хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «котики не хади»

Стандарти нормальності

- Це що за чупакабра?
- Божечку, яке гидотисько!
- Матірбожа! Воно що хворе?
- Понавиводять мутантів, а вони потім страждають.
- Що нормального не могла взяти?
- Кіт має бути волохатим і з блохами!
Отаке я іноді чую, коли хтось вперше бачить мого лисого кота.
Ну якщо так, то хочу сказати, що Добі потроху йде до нормальності )))
Чим ближче до зими, тим більше він обростає шерстю. Волохатими вже стали вуха, п'яти і хвіст. А сьогодні вранці я помітила аж цілу блоху!




P.S. Кіт вакцинований, а ви як хочете.

Пара миттєвостей з життя племінного самця (додано свіжі відео)

Мені зараз уже два роки, я - дорослий кіт Річард. Мої декілька цивільних дружин виховують наших тридцять з хвостом кошенят. В перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.
Світлина від Тетяни Косяченко.

Ось я маленький хлопчик, мені два місяці, я з братиком ловлю лапкою якусь мотузку... 
Їду автобусом "Херсон-Дніпро" в коробці з-під цукерок. Без води, без харчів, без туалету. Постійно плачу. У відповідь чую крики пасажирів. Нарешті зупинка. Роздратований голос водія комусь гукає: "Давайте сто гривень і забирайте свого звіра". Звір, виявляється, це я! 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Мене, нарешті, забрали. У маленький вентиляційний отвір, турботливо продовбаний в коробці,  бачу дівчинку, років 12. Вона мене заспокоює, але чомусь не бере на руки. Проявляю ініціативу. Головою пробиваю дірочку, роблю з неї велику дірку, і вибираюся з полону до половини. Дівчинка здивована моєю сміливістю, вона сміється, бере мене на руки і дивується, що я такий великий у два з половиною місяці. Що ж вона хотіла, я - Невський Маскарадний Кіт! П'ю водичку, як людина, з чашки. Засинаю на руках у своєї рятівниці.
Світлина від Тетяни Косяченко.
Я поважно ходжу по квартирі. Виявляється, тут уже живе доросла кішка, і вона дозволяє мені посмоктати її сосочки замість пустушки. Виявляється, мене купили і всі чекали, всі люблять. Це приємно. Я роблю, що хочу: гойдаюсь на шторах, ганяю по квартирі, по всіх вікнах та килимах, і дозволяю дівчинці, її мамі та бабусі брати мене на руки і сюсюкати. Вони такі смішні! Алеж приємно! Я радий. 
Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.
Ну що я вам скажу. Пройшло два роки. Моя платонічна любов - це бабуся. Я не відходжу від неї ні на крок - хто ж мене ще так погладить, поговорить тет а тет, пригостить смаколиком... 
Моя сексі - Бастилія. Як розумна дружина, вона іноді дозволяє мені спілкуватися з іншими кішечками, бо знає, що вона, Бася,- головна. Та зараз Бася знову вагітна, а більше нікого не трапляється... Сумно... 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Тоді, в таких перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу, на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.









Для тих, хто не бачить відео https://video.i.ua/user/4959475/75765/476825/ https://video.i.ua/user/4959475/75765/476824/

Стамбул - місто котів?

Скоріше, місто чотирилапих тварин. Всі вуличні знайди стерилізовані, вгодовані та в доброму гуморі. Радо позують та даються попеститися. Дивіться самі podmig cat



Більше Стамбулу тут http://photo.i.ua/user/4959475/526313/

Месть кота Филимона.

    Встретил сегодня знакомую, разговорились, у ней дети уже живут отдельно, а она с двумя мужчинами в одной квартире. Первый- её муж, а второй и самый главный - кот Филимон. Рыже- полосатый красавец с надменным выражением морды лица, не сильно крупный, но и не миниатюрный. Коту 7 лет, не кастрирован, на улицу ходит и знакомства с кошками водит, еду со стола никогда не таскает, шалит конечно и демонстрирует превосходство над прямоходящими, бесшерстными и уныло бесхвостыми существами. Спрашиваю её:
- Оля, а как твой хозяин поживает?
- Ты издеваешься?- вздохнула и призналась; "Он вчера такой номер отколол, что я руками развела."
- Расскажешь?
- Конечно. Я его отшлёпала позавчера, заслужил. Понятное дело он обиделся, но потом вроде как оттаял, но морда у него задумчивая была.
- Не в туфли ли написал?
- Это мелко. Иду вчера домой, зашла за сладеньким в магазин, там всё как всегда свеженькое, купила что планировала и увидела Его! Знаешь такой торт, который режут на вес, меня так на него потянуло, ты не представляешь. Купила себе кусочек на один раз, муж и Филимон такое не едят. Иду домой, слюнки текут!
- Оля ты сладкое трескаешь, а не поправляешься! 
- Наследственность от мамы. Прихожу, разложила все продукты, тортик выложила на тарелочку, побежала переодеваться. 
- И ты вожделела тортик!
- Да! Иду на кухню и облизываюсь , захожу на кухню и вижу; Филимон стоит на стуле, передними лапами упёрся в столешницу и грызёт торт! И представь у него на морде крупно написано отвращение к тому что ест! Пипец. Увидел меня и воспользовавшись растерянностью, молнией выскочил из кухни. Смотрю- а мой кусочек торта покусан старательно. Вот гад! Уловил же как-то и отомстил.
- Может он сладкое любит?
- Нет. Кривился и ел, чтобы отомстить. Вот злодей!
- Однако. Ты Филю наказала?
- Я хотела ему всыпать, а муж захихикал и сказал;" Я бы не советовал- кто знает, что ещё Филимон придумает!" Подумала и остыла. Оделась, вышла, купила два куска тортика, нервы ведь и приговорила. Что скажешь?
- Сильно. Привет Филимону передавай.
- Обязательно.
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна