Завтра зранку, як сонце зійде знову,Я піду, де вона мене чекає.Пройду я гори і діброви -Життя без неї серце мені крає.Я йтиму на самоті з думками по тобі,Не чутиму пташок, не стрічу я людей.Самотній, непомітний, зігнутий в мольбіІ стане ніччю для мене ясний день .Я не побачу золото смерканняЙ вітрил легких , що плинуть вдаль. Прийду, встелю на похованняФіалки, верес й мій безмежний жаль.(Вірш присвячений Леопольдіні, дочці Віктора Гюго,загиблої під час своєї весільної подорожі вітрильником...

Читати далі...

Я помню, как в детстве мы с мамой читали романы разных классиков, и одним из первых был Роман "Cобор Парижской Бомогатери" Виктора Гюго...Тогда ещё НЕ БЫЛО КИНОФИЛЬМА..., зато была ФАНТАЗИЯ[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

Не любить женщину — преступление, любить — наказание. (В.Гюго, звучало в сериале «Холостяки»)

На днях закінчив читати історичний роман Гюго "Собор Паризької Богоматері" (українською мовою, виданий у 1980-му році). Початок йшов дуже важко, бувало тиждень не торкався книжки. Там багато досить монотонних описів та монологів автора, але, можливо саме через них мені захотілося поїхати в Париж, нехай і не середньовічний, а все ж таки... Хоча жити у середньовічному Парижі, та і в інших населених пунктах 14-17 століття, я б не хотів . У ті часи панувала інквізиція, і була...

Читати далі...