хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «народна»

Засвистали козаченьки




Українська народна пісня 
Слова: Маруся Чурай 
Музика : Микола Лисенко
Виконує; Гурт Рушничок
 
Засвистали козаченьки
В похід о півночі,
Заплакала Марусенька  
Свої карі очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
А за свого миленького  
Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,
А сонця немає.
Мати сина в доріженьку 
Слізно проводжає:

"Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся,
За чотири неділеньки  
Додому вертайся!"

"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький 
В воротях спіткнувся.

Ой бог знав, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку,  
Як рідну дитину!"

"Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,    
Сину, шанувати?"

"Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький  
Назад сподівайтесь!"

Розпрягайте хлопці коней - Українська народна пісня

Розпрягайте хлопці коней -  Українська народна пісня


Розпрягайте хлопці коней - Українська народна пісня   
Виконує; Волинський народний хор  
Слова і музика Іван Негребицький.
Про автора твору читайте на сайті Українські пісні -  Розповідь про автора  і  трохи фантазія на тему пісні  https://www.pisny.net/rozpryahayte-khloptsi-koni-ivan-nehrebytskyy/

Текст пісні і силка на скачуваня розташовані на сайті  

Розпрягайте, хлопці, коней
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

Приспів.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,*
Вона його не взяла.

"Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе розгнівив:
Що я вчора із вечора
Із другою говорив.

Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба".

Рушничок я тобі вишиваю



Українська народна пісня 

Слова: невідомий

Музика: невідомий

Виконує: гурт Рушничок

 

Рушничок я тобі вишиваю

На біленьким ллянім полотні,

Бо письмо переслать до Сибіру

Заборонено було мені.

 

Заборонено нам сповістити,

Що хтось плаче у ріднім краю.

І хотів би думками ділити

Із тобою недолю-судьбу.

 

То ж прийми цей подарок від мене,

Пригорни рушничок до лиця.

І нехай тобі, сину, здається

Що це не полотно - тільки я.

 

Бо в нитках і у цім полотенці

Найдеш сліз материнських сніги.

Бережи їх у своєму серці

Бережи, сину мій, назавжди.

Пісня про Олексу Добуша - Гаєм гаєм зелененьким

Олекса Довбуш народився  в селі Печеніжин у 1700 року, народний герой, керівник народних повстанців - опришків у 1738—1745 роках. Постання опришків  відбувалось в  Галичині і оспіване в багатьох піснях і легендах.

 Очолюваний Довбушом загін мав чисельність від 30 до 50 чоловік. Загін займався набігами на поміщиків  і в них відбирав майно і роздавали бідним, тому цей рух був підтриманий місцевим селянством.

Загін Довбуша діяв вісім років - аж до його смерті. Про силу його загону свідчить один промовистий факт: головнокомандувач усієї Польщі Йосиф Потоцький вирушив сам на Гуцульщину на чолі двох із половиною тисяч вояків на придушення повстанського руху. Горами постійно нишпорив загін полковника Пшелуського зі 150 вояками, який роками вистежував Довбуша. Співвідношення військових сил було один до сотні.  Не дивлячись  на таку силу  Довбушу  удавалось уникати прямих сутичок з військами  і з’являвся у найнесподіваніших місцях не тільки Івано Франківщини, Буковині, Закарпатті чи Львівщині, а й навіть Тернопільщині.

Загинув Олекса Довбуш від рук чоловіка своєї коханки.  Олексу Довбуша  24 серпня 1745 року застрелив  Штефан в селі Космачі.  За іншою версією Штефан застрелив  Довбуша коли той  у ночі намагався зайти в його хату.

Пісня «Ой під гаєм зелененьким»  була записана  в 1908 р. від Івана Синютовича з села Зелена, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Надруковано було пісню в етнографічному збірнику «Народні оповідання про опришків».   Збірник  було видано Науковим товариством  імені Шевченка», т. XXVI, Львів, 1910 році, стор. 44—45.




Українські пісні сьогодення

Горба Андрій - „Я остання”

Моя думка, мій олівець

Моє слово мій гаманець,

Мрія моя, це майбутнє,

Доля вітер, час бажання.

Приспів

Нічого більше не треба мені 

Мої сльози, мої гроші

Десь далеко, моя радість

Тіло моє, моя зброя

Очі осінь, руки праця.

Приспів

Усе я маю, про що я співав

І все згадаю, що друзі сказав

Що доля вітер, а небо душа,

Кохання дощ, дітей о свіжа

Приспів

Із зовні дядько, а серцем дитя,

Моя хатина це шлях без взуття,

Я мову маю, моє почуття,

А пісня кров і вічне життя.

Горба Андрій „Човени любові ” 

Тут приплили човники, весело гайдаються

Хлопчики рибалити, в море позбиралися

Тут закинуть не впіймають, там закинуть заклює

А креветку не впіймаєш, а креветка утече

Деревце цвіте і пахне, голі ноги по траві

Десь дитя на дворі плаче, вушко чухають джмелі

Бджілка бджілка чорножопка, і кульбабки по весні

Закупався я у морі,  кохався по весні

Там пливли ті човени, весело гайдалися

Тут вони рибалити, в море всі збиралися

Вперш  кидали невпіймали, вдруге риби не було

Втретє хвилі зруйнували, кораблі пішни на дно

З дерева плоди всі впали, у шкарпетках ходжу я

Блжоли дуже покусали та доросле немовля

Діду, каже мій онука, гайда з нами попливешь

Ні пливи, пливи козаче, може долю де знайдешь

І уплили човники, сонечко сховалося

Люба моя доленька, самотня залишалася

І прийшла та дівчина, наречена в білому

Подивилась в карі очі і потухли дні і ночі

Та життя все ж не скінченне, воно в морі десь пливе

Вітер дує на вітрило, і креветка в когось є

завжди бачу сон, де річка і весела дітвора

Не гаси ти швидко свічку, бо любов не прагне зла