хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «байрон»

Дж.Г.Байрон "Шильонский узник" (отрывок 5)

 __________5.__________ 
Другой был разумом силён,
решил сопротивляться он
на свой обыденный манер:
темница будто враг иль зверь.
Погиб мой брат в честно`м бою,
его добил оков уют,
чей звон глушил полёт души.
Боец тиши не пережил,
(Мне удавалось иногда,
хоть сам уже заметно сдал,
на час уныние унять
надежды выпросив у сна.)
он был подвижен, волка брал,
в бегу оленя добывал-
его смирил тюрьмы застой,
и обезножел средний мой.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose 

 
__________5.__________ 
The other was as pure of mind, 
But form’d to combat with his kind; 
Strong in his frame, and of a mood 
Which ’gainst the world in war had stood,         95
And perish’d in the foremost rank 
  With joy:—but not in chains to pine: 
His spirit wither’d with their clank, 
  I saw it silently decline— 
  And so perchance in sooth did mine:         100
But yet I forced it on to cheer 
Those relics of a home so dear. 
He was a hunter of the hills, 
  Had follow’d there the deer and wolf; 
  To him this dungeon was a gulf,         105
And fetter’d feet the worst of ills.

__________5.__________ 
Другой был столь же чист душой,
Но дух имел он боевой:
Могуч и крепок, в цвете лет,
Рад вызвать к битве целый свет
И в первый ряд на смерть готов...
Но без терпенья для оков.
И он от звука их завял!
Я чувствовал, как погибал,
Как медленно в печали гас
Наш брат, незримый нам, близ нас;
Он был стрелок, жилец холмов,
Гонитель вепрей и волков -
И гроб тюрьма ему была;
Неволи сила не снесла.

перевод В.А.Жуковского

Дж.Г.Байрон "Шильонский узник" (отрывок 4)

__________4.__________
Из нас троих я старший был;
Я жребий собственный забыл,
Дыша заботою одной,
Чтоб им не дать упасть душой.
Наш младший брат - любовь отца...
Увы! черты его лица
И глаз умильная краса,
Лазоревых, как небеса,
Напоминали нашу мать.
Он был мне все - и увядать
При мне был должен милый цвет,
Прекрасный, как тот дневный свет,
Который с неба мне светил,
В котором я на воле жил.
Как утро, был он чист и жив:
Умом младенчески-игрив,
Беспечно весел сам с собой...
Но перед горестью чужой
Из голубых его очей
Бежали слезы, как ручей.

перевод В.А. Жуковского


__________4.__________
I was the eldest of the three, 
  And to uphold and cheer the rest         70
  I ought to do—and did my best; 
And each did well in his degree. 
  The youngest, whom my father loved, 
Because our mother’s brow was given 
To him, with eyes as blue as heaven—         75
  For him my soul was sorely moved; 
And truly might it be distress’d 
To see such bird in such a nest; 
For he was beautiful as day 
  (When day was beautiful to me         80
  As to young eagles, being free)— 
  A polar day, which will not see 
A sunset till its summer’s gone, 
  Its sleepless summer of long light, 
The snow-clad offspring of the sun:         85
  And thus he was as pure and bright, 
And in his natural spirit gay, 
With tears for nought but others’ ills; 
And then they flow’d like mountain rills, 
Unless he could assuage the woe         90
Which he abhorr’d to view below.

__________4.__________
Я, младших поддержать дабы,
старался, сам своё забыв;
друг-братец брата ободрял,
от сердца свет впотьмах даря.
Его любил отец, младшой,
он в нашу матушку пошёл,
скорбя, я льнул к нему душой
желал хоть чуточку спасти,
увидеть птаха во клети,
ведь он мне был милее дня
(когда бы крылья мне поднять,
младому вольному орлу...)
полярного, при нём заря,
всё лето, сон заговоря,
горит в заснеженном углу.
Лучи зеркалит вечный наст...
Меньшой был чище, ярче нас:
его душа рвалась всегда
другому раны утолять,
росой на бранные поля,
пока не грянула беда-
и слёзы из благих очей
лились что с ледника ручей.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose

Дж.Г.Байрон "Шильонский узник" (отрывок 3)

__________3.__________
Они в углы нас развели,
чтоб не видать нам братских лиц,
шагать не далее цепи:
страдай втройне, а сам терпи.
Притупил взоры жидкий мрак-
казался странным брату брат.
Мы были порознь, но сердца
согласно бились до конца;
бесильны руку протянуть,
мы сохраняли братства суть:
беседой ближних ободрять,
сказаний строки повторять.
Но пыл наш в хладе осытвал:
закут подвала низок, мал.
Звуча вполсилы, голоса
забыли воли небеса.
Чудно`... тогда казалось мне,
нас было шестеро на дне.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose


__________3.__________
Цепями теми были мы
К колоннам тем пригвождены,
Хоть вместе, но разлучены;
Мы шагу не могли ступить,
В глаза друг друга различить
Нам бледный мрак тюрьмы мешал.
Он нам лицо чужое дал -
И брат стал брату незнаком.
Была услада нам в одном:
Друг другу голос подавать,
Друг другу сердце пробуждать
Иль былью славной старины,
Иль звучной песнею войны -
Но скоро то же и одно
Во мгле тюрьмы истощено;
Наш голос страшно одичал,
Он хриплым отголоском стал
Глухой тюремныя стены;
Он не был звуком старины
В те дни, подобно нам самим,
Могучим, вольным и живым!
Мечта ль?.. но голос их и мой
Всегда звучал мне как чужой.

перевод В.А.Жуковского

__________3.__________
They chain’d us each to a column stone, 
And we were three—yet, each alone; 
We could not move a single pace,         50
We could not see each other’s face, 
But with that pale and livid light 
That made us strangers in our sight: 
And thus together—yet apart, 
Fetter’d in hand, but join’d in heart,         55
’Twas still some solace, in the dearth 
Of the pure elements of earth, 
To hearken to each other’s speech, 
And each turn comforter to each 
With some new hope, or legend old,         60
Or song heroically bold; 
But even these at length grew cold, 
Our voices took a dreary tone, 
An echo of the dungeon stone, 
  A grating sound, not full and free,         65
  As they of yore were wont to be; 
  It might be fancy, but to me 
They never sounded like our own. 

Дж.Г.Байрон "Шильонский узник" (отрывок 2)

_________2.__________
На лоне вод стоит Шильон;
Там, в подземелье, семь колонн
Покрыты влажным мохом лет.
На них печальный брезжит свет -
Луч, ненароком с вышины
Упавший в трещину стены
И заронившийся во мглу.
И на сыром тюрьмы полу
Он светит тускло, одинок,
Как над болотом огонек,
Во мраке веющий ночном.
Колонна каждая с кольцом;
И цепи в кольцах тех висят;
И тех цепей железо - яд;
Мне в члены вгрызлося оно;
Не будет ввек истреблено
Клеймо, надавленное им.
И день тяжел глазам моим,
Отвыкнувшим столь давних лет
Глядеть на радующий свет;
И к воле я душой остыл
С тех пор, как брат последний был
Убит неволей предо мной
И, рядом с мертвым, я, живой,
Терзался на полу тюрьмы.

перевод В.А.Жуковского

__________2.__________
There are seven pillars of Gothic mould, 
In Chillon’s dungeons deep and old, 
There are seven columns, massy and gray, 
Dim with a dull imprison’d ray,         30
A sunbeam which hath lost its way, 
And through the crevice and the cleft 
Of the thick wall is fallen and left; 
Creeping o’er the floor so damp, 
Like a marsh’s meteor lamp.         35
And in each pillar there is a ring, 
  And in each ring there is a chain; 
That iron is a cankering thing, 
  For in these limbs its teeth remain, 
With marks that will not wear away,         40
Till I have done with this new day, 
Which now is painful to these eyes, 
Which have not seen the sun so rise 
For years—I cannot count them o’er, 
I lost their long and heavy score,         45
When my last brother droop’d and died, 
And I lay living by his side.


__________2._________
В скале готичной- семь быков.
Шильон-подвал глубок, не нов,
в нём семь колонн, они толсты,
на них луч выдохся, остыл:
проник сквозь щель худой стены,
прожался, беден и уныл,
укромно по полу скользя
как светлячковая стезя.
А на колоннах- по кольцу.
А цепи- узникам к лицу:
железо зубьями язвит,
навек оставили они
на этих членах струпьев ряд.
Глазам под стать они болят,
которым день невмоготу:
рассветы видели в бреду
годами- счёт им не сверял
с тех пор, как брата потерял
последнего, он на цепи
остыл, а я не подступил.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose

Дж.Г.Байрон "Шильонский узник" (отрывок 1)

Сонет к Шильону

Свободной Мысли вечная Душа, -
Всего светлее ты в тюрьме, Свобода!
Там лучшие сердца всего народа
Тебя хранят, одной тобой дыша.

Когда в цепях, во тьме сырого свода,
Твоих сынов томят за годом год, -
В их муке зреет для врагов невзгода
И Слава их во всех ветрах поет.

Шильон! Твоя тюрьма старинной кладки -
Храм; пол - алтарь: по нем и там и тут
Он, Бонивар, годами шаг свой шаткий

Влачил, и в камне те следы живут.
Да не сотрут их - эти отпечатки!
Они из рабства к богу вопиют!

перевод с английского Г.Шенгели

Sonnet To Chillon
a poem by Lord Byron 
 
 Eternal spirit of the chainless mind!
Brightest in dungeons, Liberty! thou art,
For there thy habitation is the heart,
The heart which love of thee alone can bind;

And when thy sons to fetters are consigned
To fetters, and the damp vault's dayless gloom,
Their country conquers with their martyrdom,
And Freedom's fame finds wings on every wind.

Chillon! thy prison is a holy place,
And thy sad floor an altar, for 'twas trod,
Until his very steps have left a trace

Worn, as if thy cold pavement were a sod,
By Bonnivard! - May none those marks efface!
For they appeal from tyranny to God. 


Прадавний Дух свободных Дум!
Свобода, ты всего светлее в тюрьмах!
Ведь ты жива в сердцах что в трюмах,
согласная на камеру одну.

Когда сыны твои обречены
на кандалы и гнёт тюремных сводов,
их край берёт кровавая свобода
раскидывая крылья в даль страны.

Шильон! Ты муками и мраком свят:
подвал-алтарь шагами Бонивара
отмечен, кандалы звенят-

храните, стены, отзвуки кошмара,
ведь Богу те свидетели вопят:
"Здесь тирании совершилась кара!"

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose


__________1.__________
Я седовлас не по годам,
поблёк что лунь
не в ночь одну,
не страх внаскок седин мне дал.
Да заржавел не от труда,
суставы плесень проняла
в подвале гнилостном ,когда
лишён здорового стола,
я не видал небес ,земли:
запреты стражники блюли.
Я за отца страдал сполна,
терпел оковы, смерть познал.
Отец погиб мой на костре
за то, что веры не презрел.
Мы ту же выбрали судьбу,
во тьму увёл нас скорбный путь.
Из семерых один лишь жив,
младыми шестеро ушли-
началу их под стать конец,
борцу не гож злых лет свинец:
один- в огонь, на битву- два,
ответив кровью за слова,
погибли в точь как наш отец,
Бог не облегчил их венец.
Ещё троих принял подвал-
лишь выжил я, остаток мал.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose

__________1.___________
My hair is gray, but not with years, 
  Nor grew it white 
  In a single night, 
As men’s have grown from sudden fears; 
My limbs are bow’d, though not with toil,         5
But rusted with a vile repose, 
For they have been a dungeon’s spoil, 
And mine has been the fate of those 
To whom the goodly earth and air 
Are bann’d, and barr’d—forbidden fare;         10
But this was for my father’s faith 
I suffer’d chains and courted death; 
That father perish’d at the stake 
For tenets he would not forsake; 
And for the same his lineal race         15
In darkness found a dwelling-place. 
We were seven—who now are one, 
  Six in youth, and one in age, 
Finish’d as they had begun, 
  Proud of Persecution’s rage;         20
One in fire, and two in field 
Their belief with blood have seal’d, 
Dying as their father died, 
For the God their foes denied; 
Three were in a dungeon cast,         25
Of whom this wreck is left the last.


__________1.__________
Взгляните на меня: я сед,
Но не от хилости и лет;
Не страх незапный в ночь одну
До срока дал мне седину.
Я сгорблен, лоб наморщен мой,
Но не труды, не хлад, не зной -
Тюрьма разрушила меня.
Лишенный сладостного дня,
Дыша без воздуха, в цепях,
Я медленно дряхлел и чах,
И жизнь казалась без конца.
Удел несчастного отца -
_За веру смерть и стыд цепей_ -
Уделом стал и сыновей.
Нас было шесть - пяти уж нет.
Отец, страдалец с юных лет,
Погибший старцем на костре,
Два брата, падшие во пре,
Отдав на жертву честь и кровь,
Спасли души своей любовь.
Три заживо схоронены
На дне тюремной глубины -
И двух сожрала глубина;
Лишь я, развалина одна,
Себе на горе уцелел,
Чтоб их оплакивать удел.

перевод В.А.Жуковского


оригинальное факсимиле прижизненного издания поэмы Дж.Г. Байрона см. по ссылке http://books.google.ru/books?id=AysUAAAAQAAJ&dq=byron+the+prisoner+of+chillon&printsec=frontcover&source=bn&hl=ru&ei=mQmlS_uXCZWnsQbXuOTpCA&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=4&ved=0CBoQ6AEwAw#v=onepage&q=&f=false

Дж.Г.Байрон "Фраґмент"

..........................................,на пам`ять мій найкращий переклад з Байрона-heartrose)

.

Якби я здужав річку переплити взад

до джЕрела дитячого добра і зла,

я б понад тими не вертався берегами,

знівеченими жовтими лугами.

Хіба зтекти униз, упасти в море,

ім`я позбутись, рештки непокори?...

...Чим є та Смерть? пристанком Серця?

кінцем того, що Світом зветься?

Життя- то візія. Що бачу я,

існує по собі, а зву- життям.

Осіб відсутніх мертвими назву,

тих, що з собою тягнуть в путь,

навіжені, збавляють нас спочину

то спогадом у сні, то тихим чином.

У метв`яків, відсутніх зимні жили:

хіба не ті, що в спогадах лишились;

ті, хто не з нами- мертві, стилі бо,

вже не такі, як знали ми- турбот

і радощів позбавлені. Чи пам`ята

хтось їх, мерців? Ґрунти, вода

над ними; ми- на цьому боці.

Надійде час лежать під коцем-

пилюка мовчки всіх прийме:

спіткає нас, як інших, Смерть.

 (...................................................)

Підземні мешканці понапхані в могили:

що лИшилось крім цвинтарної глини?

Тисячолітній попіл землю вкрив:

чи всюди він, куди б ти не ступив?

Мерці мовчазні в келіях живуть,

кордони стін не здатні перетнуть?

Окрема мова в них? У чому сенс

півночного буття, ґрунтОвих мес

німих, без рухів? Земле, о!

РодИла нащо? Де пішло?

Там- діти твОї, Земле...Ми

як бульбашки: нам жито-мить.

ЦвинтАр- ебенова щаблина,

портал ,крізь котрий люде линуть

до переповненой печери,

до мандрів духа нескінчених,

де я збагнув би переходи

речей глибинних у породи

і незрічені чудеса,

заїсте би, освідчив сам.

.

(переклад з анґлійської- Терджиман)

Дж.Г.Байрон "Стансы Августе"

.

------------1.-------------------------

Был миг-крепчала темнота

и разум гас слабея;

надежда меркла, искра та,

что я в душе лелеял.

------------2.-------------------------

В ту полночь мрачную рвалось

напополам больное сердце;

тогда едва ли мне жилось:

я избавленья жаждал- смерти.

-----------3.--------------------------

Фортуна бросила, Любовь

Изменой обернулась;

Ты подарила Жизни новь,

Зарёй в Ночи проснулась.

----------4.---------------------------

О, исполать твоим лучам:

суть очи серафимы!

Оне хранят в Ночи меня

блистаючи в вершине.

-----------5.--------------------------

Когда вокруг сгустился мрак,

что тщился Свет Твой погасить,

Ты стала ярче во сто крат

назло ночным громам светить.

---------6.-----------------------------

О, да пребудешь впредь со мной;

Учи терпеть, учи дерзать.

Ты вопреки молве людской

умеешь словом утолять.

----------7.---------------------------------

Ты будто деревце в цвету

оберегала монумент:

листвой голУбила плиту

учтиво, ласково, мой свет.

--------8.---------------------------------

Ревела буря,ливень лил,

но Ты же, стан едва пригнув,

листву промокшую склонив,

осталась преданной  в грозу.

---------9.------------------------------

Тебе и близким  всех твоим

не перенесть моих невзгод.

Пущай Господь твой свет хранит,

Достойнейшую бережёт.

-------10.-----------------------------------

(...........................................)

--------11.-----------------------------------

И всё, и всё, что я утратил,

сумел в Одной Тебе найти.

Душа моя полна страданья;

миръ не пустыня, в нём есть Ты.

(перевод мой---------------------Терджиман. Извините ,десяты станс после осилю,когда снова примусь за английские переводы, допечатаю)

...............................................................................................................................,heartrose

Дж.Г.Байрон "Ридай по мені- я упав..."

Ридай по мені- я упав,

кохання спів перекажи;

якщо хтось пальцем показав-

відтак за мною не тужи.

.

Душа болить- надії геть.

Холодна кров, диви .струмить.

Прида коли спіткаю смерть

аби хрестину устромить.

.

Здається, вщухнув буревій.

Твій промінь хмару пропалив;

души розчуленой сувій

твій наспів щиро ухопив.

.

О, Жінко! Плач по мені бо

я сам не здатен сльози лить.

Благослови то Око, Бог.

Блаженна жалю сльозна мить.

.

Колись я в грудях іскру мав,

був здатен Тебе полюбить...

О, хоч би мене хтось розп`яв

щоб біль назавше припинить.

.

Оплакуй мене...згода, так?

Крхання спів перекажи.

Якщо хттось скаже "неборак",

відтак за мною не тужи.

(переклад мій--------heartrose-----------------------------------------------------------------------------------Терджиман)

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна