Дії керівництва Нацбанку України протягом останніх місяців – на жаль, занадто популярна тема. Складається враження, що дитина отримала сучасну електронну іграшку, але не знає, як із нею впоратися: тисне на всі кнопки, а бажаного результату немає. Звісно, більшою мірою йдеться про курс національної валюти, надважливий, хоча й зовсім не єдиний напрямок діяльності головного банку країни.
Влітку керівники НБУ заспокоювали населення: мовляв, введені наприкінці лютого обмеження стосовно отримання коштів з валютних депозитів громадян можуть бути скасовані, принаймні – значно пом’якшені. Проте, в останній робочий день серпня термін дії обмежень був пролонгований, до нього ще й додали обмеження на отримання коштів з вкладних рахунків у гривні. Не зрозуміло, для чого це треба було робити, якщо в серпні спостерігалося збільшення залишків на депозитних рахунках населення в нацвалюті. Наслідок прогнозований – у вересні активізувався процес зняття громадянами коштів з депозитних банківських рахунків. З психологічної точки зору це легко пояснити: налякані продовженням старих обмежень та введенням нових, банківські вклади почали забирати навіть ті, хто цього не планував робити. Суто через наявність обмежень.
До цього додалась заборона на зняття іноземної валюти з пластикових карток, емітованих в валюті. Примусова заміна валюти зобов’язання навряд чи є легітимним кроком. Однак, не менш цікаво наступне: в підпункті 9 пункту 1 постанови НБУ №530 йдеться про обмеження видачі валюти через банківські каси та банкомати еквівалентом 15 тис. гривень. Тобто, у встановлених межах з валютної картки начебто не забороняється отримувати кошти в інвалюті. Проте підпункт 13 пункту 1 в тій самій Постанові геть забороняє отримання коштів в валюті з валютних пластикових карток. Складно утриматись від питання – це банальні недоліки виконавців Нацбанку, професіональні якості яких публічно критикує керівник НБУ? Або протиріччя в документі допущені навмисно, щоб окремі дружні банки мали підстави видавати іноземну валюту клієнтам з карток, а інші не мали (або, щоб їх можна було покарати)?
Стрибки на міжбанківському ринку, коли курс сягав позначки в 15 гривень за долар, пояснювалися, в тому числі, низьким рівнем міжнародних резервів України. Дійсно, якщо б колишні очільники уряду та НБУ зрозуміли, що плаваючий курс треба було вводити пару років тому, золотовалютні резерви були б суттєво більшими. Проте, маємо те, що маємо. З одного боку, економність Нацбанку в питанні збереження валютних резервів можна зрозуміти. В тому числі, через майбутні потреби в інвалюті взимку, наприклад, на критичний імпорт, в першу чергу на купівлю природного газу.
Але з іншого боку, виявляється, зайва валюта є. Про це свідчить проведення Нацбанком кількох валютних аукціонів. Звідки долари для продажу на аукціонах? Варіантів два: або з резервів, або НБУ купує їх у Мінфіну. Якщо з резервів, то навряд чи доцільно проводити валютні аукціони, свідомо уникаючи валютних інтервенцій НБУ на міжбанківському ринку. Зрозуміло, що доцільність тут може бути не лише з точки зору інтересів держави, бо на аукціоні нескладно продати валюту дружнім банкам, заздалегідь домовившись про це (правда, трохи дмухає корупцією?). Якщо долари купуються у Мінфіну, то для цього Нацбанк банально надрукував гривню. З відповідними наслідками у вигляді стимулювання інфляції й девальвації, саме проти якої «героїчно бореться» НБУ – однією рукою створює передумови для падіння гривні, іншою намагається стримати його.
Окремої уваги заслуговує ситуація, що склалася 19 вересня. Тоді курс долара внаслідок самоусунення НБУ від інтервенцій сягав на міжбанківському ринку 14,9 гривень. В той самий день Нацбанк провів аукціон, на якому продав майже 45 мільйонів доларів по курсу 13,55 гривень за 1 долар. Яку кількість з цих коштів потім було перепродано із непоганим «наваром» на міжбанку?
Дивує й те, що для проведення аукціонів НБУ обрав «голландську» систему – коли торги йдуть в напрямку зниження ціни. В умовах, коли долар в дефіциті, нелогічно проводити торги «на пониження».
Вразило й несподіване рішення Нацбанку, яким була скасована заборона на кредитування в іноземній валюті юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Особливої пікантності надає той факт, що спочатку НБУ забороняє це робити постановою від 28 серпня, а потім дозволяє постановою від 9 вересня. Згадується рекламний слоган попереднього президента часів його невдалого балотування в 2004 році: «Тому, що послідовний». Безперечно, попит на кредитування у валюті створить попит й власне на валюту. Гадаю, не має сенсу пояснювати – як це відобразиться на курсі української валюти. То ж чи дійсно Нацбанк прагне стабільності гривні?
Аналогічну безсистемність та непослідовність продемонстрував НБУ у питанні продажу валютної виручки експортерів. Спочатку збільшується частка, що підлягає обов’язковому продажу, до 100%. Спливає декілька тижнів і цей норматив знижується до 75%. Даних про те, що експортери почали повертати в Україну валютну виручку від зовнішньоекономічної діяльності не має. Навіщо тоді зменшувати частку виручку, яку треба продавати?
В успішній країні громадяни майже не обговорюють дії центрального банку. В Україні ж політика НБУ є однією з топових тем для всіх верств населення. Звичайно, добре, що внаслідок наради, яку провели з банкірами президент та прем’єр-міністр, гривня суттєво посилилась. Але ж підтримання стабільності національної валюту є конституційним обов’язком саме Національного банку.
Богдан ДАНИЛИШИН
http://nvua.net/opinion/danylyshyn/Kak-Nacbank-obvalil-grivnu-13677.html
