КИЇВ, 15 квітня. /УКРІНФОРМ/. Доля України залежатиме від вибору громадян країни на президентських виборах. На цьому наголосив Президент Віктор Ющенко в інтерв'ю спеціальним кореспондентам газети "КоммерсантЪ", повідомляє УКРІНФОРМ.
Відповідаючи на запитання журналістів щодо того, чи не боїться В.Ющенко, що з приходом іншого президента буде "відкат у демократизації" суспільства, він зазначив: "Я пожертвував достатньо, щоб досягти тих цінностей, у які вірю! Я чотири роки говорив про ці цінності і п'ятий рік говорю. Дасть Бог - буду і шостий, і сьомий, і десятий говорити", - заявив Віктор Ющенко.
Він наголосив, що не ставить собі за мету "подобатися нації". Його завданням є боротьба за те, щоб люди знали про покоління українців, яке було замучено, змордовано. "У цьому місія Президента України", - підкреслив він.
Глава держави також сказав: "Я ніколи не був і не буду хохлом, ніколи не був малоросом і ніколи ним не буду. Якщо мені потрібно буде другу дозу діоксину прийняти, я це зроблю, не відмовлюся. У мене п'ятеро дітей, і я хочу, щоб у мене була можливість сказати їм: "Я передав вам Україну кращою, ніж її отримав".
За словами В.Ющенка, у нього "проста логіка: щоб зробити з народу державу, націю, ми повинні говорити про історію, ми повинні пам'ятати, що в нас є материнська мова, гімн, який слід поважати і співати, що в нас має бути повага до свого прапора".
"Хоч одна людина в державі повинна про це говорити, подобається це вам чи не подобається. Я говорю про це як Президент. А ви мені пропонуєте говорити нації солодкі речі, які додаватимуть рейтингу", - сказав він, коментуючи свій низький рейтинг.
Віктор Ющенко вважає, що потрібно говорити "про те, що зроблено": "Про що ми говорили п'ять років тому, формуючи основи нової політики? Про те, що потрібно прийти до свободи слова. Щоб у нас з'явився журналіст, у якого коліна не тремтять, який може поставити запитання, яке п'ять років тому він би собі в рукав засунув. Ми вже чотири роки живемо в умовах свободи слова. Так, ми ще не досягли кінця шляху, але в нас є прогрес".
"Друге досягнення - свобода вибору, основа демократичного суспільства. Озирніться, за останні роки ми провели дві дострокові виборчі кампанії. Обидва рази на виборах перемогла опозиція, і обидва рази спостерігачі визнали ці вибори чесними", - додав він, наголосивши, що п'ять років тому він "дороги не знав на центральне телебачення".
На запитання, чи бачить В.Ющенко серед кандидатів, які мають найбільші шанси зайняти посаду президента, ту людину, яка може продовжити його курс, він сказав: "Ви задаєте гарне провокаційне питання. Але якщо я на нього відповім, я фактично визнаю відповідь на інше питання. Почекайте, давайте ще повоюємо. Попереду вибори, давайте дочекаємося їхніх результатів".
Украинский избиратель не просто разочарован в президенте Ющенко. Он упивается своим разочарованием. Это чувство объединяет и бандита, и бомжа, и положительного, демократически настроенного гражданина, как автор приведённого письма. Одно это должно заставить нас остановиться на полпути в сию компанию и немного подумать.
Подумаем о вещах, которые большинство, при нарастающих трудностях жизни, не считает первостепенными.
К чему всё время призывают В. Ющенко лидеры русско-советской части Украины? Если одним словом, то — к благоразумию. Он должен благоразумно вести себя с Россией. Не осуждать её за нападение на Грузию, признать созданные Москвой государства, которых никто никогда не признает, кроме Никарагуа. Не упрямиться в газовых переговорах. Оставить навечно российский флот в Крыму. Не называть геноцидом Голодомор. Не чтить Мазепу и Бандеру. Не заботиться о выживании украинского языка, раз это раздражает Москву. Не смотреть на Запад более дружелюбно, чем Путин.
Иными словами, от Ющенко требуют, чтобы он вёл себя, как руководитель УССР. По-другому истолковать адресованные ему основные политические претензии невозможно. Больше всех его не приемлют силы, которые хотели бы, чтобы Украина была чем-то вроде Белоруссии, но без взбрыкивающего Батьки.
И опираются они, эти силы, самое малое на половину населения в Украине и на всё население в России.
Давление России и русскости на Украину, как организованное, так и стихийное, как внешнее, так и внутреннее, не имеет аналогов. Это главное, что нужно держать перед глазами, чтобы правильно обозначить такое явление, как президент Ющенко.
Политика Ющенко — это, друзья мои, не что иное, как политика украинского национального сопротивления. Сам же Ющенко — не кто иной, как вождь этого сопротивления. При таком взгляде всё становится на свои места. Оказываются объяснимыми вещи, которые в противном случае могут показаться странными. Обычный глава обычного государства не может ничтоже сумняшеся обвинить премьер-министра или целую партию в предательстве национальных интересов. А вождь национального сопротивления — может. Для него такое обвинение — самое естественное и, в сущности, единственное, имеющее вес. И можно ли, кстати, не видеть, как часто он бывает близок к истине?
Но... Этого ли от него ждал Майдан?
Мужайся, сердце, до конца... Вождь-то он вождь, национального-то национального, сопротивления-то сопротивления, да на деле почти не существующего... Не оно забросило его на самый верх. Голоса, полученные им на президентских выборах, — это были голоса не за украинство, а за строгий и справедливый правопорядок во главе с неподкупным, непреклонным, современным государственным деятелем. От него ждали, что он станет грозой воров, взяточников и мошенников, что было заведомо никому не по силам, а он стал высокопоставленным украинизатором.
Если всё это учесть, то надо признать, что в роли, которую он сам на себя возложил, Виктор Ющенко сделал очень много. Не это ли он имеет в виду, когда говорит, что знает, чем жил и что оставит после себя? С его уходом почти не существующее украинское национальное сопротивление может стать едва заметным, а может и, наоборот, разгореться. Должны же будут украинцы когда-нибудь осознать правду его правления! В своей стране я словно иностранец... С этим можно жить, но стоит ли?
26.03.2009
АНАТОЛИЙ СТРЕЛЯНЫЙ
