хочу сюди!
 

Людмила

47 років, діва, познайомиться з хлопцем у віці 42-55 років

Замітки з міткою «путешествия»

Друзьям просвещается !!!

Дорогие Друзья !
Поздравляю Вас с Рождеством Христовым и Новым Годом !!!
Хочу пожелать всем хорошего праздничного настроения, много искренних слов и подарков от близких и друзей.
Мир Вашему Дому !!!

Типичные ошибки при упаковке чемодана

Здраствуйте. Перед каждой поездкой настает время  сбора чемодана. И многие допускают здесь ошибки.  Какие ж именно? Давайте разберемся)1.Долгие раздумья при выборе нужных вещей

Для того чтобы избежать этой ошибки, следует придерживаться простого правила, – сразу продумать, что с чем можно надеть. На самом деле это несложно, нужно просто разложить на кровати «комплекты» сочетаемых по цвету и фасону вещей. Если что-то не составляет пары ни с чем, то и брать это с собой не стоит. Самая большая ошибка – пытаться увезти с собой весь гардероб. Можно комбинировать разные предметы, и каждый раз они будут выглядеть как новый и свежий ансамбль.

2.Поспешные сборы в последнюю минуту

Упаковать чемодан быстро и при этом ничего не забыть невозможно. Это дело нужно начинать заблаговременно, за несколько дней до поездки. Лучше всего составить список предполагаемых мероприятий и руководствоваться им, подбирая одежду: что-то для турпоходов, нарядные вещи для вечеринки и т. д.

3.Не учтены особенности климата и погоды

Все предвидеть невозможно, но все-таки есть прогнозы синоптиков и общее представления о климатическом поясе страны, в которую едет турист. 

4.Все вещи свернуты в рулоны

Вообще-то, это отличный способ минимизировать занимаемый вещами объем, но у него есть существенный недостаток, - вещи придется гладить, а для этого не всегда есть условия. Брюки и рубашку лучше всего складывать не более чем вдвое. Еще один совет состоит в том, что уложить вещи лучше всего по принципу веса: более тяжелые вниз, а те, что полегче – наверх. Носить такую поклажу удобнее, а значит, и легче. Образование складок предотвращают полиэтиленовые пакеты, проложенные между слоями.

5.Обувь занимает много объема

Это вообще несложная задача, ведь кроссовки и туфли внутри пустые, и в них тоже можно что-то положить, небольшое, конечно. А самую объемную обувь, вообще, лучше всего носить не в чемодане, а на собственных ногах, если, конечно, погода позволяет. Все-таки лучше, чем в руках или на спине.

6.Не остается места для сувениров

Нужно просто взять нейлоновый мешок или складную сумку, они много места не займут, зато очень даже могут пригодиться. В крайнем случае, и на месте можно купить какой-то баульчик, правда, в некоторых странах они стоят дороже сувениров, поэтому предусмотрительность не повредит.

 Еще 1 вариант-покупать чемоданы с расширением

www.europechemodans.com.ua

На этом сайте вы можете такие купить

7.Гардероб, купленный специально для поездки

Да, бывает такое желание, особенно у женщин, наслаждаться новизной всесторонне и блистать обновками. Этого делать не стоит, дополнительные затраты не оправдывают себя, а возможные неудобства вообще могут испортить настроение. Особенно новая обувь, которая, как известно, всегда жмет. Лучше всего брать с собой хорошие, но уже проверенные и привычные вещи. Кстати, в любой поездке нет хлопот с джинсами и трикотажем, а вот шелк и лен очень мнутся.

8.У каждого свой чемодан

Распространенная ошибка, и именно потому, что желание иметь свой собственный багаж выглядит крайне логичным. А поступать нужно противоположным образом, то есть делить каждый чемодан с компаньоном. Если в аэропорту что-то отправят не туда или потеряют (такое бывает чаще, чем многим думается), то хотя бы часть вещей будет доступна обоим, пока поклажу не найдут.

9.Неправильно упакованы туалетные принадлежности

Особенно жидкие. Если что-то может теоретически вытечь, можно быть уверенным, что это непременно произойдет. Гель для душа, шампунь, жидкость для полоскания рта, одеколон и все такое прочее следует сложить в пластиковый мешок или контейнер и разместить в отдельной секции дорожной сумки.

10.Нет упаковочного листа

Кто-то его вообще не составляет, другие же его выбрасывают после того, как сборы, казалось бы, закончены. Неправильно поступают и те и другие. Просмотр списка может навести на мысль о чем-то забытом и важном пока еще не поздно, а перед возвращением домой он становится вообще бесценным документом.

11.Нет запаса провизии

Кто знает, когда и где доведется перекусить в следующий раз? Небольшой запас съестного никогда не повредит. Речь, конечно, не о кастрюле борща, достаточно нескольких шоколадных батончиков или парочки маленьких баночек паштета и пачки печенья. Потом на место, освободившееся после съедания «сухого пайка», можно положить парочку местных сувениров.

Соблюдайте эти советы и ваши сборы пройдут эффективно

А надежные чемоданы вы можете приобрести на сайте www.europechemodans.com.ua

Незабываемых вам путешествий,друзья!!!

Фотопрогулки. Памятник "БОЛЬШОМУ" революционеру.

Одной из достопримечательностей Святогорска, наряду с Лаврой, является памятник Артему.
45702528011_b208582ef1_o

[ Читать дальше ]

Мандруйте_2

Обзорний вагон




Альпи чи, може, Карпати...


Поездка на машине в Карпаты: Черновцы, Синевир, Шипот





50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Долгожданный отпуск!

Долгожданный билет в теплые страны уже в кармане, чемодан стоит в коридоре, а в душе бесконечное предвкушение предстоящего отдыха – именно так обычно начинается заслуженный отпуск. Заканчивается он, к сожалению, порой достаточно плачевно: в заграничных больницах или, что хуже, в местах не столь отдаленных. Как же нужно готовиться к поездкам в неизвестные страны, чтобы не испортить себе отдых за границей?

А также хочу порекомендовать тем людям, которые решили отправиться в путешествие с домашними животными — Animals Travel http://animals-travel.ru — комфортная международная перевозка домашних животных!

Картинки по запросу путешествие с животными

Закон суров, но это закон

Отправляясь в незнакомую страну, не поленитесь почитать о ней в интернете или узнать в туристском агентстве побольше о нравах местных жителей и принятых законах. Как говорится, незнание вас не освободит от ответственности.

Многие мусульманские страны имеют достаточно жесткие требования к употреблению алкоголя или внешнему виду женщин: объяснения с местной полицией вряд ли добавят вам прекрасных минут и точно испортят отдых за границей.

Также, в случае, если вы решили взять с собой в дорогу свою собаку или кота, необходимо придерживаться правилам перевозки животных. В каждой стране правила перевозки животных свои и могут отличаться друг от друга. Например, путешествие в страны ЕС вместе с животными значительно отличается от правил перевозки четвероногих любимцев в страны бывшего Союза. Перед поездкой обязательно проконсультируйтесь с профессионалами своего дела — Animals Travel перевозка домашних животных. Воспользуйтесь услугой «Доставка животных по России«, в случае, если маршрут вашего отдыха проходит по городам РФ.

Что есть и пить

Понятное дело, что каждый отпуск у нас сравним с последним днем жизни – едим на убой, пьем до последнего и стремимся познать все и сразу. Обычно такие праздники души и тела заканчиваются отравлениями и трудностями общения с медицинским персоналом, которому обычно сложно понять наш язык. Старайтесь не увлекаться сразу всеми предоставленными блюдами, особенно это предостережение касается экзотических стран, где любят готовить насекомых и используют огромное количество незнакомых нам приправ. Начинайте знакомство с чужой кухней постепенно, проверяя реакцию своего организма не непривычные продукты.

Иду, куда глаза глядят

Потеряться в незнакомом городе очень легко – достаточно просто свернуть не туда и вы уже сами не сможете найти путь до своей гостиницы. Конечно, если вы знаете язык и помните хотя бы необходимый адрес, то решить проблему будет достаточно легко. Если же таких знаний нет и в помине, то ощущение потерянного в лесу будет преследовать вас повсюду. Избежать таких ситуаций можно – приобретите себе разговорник и возьмите в гостинице визитку: даже если ваше произношение никто не поймет, то адрес точно смогут прочитать и отправить вас по месту обитания.

Все свое ношу с собой

Сбор вещей в дорогу – самый ответственный момент: без любимой футболки прожить 10-20 дней точно можно, а вот без привычных лекарств, косметики или кремов будет слишком сложно. В каждой стране все строго индивидуально – и названия, и применяемые ингредиенты – лучше не рисковать и привезти свой необходимый минимум, ведь это не так тяжело, зато испортить отдых за границей точно не получится.

(с) http://animals-travel.ru

Замок Гербутів - подорож

         Продовжуємо нашу подорож, яка розпочалась тут http://blog.i.ua/user/729788/2232896/ ; http://blog.i.ua/user/729788/2233136/&nbsp  ; http://blog.i.ua/user/729788/2234185/
        Сьогодні на нас чекає зустріч з головним об"єктом, до якого ми і прагнули і з якого розпочалась вся ця затія podmig - Добромильський Замок Гербутів.
        У 1450 році львівський ловчий Микола Гербурт на Сліпій горі поблизу Добромиля звів дерев’яний замок, для захисту навколишніх земель від татар. Але у 1497 році замок таки згорів, а село сплюндрували татари. У ХVІ столітті Станіслав Гербурт почав перебудову замку, використовуючи камінь і цеглу.





       Замок Гербуртів знаходиться не далеко від Добромиля, в селі Тернава, але перед штурмом фортеці слід зазначити, що стоїть вона в лісі на висоті 560 метрів.
       Переночувавши в селі Тернава, підкріпившись і зібравши речі ми вирушаємо на взяття фортеці  sila  Із зупинки в селі Тернава видно вершину Сліпої гори, де саме і знаходиться замок.



Сюди ми дійшли ще вчора і заглибившись в село, переночували скраєчку. Зранку вже йшли до гори і зустріли пару цікавих хаток і хрест на вулиці села Терава.









       Далі наш шлях пролягав у гору і чим вище ми підіймались, тим гарніші відкривались краєвиди. Аромат від квітів і трав стояв супер angel bravo  Хотілось впасти в трави, лежати, дивлячись в небо і напитуватись цим божественим нектаром ароматів
Це вигляд попереду, курс тримаємо на ліву гору


 
А це вид позаду, який далі буде відкриватись все краще і краще




    





  
Тут місцевий люд пасе худобу. Корівка відмовилась від фотосесії, відвернувшись і відмахуючись хвостом від нас. А козенятко трохи дало себе зазняти ))


      


        Вже під горою, де починається лісиста місцевість, ми зустріли місцевого жителя, який пас свою худобу. У нього ми уточнили чи на вірному ми шляху. Він з достоїнством  підтвердив, що шлях пролягає саме тут і розповів, що далі йде одна стежка, яка і веде прямо в замок, але на стежці буде одна розвилка і треба йти на ліво, бо права стежка зведе нас вниз до сусіднього села. Якось він скептично на нас поглянув і  додав, що майте мол на увазі там крутий підйом ))) Вийдете? Ми посміхнулись йому і підтвердили, що коли  є мета, зможемо її досягти sila
        І от ми йдемо серпантином хащами до замку. Підйом в деяких місцях дійсно був досить крутий, потім вугол підйому то трішки зменшувався, то знову  крутішав. І весь час стежка звертала і звертала…А ми все очікували, що ось за цим поворотом побачимо Замок.
 




Ось такий ми проробили шлях, дивлячись на карту



        Під ногами на стежці ми бачили свіжий слід від машини.
Дощу вночі не було, отже машина проїхала або сьогодні вранці, або вчора.


        І  НАРЕШТІ  за новим поворотом відкривається об’єкт нашої мрії ura
        Тут ми забули, і що підйом крутий, і що ми заморились, і стали йти ще скоріше, щоб нарешті доторкнутись до часу, до історії, до минулого….





З кожним кроком наближаємось все ближче і ближче







            Підійшовши до воріт, в глибині у дворі замку ми побачили 2 машини. Пройшовши в двір замку нас вітали його гості, які прибули сюди ще вчора і вже збирались від’їзжати. Це були дві молоді пари з Польщі. Ми трохи з ними поспілкувались. Розмова була дружня і приємна. Молоді люди були з Кракова і маючи відпустку вирішили проїхатись по цікавим місцям України. Провівши попередніх гостей замку, ми залишились в гостях у Гербутів


 
Це вхідний тунель, що веде зі входу у двір Замку











        Ми зайшли уверх, і знаходимось над вхідним тунелем і роздивляємось поближче цікаву кладку стін, в якій перекладені цегла з камінням.



















А тут гарно видно товщину замкових стін




У замковому дворі колись, звичайно знаходився колодязь, але тепер там лише яма, зарісша травою



Тут же знайшовся і теперішній мешканець ))) Жирненький равлик



          Історія одного з високогірних замків України сходить до 14-м століття, а саме - 1374, коли герцог Ополе запропонував щедрий подарунок старопольським родичам Гербутам, чиї предки були саксонськими і моравськими іммігрантами. Владіслав Ополе, користуючись підтримкою німецького дворянства, надав Гербутам ділянку на Галиційській землі, що тягнеться в долині річок  Вирва і Стрвяж, на якій він базується в декількох населених пунктах. Невгамовні середньовіччя, часте вторгнення татар та внутрішні війни стали приводом для вжиття заходів для захисту своїх товарів. Внаслідок цього виду діяльності недалеко від Добромиля був побудований укріплений замок. Ця дерев'яна фортеця, що височіє на вершині високої гори, майже 600 метрів, була заснована в 1450 завдяки Миколі Гербуту, де внизу пагорба біля підніжжя замку стали з'являтися перші будівлі, які пізніше дали життя сьогоднішній Тернаві.

        Руйнівне вторгнення татарської орди в 1497 році призвело до нечуваної бідності для мешканців Тернави та Добромиля, чиї садиби, як і Гербутська фортеця, майже повністю згоріли. Для того, щоб Добромиль повернувся до життя якомога швидше, король Ян І Олбрахт дав право вільно торгувати та організовувати торгові ярмарки. Протягом цього періоду кількість жителів значно зросла, включаючи велику кількість переселенців. Місто швидко прославилося ткачами, по товара до яких стояли в черзі торговці з Угорщини та Сілезії, також була дуже популярна сіль, видобуток якої почався на початку 16 століття завдяки сім'ї Гербутів. У 1566 році, коли Добромиль був під керуванням Станіслава Гербута, польський король Зигмунт II Август надав місту  Магдебурзького права.
          Протягом кількох років Станіслав Гербут ініціював будівництво нового замку, який мав би знову опинитися на вершині гори Сліпа, де саме стояла дерев'яна фортеця. Цього разу замок був побудований з каменю та цегли, який був привезений сюди з Варшави. На жаль, з цієї причини будівля часто страждала від вандалів, які викрадали цю надзвичайно стійку цеглу для своїх цілей.
       Цегла дійсно дуже міцна. А суміш для кладки схожа на вапнову, але вона міцна і не сиплеться, коли шкрябаєш її





       Значні будівельні роботи також мали місце під час правління Яна Щенсного Гербута, одного з найвідоміших господарів Добромилю. У той час оплот оточили захисною стіною в формі підкови і доповнили новою вежею, з якої в ясну пору дня були чітко видні навколишні території.
        У першій половині 17 століття чоловіча лінія династії Гербутів згасла, а в 1622 році замок перейшов у руки відомого магната Конєцпольського. За цей період ця фортеця, яка вже почала повільно втрачати свою оборонну цінність, була перебудована новими власниками: замковий комплекс став більш компактним і зруйновані кутові вежі. У XVIII столітті господарі дуже рідко оглядали стіни цього об'єкта, обличчя якого все більше погіршувалося.

Спочатку ми не зрозуміли, чому замок не має закінченої форми. В любому випадку мури повинні бути з усих сторін, хоч і зруйновані, але має щось бути. Але ж задня частина замку зовсім оголена і не має стін. Потім ми з"ясували в чому справа umnik



      У 1784 році господиня фортеці, Анна Білоголовська, дозволила монахам із сусіднього василіанського монастиря зруйнувати частину оборонної стіни. Мешканці навколишніх сіл також доклались до розкрадання стін замку. А після Першої світової війни та Другої світової війни, та після артилерійських атак, колишня резиденція сім'ї Гербутів зрештою втратила монументальне обличчя.
https://castles.today/pl/zamki/ukraina/dobromyl/historia/

Обходили ми Замок вздовж і поперек і мабуть раза три, все боялись  пропустити якісь деталі

На вході є такі виїмки, можливо колись тут була замкова брама, яка фіксувалась в них

 
 


У всих стінах багато подібниї виїмок, а нижче бійниць їх цілий ряд, скоріш за все туди кріпились помости, або ще якість додаткові частини.



Ще цікаві деталі: внизу біля підлоги, в межах видимості є не великі отвори, схожі на зливи, вони під нахилом і виводяться за межі замкових стін



Дуже вразила кладка всередині вхідного/в"їздного тунелю hypnosis bravo  Пройшли віки, а каміння й досі міцно тримається. Тут також гарно видно суміш цегли і каміння в кладці.



Ще ми знайшли цікаві камінці. Нам так хотілось вірити, що це часточка герба smile  Сфоткавши їх, ми бережно склали їх у куточок.



Ми так прониклись духом цієї місцини, що майже відчували себе її мешканцями. Навіть піднялись якомого вище, а саме над входом в тунель. Там досить багато міста, але дуже заважають трава і кущі. Повиглядали, як дозорні, з вікон. І збоку, і в передні вікна над воротами і чітко побачили вїзну дорогу. Зверху прямо проникаєшся величчю Замку.







Кажуть, що за гарної погоди, з вершини гори на обрії можна побачити навіть місто Перемишль. Нам, на жаль, цього не вдалось, але фото з інету знайшли.



        Підти із Замку сил не було, хотілось бути тут ще, здавалось, що зараз перед очима повстануть якісь люди з того часу і щось нам розкажуть цікавого. Або інші, заморені далекою дорогою, путники заїдуть на конях і розкажуть нам, що нового у світі діється lol
Прощаємось і дякуємо гарному замку і тим, хто багато літ назад збудував його!


Але ж час йде і треба було вирушати в інше місто, в якому нас чекали нові цікавості і вечірній потяг додому.

Далі буде... smile

Продовження подорожі Урочище Саліна

        Звичайно, що наше життя складається не лише з приємних і радісних сторінок. Є в житті і горе, і страждання. Так і наша подорож була не лише приємними місцями, а і сумними місцями пам"яті. Тому що у кого немає пам"яті про минуле, у того не буде і майбутнього. Ми ціленаправлено йшли в ці місця, щоб побачити, зрозуміти трагедію людей, які жили менше як сто років тому на цій землі.
        Від костелу йдемо вгору і натрапляємо на цвинтар, на якому є і старі склепи, і старі кам’яні  хрести, і сучасні захоронення. На території цього ж цвинтаря є захоронення солдат, які загинули під час другої світової війни. І тут хочеться сказати: не вірте в те, що на Західній Україні паплюжать ту пам'ять, що там забули загиблих в тій війні. Це не правда! Там пам’ятають і другу світову війну, і біду, яку спричинили НКВДисти, і чорнобильську трагедію, і загиблих в Афганістані…. Люди, які зазнали переслідувань і страждань від всіх влад, які ходили по їхній землі і намагались підкорити, принижуючи, вбиваючи, знищуючи їх, не втратили здатності пам’ятати, співчувати і чтити пам'ять. prey
        До того ж люди досить привітні і чуйні. Жодна людина, в якої ми уточнювали дорогу нам не відповіла грубо і не відмахнулась від нас. Всі в подробицях розповідали шлях і додавали: як буде не зрозуміло, запитаєте, вас там далі скерують. Відчуття  на душі  від цієї місцевості і людей залишились дуже приємні.











      Далі по цвинтарю ми йти не стали. Ну може якось моторошно трішки було, там була така тиша, лише вітер шелестів то  тихенько, то збільшував свій подих. Відчулась там глибина віків, років...
   
          І от йдемо до сумного трагічного місця – урочище Саліна, яке розташоване в селі Солянуватка, поблизу Добромиля.
Трагедія, яка трапилась в Саліні наприкінці червня 1941 року. Протягом кількох днів в урочищі Саліна загони НКВС замордували і вкинули до шахт понад 3500 людей, здебільшого українців. Очевидці розповідають, що колона арештантів простягалась не на один кілометр. Всіх їх було зігнано в Саліну, і практично ніхто звідти не повернувся. Кілька днів в урочищі на повну потужність працювали двигуни, які приглушували постріли і крики замордованих. Коли катам почало бракувати набоїв, то людей били до смерті дерев"яними молотками, а потім напівживими скидали у шахту. Серед вбитих були місцеві жителі, колишні в’язні перемишльської тюрми, в якій відбували покарання, переважно українські патріоти. Вбитими були й робітники солеварні, які в цей день отримували зарплату і були свідками кривавої розправи НКВС. В навколишніх селах кілька днів було чути стогін і крики людей. На місці трагедії розмішений хрест і пам’ятна табличка в пам’ять про загиблих українців.
          26 червня 1941 року, коли нквс-ники покинули Добромиль, місцеві жителі в Саліні відкрили ями повні трупів, більшість з яких були настільки понівечені, що опізнати їх було практично неможливо. У липні 1941 року місцеві жителі спорудили в лісі братську могилу, де було поховано замордованих.
         Нацисти теж не оминули Саліну своєю увагою, і в липні 1941 року влаштовували тут розстріли євреїв.
          Сьогодні на місці загибелі тисячів людей встановлено меморіальний пам"ятник, капличку, а також відкритий меморіальний комплекс, який має нагадувати сучасникам про трагедію 1941 року - трагедію, яку радянська влада приховувала десятиліттями, але стерти її з пам"яті людей так і не змогла...

      Одразу при вході у ворота стоїть закинута сторожка


Далі двигаємось по довгій дорозі, яка веде в глиб і вглиб. Тиша тут стоїть ще більша ніж на цвинтарі. І було моторошно йти, але ми йшли. Було таке враження, наче все навколо пам"ятає ту страшну трагедію і сумує, скорбить за невинно і кровожадно загинувшими людьми. Дивишся вперед і здається, що там йдуть ті бідолашні люди.... Так і хочеться назвати цю дорогу - дорогою муки і смерті unsmile



Дорога дійшла до кінця і перед нами відкрились сходи до меморіалу пам"яті





       Затамувавши подих, ми тихо, наче навшпиньках, щоб не потревожити душі померлих, йдемо по сходам.
       Коли ми сюди потрапили біля пам’ятника було покладено вінки і квіти. І з’ясувалось, що нещодавно, 26 червня, як раз були роковини трагедії…. Навіть лавочки збоку стоять.





       Пройшовши ще далі вглиб, знаходиться та сама братська могила. Вона стоїть одиноко в глибині і тиші unsmile



А поряд з меморіалом росте яблунька, яка наче каже, що життя продовжується

        
         Відчуття в цьому місці дуже моторошні… Тиша і вітерець, який шелестить верхівками дерев, будоражать всередині і навіюють сумні думки… Перед очима наче вспливають події тих страшних днів… Довго тут залишатись неможливо! Наче земля стогне від болю людей, які тут отримали страшну мученичиську смерть… https://paschen.livejournal.com/20535.html
         Повертались ми звідти з тяжким серцем
         І щоб відволіктись від тягаря, вже на зворотному шляху обійшли старі розрушені і закинуті будівлі соляного заводу.
         З ХV століття впродовж віків тут видобували сіль, що приносило неабиякий зиск місту. Соляна шахта Саліна була відома далеко поза межами Галичини, а тутешня сіль була знаною не в одній європейській країні. У 1622 році Саліною заволоділи магнати Конєцпольські, а з 1772 року солеварні стали власністю Австро-Угорської імперії.
        На кінець ХІХ століття в Саліні нараховувалось чотири шахти - Францішка, Кароля, Коритовського та безіменна. Тут був свій окремий магістрат, костел, житлові будинки і т.д. Одним словом, промисловий об"єкт був практично таким собі окремим містечком.
       Відомо, що у 1938 році на шахтах працювало близько 300 людей, які щодня виварювали 14 тон солі. В часи Другої світової війни соляний завод на короткий час було закрито, проте вже у 1945 році виробництво відновилось. Сіль з Саліни експортувалась навіть до балканських країн.         
       У 1950 році шахти було закрито через нерентабельність.
        На сьогоднішній день на території урочища збереглось чимало будівель, проте всі вони перебувають у зруйнованому стані. Найбільше в очі кидається колишня адміністративна будівля. Кажуть, що ще на початку 1990-х років годинник на цій будівлі перебував у цілком робочому стані, але сьогодні, на жаль, немає навіть шпиля, на якому розташовувався годинник.
Архівні фото. Комусь пощастило застати цей будиночок ще в такому стані




А нам дістались ось такі руїни. Добре хоч небо трішки розігнало чорні хмари.

















Навпроти є ще залишки однієї будівлі, яка теж може зацікавити







Балки попадали, протрухлявіли і з них стирчать чотиригранні ковані гвіздки umnik



А це нам в очі попались слої фарби



     Фото тут   http://photo.i.ua/user/729788/514921/
      Оглянувши місто Добромиль і його  околиці, час йти далі. Ноги гудуть, йдемо приморені, бо все ж таки ніч в потязі, раннє просинання і проходження вже добрих 25 кілометрів даються взнаки. Хочеться вже хоч десь розкинути палаточку, випити гаряченького чаю і скоріше заснути. Але ж до запланованого місця ночівлі ще треба дійти, приблизно зо 3 кілометри. Йдемо з Добромиля до села Тернава, в якому і знаходиться Замок.
Далі буде.... podmig