хочу сюда!
 

Виталия

31 год, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-38 лет

Заметки с меткой «розслідування»

Розслідування щодо Гостиного двору поновлено

Ігор Луценко, народний депутат Верховної Ради, написав у своєму блозі:


Гостиний двір. Розслідування поновлено, фігуранти -- на допит!
22 листоада 2016, 15:36

Нещодавно прокуратура Києва прийняла рішення, котре, мабуть, підтримають усі захисники Гостиного двору.

На думку прокурорів, міліція безпідставно закрила справу щодо руйнування Гостиного, і тепер слідство поновлено.



Сподіваюся, що усім відомі персонажі – "завгосп" Януковича Андрій Кравець та його директор Дмитро Ярич будуть сумлінно виконувати Кримінальний процесуальний кодекс, не втечуть за кордон, а сумлінно ходитимуть на допити.



Андрій Кравець, повернувся в Україну, у зв'язку з відсутністю кримінальних проваджень проти нього



Дмитро Ярич, безпосередній "командир" знищення Гостиного двору

Для довідки. Гостиний двір у 2012-13 роках фірма Андрія Кравця намагалася побудувати на основі Гостиного двору на Контрактовій площі у Києві торгівельний центр. Кравець – підручний біглого президента, дотичний до крадіжки земель Межигір'я та Сухолуччя.

Цим планам опиралися громадські активісти та опозиційні на той час партії, вимагаючи збереження архітектурного обличчя Гостиного, а також його громадсько-культурного призначення.

Путін буде до кінця боротися за владу в Росії

19:19 28 липень Київ, Україна



Цикл розслідувань штабу ФБК (Фонд по боротьбі з корупцією) показує, що Володимир Путін готовий задіяти весь адмінресурс, щоб залишитися при владі. Вся влада в країні, по суті, належить йому одному. І якщо у витоків президентства Путіна народ вірив в нього, як в єдино правильного лідера і рятівника, то зараз чинного президента підтримує або піддане жорсткій пропаганді населення, або зацікавлені в цьому чиновники і силовики.
Отруєння Олексія Навального очікуване. Навіть в штабі ФБК говорили про те, що рано чи пізно замах на його життя мав статися. Однак він вижив, повернувся в Росію і був заарештований і засуджений до реального терміну. Всі докази, та й сама справа не витримувала жодної критики, проте, як відомо, російські суди не відрізняються чесністю.
У розслідуваннях Навального «Справа розкрита. Я знаю всіх, хто намагався мене вбити» і «Я подзвонив своєму вбивці. Він зізнався», опозиціонер показує, як багато було задіяно людей, щоб стежити за ним і отруїти. Всі вони є держслужбовцями. Відповідно, їхня діяльність оплачується з бюджету країни, який поповнюється з податків, оплачуваних рядовими громадянами.
Все це робилося для того, щоб змусити замовкнути людину, яка почала розповідати правду про злочинну групу біля "керма" Росії. Відмінною рисою Навального є надання конкретних доказів на підтвердження своїх слів.

Саме страх, що народ повірить в розслідування опонента Путіна, змушує Кремль йти на відчайдушні дії. Ситуація в Росії нагадує ситуацію в Білорусі, де без допомоги підконтрольної державі ЦВК, чинний президент вже не може залишатися легітимним.

Незважаючи на розмови пропагандистів Кремля і на промови самого Путіна про безстрашність Росії перед рештою світу, президент РФ все ж відчуває страх. Боязнь власного народу, який виходить на демонстрації, протести, мітинги, підштовхує його використовувати силовиків для залякування людей, усунення політичних опонентів.
Нинішній режим в Росії тримається на страху народу і нескінченному обмані кремлівської влади. Приклад долі Навального показовий і повинен послужити для інших охочих піддати обґрунтованій критиці Володимира Путіна. Але методи, які використовує президент РФ, щоб "заспокоїти" народ, підтверджують, що він і сам його боїться.
https://myc.news/ua/specproekty/putin_budet_do_konca_borotsya_za_vlast_v_rossii?fbclid=IwAR3FKfFJHe7rFBKUOqMcN2vSIiVQB0oae4vUbZ5u7UECsxg2SxWz48gqGGM

Бузина Олесь. Те ще гівно було. Але вбивство - це не справедливо

Вбивати взагалі нікого не можна. Навіть - гівно.
.
 Краще його посипати хлоркою. І кожного росіянина краще посипати хлоркою.
.

Але - не вбивати...підло. Так підло вбити могли тільки самі росіяни. Бо вони не цінять Життя. Ні свое, ні іншого....
.
Я проти вбивства усілякого гівна. Не можна вбивати. 
Е тисяча методів людину прогнути, "попросити" змінити думку....))) Але не вбивати. Але в ФСБ там хіба люди?))))
там отборнейші з отборнейшіх недолюдків. Нелюдів. Росії. сливки народу...)))
.

.
А Бузина був просто гівно. він не був - недолюдком. Він був всеж Людина. і ранима, і чуттева, аналізи гарні гівняні проводив. Аналітик, грамотний.
.
зря його вбили. ми би - не вбивали. А тепер щей розслідування справи тормозять...про що це говорить?)))
.
.
це говорить, що наше СБУ напряму зв'язане з ФСБ.))) І що у нашіх там свати, куми і родичі. І колишне спільне проходження служби у різних місцях та гарячих точках. Що друзі вони всі між собою.
.
 І у нашому СБУ сидять не Бійці,
а синочки генералів усіляких. 

і робити вони нічого не хочуть і не будуть. Бо так раніше склалося. Це е - Життя!

Кремль ігнорує факти, викладені в розслідуваннях Навального

19:53 08 серпень Київ, Україна
Олексій Навальний, російський опозиціонер, організатор Фонду по боротьбі з корупцією протягом декількох років випускав розслідування, доводячи, що кремлівська влада обкрадає власний народ. Він випустив таке ж розслідування після отруєння. Проте, при наявності доказів, свідчень і навіть зізнання одного з отруйників, Кремлю не тільки вдалося "вийти сухим з води", але і посадити головного опонента Путіна до в'язниці.
За словами Навального, він був отруєний двічі і обидва рази тим, хто отруїв, не вдалося завершити задумане. Одного разу була отруєна його дружина Юлія. Після другого випадку замаху на його життя, опозиціонер разом зі своїми колегами з ФБК, а також за підтримки інших незалежних ЗМІ провели розслідування, в ході якого змогли з'ясувати імена тих людей, які труїли Олексія. Більш того, в ході розслідування стало відомо, що ці ж люди супроводжували Навального в багатьох поїздках. Також вдалося встановити, що всі вони є співробітниками ФСБ. Завдяки помилці одного з них, Олексій зміг в подробицях дізнатися, як проходила операція, що робили з його речами, куди наносили отруту і те, що саме вони, співробітники Федеральної служби безпеки, намагалися його отруїти.

Розслідування було проведено вже після того, як Навальний вийшов з коми і почав одужувати. При цьому в МВС продовжували ігнорувати запити про порушення кримінальної справи. Всі вищі органи влади вимагали від німецьких лікарів передачі біоматеріалів опозиціонера, щоб почати розслідування. Однак згідно з міжнародним правом, Німеччина не зобов'язана була відправляти ніякі результати експертизи.
Тим часом Кремль продовжував вигадувати версії, приховуючи істину. В одній з них Навальний щось з'їв, в іншій - щось випив, в третій сам інсценував отруєння, в четвертій ця вся ситуація - "підступний західний план, щоб ввести нові санкції проти Росії".
Десятки країн вимагали провести РФ офіційне незалежне розслідування, на що в Кремлі відповідали - "Росія нічого нікому не винна".

Зібраних матеріалів вистачило, щоб ввести санкції проти РФ. Влада РФ проігнорувала всі звинувачення Навального.
Крім того, опозиціонеру висунуті звинувачення в наклепі на президента.
Уряд Росії проєктує власну реальність. У ній, як сказав Путін, вони "білі і пухнасті", а навколо їхньої країни одні "Шерхани і підлі Табакі", які будують підступи і хочуть захопити владу. Ці судження - частина гібридної війни, призначеної для власного народу.

Як мене викликали до Генпрокуратури

Повторне слідство проти жорстокості "Беркута" в "Українському домі", який захищав українофобську виставку Колісниченка і К

                Цими днями мене несподівано знайшла повістка з Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Інтерес дізнання стосувався давньої публікації моєї «Колонки автора» в Інтернет виданні «Українська правда» від 16 липня 2010 року, озаглавленої «У  який кут загнав себе «Беркут». У статті  аналізувалися резонансні події початку квітня (08/04/2010) того року в «Українському домі», пов`язанні з організацією групою українофобів, на чолі з тодішнім нардепом В. Колісниченком, провокативної фотовиставки буцімто злочинів ОУН та УПА щодо погромів євреїв на Волині. Це була чистої води фантасмагорія, позаяк ніяких подібних фактів в історії України на цей кшталт на щастя не зафіксовано. Це була чистої води маніпулятивна брехня, закинута з Москви. Одначе, фальсифікаторів це не зупинило. На фотовиставці вони вчинили жахливу підробку ілюстрацій. За жертв начебто погромів були представлені світлини тіл загиблих у польсько-українському протистоянні часів Другої світової війни. Більше того, провокатори підготували п’ятитисячним накладом книжку мовбито «розслідувань» цієї фейкової «трагедії». Її за гроші московітів, ордени від яких отримував В. Колісниченко у Кремлі особисто з рук В. Путіна, було виготовлено і віддруковано за кордоном, нелегально доставлено в Україну. Книжку роздавали відвідувачам виставки.

                Зрозуміло, що в Україні знайшлася група патріотів, які поставили за мету завадити провокаторам публічно, з викликом для суспільства, фальшувати історію нашої держави, притоптати честь та гідність вояків ОУН-УПА різноманітними несусвітніми й мерзенними вигадками. Це були активісти партії ВО «Свобода».

                Я опинився  епіцентрі тих драматичних подій якраз тоді, коли там розпочався дошкульний і просто таки страшенний мордобій. Молоді люди в цивільному, явно керовані групкою командирів, які згрупувалися побіля В. Колісниченка, безпощадно і немилосердно гамселили, буквально поволоком – за руки, за ноги викидали патріотів за поріг. Тих, хто будь-якось опирався, кричав, вміло, явно з професійною виучкою, «умиротворяли» больовими прийомами, молотили так, що буквально тріщали кістки. Били людей головою об стінки і гострі кути приміщення. У мене на очах юнака кинули спиною на перила, я аж заплющив очі, думав у нього переламається хребет. Буквально переді мною застосували силу до журналіста  телеканалу «Новий» Сергія Кутракова, який разом зі своїм оператором намагався помішати цій безглуздій розправі. Кореспондент бігав зі своїм мікрофоном поміж молодиками, які зачищали периметр явно кримінальної виставки і кричав: «Представтесь, хто ви! Чий виконуєте наказ? Хто ваш командир? За що знущаєтесь над людьми»

Це, напевне, дратувало новоявлених «молотобійців», які зубодробно та костоправно захищали антиукраїнську виставку від патріотів зі «Свободи». Молодики в цивільному тут же вміло нам`яли і йому боки, а коли почав опиратися перед тим, що його викидають геть з території дійства, прищемили пальці рук і ногу металевими дверима, застосували больовий прийом: щосили тиснули на очі. (Про це читайте тут.) З погляду людяності це було зухвале, цинічне дикунство і брутальний гангстеризм. Хоча всі ці дії, напевне, сповна відповідали заклику нардепа Колісниченка, котрий, як очманілий верещав щосили: «Даві бандеровскую мразь!»

                Уже ввечері з Інтернет повідомлень, випусків «Новин» телеканалів дізнався: це доблесний Київський «Беркут» так по-геройське захищав провокаційну виставку товариша Колісниченка і його бандюків-українофобів, які зводили чорний наклеп на вояків ОУН-УПА під охороною режиму В. Януковича. (Репортаж про це дивіться тут.) Огиднішого дійства в житті я ще не бачив.

                На початку того ж таки літа я поїхав у справах до рідного села на Вінниччину, і вже там дізнався новину, яка мала пряме відношення до квітневих подій в «Українському домі». Виявляється один з молодих людей, які зухвало й нещадно рахували кістки свободівцям – мій молодий односельчанин. Командири «беркутівців», зачувши, що пахне смаленим, стали силувати кількох молодих бійців, в тому числі і його, взяти всю провину на себе. Їх насукували: скажіть, мовляв, що виставку захищали з власної ініціативи, ми вас потім витягнемо з-під відповідальності. Так мовбито врятуємось усі…

                Перелякані родичі й знайомі запитували і в мене поради, як варто учиняти молодому подолянину, котрий явно опинився під статтею кримінального переслідування, неправомірно застосовуючи силу проти мирних громадян. Звичайно ж, казав я, треба говорити правду, як насправді було. Хто і які віддавав накази. Хто дав команду охороняти ту прокляту виставку українофобів. Позаяк кожен повинен персонально відповідати за те, що накоїв. Ні в якому разі не піддаватися на обіцянки й задурювання командирів, які цією жорстокістю до українських патріотів явно вислужувалися перед регіоналами. Обурений бажанням керівників столичного «Беркуту» сховатися за спинами молодих хлопчаків, я й написав вище згадувану статтю до «Української правди».

                Слідчий в особливо важливих справах відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Артем Яблонський, каже:

                -Ваша публікація не зупинила злого замислу керівників «Беркуту» - виставити винуватцями невмотивованої жорстокості при подіях в «Українському домі» двох наймолодших бійців спецпідрозділу. Ті всю вину за скоєне справді взяли на себе, а батьки-командири, звісно ж, залишилися, як кажуть, усі в білому. Але, щоправда, і молодим бійцям вдалося уникнути відповідальності, справу проти них незабаром протиправно закрили. Тільки тому, що події в «Українському домі» 8 квітня 2010 року розслідували слідчі МВС… 

                - «Контора» своїх не здавала: менти уміли тримати кругову поруку, - підкидаю дровець до багаття розмови. – «Беркут» навіть пішов в атаку на тих, кого побили, в тому числі й на журналістів телеканалу «Новий». (Підтвердження цих подій ви знайдете тут, а також і тут.) На скільки я пригадую, обласканий кримінальною владою Януковича спецпідрозділ «Беркут» назбирав проти журналіста Сергія Кутракова цілий букет мовбито злісних порушень законодавства, вимагав порушення кримінальної справи. Бо виконуючи свій журналістський обов’язок у публічному місці, кореспондент буцімто збирав відомості, що складають конфіденційну інформацію, яка є власністю держави. Повний абсурд. Безглуздя.  Виходить, що ламаючи кістки українським патріотам, які виступили проти фальсифікації й наклепу на українську історію, «Беркут» здійснював «державну» місію. І все заради того, щоб вигородити своїх мордобивців…

                -Це правда, вони цим відзначалися, як і в даному випадку також, - зауважує слідчий. – Тепер, коли справу відновила для нового розслідування Генеральна прокуратура, дехто з тих, кому доведеться відповідати за невмотивовану та невиправдану жорстокість намагалися пригальмувати цей процес старими методами. Нічого з того не вийде, цього разу діям кожного буде дана належна правова оцінка. Така чітка і конкретна позиція нинішнього керівництва Генеральної прокуратури і нашої слідчої групи. Ми завершуємо збір матеріалів кримінальної справи і вона незабаром потрапить до розгляду судом…

                Мене ж сюди позвали як свідка. Публікацію Інтернет видання «Українська правда» 2010 року долучили до справи. Але головне, мабуть, не це.

                Від часу жорстокого побиття «Беркутом» представників «Свободи» поминуло понад шість років. Час і життя розставили всі крапки над «і» у тій історії. Нині, мабуть, буде резонно поставити питання так: а як у житті знайшли себе учасники тих незабутніх подій, де й чим займаються вони нині? Адже за цей час ситуація в державі докорінно змінилася, Україна стала іншою. Зникли московітські васали януковичі, колісниченки, розпущений спецпідрозділ «Беркут».  Чи трансформувало все це людей?

                І тут, зізнаюся, відкрилася надзвичайно разюча картина. Будь ласка, читайте, оцінюйте.

Один із фігурантів тієї справи, колишній «беркутівець» Максим Корчев, який взяв вину на себе в дратівливих подіях 8 квітня 2010 р., пішов воювати на Схід України. У прапорщика міліції військова спеціальність – кулеметник. У лютому 2015-го біля Широкіного на Донеччині, зав`язався небувало жорстокий і нерівний бій з рашівськими окупантами. Максим Корчев сам прикривав цілий фланг від наступу ворогів, шквальним вогнем відігнав ворогів від блокпосту, врятував життя багатьом побратимам. Бився з окупантами з обома простреленими ногами, стікаючи кров’ю до підходу прикріплення. Сам себе перев’язати він не міг, та й часу на це не було: бій не втихав ні на мить. Більше того, в його бронежилеті потім виявили ще шість куль. Стільки разів він міг померти, але позицію не здав. За винятковий героїзм у боях за Вітчизну Максима Корчева удостоїли бойової нагороди, а згодом міністр внутрішніх справ вручив йому ключі від нової квартири.   

                Інший колишній «беркутівець», фігурант тієї справи, котрий відповідальність за події взяв на себе  Вадим Нечипайло став за цей час особистим охоронцем глави Національної поліції України Хатії Деканоідзе.

                Як розповідає слідчий Генпрокуратури А. Яблонський, той командир спецпризначенців, який організовував і побиття  людей на виставці, і процес уникнення від відповідальності всіх спецпризначенців, теж поїхав на декілька місяців в зону начебто АТО. Однак, насправді відсидівся в Ізюмі Харківської області, далеко від лінії зіткнення. Тепер він головний фігурант кримінальної справи, яку розслідує Генпрокуратура.

                Тележурналіст каналу «Новий» Сергій Кутраков, якого з усіх сил того дня «м’яли» «ласкаві» «беркутівці» поміняв свою спеціальність на посаду офіцера Збройних Сил України, тривалий час командував відважним підрозділом на Донецькому фронті. Разом зі своїми підлеглими він знищив чимало техніки і живої сили загарбників. Удостоївся за подвиги державних нагород. Сергій справжній фронтовий герой. Нині він глава цивільного корпусу «Азову» у Маріуполі.

                Ще один учасник тих подій, «свободівець» Олег Осуховський, якого «беркутівці» за руки та ноги виволокли з приміщення виставки (ці кадри є у вище поданих сюжетах)  і викинули тоді за поріг «Українського дому», став народним депутатом України в одному з виборчих округів Рівненщини.

                Зверніть увагу, це були різні, але в основному порядні українці, у грізну годину готові віддати життя за свою державу. Як же ж дійшли вони до того, що буквально убивали один одного на тій провокаційній, українофобській виставці? За що? За брехню московітів?  Хто їх довів до цього? 

                Звичайно, що насамперед запеклий україноненависник В. Колісниченко, який був не простим гвинтиком у п’ятій зрадницькій колоні Кремля на наших національних теренах. А ще кліка донецьких маріонеток Януковича, які все робили за командою Путіна, формуючи в українській державі владу з таких ось зрадників колісниченків і керівників злочинного угрупування, яким був спецпідрозділ міліції «Беркут». Вседозволеність, кругова порука в правоохоронних органах і привели до того, що ці «орли» стали кривавими м’ясниками в пору Майдану. І це не повинно прощатися нікому.

                Щоправда, мені важко навіть уявити, що тепер скажуть один одному, зустрівшись у суді, справжні герої АТО Максим Корчев та Сергій Кутраков. 

Шарій і ФСБ. Блогер отримує оплату в рублях, у армії його тролів


Нагадаємо, СБУ повідомила Шарію про підозру в державній зраді. Ця стаття стосується подій, які розгорталися задовго до свіжого рішення СБУ, але новина лише підкреслює викладені у статті факти:


«Їдь у Москву»

- Слухай… Тобі треба приїхати в Москву і побачити, що це за місто і як воно живе, – мій новий знайомий, 29-річний слідчий головного управління Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків (ФДМС) Денис Лукьянов активно розхвалює столицю РФ, називаючи її “крутєйшим мегаполісом, де свій капітал тримає весь світ”.

- Ти жартуєш? Мене одразу на кордоні спіймає ФСБ. Я ніколи в житті не перетну кордон із Росією, – кажу я, дивуючись, невже мій співрозмовник думає, що після годинного знайомства я погоджуюся на таку вбивчу для українського журналіста ідею?

- Та-а-ак, – Денис зробив кількасекундну паузу. – Це тобі хто сказав?

- Уже були інциденти, коли українських журналістів затримували в Росії.

- Я можу подивитися список людей, кому заборонений в'їзд, – заспокійливим тоном продовжує слідчий. – Можу за тиждень цю інформацію добути. Тому це брєд. На якій підставі? За що тебе не пустять? Я впевнений, що тебе пропустять із легкістю.

- Пропустять. А потім посадять, – сміюся я.

- Оце ти на приколі! У нас в Росії що-що, а суди працюють краще, ніж в Україні! Пропустять тебе нєфіг дєлать і навіть по базі ніхто пробивати не буде!

- Звідки ти знаєш?

- У мене великі зв'язки в Федеральній міграційній службі, бо там багато друзів та одногрупники працюють. До речі, два тижні тому (розмова відбулася у березні 2020 року – ред.) Віктор Медведчук отримав російське громадянство. І знаєш, за скільки йому зробили посвідку на проживання? За добу!

Я спілкуюся із Денисом через силу. Ми з ним познайомилися у Фейсбуці кілька днів тому. Хлопець подивився відео блогера Анатолія Шарія, в якому той висміяв мій виступ на тренінгу для журналістів. А потім вирішив розважитися і написав мені образливе повідомлення (лінк на мій профіль Шарій також розмістив у коментарях під відео): «Сиділи з братом і сміялися. Напишу, думаю, все одно не відповіси. Побачиш же, що сторінка фейкова!»

Денис був одним із чотирьох невідомих мені користувачів, які написали мені огидні слова в особистих повідомленнях. Я вирішила спробувати розговорити усіх цих небайдужих коментаторів, щоб зрозуміти, хто вони та чому так палко підтримують ідеї Шарія.

Денис Лукьянов написав мені із “порожнього” акаунту в Фейсбуці, але вислав посилання на свою справжню сторінку в російській соцмережі “Вконтакте”. На підтвердження того, що у профілі його справжні фото, він вислав селфі

Наприклад, розговорившись зі мною у месенджері, Денис розповів, що народився і виріс в Україні, але у 2007 році переїхав із родиною до Москви, здобув юридичну освіту і два роки тому пішов на держслужбу.

Росіянин не вважає Анатолія Шарія проросійським політиком. І погоджується з усіма наративами, які той продукує.

«Так, у нас тут люблять Шарія. Та й в Україні з кожним днем все більше людей, які його дивляться! Скоро він буде сидіти в Раді. Пом'янеш мої слова. Давай з тобою закладемося – на київський торт!» – філософствує слідчий, а заодно розпитує мою дату народження та місце проживання.

Цілу годину Денис безуспішно намагався втовкмачити мені, що президента РФ є за що поважати, ціни в Москві нижчі, ніж в Олександрії, а російсько-українська війна – “це не війна двох народів (бо українці та росіяни – це один народ), а війна довбо***ів, які стоять зверху».

А потім плавно перейшов на тему роботи в ФДМС (яка йому дуже подобається через високі зарплати та вигідний соцпакет) і чудових колег, які працюють в Федеральній службі безпеки.

«...У мене половина відділу в ФДМС – ФСБшники, – не соромлячись, розказує Денис. – А що? Це такі ж люди, як і ми! Половина з них або народилися в Україні, або мають там родичів. Мені вони більше подобаються, ніж звичайні менти. Менти завдали громадянам більше болю, ніж ФСБшники. ФСБшники – ті, яких я знаю, взагалі адекватні мужики…»

Мені здається, чи він хоче мене завербувати?

Віддана агентура

Ця історія почалася 10 березня 2020 року, коли Інститут масової інформації провів тренінг для журналістів про правила висвітлення спалахів хвороб, зокрема Covid-19. Я виступала на цьому заході, презентуючи своє розслідування про те, як проросійська мережа організувала паніку в Нових Санжарах. А вже наступного дня на ютуб-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео, в якому він висміював мій виступ та намагався довести, що Росія та він не має жодного стосунку до інформаційної кампанії із нагнітання цієї паніки.

«Отакої! Російські спецслужби організували паніку! – сміявся блогер. – Ой-ой-ой! Де вони організували паніку? Це Росія придумала? Не віриться просто. Це інфантильна історія для недоумкуватих!»

Тема причетності Російської Федерації до інформаційної кампанії із нагнітання паніки в Нових Санжарах дуже зачепила підписників блогера (а їх у нього понад 2 млн). Всього за кілька днів під цим відео з’явилося понад 10 тис. коментарів. Для порівняння: зазвичай відео із такою кількістю переглядів набирає від 2 до 5 тис. коментарів.

Майже всі коментатори говорили мовою ненависті та принижували лекторку, використовуючи весь арсенал нецензурних слів. Але це і не дивно. Реакція цілком прогнозована.

Тут же згадую слова Дениса: «Я Вконтакте Шарія дивлюся. Там коментять теж в основному фейкові акаунти та росіяни. Мужики 60-річні фотки свої поховали, дружина не дає, начальник у зад трахає, і він попу свою залишає в соцмережах. Вони від своєї злості та тупості сидять і коменти строчать».

Мені стало цікаво інше: звідки блогер дістав відео із тренінгу, якщо в цей час він перебував за тисячі кілометрів від України?

За словами директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, про місце проведення заходу організатори повідомляли лише акредитованим учасникам, публічно адреса ніде не з’являлася. Отже, витік інформації мав відбутися саме від учасників тренінгу, які записували його відео від початку до кінця.

Прокручуючи подумки події того дня, я пригадала, що після виступу до мене підійшла колега і попросила записати інтерв’ю. Ми вийшли у коридор і почали відеозапис розмови. В цей час із зали вибігла журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька і почала знімати мене на мобільний телефон, поки я давала коментарі.

Журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька скаржилася на виступ Любові Величко і знімала її на мобільний телефон без жодних пояснень

«Я бачила, як за хвилину до цього Жембоцька емоційно розмовляла з кимось по телефону зі словами: “Я прийшла на тренінг про те, як висвітлювати пандемію, а тут ТАКОЄ!» – пригадує директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Певно, цю журналістку обурила теза під час виступу про те, що паніка в Нових Санжарах нагніталася на телеканалах "Наш", ZIK, "112" та NewsOne (де вона і працює). Це могло стати мотивом передачі відео із тренінгу Анатолію Шарію.

Youtube-канал Шарія. Оплата – в рублях

Анатолій Шарій створив свій ютуб-канал у 2013 році. Зазвичай хронометраж відео становить 10–15 хвилин. У кожному з них блогер детально аналізує події в Україні та світі, а як аргументи наочно демонструє документи (які потрібно десь знайти й вивчити), інфографіку (яку потрібно створити) та нарізки із відео (яке треба змонтувати).

Щомісяця на цьому ютуб-каналі з'являється 70–80 відеороликів. Навіть якщо займатися виключно виробництвом таких відео цілий день, за такий короткий проміжок часу одна людина не може створити стільки контенту. Втім, Шарій не пояснює, як він все встигає і за які кошти живе – рід професійної діяльності "блогера" невідомий.

У зламаному хакерами електронному листуванні російського пропагандиста Кирила Фролова 2016-го року ми знайшли згадку про те, що насправді виробляти контент для ютуб-каналу Анатолію Шарію допомагає цілий штат із двадцяти людей.

Також у листі вказано, що місячний бюджет цього проєкту – близько 1,2 млн російських рублів ($16600 за валютним курсом того часу). Тобто, в середньому один працівник ютуб-каналу Шарія отримував на той час $830. Не те щоб дуже багато.

4.png

«Познайомимось?»

Відео про тренінг, де я виступала, Анатолій Шарій традиційно опублікував і на своїй сторінці у Фейсбуці. Під дописом з’явилося понад 170 коментарів, так само сповнених мови ненависті до лекторки. Проаналізувавши інформацію з профілів усіх цих коментаторів, я з’ясувала, що кожен другий із них – фейковий користувач. Передусім це жителі Російської Федерації та прихильники “Партії Шарія”.

Після публікації цього допису особисті образи посипалися і в приватні повідомлення. Я відповіла на образливі меседжі чотирьох акаунтів, в яких майже не було інформації про користувача. Вони пояснили, що відео Шарія викликало у них бурю емоцій, яку вони не могли стримати, а тому вирішили написати мені, щоб мені стало соромно за свою роботу.

Утім, згодом троє із них в процесі розмови розповіли про себе та вибачилися за сказані на мою адресу образливі слова.

В'ячеслав та Сергій розповіли, що регулярно дивляться відео Шарія, і зізналися, що не витрачають час на перевірку інформації, яку він озвучує. Тому висновок маніпулятивне чи ні моє розслідування про вплив російських мереж в Україні на паніку в Нових Санжарах вони зробили, навіть не прочитавши публікації.

«Ви наводили недостовірну інформацію і перекручували факти. Ви не зможете підтвердити їх документально», – заявив під час спілкування Сергій Гапієнко.

Сергій Гапієнко кілька разів вибачився за озвучені образи та звинувачення

І лише після моїх пояснень усіх деталей виступу коментатори визнали, що погарячкували та зробили поспішні висновки. Згодом вони почали писати мені самі, спілкуючись уже в дружній манері. А В'ячеслав навіть запросив погуляти в парку та зіграти в шахи.

В'ячеслав Мельников, агент із нерухомості з Києва, любить грати в шахи і не любить вести політичні дискусії в інтернеті

Беззмістовною вийшла розмова лише з фейковим акаунтом без фотографії з іменем Евгений Белошицкий. Він виявився незламним у своєму бажанні принижувати та ображати співрозмовника. Довго намагався переконати мене в тому, що російська влада жодним чином не причетна до розсіювання паніки в Нових Санжарах. І як "докази" надіслав мені розслідування із сайту "Страна.ЮА".

«Надеюсь Толян на такую журнашлюху как ты подаст иск в суд!» – підсумував він.

Системний злив

Днями СБУ оголосила підозру Анатолію Шарію у державній зраді. У редакції ТЕКСТІВ немає матеріалів слідства, але про тісну співпрацю Анатолія Шарія із ФСБ РФ може свідчити ілюстративна історія, учасником якої у серпні 2018 року був кримський журналіст Євген Гайворонський (зараз він живе та працює у Києві).

«Путінський режим – не повністю монолітна вертикаль. Це вертикаль, всередині якої всі ці жаби з гадюками воюють одне з одним за фінансові потоки, за активи. І у цих інформаційних війнах використовують компромат, щоб усунути конкурентів від влади, – розповідає Євген. – До мене звернувся депутат так званої міськради Ялти Олексій Яковенко і каже: “Давай мочити мера Ялти Олексія Челпанова. Він фінансовими потоками не хоче ділитися із “главою Криму” Сергієм Аксьоновим та місцевими ФСБшниками, бо в нього є “дах” у Москві».

Формальним приводом для скандалу мало бути те, що Челпанов призначив керівником департаменту земельних відносин Ялти “нестабільного перебіжчика” Сергія Калініченка, який у 2016 році повернувся з Криму на материкову Україну і працював там у міграційній службі. А потім знову приїхав до Криму.

«Я не хотів виходити на пряму хвилю війни з Челпановим, – каже Гайворонський. – Думаю: замочу його руками інших людей, подивлюся, що буде. Це досьє по Калініченко я одночасно надіслав у Фейсбуці через месенджер місцевому політику Олександру Юрьєву та активісту Олександру Таліпову, які мали зв’язки з місцевим ФСБ».

Через кілька годин Олександр Юрьєв опублікував на своїй фейсбук-сторінці викривальний пост про Калініченка і виклав матеріали, отримані від журналіста Гайворонського.

«І Таліпов мені прямо сказав: "Ми по своїй ФСБшній конторській лінії з нашою людиною Анатолієм Шарієм поговоримо – він від мене все бере. І Шарій замочить тих людей, яких ти пропонуєш замочити», – розповідає Гайворонський.

Анатолій Шарій зняв відеоролик за матеріалами, які йому передали ФСБ РФ за посередництвом Олександра Юрьєва

І справді – цього ж дня відео про Калініченка із тими ж доказами з'явилося на ютубі-каналі в Анатолія Шарія: «Ці люди сьогодні говорять одне, а роблять інше. Завтра будуть робити третє, а говорити щось друге. Мразі», – емоційно підсумував блогер.

Інформаційна кампанія проти так званого мера Ялти на цьому не закінчилася. Тему підхопила ціла низка ЗМІ. Через рік Челпанов достроково склав повноваження “за власним бажанням”. Свою посаду втратив і Калініченко.

На відміну від них, мені звільнення через нападки Шарія не загрожує. Розуміючи кінцеві цілі цих акцій (відстоювання інтересів Російської Федерації), образливі слова та емоційні вислови ворожих кіберсолдатів здаються пшиком. Спецоперація вважається проваленою, якщо агент впливу не задає порядок денний, а істерично верещить від болю.

Після того як СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію, він заявив, що йому "начхати", але всього за добу опублікував чотири дуже емоційних відео: «Україна – це колонія. Україна – це чорна діра. В Україні – громадянська війна. І я повторюю це ще раз, і ще раз. Це політичне переслідування».

Через 11 місяців після знайомства мій хейтер Сергій Гапієнко так само не вірить у причетність Шарія до Російської Федерації. І повторює його слова: "Думаю, ніде, крім України, не оцінять старань слідчих, прокурорів і суддів. Зрозуміло, що в усьому світі справу визнають політичною».
https://texty.org.ua/articles/102995/ya-poznajomylasya-zi-svoyimy-hejteramy-yaki-nadyvylysya-video-shariya-deyaki-z-nyh-vybachylys-ale-odyn-zhyve-v-moskvi-i-pracyuye-z-fsb/?fbclid=IwAR1UCOwdabtE5570t6Vh99cLHIhCQi3UogWd3YO_3ewXLswiDfjL5wtyu4U

Співробітники СБУ стали жертвами закарпатських авторитетів

Боротьба з контрабандою та махінаціями на митниці в Закарпатті стає все складнішою та більш ризикованою. В середині грудня стало відомо про шокуючий випадок у Виноградівському районі, де спочатку зникли 4 співробітники спецслужб, а потім біля села Мала Копаня були знайдені їх трупи зі слідами тортур. Спочатку інформація про це з'явилася в телеграм-каналі "Джокер ДНР" . Кореспонденти видання заявили, що співробітники СБУ нібито були завербованими російськими агентами та загинули, ховаючись від своїх колег. За умови того, що СБУ ніколи не поспішає розголошувати відомості про свої операції, багато ЗМІ не наважилися публікувати цю інформацію, спираючись лише на одне джерело. З'явилася версія про те, що співробітники спецслужби були відправлені в Закарпаття з метою задокументувати обсяги контрабанди. В СБУ цю інформацію закономірно спростували.

Згодом більш ніж вичерпне пояснення ситуації від джерела, близького до СБУ, з'явилося на порталі Кореспондент . Інформація про загибель співробітників СБУ в Закарпатті підтвердилася. Ось тільки, як і передбачалося, "Джокер ДНР" перебрехав про завербованих агентів. Насправді оперативники СБУ прибули з Києву для розслідування справи про вбивство учасників однієї з націоналістичних організацій місцевими етнічними кримінальними угрупуваннями. Патріоти хотіли своїми силами зупинити протиправну діяльність на митниці, але загинули в нерівному протистоянні з місцевими бандитами. Спецслужби спеціально не афішували цю операцію, щоб не здіймати галас в області та не провокувати міжнаціональний конфлікт. Як виявилося, "тихе" розслідування провести не вдалося - кримінал по-звірячому розібрався зі співробітниками СБУ. На думку інформованого джерела, цей випадок в спецслужбах викликав великий резонанс, і там визнали, що це перший раз, коли місцеві етнічні угрупування проявили подібну жорстокість щодо представників правоохоронних органів. Але, незважаючи на це все, в службі визнають високу ймовірність того, що навіть настільки гучну справу про вбивство та катування співробітників можуть "зам'яти". Всьому виною загроза міжнародного скандалу.

Побори на митниці, контрабанда, незаконні вирубка та вивезення лісу - такі види злочинів роками розслідують в Закарпатті, але реальні організатори незаконного бізнесу рідко потрапляють за ґрати. Найчастіше місцеві силові структури тісно пов'язані з організованими кримінальними угрупованнями, які в свою чергу представляють інтереси великих етнічних діаспор. Через дефіцит інформації вбивства патріотів чи силовиків в регіоні обростають різноманітними версіями та здогадками, а реальні обставини інцидентів залишаються невідомими. Зараз, коли жахливі подробиці про загибель співробітників СБУ все ж таки просочилися у ЗМІ, у влади з'явився вагомий привід вжити жорстких заходів, щоб змінити ситуацію з митною злочинністю в області. Головне, щоб у керівництва країни вистачило волі визнати, що боротьба з багатомільйонними розкраденнями на митниці та кровожерливими розправами з боку етнічних угрупувань є набагато пріоритетнішим завданням, ніж збереження добросусідських відносин із тими, хто сам не хоче стежити за законослухняністю своїх співвітчизників в Україні.

Страшна правда про Зеленського

А ви знали, що Зеленський насправді ... не зелений?


?

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

100%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.