"Не вступайте в суперечку з тими, хто вам заздрить, просто станьте щасливими, і вони це НЕ переживуть!" /цитата/

...багато з яких не було почуто ніколи...

З промови індіанського вождя Чорного Яструба після свого потрапляння у полон, який поклав край збройному протистоянню між властями США та індіанськими племенами у штаті Іллінойс але і поклав початок вигнанню племен сауків та фоксів зі своїх територій.
Оригінал зберігається в історичному відділі бібліотеки індіанського селища Канайохарі між містами Олбані та Сіракузи, штат Нью Йорк.

"Я вперто бився. Та ви мали сильну зброю. Кулі летіли, немов птахи у повітрі, і свистіли біля наших вух, як вітер у вітах дерев зимою. [...] Чорне, схоже на палку красуню, сонце, що випило морок ночі та хмар, нині зійшло над нами. То було останнє світло, що сяяло Чорному Яструбу. [...] Тепер він полонений блідолицих. [...] Він не зробив ніц з того, чого має соромитися індіанець. Він боровся за своїх співвітчизників, скво та дітей, проти блідолицих, що прибували до них з року в рік для того, аби обдурювати і забирати їхні землі. Ви знаєте, чому ми воювали! Причина відома всім блідолицим. Вони мають соромитися її. [...] Індіанці не брехуни. Білі говорять погане про індіанців і дивляться на них з ненавистю. Але індіанці не брешуть і не крадуть. Індіанець, який поводив би себе так само гидко, як блідолиці, не міг би жити у нашій країні; він був би скараний на смерть, а його рештки зжерли б вовки. Блідолиці то є погані вчителі; вони брешуть і творять кривду, посміхаючись у лице бідоласі-індіанцю, якого вони тут таки дурять; вони тиснуть його руку аби завоювати довіру, напоїти, збезчестити його жінку та обманути його. Ми просили їх дати нам спокій, та вони невідступно прямували за нами, обвиваючись навкруг нас, немов змія. Вони отруїли нас своїм дотиком. Ми не могли порятувати себе. Ми жили в небезпеці. Ми ставали такими ж, як вони, - лицемірними брехунами, невірними у подружжі, ледачими трутнями, пустомелями та неробами. [...] Білі не знімають скальпа з голови, але вони чинять гірше - отруюють серце. [...] Прощавай, моя країно! [...] Прощавай, Чорний Яструбе!"


На час причалювання перших кораблів колоністів до американського суходолу за деякими оцінками у Північній, Південній та Центральній Америках проживало загалом 75 млн людей. З яких 25 млн жило на територіях сучасних США та Канади.

З книги Говарда Зінна "Історія народів Сполучених Штатів"

"Колумб із послідовниками прибули не у безлюдну дику місцину, а у заселений світ усталених традицій та культури, стосунків між людьми, що характеризувалися більшою рівністю, аніж у Європі. Чоловіки, жінки і діти співіснували у ньому одне з одним та з навколишньою природою більш гармонійно і мирно, аніж де б то не було у світі".

У наші дні за найсвіжішими та точнішими оцінками число корінного населення США і Канади складає в сумі 2 млн осіб. Ці дані також містяться у згаданій бібліотеці.

Всі ці дані транслює автор Фредрік А. Ротххаар у своїй книзі "Смажений" або Одного разу в Америці"
сайт автора: www.faro.hu

Заслужив Садовий сповна на свою "Ганьба!"



Львівський міський голова, лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий 24 грудня відвідав зібрання мешканців мікрорайону Рясне, які виступають проти розташування там сміттєпресувального заводу. Однак міського керманича громада піддала обструкції та проводжала вигуками «ганьба» створивши своєрідний коридор. Про це повідомляє видання Форпост.

На самому зібранні також були присутні депутати Львівської міськради, серед яких зокрема голова фракції партії «Укроп» Ігор Телішевський, який повідомив: «Садовий не може відповісти чи підтримує Ухвалу про заборону встановлення сміттєпресувальної лінії в Рясному. Люди кричать ганьба! Депутат Ігор Зінкевич запитав, чому 10 років нічого не робилось в Грибовичах, чого не дотримувались екологічних норм, чому до сьогодні немає стратегії виходу із ситуації? Садовий промовчав».

Як повідомляв Інформаційний Акцент, 23 грудня розлючені активісти виламали двері та увірвались до сесійної зали Львівської мерії. Вони вимагали затвердити ухвалу про заборону сміттєсортувальної діяльності у Рясному.

Після кількох перерв, оголошених мером Львова Андрієм Садовим в роботі сесії, активістам нібито вдалося домовитися щодо ухвалення рішення про заборону смітттєсортувальної лінії в Рясному. Однак, згодом секретар ради Анатолій Забарило повідомив, що сесію Львівської міськради перенесли на наступний тиждень, мовляв, консенсусу з цього питання так і не було досягнуто. Варто зазначити, що львівський голова виступив проти ухвали про заборону смітттєсортувальної лінії, адже вона, за його словами, не відповідає законодавству.

Як відомо, у Львові – напружена ситуація з вивезенням побутових відходів через закриття Грибовецького сміттєзвалища. Міський голова Андрій Садовий неодноразово звертався по допомогу до інших регіонів країни, однак більшість з них не мають змоги приймати додаткову кількість сміття через технічний стан полігонів.

За даними Львівської міської ради, щоденно місто продукує 650-700 тонн сміття. Періодично з’являються повідомлення про те, що фірми-перевізники незаконно скидають сміття в різних регіонах  України.

Варто зазначити, що міський голова Львова Садовий за час правління проігнорував пропозиції 43 інвесторів, які пропонували розв’язати проблему сміття.



У Львівській області на ходу згорів сміттєвоз, водій загинув

На окружній дорозі міста Буськ (Львівська область) на ходу сталася пожежа в сміттєвозі МАЗ, водій авто загинув.

Інцидент стався 26 грудня о 03:45 ночі.

"В результаті пожежі загинув водій автомобіля, 1952 року народження (місце проживання встановлюється)", - повідомив департамент з питань цивільного захисту Львівської ОДА в Facebook.

Вогнем знищено кабіну та двигун сміттєвоза.

Причини з'ясовуються, проводиться дослідча перевірка.
http://nv.ua/ukr/ukraine/events/u-lvivskij-oblasti-na-hodu-zgoriv-smittjevoz-vodij-zaginuv-363587.html
 
Богдан Гордасевич: Ще одна жертва зажерливості Андрія Садового. Я особисто був на круглих столах з питання утилізації сміття вже понад 10 років тому, коли Грибовицьке сміттєзвалище мали закривати і знаю безпосередньо причину відсутності інвесторів для побудови заводу переробки сміття: сам по собі завод не може бути прибутковим і про це правильно говорить Садовий, але при тому він лукавить, як і постійно робить це в інших питаннях. Інвестори вимагали передати їм весь цикл утилізації сміття від його збирання, вивозу і переробки та захоронення з відповідним збиранням коштів за весь об'єм робіт, але то є надприбуткова "золота жила" доходів комунальників, тому Садовий віддавав інвесторам тільки переробку і захоронення на умовах самоокупності, а ті не могли братись за цей збитковий процес і відмовлялися. Власне Садовий міг сам збудувати вчасно сміттєпереробний завод у Грибовичах комунальної власності і все було б добре, але зажерливість не дозволила цього зробити. Він вирішив вкладати свої гроші у медіахолдинг "24" та політичний проект "Самопоміч" і вже мітив висуватись у Президенти України, але вкотре жадібність фраєра згубила. Скоро вся Україна покриється купками сміття зі Львова, яке щедро роздає його безголовий голова.



Еволюція Андрія Садового на посаді голови міста Львова

–  Що там у нас на Донбасі?   

–  Там мирний процес.

–  Мирний процес, Ви вважаєте?

–  Ні, не вважаю…

    Та з задоволенням ще раз в газетах читаю,

    начебто в Мінськім процесі є знову прогрес.

 

–  Що нам чекати від цього?

–  Новий договір.

    Знов черговий папірець, ти пробач, для сортиру…

–  І, Ви вважаєте, треба звикати до миру?

–  Ні, я вважаю, добудувати забор!

 

–  Чим же це все закінчиться?

–  А буде війна…

–  Знову війна? Я вважаю, це надто жорстоко…

–  Але, ви згадайте прислів’я, де око за око…

–  Я вважаю, за нашу свободу  –  висока ціна.   

 

–  Що випливає із цього?

–  Довічний конфлікт…

    Двобій різних правд, різних  суджень, оцінок  і вражень...

    З обидвох сторін розмаїття образ нагромаджень,

    Добавиться правда могильних хрестів і калік.

 

   А отже, війна в головах ще триватиме вік,

   Не залежно від того, яким буде слід від двобою…

   І кожна з сторін має право вважатись правою, 

   Свою ідентичність вони не докажуть одвік.

26.11.2016                        Олександр Чалий

Відкриття нового завжди стаються несподівано. Особисто я тривалий час досліджував тему так званої «Волинської трагедії» і вже не раз зарікався знову щось писати про ті події, тому що чітко визначився з першопричинами, які ніколи не належали українцям. В тому моя перша і основна теза: якби місцеві українці справді мали намір винищити польське населення на Волині, то вони б не чекали аж по 1943-й рік, а все б зробили ще у 41-му. Можливостей вистачало, але мова йде про інше. Зовсім несподівано я відкрив для себе інше бачення теми від мого, бо я особисто трактував всю Західну Україну як окрему державну формацію, що була тимчасово окупована Польщею у 1921-1939 роках 20 століття. Прийнятий 22 липня 2016 року Сеймом Польщі закон про «геноцид поляків під час Волинської різні українськими націоналістами» чітко означив, що всі землі Західної України, зокрема і Волині, ними вважаються складовою частиною польської держави ІІ Речі Посполитої. Без жодних ознак автономії чи ще якоїсь суверенної ідентичності! Тобто існувала єдина і неділима Польща «од можа до неможа». І це мене вразило неймовірно! Чому? Тому що своїм рішенням Сейм Польщі визнав те, що панівна титульна нація поляків зазнала «злочинного геноциду» від дій іншої етнічної меншини в їх же державі! Вам не вважається це абсурдним? Де в тому розум? Про гонор поляків я взагалі мовчу...
Звідси постає головне запитання: «А чого тоді вимагають поляки від сучасної України?» Наголошую: сучасної України!!! Вибачень? Перепрошую, але за що ми повинні вибачатись? Згідно постанови Сейму одні громадяни Польщі побили інших громадян Польщі. Це їх внутрішній державний безлад, якому вже понад 70 років і яку-таку причетність ми маємо до того аж зараз? Хтось може одразу зауважити, що подібну позицію декларує Російська Федерація стосовно сучасних подій на Донбасі в Україні. Спростовую цей закид тим, що існуюча тоді поряд з Польщею так звана Українська радянська соціалістична республіка (УРСР) не те, щоб підтримувала, а навпаки крайнє вороже ставилась до всіх течій і прошарків українських націоналістів, які тільки існували в Речі Посполитій. Що там казати про інших, коли своїх рідних комуністів з КПЗУ майже всіх було репресовано за притаманний і їм ухил до націоналізму в часи «тоталітарного воз’єднання» двох Україн у 1939 р. Тому як кажуть в Одесі: то є дві великі різниці. Наразі маємо: тоді на Волині жили українці і ми зараз також українці – це єдина ланка взаємозв’язку поміж подіями. Більше – жодної!
Повторюю, що ситуація настільки абсурдна, що немає слів для висвітлення її суті, яка повністю відсутня. Яким чином вирішувати цей політичний нонсенс і вийти на якийсь сенс та консенсус? Що нам потрібно для цього зробити? Яку відповідь має надати Україна? Важко навіть уявити. Звернутись до класичного «Прощаємо і просимо прощення»? Можна, звичайно, але так само можна отримати у відповідь гнівне: «А чого Україна втручається у внутрішні справи Польщі?!» І в цьому буде більше здорового глузду, аніж в першому документі поляків, де вони на державному рівні хочуть відзначати свій «національний геноцид», а Україна за це їм не знати що повинна. Та нічого ми тут не повинні!
Одним словом: зарозумілі поляки посадили самі себе у величезну політичну баюру і най самі з неї вибираються. Україну вони таким демаршем на перейменування в Києві проспекту Московського на проспект Степана Бандери – не налякали. Українці не раз доводили і колись, і зараз, що вони нація не з лякливих. Кого і чому визнавати або ні своїми національними героями українці розберуться без вказівок з Варшави чи Москви. В таких випадках цитують фразу відомого кіногероя з фільму «Термінатор-2»: Hasta la vista, baby.


Богдан Гордасевич
м. Львів
18.09.2016

Не можу не втриматись без післямови: за «Волинську різню» в Польщі пам’ятають аж занадто, а що сотні тисяч етнічних українців воювало у Війську польському і чимало загинуло, захищаючи цю державу під час жорстокої агресії Німеччини у 1939-му році – на те пам’яті у сучасних поляків нема, а варто було б її мати. Але не лякайтесь: примушувати не будемо.

Не прощать. Просто не прощать. Просто не смогу себя убедить, что они не знали и не хотели видеть Украину в огне.
Не забывать издевки, телевизионный ад, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, "на Украине", потопленные наши корабли, "недоязык и недонацию", "квази-нацию", "сало героям", презрительное - хохлы, "псевдострану", украинских военных, харкающих кровью от побоев русских террористов, Голодомор, горящие украинские книги, 15 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного.
Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Для того, чтобы это не произошло снова - ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте. Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок. Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи. Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале. Или когда-нибудь нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом. Либо нас опять за пару месяцев сделают пожирателями младенцев и палачами беременных женщин.
Не забывать и не прощать, что бы вновь это не повторилось.
Вот так вот.
© Анатолий Коган.

НАТО заявила, что Турция находится на переднем фронте региональной нестабильности и, следовательно, она должна укрепить морскую и противоракетную оборону страны, а также направить большее количество самолетов-разведчиков и военных кораблей к границе Сирии и Турции.

Италия заявила, что в силу того, что после крушения своего самолета Россия развернула на базе в Латакии системы противоракетной обороны С-400, она развернет в Турции ПВО и ПРО Patriot. Вдобавок, миссия ракетных систем ПВО Patriot, которые были предоставлены Испанией в рамках своих обязательств НАТО, была продлена за пределы его предыдущей конечной даты (январь 2016 года). Выступая во вторник на пресс-конференции, генеральный секретарь НАТО Йенс Столтенберг заявил, что “Мы [НАТО] утвердили новую стратегию гибридной войны. Кроме того мы совершенствуем свои механизмы разведки и раннего предупреждения, которые позволяют нам лучше понять особенности региона и увеличить нашу осведомленность”.

Дании было приказано отправить сторожевые корабли для защиты Турции от российских ракет С-400 и обеспечить электронную разведку через установленные ею глушители. В свете последних событий было принято решение о том, что Германия развернет на базе Инджирлик самолеты Tornado, которые будут осуществлять разведывательные полеты в регионе. США согласились на дальнейшее содержание в регионе военно-морского корабля USS Donald Cook. Этот корабль оснащен системами противоракетной обороны Aegis и ракетами Tomahawk. Он известен как значимый военно-морской корабль и был направлен на защиту Турции в случае атаки баллистических ракет.

Подчеркнув, что НАТО поддерживала ПВО Турции в течение нескольких лет и будет делать это и впредь, Столтенберг также сказал, что НАТО стремится оказывать Турции дальнейшее содействие. Для этого, вскоре после всеобщих выборов в Испании, которые состоятся 20 декабря, ее парламент согласится продлить срок размещения ракет Patriot в Турции. Поскольку США и Германия отозвали свои ракеты Patriot из Турции, новые ракеты предоставит Италия. Кроме того, было заявлено, что Великобритания отправит в поддержку Турции восемь боевых самолетов. Военные самолеты Великобритании провели операции совместно с возглавляемой США коалицией с турецкой авиабазы Инджирлик.