[Приєднана картинка] СВЯТА ПРОСТОТА Великий світ, широкий, довкола круглий обрій. О, як це дуже добре чотири мати роки! Світ грає мерехтливо, безкраїй, дужий світ. О, без кінця щасливо лиш двадцять мати літ. [Приєднана картинка] Велика простота - найвища досконалість. Наївність є свята, довершенням є малість. Щаслива ця людина, ясна її дорога: наївно, мов дитина, молиться до Бога! Субота, 26 березня 1932[Приєднана картинка] НАЇВНІСТЬ Що це...

Читати далі...

"Листар носив листи зелені, листи шуміли. Ех, весна! Плету пісні на веретені про молодість, що промина." (Богдан-Ігор Антонич)

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]ОСІННІЙ ДЕНЬ. Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав — нема мелодій... .( Ліна Костенко )[Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка]&nbsp...

Читати далі...

НІЧ Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі, ляга на серце ржа думок. На стінах тіні в’яжуть круглі петлі в чудний і нерозплутаний клубок. Мов чорний кіт, сів череватий чайник, годинник, наче джміль, гуде. Яка ж солодка ця принада тайни та слово, що, мов з каменю, тверде! Бляшане небо, олив’яний місяць і ночі попелястий дим. Невже ж нема на цьому світі місця поривам нездійсненним та палким...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Співають коропи, і крають води леза, дахи, мов віка скринь, підносить вітер, і проповідь говорить окуням береза. Це все недійсне, навіть неймовірне, цьому не вірте! Та дійсне те, що бачив я уранці там, де ріка коріння миє гаю, коли вітри, мов пристрасні коханці, до купелі дівчата роздягають. ( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують. 9 березня 1935КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла...

Читати далі...