Сьогодні мені зателефонував особисто Антон Геращенко, той що радник пана Арсена Авакова в поліції та одночасно нардеп врУ. 
Антон повідомив, що через мою інвалідність я не можу бути начальником управління патрульної поліції в місті Тернопіль, і мою кандидатуру навіть не розглядали через це ... 
Шкода ... Але я їх розумію, я ж не їх однопартієць чи коаліціянт, і добре що Антон зателефонував, і сам про це повідомив.
Шкода тільки що Степан Барна, який так вітає та каже що підтримує всіх бажаючих працювати на користь нашого краю не зміг переконати Київських поліціянтів у тому, що я був би не самим поганим керівником та командиром в Тернополі незважаючи на те, що пересуваюсь на візку. 
Виходить так, що якщо ти на візку, то вже і всі двері перед тобою закриті, незважаючи навіть на освіту. Сумно.

доки будуть у нас кацаппи - вороненкови, авакови, гонтареви, яке призвіще засновника цього сайту?, бикови, воробьови, кацапови, кацапины, 

          Зараз я буду в ролі Нострадамуса.В одному з його катренів є дозвіл мені від Ностарамуса говорити від його імені. Можете перевірити.
          Отже.
          У нас є народ? Нема. Населення є. Це очевидно. Бо будь-який, навіть самий затурканий, але народ, не потерпів би такого знущання над собою. яке здійснює Порошенко енд банда.
          Ну а поки нема народу, то повалення сатрапа у нас може відбутися старим, добрим, феодальним засобом. Палацовим заколотом. Вкупе з особливостями сучасних реалій, як то явка з повинною, співпраця зі слідством і так далі.
          Скоро побачимо, наскільки правий Нострадамус і я.

   Чесно кажучи, мене обурила цими днями безсовісна й зухвала відвертість донецького багатія, підручного пана Ахметова Сергія Тарути, який даючи оцінку діяльності членів уряду А. Яценюка найвищий бал – четвірку, поставив панові Авакову. У відповідь на запитання одного з телеканалів. Мовляв, у ним очолюваному міністерстві відбулося стільки новаторських реформ, змін на краще. Що, звичайно, є абсолютною неправдою. Окозамилюванням. Я зібрався було навіть написати пост зі спростуваннями цього баламутства, позаяк тільки сліпий не бачить, глухий не чує, що результатом так званих змін МВС в останні місяці стала грандіозна хвиля крадіжок, не розкритих злочинів, у тому числі й тяжких, які буквально накрили суспільство. МВС показує сбе, як найбільш небоєздатною структурою до останніх викликів життя. Через це Україна у справі організації захисту особи громадянина, його майна, охоронюваних прав та свобод скотилася до рівня племені людиножерів. І навряд чи можна взяти ситуацію під контроль зусиллями тих керівників, які допустили це. Без революційних змін у структурі, у керівництві міністерством.

     А ось відповідь на питання, чому так говорив пан Тарута з’явилася несподівано швидко, в пору останнього (16 лютого ц.р.) голосування за довіру уряду. Всі люди Ахметова в парламенті, напевне за певною командою, підтримали Яценюка, який своїм невіглаством на посту прем’єра довів народ України до зубожіння. Припускаю, що лише заради того, аби не померти з голоду, багато людей стали на шлях крадежів і злодійщини. І це справжня трагедія України. До того ж, з’явилося безліч публікацій у пресі з доказами тісної співпраці нинішнього Кабміну з донецькими, які вчора були опорою В. Януковича. Ось справжня ціна «четвірки» від С. Тарути.

      Я хотів написати про те, що, на скільки знаю, все добро, як і свою персону, пан Тарута надійно охороняє спеціально навченими людьми: статки це дозволяють. Ось чому йому здається, що Аваков усіх правопорушників приборкав. Аж сьогодні з’явилося повідомлення про те, що будинок нардепа Сергія Тарути нахабно обікрали. Пропали гроші, банківські картки.

Одне слово, вийшло на четвірку. Думаю, що якщо й далі потрудиться Аваков з залітними грузинськими дівчатками - буде й на "відмінно". І тут справа не в моєму злорадстві, а в тому, що все в житті має свою ціну. І публічна брехня також. За неї, трапляється, іноді треба відповдати. Навіть у такий дивний спосіб.

       Загалом усе це вельми прикро. Але я водночас, не скрию, і радий тому, що подібне сталося – не збідніє олігарх…. Нехай хоч трішки побуде в ролі тих, кого ошукали, кому тепер потрібно віднайти вкрадене. Побачимо, як спрацює розхвалена ним поліція... 

Алгоритм для відкриття тисячоліття у США про існування гравітаційного поля винайшла, виявляється, людина з українським прізвищем -  Сергій Клименко. А ми в 43-мільйнній державі, де талантів хоч відбавляй, найбільшій у Європі, чомусь маємо без будь-якої реакції спостерігати за тим, як  наш уряд намагаються очолити, приміром, залітні кавказці, або те, як ряду послам зарубіжних країн, акредитованим у Києві, які безбожно й нахабно повсякчас нині втручаються у внутрішні справи держави (про це читайте тут), дуже подобається литовець Абрамівічус, як до сірості в очах миготить у пресі прізвище колишнього міністра закордонних справ Швеції пана Більдта – ще одного претендента на високу папаху…

             Як для громадянина України, всі ці дикі ігрища довкруги хлібних командних містків мене надзвичайно принижують і ображають.

            Колись я недовго працював власкором однієї центральної газети по Херсонській області. І за той короткий час, що мешкав там тричі залюбки відвідав село Зміївка Бериславського району. Четверту частину його, так зване поселення Старошведське, займають лютеранці, вихідці з Швеції, які відкидають папську владу і визнають лише святе письмо – Біблію. За деякими даними, справжніх корінних шведів там мешкає нині лише 108 осіб. Їхні родини, заслані сюди Катериною II ще у вісімнадцятому столітті, поспіль з українцями пережили кілька голодоморів і московітсько-кагебістські чистки радянських часів. Мужні і красиві люди. Я б радив Карлу Більдту, перед тим, як він захоче все-таки претендувати  на пост прем’єр-міністра України хоч на деякий час пожити серед українських шведів, щоб вони ввели його в курс справ того, як воно там у сільському низу. Нехай би хоч покерував шведською громадою в Україні преш, ніж рватися на Грушевського.

Ось понад чотирнадцять місяців тому, під знаком того, що така собі пані Наталя Яресько, мешканка США, українка за походженням, навіть трішки, здається, трудилася в Держдепу Сполучених Штатів, її висунули і призначили на пост міністра фінансів України. Відтак, стала пані правою рукою вельможного А. Яценюка в усіх його фінансово-економічних подвигах. І те, що держава наша через рік з лишком під їхнім «талановитим» управлінням перетворилася фактично в економічну руїну,  є величезна персонально її заслуга також. Завдяки турботі міністра фінансів Н. Яресько, міністра економіки – А. Абромавічуса (ще один невідомо звідки завезений гастарбайтер-парашутист)  та прем’єра А. Яценюка, за минулий рік ВВП України скоротився на 10,5 відсотків, це означає на два військових бюджети, а він нині складає в межах 113 млрд. гривень. За 2015 рік Україна отримала$ 30 млрд. допомоги від МВФ, Світового банку, ЄС та за угодами з іншими двосторонніми донорами. Саме вони їх розподіляли ці кошти. Де вони, куди пішли, хто їх де помітив? Рік тому борг України складав 1 трлн. 100 млрд. гривень, тепер зріс ще на 500 млрд. Від приватизації планували отримати до бюджету 17 млрд. грн., поступило 144 млн. (менше 1%). В індексі економічних свобод за рік під їхнім управлінням, міністерства економіки (А. Абромавічус) це стосується насамперед, Україна залишилися на 162 позиції і далі займає останнє місце у Європі. Такі ось доленосні "успіхи". Начебто будуємо країну під проводом Саливона Гапоновича Часника з колгоспу "Смерть капіталізму" - п'єса "В степах України. 

Є ще один показник, який вельми важливий для нас усіх і яскраво характеризує те, як ми насправді живемо, а ВОНИ керують економікою. Якщо станом на 14 лютого 2015 року курс долара США складав 15,8 гривні, то нині вже сягає 26,6.  Співставте. 

Тепер дивіться, що виходить. Віжки управління Україною, при бездарному правителю нинішнього часу, впевнено перебирає на себе група послів світової сімки. І першим це відчув якраз міністр економіки А. Абромавічус. Він кинувся саме до них за захистом від корупціонера І. Кононенка, найближчого бізнес-партнера П. Порошенка. Про це пан Айварас якось, зі сльозами на очах, розповідав під час таємної вечері в посольстві Швеції. Керівники дипломатичних місій G7 у Києві за тим столом прийняли рішення (дарма, що це втручання у внутрішні справи України, хіба це для нас новина?!) – Абромавічус повинен щосили грюкнувши дверима, подати у відставку. Вранці вкрай схвильований литовець невпорядковано й сумбурно виголошує свій спіч про складання повноважень міністра, примішавши сюди зовсім не випадково, як на мене, і аргумент-образу про мовбито зняття державної охорони з нього і членів його сім’ї, яка раніше надавалася, мабуть, протиправно, в обхід українських законів. Тому, що за чотирнадцять місяців роботи міністром він так і не вникнув у суть своїх прав та обов’язків, гарантій держави щодо його та сім’ї. Що вже там казати про економіку найбільшої європейської країни, коли йому незрозумілою є ментальність країни, куди його закинули на вахту. Але договір таємної вечері вже працює: не встигли ЗМІ, захлинаючись від здивування, проковтнути новину про відставку міністра економіки, як з’явилося реноме послів, котрі сміливо залізли в город глави держави й українського парламенту, який, відомо, призначає очільників відомств.  

Таким чином, високоросле литовське дитя, яке понад рік удавало з себе великого реформатора, досягнувши в цій справі, разом з командою своїх молодиків,  zero помножене на zero,  стає героєм начебто антикорупційного руху, започаткованого на вищих щаблях влади. Розуміючи звідки куруються процеси, А. Яценюк, першим публічно  й перелякано вигукує: «Я беру під особистий захист Абромавічуса?»  Від кого? Невже він власноручно тепер охоронятиме дружину й дітей  Айвараса при їхніх походах до супермаркету? – тоді подумалося мені. Ще більш дивними були ці самі слова, мовлені через тиждень, з уст глави держави. Пан Порошенко лише гордо додав, що це саме він привів у владу 2 грудня 2014 року пана Абромавічуса, подарувавши йому український паспорт. Після цього гордого зізнання Петра Олексійовича мав би, либонь, прозвучати патетичний туш, але на фоні економічних результатів держави в 2015 році, які викладені мною вище, це могло б виглядати танцями на цвинтарі…

Розуміючи, що відповідати за річну бездіяльність уже не доведеться, він врятований від критики за повний провал в економіці держави, литовець перебирає на себе роль ньюсмейкера – себто, творця новин. Заявляє, що наступним прем’єр-міністром України має стати пані Н. Яресько. Хто мені докаже, що це не консолідоване рішення послів, з якими вечеряє англомовний литовець?

Тим часом в останній робочий день попереднього парламентського тижня у Верховній Раді діждалися голову Національного банку України Валерію Гонтарєву. Це та, яка за словами П. Порошенка, проголошеними на першій його цьогорічній прес-конференції у Києві, може претендувати на роль найкращого банкіра світу. Чуєте, найкращого, номер один? Через тиждень у Давосі, коли було оприлюднено результати роботи світових банківських систем виявилося, що українська банківська структура, за яку совістю і професійною честю відповідає мила й люба Петрові Порошенку пані Гонтарєва, займає найгіршу позицію в світі. Тобто, українські банки найгірші на планеті. А такою дорогоцінною для глави держави пані Гонтарєва є, як не важко здогадатися, лише тому, що створює вигідні, комфортні умови для персонального його банку,яким він володіє у купі все з тим же бізнес-нардепом І. Кононенком. Ось і вся розгадка.

Так ось, ця мила пані, суперфаворитка прибуткових мільйонів пана Порошенка, виступаючи в парламенті, з трибуни заявила, що в Україні ніхто не відповідає за гривну. І це надзвичайно добре, правильно!

Це уважно послухали, похлопали вухами близько трьохсот народних депутатів, і, звичайно ж, юродиве й байдуже промовчали. Значить погодились з цією тезою. Але ще ж є і міністерство фінансів України. Казати б, сторож і розпорядник наших грошових ресурсів. Що ж воно скаже з приводу цієї лободи пані головбанкірши?

Через кілька діб після цього пані Яресько враз вискакує як Пилип з конопель і повторює дурощі В. Гонтаревої: ми, мовляв, щасливі з того, що в Україні ніхто не відповідає за гривну. Це заледве не головна економічна свобода. Читайте про це тут.

Я буду відвертим до кінця, і не боюся за інтереси моєї держави, її громадян ображати невігласів у владі. Бо запитується, звідкіля на владному олімпі з’явилися такі тупі, бездарні баби? Що їх за просторіки висадили на найвищі щаблі влади не поцікавившись рівнем фаху? Як можна публічно плести подібну єресь? В Україні, що вже, можливо, не діє Конституція України? Хто і коли її відмінив? Якщо ще ні, то нехай заглянуть ці  убогі й безграмотні люди, а з ними й народні депутати, які населяють сесійну залу Верховної Ради,  до Основного закону України, де в статті 99 чітко й однозначно записано: «Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України».

         Якщо НБУ не виконую свою «ОСНОВНУ ФУНКЦІЮ», як викарбовано в Конституції, то щодо нього вчиняють одну з двох цілющих речей: або заміняють голову центральної банківської установи, або, мабуть, закривають НБУ, на його місці створюють нову керовану державну структуру.  А в нас НБУ, виходить, діє з однією метою – гусеницями постанов і розпоряджень відомчої структури подавити усіх конкурентів заради розквіту одного-єдиного привілейованого банку імені Порошенка-Кононенка. Міністр фінансів, як можна зрозуміти з її слів, теж вважає, що так усе й повинно бути – за стабільність національної валюти ніхто в Україні не відповідає.

Коли людина за чотирнадцять з половиною місяців знаходячись на посту міністра не уяснила, якою повинна бути функція держави щодо крові економіки – грошей, хто насправді повинен відповідати за провали на валютному ринку, нарешті, ні разу не заглянула до цього розділу Конституції України – закону прямої дії, який регламентує грошово-фінансову систему держави,  то про яке прем’єрство пані Яресько, скажіть, тут можна говорити? Судити потрібно її за подібне нехлюйство. Примусово змусити пройти курс економіки в українському виші. Гарварди, як бачимо, цього не вивчають, а самі розібратися в суті вони не в змозі.

А, можливо, нехай уже краще прем’єром буде пан Аваков? Ви думаєте я жартую? У суботу, 13 лютого, весь інтервент був забитий подібними безділлями, самопіарами. Про це читайте тут.

Бридко навіть обговорювати цю тему. Звичайно ж, знаходячись поруч з Яценюком, який перевівши усю економіку на власне ручне управління, ставши головним паханом при роздачі пожертв друзям і партнерам по бізнесу з бюджету (для того ж він і затверджується у ВР без тіла) і міжнародної валютної допомоги, якої, не забуваймо, надійшло торік лише аж 30 млрд. доларів США, спостерігаючи за його не безбідними потугами, ближні друзі, звичайно ж, готові «погарцювати» на цьому посту ще краще. І пан Аваков, який довів МВС до того, що від нього залишилася тільки згадка, що кримінал, крадіжки буквально накрили Україну, а нова поліція вже "прославила" себе, як мені видається, зумисним вбивством підлітка, хотів би, звичайно ж, перескочити в затишніше і прибутковіше місце  Я щоправда просто дивуюся, чого мовчить про свої високі амбіції пан Турчинов? Після «генія» в прем’єрській подобі, як про Яценюка якось лакейське кричав з трибуни ВР представник «Народного фронту» з Коломиї Юрій Тимошенко, саме він є «генієм-2». Бо пан Саакашвілі вже підбирається до самого командного містка на якому весь у багні, з фіолетовим вогнем шкідливого кота  в очах відбивається від усіх претендентів на його папаху, ледве живий  пан Яценюк.

А якщо чесно, то це велика образа для мільйонів і мільйонів моїх братів і сестер, свідомих своєї гідності і честі українців, до яких парашутами на вахтову роботу прем’єрами та міністрами закидають іноземців, насправді паршивий фаховий непотріб з-за кордону, а управління державою Україною і нацією перебирають на себе невідомо які в управлінському ремеслі чужорідні посли-іноземці. Все це результат нашого з вами, друзі, шалапутного однотурового невибагливого вибору. Який потрібно негайно всенародно, дочасно переглянути. 

Багато обговорень,  багато голосувалок щодо конфлікту поміж щирими українцями з неукраїнськими прізвищами,втім не про то мова, але зацікавила така деталь: більшість українців (звичайних) підтримують Саакашвілі, а совки, рашисти та ДАУнєцкі (релігія такоє (с) - Авакова 

          Ви чо, панове? Такий дешевий разводняк, а ви кинулися тянути мазу то за Міху, то за Сеню, ну хіба що за Сабакова не дуже...)))
          Ну дивіться.
          Саакашвілі. В банді Потроха? Безумовно. Зверніть увагу, що в нього однаковий психотип з Потрохом.
          Істерики, слюна з рота, соплі з носу(пам'ятаєте Юліне - весь в слезах і соплях?). Той самий Потрох, тільки натурально гіперболізований в декілька разів.
          Саме така шавка і потрібна Потроху, щоб генерувати скандали, верещати про корупцію, розчищати його конкурентів в тих містах та галузях, куди він його пошле.
          Смішно чути, коли він волає, що Україна. це його "страна". До речі, зверніть увагу, всі фігуранти цього цирку обзивали Україну "страной". Вони навіть не обтяжують себе користуванням мовою країни, яку називають своєю.
          Да, так тепер у Саакашвілі Україна його страна. А як же Грузія? Чому він звідти дриснув, як заєць? Це вже не його "страна"? Покористувався і кинув? Кинув своїх товарищив, які йому повірили, пішли з ним, а тепер опинилися у в'язниці. Законно, незаконно, це вже друга справа. Але він повинен бути з ними. Справжній лідер, якому дорога його країна повинен йти до кінця. А тепер вони за ґратами, а Міха знов біля корита, тільки нашого. То де його гідність, де честь?
          Мабуть не треба нагадувати подібну ситуацію з Юлею Тимошенко? Ну і порівняйте.
          Ну і яка країна стане його наступною "страною"?
          Стосовно прихильності до нього Госдепа, то це наявна мулька з Банкової. Щоб надати йому ваги. Хто-небуть бачив. щоб він зустрічався з очильників Білого Дому? З Байденом зустрічався? А хоч би з Нуланд? В Госдепі що, ідіоти сидять, щоб надавати ангажементи цьому неадеквату?
          А у нас народ мліє з його виебонів та рве за нього жопу. )))
          Тепер візьмемо Сеню.
          Це пральна машина Потроха. Ну і собі малу толіку відриває. Також потрібен Потроху в якості громовідводу.
          Його можна бити всім, але звільняти не можна. Всі схеми він знає. Брати когось іншого, це йти на ризик, довіряти йому святе, всіх шляхи-стежки розкрадання Пецею Бюджета.
          Тому Сеня вічний. Поки Потрох сидить на Банковій, доти Сеня буде сидіти на Грушевського.
          Аваков.
          Це Пецін Цербер. Охороняє награбоване Пецею, та захищає самого Пецю від народу, ліквідовує самих небезпечних для Пеці українців.
          Також можна бити, кому не ліньки, але звільняти, зась.
          Всі вони тримають Пецю за горлянку, а відповідно і він їх всіх.
          Класична кругова порука. Випаде один елемент, завалиться вся конструкція.
          Тому вони і створюють цю мішуру, відволікають народ від справжніх своїх делішек. А делішки там на десятки-сотні мільярдів баксів. Є заради чого влаштовувати різноманітні перформанси, щоб не доведи Господь, народ не почав запитувати, а що ж ви тут накерували?

видать сам и подпалил, гавнюк