Галина Крук. Перевод Игоря Белова*** називала рибою, не просила нічого взамін тільки знати, що я десь є на оцьому світі білому, наче сіль тропічних морів, яка в’їдається в шкіру і жодною рідиною її не витравиш звідти казала, що буде писати, не питала адреси, а втім завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста де (на поштівці, тобто) руїни старих стін чи страви місцевої кухні і кілька слів: що скоро повернеться, що вже видно...

Читати далі...