Виступ Л.Лукяненка в столиці України на Софіївській площі у день

              відзначення свята Соборності  22 січня 2011 року.

                

                    Шановні громадяни України!

 

        Вітаю Вас із святом Соборності!

Я належу до покоління тих синів української нації, які боролися проти російської комуністичної імперії за українську національну свободу. Ми не шкодували ні своєї свободи ні власного життя, бо Україну любили всією  душею і підпорядковували себе ідеї боротьби. Ми вивели Україну з-під влади Москви і переможно завершили кількасотрічну боротьбу наших героїчних попередників.

 

Проголошенням незалежности наше покоління виконало свою історичну місію. Далі завдання ваше – молодшого покоління - наводити лад в українському національному домі. І ви, як не прикро це говорити, не справляєтеся з цим завданням. З одного боку ви розумні і активні політики і нібито любите Україну, а з другого - ви найбільше любите себе. Боретеся не за справедливість, духовне і економічне відродження України, а за високі посади у владі. Кожен з вас мріє за будь-яку ціну піднестеся над іншим, випхати того першого. Ви всі свої сили напружуєте для поборювання таких же патріотів України, а разом опускаєте Україну все нижче й нижче. 

       Не берете ви приклад зі своїх попередників.

       На свято Соборності ви не запросили до слова нікого з політвязнів. Немає у вашому списку ні Олеся Шевченка, ні Василя Овсієнка, ні Миколи Горбаля, ні Богдана Гориня, Василя Лісового і ще небагатьох живих, які поки що не переступили поріг до іншого світу. Ви самі штовхаєтеся один перед одним за першість виступити і показати себе перед багатотисячним зібранням народу і, виступивши, тут же сходити зі сцени і покидаєте майдан, кудись поспішаючи. Людей, що приїхали з різних куточків України і хотіли почути відповідь на питання: що будемо робити далі, залишаєте без відповіді.

Розказуєте про любов до України і свого народу. Може і любите. Але найбільше любите себе. Коли б ви любили менше себе, то в боротьбі авторитетів відступили б на друге місце і сприяли б спільній перемозі. Ви не дбаєте про спільну перемогу. Ви дбаєте про найвище висунення своєї особи.  Україна йде на дно. Ви своїми ногами штовхаєте її ще глибше, аби підстибнути вище за ближнього патріота.

 

Не ваше покоління побудує справедливу і незалежну Україну, бо ви не готові йти на жертви задля України. І мені гірко, бо смертями і безмежними муками  щирі сини України добилися проголошення незалежності держави, а ви неспроможні вгамувати владолюбство та зменшити жадобу слави і тим сприяєте ворогам руйнувати Україну. Ви навіть у День Соборності неспроможні разом відсвяткувати єдність.

Опамятайтеся!

Якщо кожен з вас задля обєднання патріотичних сил не відступить на друге місце, то вельми скоро доведеться стати перед судом духовних батьків української нації за руйнацію України.

І не викрутитеся! І не виправдаєте себе жодним лукавством!

Бо чорна руїна України не прийме ваших виправдань!

Почуйте це зараз від мене!

 

Ваш Левко Лукяненко

22 січня 2011 року

Я коли слухав раніше певних політиків сміявся наче гуморески розказували, правда зараз вже не дуже смішно, реально розумієш, що частина України сприймає цих жартівників серйозно, може в мене щось не те з головою чи в слові Данбас дійсно бракує букви "у". Не хочу піднімати палких суперечок, що до цієї теми, цікаво як ви розставите провладних жартівників по популярності. Бо якщо б вони виступали як гумористи, а не люди при владі, погодьтесь було б смішніше за виступи гумористів.

Голосуємо з гумористичної точки зору виступи яких провладних політиків вам більше подобаються, до уваги беруться стиль, міміка, жести, вимова, авторський почерк, талант, експресивність, творчість, комічність.

(імена замінено псевдонімами, щоб не образити політичних опонентів, сподіваюсь ви всі легко впізнаєте улюблених виконавців)

Зрозуміло що (технічно) в катастрофі під Смоленськом винні Московити, не готові вони були приймати той літак та використати його обладнання для виживання в подібних випадках тому що техніка у них відстала на десятки років, атим аеродромом вже напевно не користувались років 5, його відновлювати треба рік було для безпечного прийому літаків, а тут заявили їм літак президента сідатиме через пів години. Ну поговорили по засобах зв'язку як в анекдоті "давай давай ще трохи, а тепер вийди подивись що ти наробив", а потім упс... пі.. пі.. пі... А людський фактор як на поляках так і на московитах лежить "Не знали броду полізли в воду", це ж не аеродроми розвинених країн де літак автоматика і з мертвими пілотами посадить не те, що в тумані.Бардак теж повинен бути покараний, біда наших країн, що бардак безкарно залишається бардаком. Поляки вже покарані, а той хто давав дозвіл на посадку літака в такому тумані (ой високі ж чини), на такий аеродром повинні бути покарані, привчили людей тупому виконанню наказів з Москви, а статтю про "не виконання злочинного наказу" ще ніхто не відміняв.

Ні московитські чиновники, що давали добро на посадку не знали реального технічного стану аеродрому, ні видимості в тумані реальної що там стояв, однак по добрій традиції комуністичній наказ з верху спустили керівництву аеродрому. Там такий ж тепер уже злочинець (суд мав би доказати в нормальній країні) тремтячими руками дав команду вбивці диспетчеру (після суду звичайно) садити літак, той замість того щоб послати того на ... далеко почав розказувати анекдоти по засобах зв'язку щоб самописці передсмертно зафіксували його розумні зауваження що-до посадки, не там розказував, полякам не полегшало. От і результат " злетівши туди (в системний бардак) поляки шансів на виживання не мали і не придумали ще такої техніки здатної вижити в системному бардаку.

1. Жертви є?

2. Усі винні повинні бути покарані?

3. Хто віддав наказ про посадку, чи поляки проявили агресію і підступно напали на аеродром, де нота МЗС РФ ?

Ремарка на слушні зауваження коментаторів:

(а) Що вирішували поляки ? Якщо вони захотіли б сісти на червоній площі то сіли б? Зрозумійте багато чого могли поляки вирішувати в себе в літаку, вони були в чужій державі і ОСТАТОЧНЕ рішення само собою приймало керівництво РФ, хіба не так?

(б) Літак перевірений часом, і один з найбільш надійних, впала не модель літака, він не розвалився, трагедія сталась через ряд технічних нестиковок при посадці повітряного судна. Нестиковки були з боку московитів тому що просто у них не було технічних можливостей посадити літак в тій ситуації, технічні можливості сісти та обладнання було у польського президентського літака (не плутайте модель літака і обладнання на борту літака), але окрім ліхтарів та радіозв'язку аеродром не міг їм нічого запропонувати.1. Тому питання в тому чи могли поляки знати реальний стан справ на аеродромі?2. Хто дав добро з керівників країни на завідома трагічну посадку на такому аеродромі з сторони РФ?3. Чому ті фахівці які знали ситуацію на аеродромі знехтували життям людей?

Коментарі "cactus" http://www.focus.ua/foreign/165216/?r=2&s=date&p=1#comments&r=8&bs=rating&bp=1&c=comments

... полная подборка документов по катастрофе echo_msk_ru/blog/echomsk/741162-echo/Замечания поляков - по-польскиПри просмотре видео-реконструкции обратите внимание на голос диспетчера "идете по глиссаде", хотя траектория не была на глиссаде. Диспетчер вел самолет к катастрофе. А записи наземных навигационных радаров россиянами "утеряны". Какая досада...

Ось відповідь  http://glavred.info/archive/2011/06/29/180716-9.html

Давайте я вам объясню на пальцах, почему это разрушение государственности. Пошагово. Всего в три пункта.
Итак, открыв страницу Юлии Владимировны, мы узнаем, что в стране происходит террор. Террор холодом. И предупреждение поехать собирать людей, чтобы вывести людей на Банковую.
Я сейчас оставлю в стороне вопрос о том, что в стране, пережившей и террор, и геноцид разбрасываться такими терминами может только совершенно беспринципная циничная рафинированная - черт, как бы сказать политкорректно-то - политиканша, скажем так. Не помнящая прошлого. Использующая трагедию своей страны для достижения единственной своей цели - прихода к власти. 
Тарифный геноцид, террор холодом, холокост владельцев евроблях, освенцим пенсионеров... То, что разбрасываться такими терминами в стране, где стоит памятник жертвам красного террора, нельзя, вот в принципе просто нельзя - оставим этот моральный принцип в стороне.
Пойдем исключительно по логике.
Итак, в стране террор холодом.
Кто занимается террором?
Террористы.
Кто устраивает в стране террор холодом?
Власть.
Значит, в Украине - террористическая власть.
Напомните мне: "В Киеве террористическая власть, которая проводит политику геноцида и холодомора против народа Украины" - это чья риторика? 
Это риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды.
На что направлена риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды в отношении Украины?
На насаждение хаоса в стране. В первую очередь - в мышлении граждан данной страны. Для провоцирования внутреннего взрыва. Для уничтожения в дальнейшем государственности.
На что направлена риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды в устах кандидата в Президенты Украины?
Приведите мне доводы, что не на то же самое.
Сейчас один из тех редких случаев, когда я вот просто категорически хочу ошибиться. 
Я не знаю, существует ли план "Шатун", но вот это - его кристально чистое добровольное (очень надеюсь) претворение в реальность. 
Что дальше?
А дальше окно Овертона. 
Когда термины, употребление которых было табуированным, вызывают сначала отторжение, потом попытку опровержения (мы сейчас находимся здесь), потом входят в употребление, а потом становятся общепринятыми.
Заметьте, как всего за несколько месяцев риторика уже изменилась лавинообразно. Уже не барыги. Уже не олигархи. Уже не ворье. Уже не коррупционеры.
Террор и геноцид. Ни больше, ни меньше.
Дьявол начинается с пены на губах ангела (с).
Что произойдет еще через пару месяцев?
А все забудут, почему именно террор и геноцид. Снег растает, газ дадут, порохоботы пошагово, на пальцах, объяснят, почему именно так получилось, что именно к этому привело, кто именно был премьер-министром, когда были заложены основы этого газового геноцида - но это не будет иметь уже никакого значения. В головах останется только одно - террор и геноцид. И призыв идти на Банковую. Ну и где-то там на задворках хаотизированного сознания - компромисс, новый курс и газ по две гривны.
Что делает любой нормальный человек, когда в его стране власть захватывают террористы? 
Правильно. Он начинает с этими террористами бороться. Противостояние гражданского общества и террористической власти - что может быть естественнее. 
На этом моменте мы вплотную сталкиваемся с утверждением из моего прошлого поста - борьба с барыгами перерастает в борьбу с государственностью. Посредством борьбы с государством, как его проводником в жизнь.
Что делает Владимир Владимирович? 
Владимир Владимирович открывает шампанское.
Наученный опытом сплочения страны против внешнего врага, отдает приказ о прекращении боевых действий. Вызывает Шойгу и шепчет ему на ухо: "Только попробуй мне, сука, отвлечь их хоть одним выстрелом". И терпеливо ждет, пока украинцы делают за него его работу.
А потом входит в раздираемую внутренними противоречиями страну, дерущуюся друг с другом против тарифного геноцида и холодового террора за газ по две гривны, забывшую, что всего в двухстах километрах сверху над ними тысячей танков нависает империя, только и ждущая такого развития событий, и напоминает, что такое настоящее значение терминов "террор" и "геноцид".
Поправьте меня, если я не прав в своих рассуждениях.

Розумію, що марно, бо прихильники Юлі майже всі вірують та перетворилися у справжніх сектантів.  Але такий простий та наочний приклад може хоч комусь розкриє очі. Люди, бляха-муха! УСІ політики вам безперервно брешуть, а кохана Юля це робить з лагідною посмішкою та гладячи вас по голові! Чим вона мабуть гірша за всіх них!

     Багато разів ті з моїх друзів, хто є прихильником ЮВТ питали мене: «Чому ти її не підтримуєш?» Причому нерідко в доволі агресивній формі. Приблизно тиждень тому обіцяв написати замітку на цю тему, аби остаточно розставити всі крапки над і в цьому питанні.

Пам’ятаєте, коли Ющ звільнив у 2005 році ЮВТ з посади прем’єр-міністра? І що ж зробила ваша улюблениця? Вона прийшла на канал «Україна» (пояснення що до чого зайві?) і тремтячим голосом, зі сльозами на очах промовила приблизно таке: «Ось я подивилась на наші символи (в руках з’являється помаранчева стрічка), та на ваші (в руках стрічка блакитна – голос тремтить все сильніше, по щоці котиться сльоза – співставляє  обидві стрічки разом, раптово радісно) – так це ж наш прапор! І все це відбувається у 2005-му, коли ще не забувся та не був зрадженим Майдан! Не знаю, як вам, а мені було огидно на це дивитись на цей спектакль.  Саме звідси почалась зрада Майдану, котру чудово розвинув надалі «народний президент». Але тут річ не про нього… Того разу в ЮВТ не вийшло поєднатися з голубцями. Не знаю достеменно, з яких саме причин вони не забажали союзу, але ЮВТ спробувала ще раз (це я тільки загальновідомі факти перераховую, а скільки ще різного за кулісами було! Але, знаючи прихильників ЮВТ, тут оперуємо лише загально відомими фактами). Мається на увазі сумно відомий ПРиБЮТ – теж забули? Знов не відбулося, але свої бажання наша героїня висловила знову доволі чітко. Всі ці рухи переконують мене лише в одному: ціль ЮВТ це влада любими засобами. Народ України, майбутнє нашої держави хвилюють її в кращому разі у другу чергу.

     Це був блок політичний, тепер щодо економіки. Іще в перше своє пришестя на посаду у 2005-му був такий яскравий момент. Нібито питання й не суперважливе, але для фахівця дуже яскраве свідчення загального рівня розуміння персонажем економіки та процесів, що в ній відбуваються. Я маю на увазі тій випадок, коли ЮВТ повела боротьбу за зниження цін на м'ясо. Яким чином? А наказали супермаркетам знизити торгову націнку – і все. Така метода керування цінамі це приблизно як в анекдоті – «Товариш прапорщик, зупиніть потяг! ПОТЯГ СТІЙ! РАЗ, ДВА!» Я перепрошую, але в нас, все-ж таки ринкова економіка. Такими методами ніяк ціни врегулювати неможливо, це або повне нерозуміння, або суцільний популізм. У ринковій економіці кабмін має важелі задля регулювання, але вони виключно економічні. Наприклад: зниження податків, інших обов’язкових зборів для виробників/переробників.  Зменшення для них вартості кредитів, тощо. Такі заходи дають не миттєвий, але 100 відсотково бажаний результат.

     Іще трохи політики. Партія ЮВТ Батьківщина є типово лівою партією на кшталт соціал-демократів. Тобто, вони не хочуть, аби були багаті. А мої політичні переконання праві, навіть право-консервативні. Тобто я не хочу, аби були бідні. Це суттєва різниця, чи не так?

     Рахуючи все вищенаведене, скажіть мені, будь ласка, чому я маю підтримувати ЮВТ?

     Але! У другому турі голосував за неї – аби не за овоча, звісно. Якщо знов буде такий самий розклад, знов так зроблю. Тому що овоч – це зло майже абсолютне, а ЮВТ – це зло невідоме, а тому не таке страшне. Щоб вже кінцево розставити все по своїх місцях, розкажу вам про те, як голосуватиму:

1. Удар Кличка;

2. Гриценко;

3. Свобода Тягнибока;

4. ЮВТ.

Тобто овоч, чи там комуняки, не дай Боже, проти когось зі списку – за когось зі списку. У разі суперечки між самими силами зі списку – за того, хто вищий.

     І на сам кінець, може найголовніше. Друзі! Жоден політик не вартий нашої дружби, повірте! Політики приходять і уходять, ми залишаємось! У нас одна мета – повернути владу народу України. А потім цей народ на вільних демократичних виборах сам визначиться, хто йому потрібен. Будемо змагатись – але з повагою до поглядів інших людей. Вже є сумні приклади гризні між своїми – тримайте себе у руках, дуже прошу! Гризня між нами лише на користь владі – ви самі це прекрасно розумієте.

     Слава Україні!

Хтось купує коханці конвалії,
Чиясь жінка шопує в Італії,
А вдовиця майданівця хворая!!!
Соромно….
Десь вмирають солдатики з голоду, 
Від байдужості, кулі, від холоду,
А в столиці скирдуються долари!!!
Соромно.
Десь голосить на цвинтарі мати, 
Десь залишились діти без тата, 
А журнали пістрявлять акторами!!! 
Соромно…
Десь фашистів приборкують кіборги,
А ми знову проґавили вибори 
Й привели до парламенту ворога!
Соромно…
Десь мерці, десь розруха і горе,
А ми їдем в Єгипет на море,
Мов війна за далекими горами!
Соромно…
А до влади злітаються ворони!
Соромно! 
Тетяна Малахова

"Народ творчість" (с)