хочу сюда!
 

Тетяна

32 года, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «хліб»

Гречкометр

Крім лінку, ніяк http://grechkometr.unian.ua
Ідіть, там приємна музичка і новорічний настрій!

Боже, дякую Тобі!


Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату!

Кость ВАГИЛЕВИЧ



Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Два батони

Наталія Литвиненко журналіст У пору перших весняних дощів я вже кілька років поспіль згадую одну історію. Якось мусила провести день із двома дітьми – сама. З тоді ще чотирирічним сином і дев'ятирічною племінницею Настею повертались із міста додому. Надворі чудесна погода, а в пакеті дві зимові куртки – носили їх до майстра лагодити блискавки. Раптом починається злива. Навесні це триває якихось п'ять хвилин, але змокаєш до нитки. Радію, що зі мною є куртки – натягую їх на дітей. Ху-у-х! А мокрі ноги – то дарма, до дому кілька кварталів. Тут у моєму лівому босоніжку відклеюється від підошви єдина перетинка. Він тримається на нозі навколо щиколотки, але йти не можу. Жіночка у квітковому кіоску на площі Космонавтів дає мені паперову стрічку, якою декорують букети. Намертво прив'язую підошву до ноги. Так доходимо до найближчих продуктових магазинів – двоє радісних старченят у зимових куртках по п'яти і не дуже щаслива я з рожевим бантом на нозі. Краса – неземна! За півдня у місті діти зголодніли. Вдома в холодильнику – нічого готового. Треба купити батон, щоб випити гарячого чаю з бутербродами. У вузенькому магазині немає прилавка, з усіх боків тільки вітрини-холодильники. Покупки класти ніде, їх треба зразу ховати в пакет. Діти канючать про цукерки у вигляді жабок, солодкі сирки, кіндери і ще мільйон речей, які вони там побачили. Нарешті скупилися, навіть решту не забули. Злива вщухла. Бігом додому. У квартирі з'ясовується, що купленого батона у нас немає. Ми його забули. Отут мій терпець геть урвався. Посилаю в магазин Настю. Вона повертається за 10 хвилин без батона. Каже, продавці сказали, що нічого ми там не забували.

Мимохіть згадується Жванецький: "Я зараз цю халабуду – вдрєбєзгі і пополам!".

Коли в магазин влетіла я, було дуже емоційно й переконливо. Батон віддали без заперечень. Зрозуміли, що мітлу я поставила знадвору. За півгодини, коли ми з дітьми випили чаю і життя нарешті налагодилось, під якимись речами у спальні, на ліжку (!) знайшовся ще один батон. Німа сцена... Але кульмінація цієї історії далі – коли в продуктовий я зайшла втретє за день. На обличчях обох продавчинь була приреченість і неприхований жах. "Що ще???" - спитала та, яка віддавала "забуте".

Я так само прилюдно і голосно повідомила, що прийшла вибачитись. І заплатити за другий батон.

http://gazeta.ua/blog/3550/dva-batoni

415-та річниця перемоги.

УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР Березень 2011 року
12.03.1596 – Перемога Наливайка й Лободи над поляками. 415-та річниця перемоги.
http://www.uvkr.com.ua/ua/calendar/kalend_march.html

У Раді вимагають звіту Азарова за "хлібну кризу" і розслідування
http://www.pravda.com.ua/news/2011/03/11/6002858/ і коментар мій там непотрібен.
"Демократія" набирає потрошку обертів. То я не зміг залишити коментар у "Історичній правді", потім в "Економічній правді", тепер вже і в "українській правді" залишити коментар мені зась. А 415 років тому похід козаків на Київ теж почався так, ніби козаки за хлібом поїхали, і жидам і полякам тоді добре боки нам'яли. Сьогодні хліба нема на Луганщині, Хто буде без хліба завтра? 

Костянтин Ільченко: Народ стогне, народ потребує тих ...



Хочу висловити подяку усім тим, хто взяв участь у висвітленні проблеми відсутності хліба в шахтарських містах. Зізнатися, я не очікував такого резонансу, але відгукнулися практично всі ЗМІ і телебачення, проблема була озвучена на всю Україну, вся Україна дізналася, про нездатність чиновників владних структур Луганської області керувати регіоном.

Причиною зупинки хлібозаводів компанії «Коровай», стало банальна відсутність грошей для закупівлі борошна, що за цим стоїть: об'єктивна реальність збиткового розвитку економічного сектору в нашій країні або це черговий переділ власності із застосуванням економічних методів впливу до чергової жертви, як то кажуть - час покаже.

У цій ситуації найбільший інтерес представляє, на мій погляд, поведінка влади та їъ реакція на події. Складається враження, що якби не своєчасне втручання громадськості, то обласна влада і не дізналася б про перебої в поставках хліба і зростання цін на нього в шахтарських містах.

Я особисто, 07.03.11г. зв'язався з керывнмкрм внутрішньої політики Луганської області Борзих М.А., якій пояснив всю складність ситуації. Я її поінформував, про готовність людей виходити на вулиці і бити скло у держустановах, тому що такого підлого відношення до себе народ від «улюбленої» влади зовсім не очікував, ну і звичайно ж повідомив їй, про готовність СОГ «Трудовий Рух «Солідарність» очолити протестні процеси на всій території Луганської області. Для того, щоб не допустити розвиток подібного сценарію запропонував організувати 09.03.11г. зустріч губернатора Пристюка В.М. з представниками громадськості, на якій би він доповів, про причини відсутності хліба, вжиті заходи та найголовніше показав би перспективу виходу з ситуації, що склалася. Така б зустріч, з одного боку заспокоїла б народ, з іншого дала б повне уявлення і розуміння, про те, що відбувається, що дозволило б прогнозувати розвиток подій на найближче майбутнє.

Але так вважали ми, влада ж вважала, що у неї сьомого березня вихідний, восьмого березня, самі розумієте свято, а дев'яте число у губернатора повністю розписано, так що начебто, як і не до нас і тільки після того, як я пояснив, що ця ситуації реально може перетворитися в хлібний бунт з усіма витікаючими наслідками чиновник від влади зволив пообіцяти мені, що губернатору буде повідомлено, а мені передзвонять.

Завдяки тому, що проблема отримала всеукраінкую розголосу, влада почала діяти, вже після обіду мені зателефонували з обласної адміністрації і доповіли, що заходи прийняті, що губернатор практично зобов'язав без передоплати поставити борошно на хлебокомбтінати «Короваю», але зустрічатися з громадськістю і обговорювати це питання він не буде. Після чого, в мережі Інтернет ( http://topmedia.com.ua/news/show/2011-03-07/9916_xleb-yeto-politicheskij-vopros-gubernator ) з'явилася заява Пристюка В.М. про те, що на хлібному питанні, хтось робить політику, виявляється не влада своєю не професійністю і відвертою дурістю доводить до відчаю людей, а громадськість разом з простими людьми, по суті підміняючи владу і виконуючи її функції, займаються політикою. Ну не марення?

Далі ще цікавіше, місцеві провладні чиновники фактично насварили народ за його непристойну поведінку, в умовах відсутності хліба. В інтерв'ю Першого національного каналу начальник торгового відділу Свердловського виконкому Фічеева Р.Н., коментуючи ситуацію з хлібом, звинуватила жителів у штучному ажіотажі, розповівши про те, що у Велику вітчизняну війну людям видавали по 200гр. хліба і нічого страшного не сталося, багато вижили. Фічеева Р.Н.постиділа свердловчан за їх бажання їсти неодмінно хліб і закликала їх до терпіння і розуміння всієї складності ситуації, в якій опинилася влада.

Міський голова Шмальц О.І., виступаючи по місцевому телебаченню, розповідав про те, що місцева влада не здатна, та й не має права втручатися в подібні процеси, особливо у формування цін, дивлячись його виступ люди задавали питання телевізору, а для чого власне нам потрібна влада, для чого існує місцеве самоврядування, для чого ми годуємо таку ораву прохиндєєв якщо вони, маючи від нас всі повноваження на управління цією територією, тим не менш зробили нас жебраками, а тепер вже і морять голодом, чи не настав час гнати їх втришия і поганою мітлою, попередньо перекривши кордону. Так говорять люди на вулиці, ті хто приходить до нас у громадську приймальню, такий настрій висить у повітрі і відчувається на фізичному рівні.

Мені сьомого березня зателефонували з міліції, сказавши що вони з Інтернету дізналися, про підготовлювану акцію протесту восьмого березня і попросили, якщо буде не важко, подати заявку. Коли я проінформував їх про те, що швидше за все ми не будемо восьмого виводити народ на вулицю, то у відповідь почув те, чого я ніколи не міг очікувати, міліціонер що дзвонив прямо сказав, що акцію проводити потрібно, хліб, ціни все вже дістало, проводьте акцію ми вас будемо охороняти. У цей момент у мене з'явилася гордість за наш народ, я зрозумів - ми всі дорослішаємо, а так само те, що влада своєю дурістю робить найголовніше, прищеплює почуття солідаризму нашим громадянам.

Спостерігаючи за всім, що відбувається, мимоволі задаєш собі питання заради чого ці люди йшли у владу. Заради чого вони власноруч доводять ситуацію, коли День гніву стане неминучим, а їм доведеться розділити долю Чаушеску? У мене вони асоціюються з тими, хто викопавши собі яму, тепер весело себе ж і закопують.

Ситуація, яка виникла в містах Луганської області, є показовою для всієї України, народ стогне, народ потребує тих, хто здатний навести в країні порядок, хто здатний мерзенне кодло, яке назвало себе елітою, поставити на місце, спитати з них за все і почати відбудовувати нашу Батьківщину, не озираючись на окрики Москви і Вашингтона.

З повагою,
К. Ільченко СОГ «ТРС»

08.03.11р.

"Майдан".

Рейдерське захоплення по-полтавськи: син "наїхав" на маму

Кременчуцьке підприємство «Євро-хліб», яке очолює мати колишнього нардепа Василя Гаврилюка - Валентина Гаврилюк заявляє про незаконний силовий захват офісу підприємства. Рейдерську спробу мати приписує своєму сину. Про це сказано в заяві на ім'я Генпрокурора України, прокурорів Полтавської області і Кременчука, керівництва міліції і редакції ЗМІ: "Другого грудня невідомі на чолі з Василем Гаврілюком незаконно, за допомогою охоронного агентства «Скорпіон» (Полтава) силовим методом захопили приміщення, що знаходиться за адресою Кременчук ул.1905 року, 5/1, яке використовується як офіс ООО «Євро хліб» і належить ЧП «Ірина – Північ»."

У заяві також сказано, що після захвату приміщення, невідомі незаконно утримували працівників ТОВ «Євро хліб», в грубій формі були вилучені ключі і техдокументация від двох машин, вилучені ключі від кабінетів, були розпиляні болгаркою сейфи директора і секретаря й вилучені документи підприємства. Працівники підприємство відразу після захвату викликали міліцію. Але вони жодних заходів щодо запобігання протівоправніх діям ті не зробили.

Директорові «Євро-хліба» Валентині Гаврилюк належить 63% акцій підприємства і саме вона має визначальний голос в питаннях розпорядження майном підприємства. Проте Василь Гаврилюк надав міліції сфальсифіковані документи підприємства. На сьогодні «Євро хліб» опротестовує в суді дії Василя Гаврилюка і афільованих з ним структур.

Керівництво підприємства заявляє, що не несе відповідальності за збереження документації, а також за всі дії, які могли бути здійснені з документами після 1 грудня. Керівництво підприємства просить силове структури захистити підприємство від подібних нападок.

"Новини Полтавщини".
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая