хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «з життя»

Про підвальних та під'їздних...

http://blog.i.ua/user/7751697/2054517/ Розвиваю Помадкину тему... Є в мене подружка Полінка - котяча мама ще та: всіх знайдених пухнастиків до хати тягне, вилюднює та по людях влаштовує. Ну, або собі лишає. Підібрала вона кілька років тому білу гарну кицю з блакитними очима, знайшла на смітнику, відмила, годувала, синок її тішився. Аж тут випала гаряча путівка до Єбіпту, дзвонить, просить мене, щоб узяла оте біле чудо на перетримку, я тоді безкітна якраз була, погодилася. Поки принесла її з ...

Читати далі...

Діти бетонних просторів асфальтових ланів

Життя у цивілізації дуже сильно нас змінює - що тут й казати! Та я не читатиму моралей про дауншифтінг і анастасіївців, ні (відверто кажучи – не подобаються вони мені щось). Тут в мене всього лишень оповідання з життя, про неочікувану сутичку двох «дітей міста» з природою. З природою такою, яка вона є. [Приєднана картинка] Після поїздки на дачу на світанку вєліками 50 км в один бік, поїздка маршруткою у звичайний час доби почала здаватись чимсь оригінальним. Ми якісь...

Читати далі...

Жил-был на свете мужчина...

[Приєднана картинка]Жил-был на свете мужчина, который всю свою жизнь работал, а деньги копил. Когда дело доходило до финансов, ему просто не было равных в скупости. Он любил деньги больше всего на свете и незадолго до смерти сказал своей жене: “Послушай, когда я умру, то хочу, чтобы ты взяла все мои деньги и положила в гроб вместе со мной. Хочу забрать все деньги на тот свет”....

Читати далі...

Алые паруса для другой Ассоль

[Приєднана картинка]Вони йшли поруч узбережжям Дніпра наймальовничішої місцини України лишаючи позаду себе зелені пагорби лісу та славетну гору героїчної козацької фортеці. Лілове, та золотисте персикове сяйво заходу сонця майоріло на всьому навколо і з одного боку кожного обличчя, а подекуди наповнювало низовини кров’ю тих солдатиків, з розповідей старожилів, що неможливо викорінити з пам’яті і не думати. Вони щойно мали дуже хвилюючу розмову там на височині тієї славної гори...

Читати далі...

Яблука з пшеницею. Ч..1. Воспоминания умершей.

[Приєднана картинка] Девушка собрала свои ослабшие волнистые волосы в привычный пучок на затылке и заглянула еще раз в красивые большие не накрашенные зеленые глаза в зеркало. Всё эстетическое преимущество их по-кошачьи приподнятых внешних уголков давно уже искоренила «приросшая» к лицу грусть и «провалившаяся» от усталости кожа. Она быстро собрала всех своих троих детей. В просторной пустой квартире гуляло эхо детских споров. Так уж случилось. Сама еще...

Читати далі...