Люди-зорі
- 14.05.10, 15:07
- Поезія сучасних авторів.
Які яскраві й неповторні зорі.
Вони у вічності бездоннім морі
Купаються щоночі до світання,
Хоч кожна ніч для когось з них остання.
Вони світлі гімни Творцеві складають
І неустанно його прославляють.
Одні більш яскраво, а інші тихіше,
Та кожна із них в небі слід свій залишить.
У нашому світі усе проминає,
Та тільки безслідно ніщо не щезає.
На Землю усі ми приходим, як зорі, -
Яскраві і чисті, як небо прозоре.
Невинна душа у світ цей приходить,
А в піднебессі зоря нова сходить.
Й щораз яскравІшою буде ставати,
І дУші споріднені в небі шукати.
Є зорі, що світять прекрасно і ясно,
Та в декого ще за життя вони гаснуть.
Так часто людина зорю свою тушить,
Бо голос небесний в душі своїй глушить.
Як час вже приходить з землею прощатись,
І в лоні Творця із зорею з’єднатись,
Два Ангели душу прийдУть зустрічати
Й на шальки терЕзів життя все складати.
Чи світла чи темна сильніш буде гирька?
Погасне у небі іще одна зірка…
Як чорною була душа на Землі,
Навіки пропАде в холодній імлі.
Якщо ж душа світло в душі не втрачала,
Й дорогою правди завждИ прямувала,
Погасне вона. Та залишить від себе
Зірок яскравІших ще сотні у небі.
Навіщо ж зіркИ передчасно гасити?
Якщо можна світ яскравІшим зробити.
Лампадкою бути в житті золотою,
І люди засвітяться поруч з тобою.