хочу сюди!
 

Ірина

36 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «ліна костенко»

***********

Мучено. Мічено. В душу насмічено.
Долю окрадено й плівку засвічено.
Втомилась я від філіалів пекла. 

Що, крім страждання? Крім страждання, що?
Оптимістичні пасторалі.
А головне, що — по спіралі.

Фенікс вилітає з попелу.
Зі сміття він ще ніколи не вилітав.

Ліна Костенко

 

Доборолися!

 
 
Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:


від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б'ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!

Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!

Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
і віки без голів'я вогонь, -
хай він спалить усе це нікчемство,
українського пекла вогонь!
© Ліна Костенко
Сучасна українська поезія<

"В пустелі сизих вечорів..." (с) Ліна Костенко

В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


Я, що прийшла у світ


Фотография: Я, що прийшла у світ не для корид, що не люблю юрби і телекамер, о як мені упікся і обрид щоденний спорт - боротися з биками! Я одягаю пурпуровий плащ. Бики вже люттю наливають очі. Я йду на них!.. Душе моя, не плач... Ці види спорту вже тепер жіночі. © Ліна Костенко


Я, що прийшла у світ не для корид,
що не люблю юрби і телекамер,
о як мені упікся і обрид
щоденний спорт - боротися з биками!
Я одягаю пурпуровий плащ.
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них!.. Душе моя, не плач...
Ці види спорту вже тепер жіночі.

© Ліна Костенко

Романс на слова Ліни Костенко. Виконує Ольга Богомолець.

http://www.youtube.com/embed/CfG00tNMNjU

Життя іде і все без коректур... (відеоролик з Варшави)

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".


Вітаємо Велику Українку Ліну Костенко з Днем народження!!!



"Я виросла у Київській Венеції..."

Я  виросла  у  Київській  Венеції.
Цвіли  у  нас  під  вікнами  акації.
А  повінь  прибувала  по  інерції
і  заливала  всі  комунікації.
Гойдалися  причали  і  привози.
Світилися  кіоски,  мов  кістики.
А  повінь  заливала  верболози
по  саме  небо  і  по  самі  котики.
О,  як  було  нам  весело,  як  весело!
Жили  ми  на  горищах  і  терасах.
Усе  махало  крилами  і  веслами,
і  кози  скубли  сіно  на  баркасах.
І  на  човнах,  залитими  кварталами,
коли  ми  поверталися  зі  школи,
дзвеніли  сміхом,  сонцем  і  гітарами
балкончиків  причалені  гондоли.
І  слухав  місяць  золотистим  вухом
страшні  легенди  про  князів  і  ханів.
І  пропливав  старий  рибалка  Трухан.
Труханів  острів...  острів  Тугорханів...
А  потім  бомби  влучили  у  спокій.
Чорніли  крокв  обвуглені  трапеції.
А  потім  повінь  позмивала  попіл
моєї  дерев'яної  Венеції.

Сніги метуть

Друзі, бажаю всім гарного зимового настрою і не забуваймо, що скоро свята!  kissheart
Подбаймо про своїх рідних і близьких, приготуймо для них  подарунки  podarok ....з уваги і тепла  podmig druzhbakiss
....і  подаруймо віру у казку heart
 




Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть...
Ліна Костенко




І я не я, і ти мені не ти


І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
аж поки сонце перепалить пруг
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…

Хай буде легко...



Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Ліна Костенко