хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «гражданская лирика»

Сумлiння в надра поховали...

Багато поглядів сумлінних та лукавих в день, Витрішщив очі вперлись розумом в пустеє... Де дух панує справжній, що омина сумління в ніч, Та опановує людськую гідність в серці й розум? Нема його, хіба що кладовищ тенета, Здіймуть свій мертвий галос до живих... Писав б для них, но їх не чують серця вуха, Що спини кожний тиждень знову гнуть, на нових яничар... Свовілля, з авантюризмом в авангарді здійма свої крила.. Реве "батіг", і вчять для пустощів юначей, Та рідний став кістляв язик, скрізь суржика лунає сморід, Де техногенні жернова, вже молодь труть і з хрустом мелють... Щоб з долі їх пожать жнива... Це все, як є - моя оселя... Колиска в пам`яті... хіба ж... це прагнули вітчизни діти, Мої діди, батьки, брати... що не щадили животи, Життя поклавши за час кращій, для їх онуків та синів... Як свині, загнані у хлів їх сподівання новим катом... Сумління в надра поховали... ті скиглють на бириш, мов світ... Немає вісника до віку, лише в землі моїх батьків, Лиш ненажерливих катів там зграї прагнуть панувати, Де вчора був вогонь святий, сьогодні стихлий до розплати... Де ж правда друже й брате мій?

© Copyright: Алексей Сикорский, 2006 Свидетельство о публикации №1604270302

Евангелие от Волонда... (часть 2-я)

Струи света в чермном небе,
Поступь медленного дня.
Спит Ильяшка под землею
Рядом тень богатыря.
И блюдет монах убогий
Строгий лад могильных врат,
И косится глаз безумный
На чреду блаженных в ад.
Рядом с свечкой и молитвой
Приложилася к руке,
Из глазниц же смотрит фокус
В немощьно святой тоске...
Фабрика пошива тапок,
А у топки брат Евстарх,
Не успеет реставратор
Бого Мазать Чад казарм.
Струи света в чермном небе
Поступь в небе уж твоя.
Спит матрос Илья на нарах,
Рядом тень богатыря.
Жирный пост блюдет Владимир,
Заедая перегар.-
Князь серебрянный черна орды -
Голубой наш Аватар.
Баба-Бабу грязью мажет
В покаянном упоенье;
Дьяк рукою крестно-машет,
На прелюдном Очерненье.
Звёзды с неба не хватая,
Чин по чину, как в Завете
Дают Кесарю и черни.
Ангелов сгоняя в стаи
И пометив краской крылья,
Что-бы черт к своим не мазал.
Поднимают глас святыни,
Как слепой портрет соблазна.
Струи света в чермном небе -
Поступь медленного дня.
Рядом тот, кто свят и черви,
Кот, и тень Богатыря.
Ленин - город, только древний,
Да в Германии,- не наш.
А на нашем на запасном -
Молча водку пьет Евстарх.
Город каменный да люди.
Птица-ворон в облаках.
На семи холмах татары,
Да монголы в теремах.
Ах ты Русь моя Русьсиня -
Баба загнанная в плен.
Слышно только регот Вия,
Да истошный вой Сирен.
Струи света в чёрмном небе
Поступь медленного дня,
Словно тучи грозовые -
Надвигается заря.
И пришел мой голос робкий
В песне деда Кобзаря,
Как предвестник пред приходом
В ночи нашей Жизни дня.

("Осень...евангелие от Волонда,..70 лет спустя")
Написано: (1996г.) Опубликовано на стихире: (2005г.)
© Copyright: Сикорский, 2005 ЕНД: 1511141245 

Барабанные палочки

«Виноградную косточку в тёплую землю зарою, И лозу поцелую, и спелые грозди сорву…» Булат Окуджава. Под каждой строчкой,  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . прозвучавшее, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сквозит отчаянье... Куда ходили и каких дорог у мира, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вы сами выбрали? Оставить тленное,  . . . . . . . . . . Порой так сложно,  . . . . . . . . . . сложно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Разбирать предначертания... - Желаю средь миров воскреснуть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Возымевши цельность выбора. И в тишине разбудят утро, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Барабана палочки, И тихий ангел протрубит капелью за окном. - Слетает тленный гомон дней, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Зачем рубли считали вы, Когда завис, пятак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Взлетевший,  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . прямо в небо. И как цена,  . . . . . . . . . . зависший,  . . . . . . . . . . он остался прямо в нём. Неизменно шумит, как дитя, . . . . . . . . . . В каждой комнате,  . . . . . . . . . . Кружится,  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . тихая лира. И батальное,  . . . . . . . . . . плещет по ветру, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Бело полотно. Звуки горна слышнее на брань, . . . . . . . . . . Но пока,  . . . . . . . . . . всё здесь сонно и мирно... Барабанные палочки, В вашей стучат голове…. . . . . . . . . . . На излом, на излом… Видел много мелодий . . . . . . . . . . Написанных, не для сатиры, Слышал много мелодий . . . . . . . . . . Звучавших, меж болью и тенью, Безысходности лень Отворяет запруженный день  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . вам, Барабанною дробью звуча  . . . . . . . . . . В муравья голове. А батальные стяги, . . . . . . . . . . Всё по ветру реют, И корнеты на смерть, . . . . . . . . . . День, вплетая с судьбой, . . . . . . . . . . Загоняют коней.  - Ну, а те, . . . . . . . . . . Оголтелые,  . . . . . . . . . . Мчат как тени, Всегда, - . . . . . . . . . . На огонь, на огонь... Барабанные палочки, В пыльных доспехах хранятся . . . . . . . . . . Зашторенных,  . . . . . . . . . . Душных и призрачных  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . комнат, В закоулках миров, И на полках Так редко людьми посещаемых мест. Вынесите на свет, Этих ритмов, звучащие «камни»,  . . . . . . . . . . Так робко . . . . . . . . . . и отчаянно гордо, И взорвётся призывно труба, И в атаку помчится корнет.

© Copyright: Алексей Сикорский, 2007 Свидетельство о публикации №1702241802

"Модель для сборки", 2008 © Вячеслав Бутусов - Выключи компьютер детка...

Хиро-симе...

[ Читать полностью... ]

                  

"Овалы", 1998 © Вячеслав Бутусов - Три поросёнка (Aliager Com Aliager)

Сторінки:
1
4
5
6
7
8
9
10
11
попередня
наступна