https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4386645/?fbclid=IwAR3N3NvP2CxEGAaq9_HVUEMji1W_3exDAHcaw1cx0Mo5eti3Vs_HtWuTjz4

07:19 11 березень Київ, Україна

«У нас буде найповніший перелік життєвих ситуацій, коли українці зможуть застосувати цифровий паспорт без паперового або пластикового аналога. Ми прагнемо до того, щоб відбулася повна диджиталізація документів і послуг, ми повинні зробити державу в смартфоні», - зазначив Володимир Зеленський.

В цей час всі новини присвячені Конституційній кризі в Україні та виборам в США. Останнє - далеко, а криза - тут. Її вже назвали "війною Зеленського з КСУ", і маємо багато спекуляцій на цій темі. Про деталі не будемо - про це вже і так багато написано. Хочеться сказати кілька слів про розподіл головних ролей у цій драмі. 

Є судді Конституційного Суду (корумповані), які весь цей тиждень виймають козирі з колоди: розгляд закону про продаж землі, закон про мову. По жодному питанню на засіданнях рішення вони НЕ приймають, але підігрівають атмосферу тим, ЯКІ САМЕ вони можуть прийняти рішення з цих вибухо-небезпечних питань. Іншими словами, ведуться торги. Втім, головні питання не ці, а те, чи будуть судді, які скасували антикорупційну реформу, звільнені. В цілому - це лише питання часу і того, у який саме спосіб вони будуть звільнені. 

Наразі ми маємо: 1. законопроект Зеленського, який пропонує ВР розігнати цих судей. 2. звернення нардепів (226 підписів) до судей з пропозицією добровільно піти у відставку. 

  

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх

Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

 

 

 

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії — з 40% до 5%.

 

 

 

 

 

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін — народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів — це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

 

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

 

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко — Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 — «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

 

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного — Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

Матеріал підготовлено за повідомленнями українських ЗМІ

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх

Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

 

 

 

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії — з 40% до 5%.

 

 

 

 

 

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін — народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів — це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

 

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

 

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко — Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 — «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

 

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного — Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

Матеріал підготовлено за повідомленнями українських ЗМІ

В БПП ПРЕДЛОЖИЛИ НЕ ЛЮСТРИРОВАТЬ БЫВШИХ СОТРУДНИКОВ КГБ СССР

Юлія Тимошенко разом зі своїми депутатами з фракції Батьківщина подала у ВР законопроект про звільнення прем'єр-міністра Гройсмана з посади, обгрунтовуючи це такими аргументами:
— непрофесійне управління країною, яке призвело до руйнівних процесів в економіці, соціальній та господарській сферах, а також значного збільшення рівня інфляції, падіння ВВП та торгівля на крові з окупованими територіями та з окупантами;
— у країні відбувається падіння внутрішнього валового продукту, який за часів діяльності урядів Яценюка-Гройсмана впав удвічі в доларовому обчисленні;
— свідома планова руйнація економіки України, знищення малого підприємництва, як основи стабільності і розвитку економіки;
— за перші півтора місяці 2018 року закрито 245 тис. малих підприємств, продовжується знищення українського фермерства, у якого забрали пільгову систему оподаткування;
— ще одною причиною Юлія назвала гіперінфляцію, яка обезцінює доходи громадян.
— Окрім того, переконана Тимошенко, Гройсман має піти у відставку через реалізацію програми зі свідомої зачистки від людей територій малих сіл, селищ та міст під прикриттям, начебто, укрупнення;
--- Гройсман, так само, як і Яценюк, являється дахом корумпованої торгівлі на крові та контрабанди з окупованими територіями та окупантами.
Як бачимо дуже вагомі обвинувачення висунуті політиками з Батьківщини керівнику уряду. Завдяки таким діям відбувається руйнування країни.
Цей зареєстрований законопроект, як водиться у мафіозній структурі, зник з обліку ВР (викрадений), нібито його і не існувало і почались маніпуляції з боку владних нуворішів, що такий законопроект можна подати при наявності підписів 150 депутатів. Але це стосується тільки уряду, а не прем'єр-міністра.
А сам прем'єр Гройсман у Твітері відповів на ці справедливі обвинувачення політиків від Батьківщини: «Тимошенко вже 20 років є популістом і корупціонером».
Не дивно, що така вада, як брехня притаманна, як Порошенку, так і його племіннику Гройсману. Очевидно ця фішка брехати і перекладати свою корупцію на опозицію, родинна.
Юлія популярна, як політичний лідер і її промови популярні. Що таке популізм?
Популізм — політика або риторика, яка відображає інтереси народу і співпадає з його потребою.
Популізм не плутати з брихнею, яку так вдало використав нинішній президент перед виборами 2014 року. Жодної обіцянки він не виконав. Так само і Гройсман обіцяв працювати на благо народу, а результат плачевний, але тільки не для олігархату, які збагачуються за рахунок схем крадіжок з державної казни, прирікаючи народ на злидні.
Популізм Юлії за період прем'єрства мав кепські наслідки для олігархів. Вона відібрала у них на десятки міліардів доларів незаконно їми «рихватизоване» майно, закрила півтори сотні корупційних схем виводу грошей, в тому числі і перекрила контрабанду, повернула вкрадений газ, вивела з тіньового бізнесу сотні міліардів гривен. Всі гроші пішли у казну, а звідти на підвищення рівня життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії зросли майже у чотири рази, а розмір одноразової допомоги при народженні дитини підвищився у 17 разів -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю). Якби президент Ющенко (кум Порошенка) не вставляв палиці у колеса уряду, заблокувавши біля трьохсот законопроектів та рішень уряду, то добробут українців значно б покращився.
Звичайно, отримавши гроші люди понесли їх у магазини, що значно пожвавило економіку країни. Не дарма Юлія має вчений ступінь економічних наук.
От така популістка Юлія Тимошенко, яка страшенно скривдила «бідних» олігархів, за що вони ій віддячили двома термінами у в'язниці, а Порошенко і Гройсман мріють посадити втретє.
Ну невже незрозуміло, хто є лідером української нації?

Вже котре десятиліття на Україні триває та з кожним роком «посилюється» (в більшості своїй декларативно) боротьба з корупцією можновладців. Жодних ефективних наслідків такої боротьби таки складно виявити. Йде систематичне культивування боротьби лише з чиновниками нижчої ланки (пам’ятаєте, як у минулому, за часів Сталіна був «закон про п’ять колосків»).

Що ж стосується чиновників вищого рівня, державних керманичів – то тут розквітають махровим квітом кумівство, кругова порука та інші види «прикриття» корумпованих діянь. Слід нагадати і про такий «великий» крок у боротьбі з корупцією – як розкриття сімейного бізнесу Завгороднього Олександра Вікторовича, призначеного 07.07.2015 за протекцією представника Президента на посаду Голови комісії з реорганізації – виконувача обов'язків генерального директора Укрзалізниці. Як то кажуть: а віз і нині там.

(http://korupciya.com/oleksandr-zavgorodniy-koruptsiyniy-s/ )

Сімейні компанії Олександра Завгороднього реконструювали залізничний вокзал у Дніпропетровську і обслуговували шляхи для швидкісних поїздів. Про це повідомила програма журналістських розслідувань «Дістало» на каналі ICTV. Автори програми також стверджують, що комерційні підприємства Завгороднього, оформлені на його членів сім'ї, завищували ціни на послуги перед залізничниками і мають борги перед залізницею.

Крім того, приховує дані про нерухомість і рахунки в закордонних банках. Про це у своєму Facebook пише політичний активіст Олександр Аронець. За словами активіста партії «Свобода», відповідні розділи зникли з опублікованої нещодавно декларації про доходи чиновника за 2014 рік. Аронець також звертає увагу, що витрати чиновника на 18 тис. грн. перевищують доходи. Торік він заробив лише 37 тис., а витратив 55 тис. гривень, пише Главком. Дохід членів сім'ї глави «Укрзалізниці» майже в двадцять разів перевищує його власні.

На сьогоднішній день боротьба з корупцією – це боротьба з наслідками.

Один Закон України «Про запобігання корупції» та купа законодавчих та нормативно-правових актів України, де фрагментарно виписані самі заходи боротьби та їх обсяг. А ще є купа (доволі велика) міжнародно-правових актів, які теж регулюють боротьбу з корупцією в Україні.

При цьому, слід зауважити, що права та обов’язки органів, що діють у сфері боротьби з корупцією та її протидією доволі-таки чітко виписані. А ось єдиного прописаного дієвого механізму щодо дій саме осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не встановлено! Законодавець України обходиться загальними фразами, сподіваючись на «чесність та відповідальність» чиновників України.

Але ж усім відомо, що найкращий спосіб зменшити кількість правопорушень – це їх запобігання шляхом вжиття превентивних попереджувальних заходів.

Чи існують такі превентивні попереджувальні заходи згідно чинного законодавства України?

Відповідно до Розділу VII профільного Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинні подавати відповідну декларацію із зазначенням доходів як своїх, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають).

І це є єдиним превентивним методом, оскільки усі інші діяння вчиняються вже після виникнення певної ситуації (пропозиція чи вимога хабара, подарунків, конфлікти інтересів тощо).

Проте існуюча система декларування доходів, навіть шляхом подачі не письмових документів, а електронних (що Порошенко & Co намагаються подавати як велике досягнення України за останні роки) не можна визнати суттєвим кроком у подоланні корупції - оскільки змінюється лише форма подання декларації, а не її змістовне заповнення.

Слід відмітити, що одним з основних показників «некорумпованого» чиновника є відсутність різниці між доходом та витратами як його самого, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають) у звітній період. Але така інформація у декларації не відображається.

Крім того, проблемою згаданого закону є й обмеження щодо кола осіб, інформацію про яких надає декларант. Так, міститься вказівка інформування щодо членів сім’ї, які спільно (!) проживають з декларантом. Крім того, у декларації відсутній розділ, в якому декларант зазначив би близьких осіб (перелік наданий у статті 1 зазначеного вище закону). Але при цьому вбачається доцільним прибрати обмеження щодо спільного проживання, пов’язаності спільним побутом і наявності взаємних прав та обов’язків із декларантом. Коректніше було б просто дати перелік таких осіб, дещо розширивши його.

Доволі дивно, на перший погляд пересічного українця, виглядає така прогалина у законодавстві.

Але ті, хто відслідковують законодавчі перипетії у сфері вдосконалення антикорупційного законодавства, вже давно відзначають таку законодавчу недалекоглядність нашої влади та її системність щодо деяких аспектів виявлення фактів, які можуть містити ознаки корупційного злочину.

Нажаль, влада хоч і змінюється за своїми політичними уподобаннями, але жодних бажань щодо підвищення відповідальності перед суспільством, крім усних декларацій, не здійснює.

Так, декларування доходів в Україні почалось з Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92. Мета декларування – інформування про джерела отримання податків та їх сплата.

Проходив час, змінювалось законодавство, яке регулює сферу сплати податків, види і наповнення декларацій, деталізувались все більше та більше сфери діяльності осіб, які мають подавати декларації про дохід.

Так продовжувалось до 2001 року, поки не була здійснена перша спроба розмежувати сферу сплати податків суб’єктами оподаткування та звітність осіб, які уповноважені на виконання функцій держави.

Тоді був поданий до Верховної Ради України законопроект щодо державного (фінансового) контролю за декларуванням доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їх витратами (№ 7297 від 16.05.2001, http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?skl=4&pf3516=7297 ).

Автор законопроекту Віктор Медведчук взяв за основу визначення відповідності сум доходів суб'єкта декларування, одержаних ним протягом календарного року та (або) за попередні роки, до витрат на придбання майна, отримання послуг, результатів робіт, здійсненим у той же період. Крім того, у законопроекті вперше був чітко виписаний перелік осіб, які повинні подавати відповідну декларацію (державні службовці та вичерпний перелік вищих посадових осіб України.

У подальшому, при кожному новому Президентові України готувався відповідний законопроект (чи пакет документів), який містив напрацювання згаданого законопроекту № 7297, у тому числі й щодо декларування видатків, але до часу набрання новими змінами чинності зазначені пропозиції «недоживали». Наприклад, наступною серйозною спробою був так званий «антикорупційний пакет», поданий до Верховної Ради президентом Віктором Ющенком. Проте депутати спочатку прийняли антикорупційні закони, потім перелякалися – а тому відтермінували вступ законів в дію. Потім депутати і чиновники спільними зусиллями продовжили кампанію із блокування «антикорупційного пакету», а сам Ющенко не наполягав на його введенні в експлуатацію.

Тому, на жаль, в обох випадках проривний та ефективний механізм попередження злочинів у сфері корупції, так і залишився діяти лише на папері.

Як то кажуть: раз владі що не треба, то вона (влада) якомога сильніше опирається таким змінам та «виполює» любі спроби щодо обмеження своєї вседозволеності.

Приклади правління Кучми, Ющенко та інших керманичів нашої держави свідчать лише про одне – небажання влади нести відповідальність за свої діяння.

Усі подальші спроби (як народних депутатів, так и суспільних рухів) щодо:

-                       запровадження контролю за витратами суб’єктів декларування та членів їх сімей,

-                       розширення кола осіб, які можна буде віднести до кола сім’ї,

котрий рік блокуються як на рівні Верховної Ради України, так і апарату Президента України.

Проте, у провідних країнах світу зазначені норми вже давно запроваджені та діють ефективно.

Так, не можливо уявити, як у непрацюючої дружини «з повітря» з’явилося привабливе житло (в престижних районах), нові престижні марки авто або ж предмети гардеробу, вартість яких перевищує дохід як самого чиновника, так і його сім’ї разом.

У країнах світу та СНД стандарти щодо звітування не тільки щодо доходів, але й видатків активно запроваджуються з 70-х років минулого століття. Особливий адміністративний район Гонконг – з 1974 року, у Російській Федерації – з 2011 року, у Республіці Білорусь та Республіці Казахстан – з 2015 року.

Цікава практика й Німеччини (яка є федеративною країною): існує порядок декларування доходів державних службовців, проте цю процедуру повинні проходити лише канцлер, міністри та депутати Бундестагу. При цьому, вони декларують перед виборами не тільки доходи, але й свої видатки.

Є приклади, коли, крім національного законодавства, деякі країни додатково беруть на себе зобов’язання за міжнародними договорами. Так, наприклад, Конвенція ООН проти корупції почала ратифікуватись з 2003 року, у тому числі Австрією, Ірландією, Бангладеш, США, Китаєм та ОАЕ,Швейцарією та Чилі, й іншими країнами світу, яких вже понад 170.

Згадана конвенція містить статтю 20 «Незаконне збагачення», яка містить доволі цікаве формулювання (незвичне для нас), але доволі чітке:

«За умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.»

Отже, для ефективної боротьби з корупцією у нашій країні необхідно впроваджувати світові стандарти та розвивати не тільки напрям зменшення наслідків корупційних діянь шляхом відкриття нових антикорупційних органів, посилення відповідальності (у тому числі й кримінальної), але й розвивати заходи превентивного попередження. В першу чергу - шляхом прийняття на законодавчому рівні вимог щодо декларування видатків самого суб’єкта та членів його сім’ї.

Сподіваємось, що до влади прийдуть, нарешті, люди високих моральних якостей і черговий законопроект стосовно боротьби з корупцією, який міститиме норми щодо контролю за видатками все ж таки (після 15 років безрезультатних спроб) буде прийнятий. І почне працювати - в інтересах народу України, а не корумпованих можновладців.

Премьер-министр Украины резко поменял свое отношение к геям, лесбиянкам, бисексуалам и трансгендерам, что не прошло мимо социальных сетей.

На официальном веб-сайте правительства Украины опубликовано распоряжение премьер-министра Арсения Яценюка в срок до второго квартала 2017 года разработать законопроект о легализации однополого гражданского партнерства.


Разработка и представление на рассмотрение Кабинета Министров Украины законопроекта о легализации в Украине зарегистрированного гражданского партнерства для разнополых и однополых пар с учетом имущественных и неимущественных прав, в частности владения и наследования имущества, содержание одного партнера другим в случае нетрудоспособности, конституционного права не свидетельствовать против своего партнера,

-предусмотрено подпунктом 6 пункта 105 Плана мероприятий по реализации Национальной стратегии в области прав человека на период до 2020 года.

План утвержден лично Яценюком, его исполнение возложено на правительство. Как следует из текста документа, пока речь идет только об однополом партнерстве, которое наделяет сожителей правами по части имущества и участия в судах. Однако в документе также подчеркивается необходимость снятия «дискриминационного» запрета на усыновление трансгендерами детей. Дальнейшие шаги по легализации однополых браков потребуют от украинского кабмина внесения правок в основной закон страны. Статья 51 Конституции Украины гласит: «Брак основывается на добровольном согласии женщины и мужчины» («Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка»).

Между тем в 2013 году Арсений Яценюк публично высказывал отрицательное отношение к однополым бракам со ссылкой на свои религиозные убеждения. В марте 2013 года во Львове во время уличной акции «Вставай, Украина!» к нему подошел представитель ЛГБТ-сообщества и выразил надежду на то, что когда-нибудь Яценюк станет президентом и узаконит однополое сожительство. Яценюк ответил: «Я Вам могу отдельно об этом рассказать как христианин и грекокатолик. И я не поддерживаю однополые браки». Его слова процитировали многие украинские СМИ.

В число покровителей украинских секс-меньшинств ранее вошел и президент Петр Порошенко. В ноябре он подписал закон о внесении изменений в Трудовой кодекс Украины. Нововведения касаются защиты секс-меньшинств в трудовой сфере и продиктованы стремлением Евросоюза оградить себя от жалующихся на дискриминацию беженцев нетрадиционной ориентации. В частности, украинцы прибывают в страны ЕС, представляются ЛГБТ-активистами и требуют себе политического убежища. Чтобы избежать роста количества подобных эпизодов, Брюссель и потребовал от Украины гарантировать права секс-меньшинств.

В соцсетях работу украинских политиков над укоренением толерантности в обществе многие воспринимают негативно и реагируют издевками.


«О как! Ну да, для Украины сейчас это самое важное», — отмечает Антон Пьянков.

«Это украинская власть хочет узаконить свой статус», — иронизирует Олег Солтысюк.

«Теперь точно в Европу возьмут», — полагает Татьяна Захарова.

«Чтоб не отставать от „цивилизованных“ стран, а в чем-то даже опережать их, укровластям нужно еще легализовать педофилию. Ну, чтоб „цивилизованные“ могли к ним ездить развлекаться, пока их собственные политики с трудом пробиваются к аналогичным „ценностям“», — считает Владимир Курин.

«По крайней мере, теперь никто не посмеет усомниться, что Украина цэ Европа. Даже в Германии однополые браки еще не разрешены — а Украина бежит впереди паровоза», — пишет Евгений Дроздов.

«От эта перамога. Молодцы укропы. Так держать!», — глумится Сергей Горин.

«Смех смехом, а ведь они славяне! Спасать их надо», — заключает Илья Фастов.