На роковини народження сина теща нам подарувала… козу. Не зовсім козу, так козеня, зате щедро. «Хай у вас своє молоко колись буде…може...» Хай, то й нехай. За сніжно-біле хутро охрестили Бєлкою. Козеня, як водиться, було норовисте. Особливо облюбувала вона сусідку. Та частенько, йдучи повз наш двір від криниці, зупинялась дати бідній скотині водички попити. І це при тому, що вода в Бєлки свіжайша була завжди. А ця хитрюга перестрічала сусідку на початку зони досяжності від припиначки...

Читати далі...

Поїхали раз в гості до села. Максимус сина одразу ж на екскурсії по шкодах повів, а ми з тестем сіли трохи пива випити. Сидим, байки травим, аж тут і діти повернулись. Сина до мамки, кіт – до тестя. Став передніми лапами на коліно: «Ня-ав!». - Що, пива хочеш? – тесть питає, та так, злегка, з горла, на кота – плюсь! – і прямо в рота… Кіт ковтнув, вирячив очі й дивиться на тестя. - ...

Читати далі...

Особливої уваги в моїх історіях маю приділити одному котею - Максимусу. Ще маленьким, його довелось депортувати в село до батьків, через токсикози під час вагітності дружини. Максимус на сільських харчах виріс, роздобрів і перетворився на здоровецького котиська. Відпрацьовував своє ім’я на всі сто. А характером вдавсь таким, що нерідко можна було почути такі діалоги: - Сусіде, ваш кіт мені всі горшки на горищі потрощив! ...

Читати далі...

Якось чуємо: Пустолайка здійняла черговий ґвалт. Зважаючи на її характер, було зрозуміло: то вона радо зустрічає чергового кота. Зазвичай, всі сусідські коти адекватно реагували: дибились, шипіли і давали дьору. Пустобреха гордо гавкала їм услід і, з почуттям виконаного обов’язку, заглядала до нас у вікно. Проте цього разу гавкіт не припинявся а перейшов в несамовите скавуління… Собака гавкала й скавчала, неначе… Та й не придумаєш, на що це схоже. В інтонаціях Пустолайки...

Читати далі...

Якось, в 90-ті, пізно ввечері по ТБ показували Кінг-Конга, кіно таке. І в один з напружених моментів, як завжди і буває, пустили рекламний блок. Моя дружина, вся така під враженнями, побрела до кухні. Чи то чаю зробити, чи просто води випити – не в тім суть. Лиш почув, що клацнув вимикач, як з кухні волає несамовитий крик дружини і звук падіння… Вилітаю, серце калатає – що ж таке? Дружина сидить під стіною, перебирає...

Читати далі...

Леді Васька, окрім екстремальних пригод, була ще дуже мстивою. Бува, пригорнемося з дружиною одне до одного, а ця шевеличність підійде і так ненароком: «О! Колготочки!», - і кігтиками, кігтиками, прямо дружині по ногах, або вискочить їй на спину і мліє по-котячому, не забуваючи кігтиками промасажувати… Якось сіли обідати. Насипали собі, насипали того ж самого Васьці. Ця приндцеса лиш скоса глянула на свою порцію і давай виводити немелодійні рулади на тему: «чого мене садять окремо, я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]ВОЗМОЖНО С ПРОДОЛЖЕНИЕМ... ***** КУПИ ОДНОГО, ВТОРОЙ- В ПОДАРОК По обоям скачет кот- Тяга к высоте. Верхолаз и обормот, Два в одном коте. ***** ИСТОРИЯ ОДНОГО ПОБЕГА Хомяк, подавшийся в бега, По дому час кружил, Но встретив Барсика, кота, У нас уже не жил. ***** О СОСЕДСКОЙ МУРКЕ И БАРСИКЕ То, как зверь, она завоет, То заплачет, как дитя... К двери рвётся Барсик с боем, Продолженья рода для... ***** О БАРСИКЕ...

Читати далі...

У зв'язку з моїм одруженням, мати презентувала нам кошеня від Васьки. «Воно таке ж противнюче, як ти!». Підтримуючи заданий тон, я кицю назвав Васька2, що не оминуло тут же визвати відповідну реакцію в матері. Васька2 росла розумницею, жвавою і веселою. За культурну поведінку швидко отримала доповнення до свого імені і стала Леді Васька. Генетична пам'ять, мабуть, сильна штука, оскільки Леді Васька стала ходить за мною, як її мамка за моїм братом. Проте визначною рисою киці було...

Читати далі...

Принесли нам на заміну почившого Мурчика Пальоного кошеня, нащадка славнозвісної Шапки. Вдалось воно простецьке, сіре, полосате, проте гонористе. В першу чергу, потрапивши до нашої квартири, воно провело генеральну інспекцію всіх закутків. Впевнившись, що пилу і павутиння можна назбирати достатньо, воно всілося на кріслі і винесло вердикт: «Тепер я тут Владика, а ви всі – мої слуги…». Стали «слуги» вияснять, якої ж статі їх владика, як...

Читати далі...

Коли я малим гостював у тітки, найбільше, що мене там вражало, то були гуси. В тітки за городами, метрах в п’ятистах, був ставок, а як йти вулицею, то вдвічі далі. І от, кожного ранку, з усієї вулиці, майже з кожного двору, виходили гуси і йшли до ставка. Це був «Ісход ізраїльтян із Єгипту»… З того чи іншого обійстя самостійно виходила зграйка гусей. Вони обов’язково кілька разів кланялися, зустрічаючись з іншою групою. Потім новоприбулі вливались в загальну зграю і чимчикували далі по вулиці, ...

Читати далі...