Вчора, на вилазці відзняв невеличкі відео з полазки і з подорожі, до пізньої ночі монтував відео. Коротенько, але показав відвідану заброшку. Ще й ледве нагулив що то за будівлі.

Відеоредактор класний — можна писати текст поверх відео. Шкода, не розібрався як запікувати)

А фотозвіт, мабуть, буде ближче до ночі.

Нещодавно з'їздив із товаришем на заброшку, яку давно хотів відвідати. Шлях був довгий, але цікавий.

Об'єкт — недобудована частина оборонного заводу.

Територія з даху адміністративного корпусу. Судячи по деревам, закинули давно.

Виявляється, існували і військові санаторії.

Про це дізнався з нещодавної поїздки з Мері. Досі під враженням.

Подружка вже була у цьому місці, а я відвідав вперше.

І одним із пунктом *насправді, основним)  було відвідання місцевих заброшок.

Нажаль, полазити вдалося лише по санаторію, який майже розвалений.

Проте, на території знайшли цікавий артефакт — пам'ятник Леніну. Який декомунізували лише частково.

Нарешті полазив по заброшці. Декілька місяців не було сталків.

Дослідив об'єкт, по якому вже лазив. Але то було давно.

І ось кадр для привертання уваги.

Там, окрім фотосесій, ще й відеокліпи знімають.

Фотки з одиночної вилазки по місцевій заброшці.

Судячи по афішам, в кінотеатрі показували пікантні фільми.

 

Ще одна вилазка, з подружкою. Обійшлося без пригод, хоча було стрьомнувато. Піонертабір виявився не зовсім закинутим. Там живуть люди і якесь підприємство. Так що вглиб йти не ризикнули. Точніше, я не ризикнув. Хоча супутниця рвалася в бій.

Обійшли не всю територію. Але там або руїни, або люди. А ні те, ні друге не сприяють гарній вилазці.

Додумався у 31 градусну спеку поїхати на вилазку. Але півтора місяці не було сталків, тому зважився на таке безглуздя.

Отже, спека. Засмажився на сонці — тепер як негр. Натоптав понад 20 кілометрів. Ще й взяв участь у шоу "Ригають усі". А потім ледве не заночували посеред заброшки, бо маршруток на Київ вже не було.

Але об'єкт епічний. Якщо цікаво, можу розписати детально пригоди.

Збулась ще одна з мрій — полазати по бомбосховищу.

Нажаль, лізти знову довелося самому.

Але те, що побачив потім мене шокувало.

[ Читати далі ]

Декілька днів тому сумістив вилазку по заброшкам з прогулянкою. Вийшло 50/50, але краще хоч так, ніж взагалі ніяк — бо подружка продовжує морочити голову, можливо дружбі кінець. Так я сам пройшовся.

Правда, нафоткав мало — трохи більше 40 знімків. Але ці заброшки переважно недоступні для огляду, тому азарт поступово спадав. Плюс — фотографувати незручно, бо всі вулиці запарковані машинами, навколо багато перехожих. Ще всю дорогу думав де відлити. Однак, попри все, вийшло непогано — на четвірку з мінусом (по 5-бальній шкалі).

Повний фотозвіт можна прочитати ТУТ (ЖЖ).

Було страшно (прогулювався один) і хріново (знову шлунок влаштував забастовку). Проте нормально злазив.

Можна було не обходити далеко, але ж я не люблю перти напролом (тим паче, що є охорона). Вояки звідти пішли мабуть років 10 тому, так охорона приватна.

Шо це і де це розповідати не буду. Бо раптом і вам захочеться.

"Колючка": один периметр - зовнішній. І ще два біля окремої частини.

Територія закинута (чи занедбана?). Частину будівель знесли. Однак і того, що залишилось, достатньо для дослідження.