Ситуація на командному містку України стала шизофренічною. Суспільство і начебто виразник його публічних інтересів – парламент дійшли, либонь, розумового дна. Прем’єр виходить і бадьорим голосом, як про найбільшу свою перемогу голосно доповідає: мільйони українців отримують субсидії. В залі Верховної Ради бурхливі овації. Дехто з парламентаріїв, як, приміром, Юрій Тимошенко, народний депутат України від Калуша, випускник ПТУ, за фахом – продавець-консультант щосили кричить: «Геній!»

         Хто зійшов з глузду, скажіть? Той, хто бравурно рапортує про катастрофу, чи той, хто влаштовує аплодисменти з нагоди цієї події? Думаю, що всі разом – і Кабмін Яценюка, і  його політична сила, яка не зважаючи на всі страшні поразки уряду ліпить з нього образ «реформатора», благодійника народу. Бо хіба ж мислимо радіти з того, що значна частина українців фактично не в змозі обійти себе економічно, стали жебраками й нікчемами у результаті недолугої, антинародної політики команди такого абсурдного прем’єра?

         Одначе, ви ще просто не в курсі, що очікує на нас під керівництвом бригади нинішніх «новаторів». А тут такі перли, як повне знищення безкоштовних освіти і медицини, підвищення вікового цензу до 65 років для виходу на пенсію, маса «подарунків» для пенсіонерів. Скажімо, відміна безкоштовного проїзду в міському громадському транспорті, позбавлення стипендій студентів. Читайте документ і ви побачите, як пропонується ближчим часом загнати українців буквально у печерний вік.

         Хто усім цим керує?

         Варто було б подумати, що уряд, парламентська коаліція, позаяк Україна формально мовбито є парламентсько-президентською державою. Насправді все дещо не так. Буквально цими днями шилом із мішка вилізло повідомлення про те, що державою буцімто отаманує новий найвищий орган – Стратегічна сімка. Якесь позаконституційне формування чиновників і «смотрящих». Ось вони:  "Стратегічна сімка", пише УНІАН, це група чиновників, до складу якої входять президент, прем'єр-міністр, голова адміністрації президента, керівники Верховної Ради і секретар РНБО, міністр внутрішніх справ, а також голова фракції "Блок Петра Порошенка".

         Усе це виглядає вельми по-радянськи. Щоб не робили вчорашні комуністи і комсомольці в сфері управління, у них нагорі завжди виходить дороге і улюблене Політбюро. Мудрий штаб, сонцеликі правителі. Традиція, як бачимо, успішно збереглася, при  чому в найгірших  її вимірах, бо до складу колективного органу ввели тільки найближче оточення глави держави і прем’єра. Хіба, скажіть, міг туди ввійти А. Яценюк без своїх найближчих друзів – О. Турчинова та А. Авакова? Або ж хіба ж можна було обійтися П. Порошенку без Ю. Луценка? Суєтний Ціцерон і Нострадамус в одному флаконі з організації блатного життя по-новому…

         Останній, щоб проявити свою особливу значимість в управлінні державою з амвону Банкової, якось зранку випалив ідею, котра могла народитися тільки в стані особливого збудження – утворити в Україні Криворізьку область, приєднавши Кіровоградщину до Дніпропетровщини. Ставши засідателем «сімки» поспіль з мудрим блогером Аваковим і ніяким Турчиновим, аби виділитись, Юра, відтак, почав мислити масштабно, по-наполеонівськи. Якщо не зупинити вчасно, завтра на білому коні почне звільняти язиком Дон і Зелений Клин від рашівської нечисті, забувши про Крим і окупований Донбас. Ще один геній з кубла політбюро.

         Дехто каже: після пріснопам’ятних сталінських трійок, з’явилася «хунтівська» «сімка». Ні, насправді це величини і управлінські органи зовсім різного порядку. Гадаю, ви не раз чули, як Леонід Кравчук, і навіть «бурідановий віслюк» (той, який стоячи поміж водою і яслами повними їжі, помре з голоду, не знаючи в який бік насправді йому повернути голову спершу)  Віктор Ющенко Петра Порошенка публічно називали боягузом. За беззубу, м’якотілу політику догоджання ворогам у смертельній боротьбі українського народу за територіальну цілісність держави. В цьому не важко переконатися з усіх його півторарічних дій, скупих розпоряджень на посту головнокомандувача: як Божий день видно, що глава держави понад усе боїться відповідальності за прийняті рішення. Тому загиблих українців у Донбасі уже понад дев’ять тисяч, а з Росією, за повелінням з Банкової, ми не воюємо – мило торгуємо. Запорізька «Мотор Січ», до прикладу, і далі обслуговує літальні апарати особистого льотного парку В. Путіна. У Крим, на окуповані території подаємо електроенергію, укладаємо з рашою різноманітні переторгові угоди. Навіть розвиваємо приватний бізнес глави держави на території ворога.

         Ось для відводу громів від прийняття безглуздих, іноді справді таки зрадницьких рішень і створена «стратегічна сімка».  Нехай народ на неї посилає всі гріхи.

         Отже, мамалига, а не борець, не захисник, не воїн на найвищому державному посту. Майстер догоджати загарбникам. Тому окупанти почувають себе господарями на завойованій території і довкола неї. Приміром, нині вони нахабно і безцеремонно вимагають повернути їм сім населених пунктів українського Донбасу, звільнених ЗСУ від бандитів у так званій «сірій» зоні. Увесь світ чув ці хамські заяви з уст В. Чуркіна на засіданні Ради Безпеки ООН. Це ж додуматись до такої безпардонності: наполягати повернути їм ними ж загарбане в суверенної держави! Але хтось бодай пікнув у відповідь у Києві. Навіть «політбюро» це проковтнуло, не скривившись.

    Неухильно дотримуючись дорогоцінних настанов мудрого Петра Олексійовича  щодо тісної співдружності з агресором, маленький наш міністр закордонних справ України П. Клімкін, за це нахабство, зухвальство, після останнього засідання Ради Безпеки ООН, гаряче й міцно потис правицю ідіоту В. Чуркіну. Добре що не почав писок у писок чоломкатись на очах усього світу. Що не кажуть, в обох рідна московітська кров, розумієте, що їм насправді проблеми багатостраждального українського народу. Вони ж все таки свої. Дивіться як це все виглядало.

         Одне слово, немає толку у нашому керівному полку. Хоч стратегічну сімку на раду їм щогодини скликай, хоч і три полки астрологів з відгадувачами снів звези – ніякого толку не буде. Вихід маячить лише один – потрібно провести повну заміну керівної верхівки держави – парламенту, уряду, глави держави. Уже однозначно зрозуміло: ніколи не зможуть виправити ситуацію ті, хто перетворив Україну, за визначенням віце-президента США Джо Байдена, у найбільш корумповану державу світу. А зробили її такою саме ці постмайданівські правителі. Вони бандитські справи януковичів не розплутали, не розвінчали, не вивели донецьких посіпак на чисту воду, а дали змогу всім злодіям і убивцям майданівців утекти за кордон, ситуацію не вилікували, а ускладнили до повного абсурду. Тому їхня «стратегічна сімка» як мертвому кадило.  Це, якщо чесно сказати, маскувальні куліси за якими намагається сховатися від жахливої дійсності  пан Порошенко…