Відкритий лист співробітників музею історії Десятинної церкви http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/50b33968666a9/
26 листопада 2012, 11:42Міністру культури України

Кулиняку Михайлу Андрійовичу

наукових співробітників

Музею історії Десятинної церкви

Відкритий лист

Шановний Михайле Андрійовичу!

Провідні музейні заклади м. Києва все частіше опиняються в епіцентрі суспільно резонансних обговорень та скандалів, конфліктів трудових колективів, що є наслідком призначення на керівні посади осіб без відповідної фахової освіти та досвіду роботи у музейних установах. Однак, нещодавні проблеми, що виникли у зв'язку з некомпетентністю керівництва у Національному заповіднику "Софія Київська" та Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, відверто бліднуть на фоні діяльності новоутвореного Музею історії Десятинної церкви, саме існування якого активно приховується від громадськості.

Організацію та керівництво музею без оголошення конкурсу на заміщення посади було доручено Дорошенку П.В., або ієродиякону Ярославу – служителю незаконно діючого на території Національного історичного музею України "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП. Не маючи фахової освіти та досвіду роботи у музейних і наукових установах, дана особа була нав'язана директору Національного історичного музею України у якості "заступника з питань музеєфікації Десятинної церкви" з єдиною мотивацією наявності у Дорошенка П.В. світського досвіду роботи у приватних будівельних фірмах. Однак, оскільки за час його перебування на посаді продовжувалися археологічні розкопки на території церкви, і жодних кроків щодо музеєфікації Десятинної церкви Урядом України не було вчинено, реальний досвід діяльності Дорошенка П.В. на посаді заступника директора Національного історичного музею України обмежився лише систематичним отриманням заробітної плати.

З утворенням Музею історії Десятинної церкви Дорошенко П.В. (ієродиякон Ярослав) був переведений на посаду директора даного музею, і без створення фахової комісії зайнявся набором співробітників шляхом особистого відбору. Внаслідок цього за короткий термін ним було прийнято на роботу в музей на постійній основі понад 50 співробітників без належної освіти та досвіду роботи, єдиним "фаховим" критерієм для яких стала приналежність до монахів "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП або його церковної общини, Київської духовної академії УПЦ МП та синодальних відділів УПЦ МП.

Науковим обґрунтуванням концепції Музею історії Десятинної церкви, створенням колективу науковців – дослідників проблем історії Десятинної церкви, опікувалася Ганзенко Л.Г., кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ, яка виконувала обов'язки заступника директора музею з наукової роботи. Її зусиллями до роботи по створенню Музею історії Десятинної церкви було залучено ряд наукових співробітників інститутів Національної академії наук України та музеїв, що реально займаються історичними, археологічними, мистецтвознавчими та архітектурними дослідженнями Десятинної церкви та мають відповідні наукові доробки.

У процесі взаємодії двох зазначених груп співробітників музею всього за два місяці проявилися не лише протиріччя, а й критичні розбіжності у розумінні самої мети та завдання створення музею. У баченні представників церковної общини "Десятинного монастиря" на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення "історичної традиції богослужіння" на території церкви шляхом спорудження нового собору та пропаганді релігійної свідомості. Тоді як на думку наукового колективу музею, першочерговим завданням музею є збереження для нащадків автентичних залишків фундаментів давньоруського храму, створення експозиції археологічних знахідок, здобутих багаторічними дослідженнями Десятинної церкви, та культурно-просвітницька місія.

Після декількох невдалих спроб узгодити дискусійні позиції щодо принципів музеєфікації пам'ятки, "світський" науковий колектив музею був повністю усунутий керівництвом від розробки концепції музею, а усі деталі розробки архітектурного проекту тримаються Дорошенком П.В. у таємниці від науковців, хоча з ним виказує ознайомлення навіть інструктор з пожежної безпеки Мамітов О.І.

Враховуючи критичність ситуації, Ганзенко Л.Г. було висловлено директору музею Дорошенку П.В. ряд протестів на дії наступних співробітників музею:

завідувача науково-дослідного відділу Кризини Я.В. (архімандрита Гавриїла -заступника Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки, доктора богослов'я і магістра за світською освітою) – щодо запровадження релігійної цензури на розробки текстів екскурсій з забороною вживання ряду наукових термінів (напр. "релігія", "культ" тощо), заборони екскурсоводам розповідати про дохристиянський період історії Києва, пропаганди антинаукових концепцій і вимогу в обов'язковому порядку заводити екскурсійні групи до церкви незаконно діючого на території Національного історичного музею України "Десятинного монастиря", а також щодо неодноразових публічних висловів, що мають антисемітське забарвлення ("іудеїв – в Палестину");

провідного інструктора з пожежної безпеки Мамітова О.І., який, діючи з перевищенням службових повноважень, займається розробкою проекту створення Інституту ландшафту, що передбачає пониження у пам'яткоохоронному статусі схилів Старокиївської гори з метою їх забудови під корпуси "Десятинного монастиря";

співробітника музею Коваля А. (протодиякона Антонія, служителя "Десятинного монастиря", випускника семінарії) – щодо антинаукових поглядів та екстремістських і дискримінаційних висловів по відношенню до інших християнських общин України, а також зневажливих висловів щодо законів України, українського та міжнародного пам'яткоохоронного законодавства;

самого директора музею Дорошенка П.В. (ієродиякона Ярослава, служителя "Десятинного монастиря") – щодо спроб перетворення зборів колективу музею на релігійні зібрання шляхом публічного групового читання молитов.

У відповідь Дорошенко П.В. викликав Ганзенко Л.Г. на аудієнцію до свого прямого керівника – архімандрита Гедеона (Харона) – настоятеля "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці", який у різкій формі заявив, що рештки Десятинної церкви є не історико-культурною пам'яткою, а приватною власністю УПЦ МП, і ні вона, ні археологи, не завадять йому збудувати на фундаментах такий храм, як він забажає.

Переконавшись, що "профілактична бесіда" не подіяла, Дорошенко П.В. через тиждень оголосив Ганзенко Л.Г., що Музей історії Десятинної церкви є не державним, а власністю общини "Десятинного монастиря" УПЦ МП, оскільки нібито саме вони добилися від держави його фінансування, а відповідно, він може діяти на свій розсуд, без огляду на будь-які державні закони і правила.

Сказане було негайно втілене в життя шляхом організації показового звільнення Ганзенко Л.Г. з мотивацію "за прогули", що стало втіленням відвертого цинізму, оскільки Ганзенко Л.Г. на ентузіазмі переймалася проблемами організації музею з квітня місяця на безоплатній основі, а з відкриттям фінансування обіймала посаду провідного наукового співробітника за сумісництвом на 0,5 ставки, виконуючи при цьому обсяг роботи, що багатократно перевищував навантаження усіх без винятку наукових співробітників музею, в т.ч. і занятих на повний робочий день.

Особливо цинічним таке формулювання є й з огляду на те, що існуючий лише на папері музей наразі займає непристосоване підвальне приміщення за адресою вул. Володимирська, 6, і всупереч Закону України "Про охорону праці", має обладнані робочі місця лише для директора, бухгалтерії та відділу кадрів, але не для решти 80-ти співробітників музею. Вимога до перебування у такому приміщенні порушує всі існуючі санітарно-гігієнічні норми щодо робочих приміщень, а елементарна відсутність площі, столів і стільців, будь-якого робочого обладнання, фондів, архіву, бібліотеки, унеможливлює всі можливі види наукової діяльності.

Демонстративне звільнення Ганзенко Л.Г. і призначення виконуючим обов'язки заступника директора з наукової роботи Хроненка І.В. (докторанта богослов'я, члена Вченої ради Київської духовної академії УПЦ МП) супроводжувалося початком тиску на співробітників-археологів шляхом влаштування Дорошенком П.В. показового збирання на садибі Десятинної церкви нібито "покинутих археологами решток церкви". Як "доказ" останнього колективу музею на зібранні були пред'явлені іржавий цвях кінця ХХ ст. і уламок сучасних будівельних носилок, виданих за "рештки церкви Х ст.", при цьому Дорошенко П.В. з системною некомпетентністю ні словом не обмовився, як саме він має намір вирішувати проблему зберігання реальних решток Десятинної церкви у вигляді значної кількості фрагментів давньоруської плінфи та цем'янки, фундаментних каменів, що справді наразі залишаються складеними у відкритому вигляді на садибі церкви.

Де факто релігійною общиною "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, що узурпувала всі керівні посади у новоствореному Музеї історії Десятинної церкви, оголошено війну "світській" частині співробітників музею. І немає сумніву, що найближчим часом накази про звільнення шаблонного змісту вийдуть й щодо решти співробітників, не згодних з антинауковою та протизаконною діяльністю керівництва музею. Через неможливість працювати в таких умовах заяву на звільнення вже подала провідний науковий співробітник музею С.Репа.

Настільки глибокий конфлікт інтересів керівництва музею з головними принципами та самим духом музейної інституції наразі безпрецедентний в історії музейної справи України. У нинішньому складі і за існуючого керівництва Музей історії Десятинної церкви обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією "Десятинного монастиря" УПЦ МП, що фінансується за державний кошт, не здатен виконувати жодне з покладених на нього державою завдань, порушує наукові принципи музеєфікації пам'ятки і має на меті прямо протилежні цілі:

1) знищення аутентичних решток Десятинної церкви – пам'ятки історії і культури національного та світового значення, шляхом будівництва сучасної діючої культової споруди УПЦ МП;

2) незаконну забудову Старокиївської гори як частини заповідника "Стародавній Київ" і знищення його історичних ландшафтів для задоволення потреб релігійної общини УПЦ МП;

3) спотворення історії, пропаганду релігійної нетерпимості та релігійного фанатизму, розпалювання міжконфесійних конфліктів.

Стаття 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає:

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Держава не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Релігійні організації не виконують державних функцій.

Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.

Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Відповідно до статті 31 цього ж закону:

Службові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Діяльність керівництва Музею історії Десятинної церкви порушує статті 8, 9, 11, 15, 19, 21-24, 35, 54, 66, 67 Конституції України, статті 3, 4, 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також цілу низку статей інших законів України та міжнародного законодавства. Однак, прикриваючись церковними санами та інтересами релігійної громади, керівництво музею та "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, тим не менше, юридично діє від імені державної установи, що є структурною частиною Міністерства культури України. Це створює вкрай небезпечний прецедент, що загрожує конституційному ладу та цілісності державних інститутів України.

Враховуючи викладене, просимо Вас:

негайно звільнити з посад директора Музею історії Десятинної церкви Дорошенка П.В. і його заступників та оголосити відкритий конкурс на заміщення посад;

створити незалежну фахову комісію та по завершенні тримісячного випробувального терміну провести перевірку усіх співробітників музею на предмет відповідності посадам, що обіймаються;

зобов'язати нове керівництво музею у найкоротші терміни розробити та винести на суспільне обговорення концепцію та проект споруди музею, створені з врахування національного та міжнародного законодавства у сфері охорони пам'яток історії та культури, природної та архітектурної цілісності заповідника "Стародавній Київ".

У випадку відсутності реакції з боку Міністерства культури України на ситуацію, що склалася, подальшу співпрацю з Музеєм історії Десятинної церкви вважаємо недоцільною і залишаємо за собою право проінформувати про стан речей відповідні міжнародні органи охорони історико-культурної спадщини.



21 листопада 2012 р.

Провідний науковий співробітник, к.і.н. Комар О.В.

Провідний науковий співробітник, к.і.н. Чміль Л.В.

Провідний науковий співробітник Козюба В.К.

Провідний науковий співробітник Манігда О.В.

Провідний науковий співробітник Починок Е.Ю.

Провідний науковий співробітник Хамайко Н.В.

Старший науковий співробітник Борисов Д.В.

Старший науковий співробітник Васильев О.К.

Старший науковий співробітник Вікторова П.Є.

Старший науковий співробітник Дзнеладзе О.С.

Старший науковий співробітник Писаренко Н.Ф.

Археолог Бітковський В.О.

http://www.pravda.com.ua/

Таємнича і впливова спільнота, котра планомірно здійснює захоплення решток фундаменту Десятинної церкви, з великою користю для себе використала час передвиборчої метушні. Прихованому від широкої публіки указу про створення музею історії Десятинної церкви на початку осені дали повний хід.

Красномовна тиша

Сама по собі поява такого музею мала б бути сенсацією, позитивною з точки зору політичного інтересу влади. Згадаймо хоча б, як вихвалявся начальник Києва Попов навколо "недомузею" історії Києва.

Створення такого закладу, як музей Десятинки – це подія національного значення, привід гордості чиновництва.

Але все відбувалося у напрочуд непублічний спосіб. 9 квітня 2012 року було видано наказ Мінкульту №320, підписаний міністром Михайлом Кулиняком особисто, про створення Музею історії Десятинної церкви.

Далі були чотири місяці тиші. Нарешті у вересні почали набирати колектив музею.

Батюшка-директор

Перший скандальний факт полягає у тому, що без усякого належного конкурсу директором музею було призначено Дорошенка Павла Вікторовича, відомого як ієродиякон Ярослав.

Це людина не просто без відповідної музейної освіти і адекватного досвіду, а один з найактивніших членів рейдерського загону УПЦ МП, що захопив Десятинку, справжня загроза для національної спадщини.

Дорошенко – один з очільників нелегального "монастиря", котрий представники УПЦ МП третього липня 2007 року, вночі, без жодних дозвільних документів, шляхом самозахоплення встановили на території пам'ятки національного значення, впритул до фундаменту Десятинної церкви.

Ієродиякон Ярослав цим будівельним свавіллям займався особисто, як це видно на фото.

Хто "дахує"?

Скоєне захоплення унікальне, бо має риси національного приниження українців. Територія, на якій знаходиться нелегальна "капличка", знаходиться у користуванні національного музею історії України.

На додачу – на чолі громади агресорів стоїть архімандрит Гедеон (Харон), досвідчений кадр УПЦ МП, котрий не є українським громадянином.

Щоб хоч якось прикрити нелегальне будівництво "монастиря", свого часу Дорошенка пролобіювали на посаду заступника директора цього музею "з питань музеєфікації Десятинної церкви".

Влада вже шостий рік жодним чином не перешкоджає хуліганській забудові.

Хтось фінансує озброєну охорону "храму", а також багате оздоблення споруди. Хтось забезпечує невтручання з боку Державної архітектурної інспекції, пожежної служби, міліції, прокуратури, керівництва КМДА. Хтось раніше годував братію, поки не придумали, як це робити за рахунок держбюджету. Хто ці багатії?

Голову Нацбанку Арбузова і представника Януковича у парламенті Мірошниченка бачать серед прихожан нелегальної каплички. Вони приязно і по-діловому спілкуються з настоятелем Гедеоном та іншими очільниками братії.

У квітні цього року (коли видали указ про створення музею) місцеві жителі Десятинного провулку бачили, як у "монастир" заїжджав Янукович з великою кількістю охорони. Свідки кажуть, що наступного дня настоятель Гедеон ходив окрилений – вочевидь, якимись обіцянками чи новинами від августійшої особи.

Це мало схоже на співпадіння, адже саме в квітні було видано указ про створення музею. Джерела у Мінкульті підтвердили, що Дорошенка на його нинішню посаду сватала сама Адміністрація президента.

Музейники проти "музейчиків"

Отже, Мінкульт призначив директором музею рейдера у рясі. А хто працівники музею?

Всього штат музею складає 120 чоловік. Формально його ще не заповнено, працює близько 85 осіб. З яких не менше 50-ти це… монахи самозваного "монастиря"! Без відповідної освіти, без належного досвіду роботи.

Зусиллями директора ледь не всю "братву", котра силоміць захопила територію української пам’ятки, тепер утримують своїм коштом українські платники податків.

Час би прокуратурі та Контрольно-ревізійному управлінню розібратися з цим…

І лише близько 30-ти осіб – реально потрібні музею працівники, мистецтвознавці та археологи тощо.

Між московськими "музейниками" і справжніми музейниками з самого початку триває конфлікт. Перші бачать своєю метою побудову на фундаменті Десятинки храму УПЦ МП і монастиря, а другі – збереження національної спадщини, автентичних залишків фундаментів давньоруського храму та створення експозиції скарбів Десятинної церкви.

У силу того, що музеєм керує представник УПЦ МП, то його діяльність фактично зводиться до підготовки будівництва на Десятинці комплексу монастир + церква, з декількома приміщеннями для музею. Дорошенко – не чужа будівельному бізнесу людина, свого часу очолював будівельні фірми.

Ідеологічне будівництво

На словах церковники московського патріархату ставлять собі за мету "відновлення" Десятинного храму. Утім, реальне відновлення неможливе, оскільки первісний вигляд церкви невідомий.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’ятко та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Справжня мета виглядає скоріше сакрально-ідеологічною: "застовпити" знакове для українців, білорусів та росіян місце, поставити його під контроль церковної ієрархії, яка є фактично частиною російської держави.

Фактично, це зовсім не музей і не монастир, а законспірована будівельна контора. Вона створена, щоб за державний кошт звести черговий бастіон московського патріархату. Музей і музейники – лише прикриття спецоперації.

Методи роботи скоріше нагадують стиль спецслужб чи криміналу. Тим, хто протестує проти їх дій, лякають відлученням від церкви і "проблемами зі здоров’ям".

Дорошенко та інші лідери монастирської братії інколи заявляють, що рештки храму є приватною власністю УПЦ МП, і що українські закони тут не діють.

Але поки що є певні закони, котрі Гедеон та його спільники обійти не можуть. Це – закони фізики.

Збудувати архітектурне чудо "три-в-одному", сумістити псевдо-відновлений храм, монастир та музей з доступом до решток фундаменту Десятинної – архітектурне завдання на межі можливого.

Амбіціям церковних начальників заважає київська земля. Спочатку планувалося забудувати "монастирем-музеєм" схил зі сторони Андріївської церкви. Але зроблена геологія показала неможливість такого задуму.

Побічним ефектом було те, що за результатами геологічних досліджень Мінкульт зробив заяву про небезпечний стан Старокиївської гори. Нібито пильні чиновники помітили, що ґрунти сунуться.

Тоді мало хто здивувався, що міністерство ні сіло ні впало зацікавилося станом території коло Історичного музею…

Тим не менш, серед працівників музею ходять чутки, що архітектурний проект уже готовий, і що з дня на день має початися будівництво. Приміром, на пропозицію облаштувати на паркані якусь виставку фотографій, присвячену артефактам Десятинної церкви та її історії, Дорошенко відповів відмовою – мовляв, скоро тут будуть їздити самоскиди.

Тим часом ідеологічний фундамент уже будують.

Уже зараз у музеї запроваджено релігійну цензуру. У проектах текстів для екскурсоводів заборонено вживати терміни "релігія", "культ", розповідати про дохристиянський період, запроваджено вимогу в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до самовільно збудованої каплички.

Доходить до того, що збори співробітників музею намагаються перетворити у колективне читання молитов.

Усе це змусило світську частину музейників звернутися з відкритим листом до міністра Кулиняка, де стисло змальовано частину діянь церковного керівництва музею і викладено вимогу зміни директора і його команди.

Є підстави сумніватися у дієвості подібних звернень до перших осіб країни. Янукович легко піддається навіюванню – приміром, що побудова на Десятинці храму допоможе спокутувати його гріхи, минулі чи майбутні.

Ігор Луценко, ГІ "Збережи старий Київ"

Леся Оробець _ Середа, 14 листопада 2012, 18:08

Прошу совет и, если возможно, реальную поддержку в спасении жизни человека, которого целенаправленно убивают, накачивая медикаментами до полностью обездвиженного состояния. 

15.09.11 10:46 Российский бизнесмен заявляет о рейдерском захвате его спортклуба в Киеве В Киеве сеть спортивных клубов Sport Life провела рейдерский захват клуба GoldFitness на Днепровской набережной, принадлежащего российскому бизнесмену Юрию Попову.

Попов утверждает, что сначала хотел продать свой фитнесс-клуб компании SportLife. Он получил от покупателей задаток. Согласно договору, новые владельцы должны были взять на себя расходы по аренде помещения.

«Однако мои партнеры куда-то пропадают – не отвечают на звонки и письма. Задолженность перед арендаторами растет, у меня начинают возникать проблемы – в моих клубах отключают свет и воду. Клиенты пишут на меня заявления в милицию, обвиняя в мошенничестве», – заявил Попов в интервью изданию «Дело».

По его словам, покупатели вскоре все же появились. Однако без объяснения причин попросту сами въехали в помещение, увезя оборудование предыдущих владельцев в неизвестном направлении.

Обращения российского бизнесмена в прокуратуру, по его утверждению, пока не принесли никаких результатов.

Между тем, в SportLife претензии Попова отвергают.

«Договор аренды на Днепровской набережной закончился у Попова в июле 2010 года. Хозяйка помещений Галина Егорова решила не продолжать с ним сотрудничество, поскольку Попов систематически задерживал арендные выплаты, а предложила нам «зайти» в здание, – заявили в юридической службе компании.

14.09.11 17:52 Машину немецкого бизнесмена расстреляли из-за конфликта с банком "Південний" Сегодня в 16-00 на 40-ом км трассы Одесса-Киев была расстреляна из автоматического оружия машина, в которой находился гражданин Германии Александр Лихт - директор немецкой компании "Гис".Об этом сообщил сам Лихт в комментарии для Цензор.нет. "Сегодня у меня прошла встреча с главным юристом банка "Південний". Мы обсуждали вопрос об одной спорной финансовой ситуации" - сообщил Лихт. - После встречи я выехал в Киев. На 40 км трассы меня подрезал другой автомобиль, вынудив остановиться. Из машину вышли люди с автоматами в руках. Я открыл двери машины и бросился бежать. Раздались выстрелы. В результате автомобиль получил многочисленные пулевые пробоины. Сам я не пострадал, хотя и пережил сильное нервное потрясение. Других интересов в Одессе, кроме истории с банком "Південний", я не имею", Как передает корреспондент "Цензор.нет" с места событий, сейчас на 40 км трассы собралось несколько десятков авто правоохранительных органов, включая представителей руководства СБУ и МВД в Одесской области. Новые подробности резонансного преступления и фото с места событий ожидайте на нашем сайте. 15.09.11 10:49 Пропавшую судью Киевского админсуда нашли утопленной Судью Киевского админсуда 33-летнюю Оксану Дурицкую нашли утопленной.

Об этом УП сообщил источник в Облонском райуправлении милиции.

«Я могу подтвердить, что ее нашли утопленной», - сказал собеседник.

При этом он добавил, что тело нашли раньше, до обращения матери Дурицкий. «Была найдена утопленница, а после обращения матери, выяснилось, кто это», - сказал собеседник.

Напомним, в столице без вести пропала 33-летняя судья Киевского апелляционного административного суда Оксана Дурицкая. Мать женщины сообщила милиции, что ее дочь уже неделю не выходила на телефонную связь.

У центрі Києві триває незаконна боротьба проти культурних й наукових об’єктів.  У суботу 22 січня ц.р. група рейдерів захопили приміщення, в якому вже 40 років працюють редакції журналу «Трибуна» і щорічника «Наука і культура», без попередження і за відсутності представників засновників – Товариства «Знання» України, Національної академії наук України і Національної спілки журналістів України, а також працівників редакцій цих видань. Так, рейдери разом з охоронною фірмою зламали двері в приміщенні редакцій по вулиці Прорізній 10 та вивезли все майно редакційного колективу в невідомому напрямку. З’ясувалося це лише тоді, коли рейдери не пустили в понеділок на свої робочі місця співробітників редакцій.

Конфлікт навколо цього приміщення виник ще в травні 2009 р., коли засновнику «Трибуни» і «Науки і культури» Товариству «Знання» України стало відомо, що у 2008 році приміщення комунальної власності, яке засновник орендував для редакцій цих видань 40 років і договір оренди якого закінчується тільки 1.01.2011 р., було вже продано фірмі ТОВ «Лорбук» без відповідного сповіщення орендатора та всупереч встановленому законом порядку. Так, не було оголошення про виставлення на аукціон приміщення у ЗМІ. В аукціоні брали участь лише 4 малі фірми, які очолювала одна й та ж особа – Е.М. Красковська, і які, до того ж, за вказаними адресами не значилися. На рахунку фірми "Лорбук" на той час було 52500 грн., а вона повинна була заплатити за це приміщення 1 млн. 152 тис. грн. Орендоване Товариством приміщення виставлялося на продаж відомою співучасницею рейдерства Першою універсальною біржею "Україна", яка на час його продажу – 15.07.2008 р. – не мала документально укладеного договору з Шевченківською райрадою – тогочасним господарем комунальної власності району, – щоб бути посередником у розпродажу її майна. Отже, дії цієї біржі були незаконними, рейдерськими. Не врахували й того, що на час цього продажу діяла норма Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини", а це приміщення перебуває в будинку, який належить до таких споруд.

Товариство «Знання» як орендар та законний користувач приміщення звернулося до Господарського суду м. Києва за захистом своїх законних прав і з метою визнати недійсним договір купівлі-продажу між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської райради і новим «власником» приміщення – ТОВ «Лорбук». У травні 2010 року цей суд визнав правоту Товариства та задовольнив позов у повному обсязі, а також визнав недійсними аукціон з продажу приміщення на Прорізній і договір купівлі-продажу між вище згаданим управлінням і ТОВ «Лорбук» як такий, що укладений з порушенням законного порядку приватизації. Це рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України.

Проте ТОВ «Лорбук» не полишає спроб загарбати майно, яке орендує Товариство «Знання» у громади Шевченківського району і в період судових спорів шахрайським способом перепродує приміщення. Як стало відомо, ще 20 жовтня 2008 р., за 2 роки і 2 місяці до вищеозначених дій по захопленню приміщення, ТОВ «Лорбук» в особі директора Краковської Елеонори Михайлівна уклало договір купівлі-продажу даного приміщення з Діаною Михайлівною Романенко, у якої не тільки збігається по-батькові з директором Лорбуку, а й місце проживання вказано за тією ж адресою, що і в пані Краковської (м. Київ вул. Володимирська буд 18/2 кв. 14). Продаж було здійснено за ту ж саму суму 1 млн. 152 тис. грн., за яку ТОВ «Лорбук» ніби то купив це приміщення у громади Шевченківського району. В той же час ТОВ «Лорбук», приховуючи ці факти, звертався до Товариства з пропозиціями придбати в нього це приміщення. Крім того фірма надсилала листи з погрозами висилити редакції, якщо Товариство не буде платити йому орендну плату та листами про підвищення ставок оренди. А пані Романенко всі 2 роки мовчала як «риба» за свою покупку і претензій до орендаря не виставляла. Тобто оборудка відбулася не з метою отримання прибутку суб’єктом підприємницької діяльності, а для того, щоб замести сліди і перешкодити захисту прав законного орендаря, тим самим, свідомо ввівши суди в оману, що є порушенням моральних засад суспільства. Ці дії призвели до порушення публічного порядку і були спрямовані на незаконне заволодіння майном територіальної громади.

Ця схема оборудок повторює схеми, за якими рейдери захопили багато майна в Україні. Так, історія захоплення приміщень редакцій «Наука і культура» і «Трибуна», напрочуд, як дві краплі води, схожа на захоплення у вересні 2009 р. книгарні «Сяйво», конфлікт навколо якої й досі не вирішений і жодного винного у захопленні якої не притягнуто до відповідальності. Тоді Шевченківська райрада за такою ж самою схемою продала приміщення на Червоноармійській, 6, де з 1961 року знаходилась книгарня. Чи це часом не ті самі рейдери, яким не дають по руках правоохоронні органи Києва?

Цим коміксом  хочу висловити свою позицію щодо джерел   первинного накопичення капіталу  у 90-ті роки деякими "поважними"   нині бізнесменами .
ЧАСТИНА-1



Частина -2



Шановні відвідувачі блогу! прошу не коментувати комікс висловамитипу : "Мля!, ...ля, ..здец,
Сцуко,! Красавчег, Жжжот!, Медвед! та т. і. Серед коментарів я не хочу бачити нецензурну лайку щодо коміксу та його автора.

Термин «рейдерство» означает поглощение предприятия против воли его собственника или руководителя, а процесс, сопряженный с рейдерством, называется «рейдерский захват». И хотя общепринято считать, что рейдерство это захват коммерческих предприятий и бизнеса, в последнее время в Киеве практикуется и незаконных захват жилых помещений. Например, таких как незаконная приватизация общежитий с последующим выселением их жильцов просто на улицу. Подробнее на http://kiev4you.org

Проблема киевских

общежитий и их жителей существует далеко не первый год. За это время власть упорно игнорировала все попытки жителей выйти на двусторонний диалог по решению данного вопроса. В стране, где Закон «один для всех» и где каждый по-своему понимает это определение уже сложно чему-либо удивляться. Ну, а в самой столице беспредел и вседозволенность чиновников, к сожалению уже давно стали вполне обыденным явлением. 

После вчерашнего

случая, когда судебные исполнители незаконно пытались выбросить людей на улицу в 12-градусный мороз, стало ясно: чужих проблем не бывает. Когда Закон, это не юридически прописанные и закрепленные нормы, а субъективные понятия чиновников, а права человека и гражданина не более чем красивая фраза, практически любой из граждан рискует стать жертвой юридически-правовой коллизии, когда правда у каждого своя.

Несмотряна то, что Президент Виктор Ющенко своим указом наложил мораторий на выселениежителей из общежитий, а Министерство юстиции подтвердило это в своемраспоряжении, к сожалению, оно далеко не всегда выполняется. Почувствовав, чтоЗакон не на их стороне, многие местные чиновники осознали, что могут потерять«золотую жилу» и активно занялись местной самодеятельностью, которую пока чтоне может остановить ни Указ Президента Украины, ни постановление Минюста, а темболее правоохранительные органы. 15декабря, активисты общественных организаций «Кияниоб’єднуємось» и «Столичні гуртожитки» стали свидетелями подобного«самоуправления» в Деснянском районе Киева. Ужев 10 часов утра судебныеисполнители Деснянского района в сопровождении работников правоохранительныхорганов явились в общежитие по ул. Братиславской 8-а с конкретной целью:выселить жительницу комнаты №95 просто на улицу в 12-градусный мороз.  Зная овизите дорогих гостей, инициативная группа общественных организаций «Кияни об’єднуємось» и «Столичні гуртожитки» заранее пришла по указанному адресу, чтобы юридическими  методами пересечь незаконные попыткивыселения граждан из их законного жилья. Однако даже тот факт, что Закон находитсяна стороне жителей данного общежития, приватизация которого была отмененаФондом государственного имущества Украины, чему есть соответствующие документы,абсолютно не смущал судебного исполнителя, и он не покидал многочисленныхпопыток проникнуть в комнату. Между тем,комната наполнилась многочисленными гостями, и пройти внутрь стало достаточносложно. Видя что ситуация складывается не в его пользу, чиновник усмотрел вэтом нарушение общественного порядка и потребовал от работников милициифизического вмешательства в ситуацию. Проще говоря, отстранить людей, которыемешали ему осуществить незаконный захват помещения. К чести сотрудниковмилиции, они адекватно оценили ситуацию и не стали выполнять неправомерныеприказы, а мирное пребывание людей в комнате никоим образом, не противоречитдействующему законодательству Украины. Стоитотметить, что на все неоспоримые аргументы в защиту прав жительницы комнаты иссылки на нормативно-правовые акты, которые подтверждали незаконность егодействий, чиновник попросту игнорировал. При этом своим вызывающим поведениемоткрыто демонстрировал окружающим, что указ Президента Украины для него ничегоне значит.  Общаться с корреспондентом«Украинской правды» он наотрез отказался. Также проигнорировал и просьбызаявителей – компании «Киевгорстрой» и Деснянской РДА о том, чтобы приостановитьсудебное исполнение до заседания специальной комиссии по этому вопросу, котораядолжна была состояться уже сегодня. В итоге,после многочисленных и безуспешных попыток проникнуть вовнутрь комнаты,

чиновнику пришлось перенести выселение на 21 декабря. На сегодняшний день законное и неотъемлемое право человека на жилье было защищено благодаря решительным, но абсолютно законным действиям активистам общественных организаций «Кияни об’єднуємось» и «Столичні гуртожитки». Вопрос, до какого времени, пока все еще остается открытым. Точно так же, как и вовсе риторический  вопрос: когда в Украине будет править Закон, а не произвол чиновников, а Конституция станет основным регулятором социально-правовых отношений между властью и обществом? Пока что живем одними надеждами и обещаниями.   

Странно вэтой истории и поразительная настойчивость чиновника, который пытался выбросить

на улицу беззащитных людей, которые по вине случая стали заложниками очередных спекуляций властей вокруг статуса киевских общежитий. Это наводит на мысль, что он просто выполнял чей-то заказ, а на само общежитие давно имеются коммерческие планы, в которые естественно не входят интересы самих жителей.

Однако именноэтот случай убедительно подтвердил одну истину – чужих проблем не бывает. А с

чиновниками можно и нужно бороться всеми законными методами! Только защищая свои права, мы имеем шанс стать гражданским обществом с правовой основой регулирования взаимоотношений, а не марионетками власти в очередном избирательном спектакле. 

Увечері 22 січня голова правління ВАТ «Видавництво «Полтава» (входить до складу корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія"), депутата обласної ради від фракції НСНУ Володимира Микійчука, котрий повертався додорму, перестріли й жорстоко побили троє невідомих. Постраждалого госпіталізували зі струсом головного мозку та важкими гематомами на обличчі. Хуліганів, наркоманів та грабіжників вдосталь в часи економічної кризи. Адже в декого виникає бажання обрати «найпростіший» спосіб заробити гроші - кримінальний... Але це не той випадок, оскільки невідомі мовчки побили людину, не вимагаючи жодних цінних речей.

Які мотиви переслідували нападники? Людська агресія, яка деградувала настільки, що перейшла всі межі? Чи може замовлення?  Висновки буде робити слідство. Можна лише розмірковувати - чи не пов'язано це з подіями, які зараз відбуваються на ВАТ «Видавництво «Полтава». Адже 14 листопада 2008 року Володимир Микійчук був незаконно відстороненний від виконання своїх обов'язків, а в.о. голови правління був призначений представник вищестоящего керівництва ДАК «Укрвидавполіграфія» Череда Олександр Михайлович. Збори акціонерів про зміну складу правління та передачу підприємства в оренду призначено на 27 січня 2009 року... Подія сталася наперододні.

Схоже, що у Полтаві за рік-два не буде жодної бібліотеки. Після варварського захоплення приміщення обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного це явище переросло у загрозливу хронічну хворобу.

Днями Майдан-ІНФОРМу повідомили про рейдерське захоплення приміщення Патетної науково-технічної бібліотеки, розташованої по вул. Фрунзе у самому центрі Полтави.

Нагадаємо, що місяць назад приміщення обласної дитячої бібліотеки захоплене разом з усім її майном. Робота закладу повністю паралізована. Обласна державна адміністрація не зробила з цього приводу жодних заяв.

На фото: Вивіска і вікна Патентної науково-технічної бібліотеки, яка розташована у Полтаві по вул. Фрунзе.





Майдан.