Лист до президентів України

Зовсім легко:
- Прокинутись о 5-6 ранку
- Зробити зарядку з розминки, 50 присідань, 50 віджимань, 50 підіймань ніг та корпуса для пресу
- Прибрати ліжко, почистити зуби, зробити собі легкий (а під настрій та за бажанням можна і нормальний) сніданок
- Попрасувати речі, підготуватись до робочого дня
- Детально планувати день ще у попередній вечір, дотримуватись загального плану на тиждень, місяць, рік.

Трішки складніше:
- Вкластись спати і заснути не пізніше 23 години (вкластись ще можна, а ось заснути... то кіно заважає, то книга, то думки різні-цікаві)...
- Наводити порядок у кімнаті та на робочих місцях. Напевно мені просто не вистачає якоїсь тумби з великою кількістю шухляд, щоб можна було кожну з них призначити для певних речей... і тоді б не було безладу на підвіконнях, робочому столі та у шафі

Зовсім складно:
- Не їсти після 18 години
- Голитись щодня
- Слідкувати за станом шкіри, нігтів, волосся - тримати їх в гарному стані.
... це я взагалі не можу здолати, як не намагався...

Ну, нічого, у мене є декілька думок, як зробити складне простішим для реалізації... Хоча, буду вдячний за додаткові поради від тих, хто вже проходив через щось подібне (-:

Всім гарного настрою.
Ваш Миколка!

 У перший день, коли у моєму будинку, зведеному у  1969 році на Оболоні, після тривалого ремонту запустили новенький ліфт, якась людська скотина  випорожнилася.  Тепер кожного дня з острахом побачити ганебні написи, подряпини  на стіні, заліплені жувальною гумкою отвори вентиляції чи  баюру сечі я заходжу до ліфта. Дружина  пропонує не думати про це, бо думки матеріалізуються, але я інакше не можу. Може в мене  виникла фобія спаплюженого ліфта?   А як може бути інакше, коли  я своєму ліфті вранці я   бачив розбитий унітаз,  старі меблі тощо.