на Місяці. Але, як і всі люди у світі, тепер ми пишалися людством. Ми дивилися на Місяць через телескоп і нічого не бачили».

7.
Після того, як астронавти повернулися на Землю, їх три тижні протримали на карантині в ізольованій камері. Тоді вчені всерйоз побоювалися «космічних мікробів». Цьому посприяв і науково-фантастичний роман Майкла Крайтона «Штам «Андромеда» про смертоносний неземний мікроорганізм. Книгу опублікували в 1969 році, незадовго до старту місії «Аполлон-11».

<p>Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.</p>
Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.

NASA Photograph Collection

8.
Контракт на виготовлення скафандрів для місії «Аполлон-11» виграла фірма-виробник бюстгальтерів і латексних корсетів Playtex. Відтоді її промисловий підрозділ ILC Dover розробляє кожен скафандр NASA.

9.
«Місячні камені», які привезли астронавти, переправляли до США на двох різних літаках — на випадок, якщо один із них зазнає аварії. А після прибуття на камені склали митну декларацію в аеропорту Гонолулу на Гаваях.

<p>«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».</p>
«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».

NASA

10.
До 50-ї річниці висадки на Місяць, у суботу 20 липня, аукціонний дім Sotheby's влаштовує торги. Серед лотів — комп'ютерні панелі Космічного центру Кеннеді на мисі Канаверал, шоломи астронавтів, фрагменти командного модуля місії «Аполлон-11».

<p>Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.</p>
Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.

Sotheby’s

Але найдорожчий лот — три плівки з першими оригінальними записами трансляції висадки на Місяць. Їх купив стажер NASA у 1976 році за 217 доларів. Зараз стартова ціна цих бобін складає близько двох мільйонів доларів.

Автор:
Сергій Пивоваров
https://thebabel.com.ua/texts/33214-50-rokiv-pershiy-visadci-na-misyac-avtografi-zamist-strahuvannya-zhittya-ryativna-ruchka-ta-zagroza-kosmichnih-virusiv-zgaduyemo-cikavi-fakti-pro-misiyu-apollon-11?utm_source=page&utm_medium=publication

Цвіль вижила в умовах відкритого космосу...




Спори цвілевих грибів пеніцил і аспергіл, які успішно колонізували Міжнародну космічну станцію, виживають в умовах відкритого космосу.

Про це дослідники повідомили

   

на конференції Astrobiology Science Conference 2019, яка проходить у Сіетлі (штат Вашингтон, США) 24-28 червня зазначивши, що вищевказані види цвілевих грибів витримують опромінення важкими іонами і рентгенівським випромінюванням, рівень яких у десятки разів вищий за смертельну дозу для людини. 

[ Читати далі ]

Частина води на Землі «прилетіла» з космосу.



Вчені Університету Аризони провели дослідження, яке говорить на користь теорії про те, що значна частина води на Землі «прилетіла» з космосу.

Сибирский газ, американский аполлон и передел 70-х



 СИБИРСКИЙ ГАЗ, АМЕРИКАНСКИЙ АПОЛЛОН И ПЕРЕДЕЛ 70-Х
Одним из неоспоримых, как им кажется, является вопрос: а что же это, руководство СССР знало о всемирном обмане со стороны своего противника - и молчало? Ведь не могло же быть такого, чтобы не знало, раз даже обычные люди со среднешкольным образованием способны прикинуть необходимое соотношение груза и топлива для взлёта с Луны, которого у американцев в аполлоновской программе и близко не было! Это был способен сделать даже престарелый генсек Брежнев без счётов и калькулятора, который в 1970-м был ещё далеко не престарелым.

О космосе


Объяснение: Какая звезда создала этот огромный шар? На снимке изображена горячая расширяющаяся туманность остатка сверхновой Тихо, результат звездного взрыва, впервые зарегистрированного более 400 лет назад знаменитым астрономом Тихо Браге. Показанное изображение представляет собой композицию из трех рентгеновских цветов, полученных орбитальной рентгеновской обсерваторией Чандра. Расширяющееся газовое облако чрезвычайно горячо, в то время как немного отличающиеся скорости расширения дали облаку опухший вид. Хотя звезда, которая создала SN 1572, вероятно, полностью исчезла, спутником считается звезда, названная Tycho G, слишком тусклая, чтобы ее можно было различить. Поиск остатков предшественников сверхновой Тихо особенно важен, потому что сверхновой относится к типу Ia, важной ступени в лестнице расстояний, которая калибрует масштаб видимой вселенной. Считается, что пиковая яркость сверхновых типа Ia хорошо понятна, что делает их весьма ценными при изучении взаимосвязи между слабостью и отдаленностью в далекой вселенной.


67%, 6 голосів

33%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.