Не забывать издевки, телевизионный ад, Тузлу, Институт стран СНГ, Брат-2, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, “на Украине”, потопленные наши корабли, “недоязык”, Мишу Леоньтева, “квази-нацию”, Латынину, псевдострану”, доктора Лизу, голодомор, книги АСТ, 18 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного. Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Или вы думаете, что, когда мы победим в войне, а у них наконец-то сдохнет (прости меня, Господи) Моль, все вдруг расцветет братской любовью?
О да. Канешна. Сначала мы услышим “мы не знали”, “нас обманули”, “мы не виноваты”. Катя Андреева придет на работу в сине-желтой блузке, Валерия споет “Червону руту”, а Кобзон извинится за “западенских отморозков”. А потом все вернется на круги своя. Или попытается вернуться. Потихоньку, по чуть-чуть, и все-таки опять все снова начнется. Появятся новые Мамонтовы и новые Соловьевы, и телепланктон будет внимать им с открытым от изумления и радости ртом.
Для того, чтобы это не произошло снова – ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте.
Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок.
Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи.
Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале.
Или когда-нибудь нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом.
Виталий Портников, Украина Сегодня
, там весь "зверинец", как на подбор...
, и куек (лорак) в первых рядах
.Зауважу - це виключно суб"єктивні думки пересічного ворога народу і нації.
Нічого спільного з реальністю вони не мають. Розцінювати як пропутінську пропаганду і завдання ФСБ, агентом якої і є автор.
Отже Сєня отримує докладну.
Так мол і так, шановний Арсеній Петровичу. Терміново треба сто мільйонів (100 000 000) на сьогодні, 26/12/2014.
І - додаток - список, такий собі - метра три. Бетонні хуйовини для блокпостів, витрати на установку, всяка поєбєнь для зброї, найсучасніша, додам, поєбєнь, Американська! (зроблена на Малій Арнаутській), харчі, носки, шпроти копчені, йолки (для підняття бойового духу), дула для танків, тощо. (тощо - ще на півтора метри).
Сєня читає, поправляє дорогі окуляри, чеше вухо нервово і підписує.
З рахунку України списується 100 000 000.
Міноборони отримує 50 000 000.
Начальник Міноборони здивовано дивиться на Сєню.
Сєня не менш здивовано дивиться на начальника Міноборони.
Той всім виглядом показує - "шановний Арсеній Петровичу, шо за хуйня?"
Шановний Арсеній Петрович піднімає праву брову і сурово дивиться на начальника Міноборони - "Чи ви не охуїли часом, в країні війна!"
На цьому мовчазний діалог (бо кругом жучки шпіонів) закінчується.
Начальник міноборони доручає відповідними комітетам розподілити кошти.
Всього 5 комітетів, всім по чесному - по 5 мільйонів.
Начальники комітетів із здивуванням дивляться на Начальника Міноборони - "йобанаврот.. начальнік... 5*5=25!"
Начальник Міноборони строго дивиться на начальників комітетів по розподілу бюджетів показуючи поглядом "А ви не охуїли, часом, в країні війна!"
Начальники комітетів розуміють без слів і ідуть по кабінетам.
Діяльність майже всіх комітетів засекречена, крім комітету по виділенню бетонних хуйовин для блокпостів і різної поєбені.
КВБХДБіРП скорочено.
Начальник КВБХДБіРП перераховує півтора мільону на місця і розпорядження - якої якості мають бути хуйовини і скільки саме поєбені потребують війська.
На місцях майже не охуївають, і з розумінням ставляться до завдання.
Оформлюють держзамовлення і виписують чеки на хуйовини і поєбень.
З розмахом - на всі сто тисяч.
Вигравши тендер на доставку хуйовин і забивши на поєбень, бо і так всі склади забиті постачальник виписує накладну і перераховує 25 тисяч кінцевому постачальнику.
Постачальник викликає екскаваторщика Гришу, дає йому 500 гривень і пляшку на опохмєл після виконання держзамовлення.
Бетонні хуйовини теж десь пропали, тому радою нацбезпеки і оборони (місцевим філіалом) прийнято рішення купити в Епіцентрі мішки, насипати туди землі і обладнати ними блокпост під Маріуполем.
Бо Маріуполь, це, блядь, основний форпост перед агресором і економити тут не можна - мішкі купили справді найкращі. Хоча і не стільки скільки треба було.
a-s-k-e-t
