... внаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР – двома глобальними полюсами влади. Ослаблення обох імперій у кінці XX ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності від Америки і Азії. Це проявилося у двох майже одночасних подіях: проголошенні Україною незалежності у 1991 р. і підписанні договору про Євросоюз у 1992 р.

Для звільнення від одного глобального центру необхідно звертатися за допомогою до другого. Тож природно, що Західна Європа дедалі більше опирається на підтримку Росії, а Україна – на підтримку США.

Єдиним способом стати сильнішими за США є формування континентального блоку ЄС–РФ–Китай, що означає створення самодостатнього циклу "технології – сировина – виробництво". Оскільки кожен з трьох суб'єктів переживає глибоку внутрішню кризу, то системне об'єднання ресурсів дозволить її послабити і, як вони сподіваються, подолати. Відтак рух до створення Континентального блоку є геополітичною неминучістю.

Діями з цьому напрямку є надання Росією своїх територій Китаю. Сьогодні в Росії проживає 141 млн. осіб, 16 млн. з яких китайці, а це вже більше 10%. 31 грудня 2014 р. Путін підписав закон про території випереджаючого соціально-економічного розвитку в РФ. Згідно з ним, для будівництва можуть бути використані будь-які земельні ділянки, а компанії зможуть залучати трудових мігрантів без дозволу міграційної служби. Відтепер жодних бар'єрів для відкритої колонізації Китаєм російських прикордонних територій не існує.

Союз РФ і ЄС неофіційно легалізовано проектом "Північний потік", адже його акціонерами, окрім Газпрому (що володіє 51% акцій), є уповноважені своїми урядами компанії Німеччини, Франції та Голландії. Значна частина євросоюзівської еліти глибоко корумпована Росією і перебуває у неї "на гачку".

Головною перешкодою формуванню Континентального блоку є самостійна Україна. Для вирішення цієї проблеми ЄС і РФ ще до 2013 року домовились про розділення України на сфери впливу. Якщо поглянути на карту світу, то вісь Париж – Берлін – Москва – Пекін можна символічно уявити у вигляді євразійської горизонталі.

Континентальний блок – це реакційний проект збереження старого світу з його корупцією, брехнею, неефективністю, непрозорістю, енергозатратністю, соціальним паразитизмом. Українська олігархічна верхівка, працюючи на власне самозбереження, зацікавлена у реставрації старого устрою, який дозволив їй збагатитися і привів до влади. Відтак вона об'єктивно зацікавлена у створенні Континентального блоку і, як наслідок, розчленуванні України.

Додатковою спокусою є те, що найбільші багатства зазвичай набуваються саме на розпаді держав. Підтвердженням є небачене за нахабністю і масштабністю пограбування, здійснюване нинішньою владною верхівкою України в умовах війни і розпаду пост-комуністичної держави. Натомість реформування України сприймається олігархічною верхівкою як "кінець світу", бо означає її персональну відповідальність за скоєні економічні і кримінальні злочини з ризиком позбавлення майна, волі і життя.

Руйнування старого світу означає переформатування всіх держав, міжнародних стосунків, усього способу життя. Для України це перезаснування держави, перехід до нового суспільно-політичного устрою, відкриття вільного простору для винаходів та новацій.

Відродження Гартленда означає відродження Центрально-Європейського Союзу – Співдружності Міжмор'я – і його наступне поширення на всю Європу від Атлантики до Уралу. Всі державні та інші утворення, які протистоятимуть закономірному процесу оновлення Європи і всієї планети, будуть ліквідовані або усунуті на периферію.

Неминучість Балто-Чорноморського союзу посилюється тим, що це відповідає життєво важливим інтересам США. Річ у тім, що формування Континентального блоку означає неминучу поразку США – і вони це знають. Натомість Міжмор'я відсікає ЄС від РФ і унеможливлює виникнення цього блоку. Тому США є природним союзником Гартленда.

Співдружність Міжмор'я виглядає як символічна вертикаль від Чорного моря до Балтійського. Це прогресивна вертикаль творення нового світу. Вона проходить через географічний центр Європи – Київ.

Образ Серця в європейській традиції є символом духовної сутності людини. Це тому, що слово "серце", "сердечний" означає "той, що у середині", "внутрішній", "стрижневий". Дух кожної людини – це її особистий гартленд. Відтак тотальна війна за Гартленд – це передусім війна українців за власний дух: мову, історію, волю.