хочу сюда!
 

Катерина

45 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «революція гідності»

А вам-то что?..

«Пусть у меня сарай горит,

лишь бы у соседа корова сдохла»

Народная мудрость


Шокирующая новость всколыхнула Украину: суд ЕС отменил ряд санкций против бывшего премьера Азарова, экс-главы Администрации Президента Клюева министров Арбузова и Ставицкого. Генпрокуратура Украины однако заявила, что санкции всё же действуют. Смотрите сегодня вечером на всех телеканалах страны! Новый сериал о том, почему эта власть ничего не сделала, чтобы справедливость восторжествовала, и что ещё должно быть сделано.


Когда счета «злочинної банди попередників» арестовывались, по новостям это подавалось чуть ли не как важнейшее для страны событие. Все мы помним, как после Майдана во всех ток-шоу смаковалась эта тема, поданная под острым псевдопатриотическим соусом. «Там им и надо! И это только начало!» — злорадствовал зритель, фантазируя, как миллионеры и миллиардеры от власти будут влачить жалкое существование где-нибудь в Австрии, принимая каждое новое решение суда как тяжкий удар судьбы.


Идея о том, что у Януковича, Азарова, Клюева, Арбузова, бывших и нынешних казнокрадов, нужно всё отобрать и вернуть на родину, витает над Украиной. Эта старая, как мир, идея настолько популярна среди наших людей, что вполне может претендовать на роль национальной идеи. Отобрать у богатых, честно поделить и отдать бедным. Ничего не напоминает?..


Триумфы и поражения знаменитых личностей — вот, чем кормят с телевизионной тарелки самую легковерную часть населения.


Только вдумайтесь! Чьи-то деньги заморожены где-то там, в оффшорах. Это уже никак не повлияет на Украину с её актуальными проблемами и задачами, всё равно этих денег уже никогда не вернуть. Бесконечные судебные тяжбы не повернут вспять несметные богатства, чтобы они попали в закрома родины, откуда были цинично стырены. Они бесследно пропадут вместе со своими хозяевами.


Уважаемый народ! Взрослей. Включай мозги, думай о своём благополучии. Пойми: тебя ведут на забой, отвлекая разными новостными вспышками. С тебя драли, дерут и будут драть, пока ты признаешь за властью это право. Ты можешь быть богатым народом только, если этого ЗАХОЧЕШЬ.


Украинскому народу пора становиться прагматиком. Пора перестать обсуждать чужие деньги и начать думать о своих собственных. В Америке, к примеру, практически у каждого человека кроме основного источника дохода есть ещё несколько дополнительных. Конечно, американцам в этом плане проще, ведь в США существует рынок акций. Но он и развит в США потому, что американцы подходят к устройству своей жизни прагматично.


kopilka.jpg


Сегодня перед каждой украинской семьёй, практически перед каждым гражданином стоит огромное количество вызовов: трудовых, экономических, социальных, нравственных. Но СМИ не помогают решать насущные проблемы населения. Они не рассказывают, где и как можно заработать деньги, чтобы обеспечить сытую старость и беспечное детство; где и как заработать, чтобы остаться при этом честным и сознательным гражданином, если такое в Украине ещё возможно.


Арестовали чьи-то счета или нет, ни вам, ни мне от этого ни холодно ни жарко. Берегите свои мозги от информационного мусора. Питайте свои нервные клетки качественной информацией. Начните хотя бы мечтать о Великом Исходе из Нищеты, о состоятельном будущем для себя и своих детей. Если бы народ обсуждал не личностей, не сплетни, а идеи, то в парламенте работали бы совершенно другие люди.


Balashov.com.ua

M&M’s

Смотрю сейчас потрясающий телесериал «Тиран», который во всех красках показывает, как происходят современные перевороты и революции, и как в них участвуют Соединённые Штаты Америки. По этому фильму очень здорово видно, каким образом американцы могли участвовать в том, что происходило на Майдане.


Был интересный момент о том, как человека, претендующего на власть в восточной стране, стал поддерживать госдепартамент США. Американские специалисты разъясняют ему, что для любого переворота требуется всего пару недель и три «м»: military forces, mass media & money.

Первое — военные силы. В силовиков нужно вбить неуверенность, чтобы они начали колебаться, выполнять приказы или нет, и вообще кому подчиняться.

Второе — СМИ. Средства массовой информации должны быть на стороне тех, кто совершает переворот. Для этого их нужно прикормить или запустить свои собственные.

Ну и третье — деньги. Требуется постоянное вливание средств, которые будут потрачены на протестные акции и работу со СМИ.


tyrant-tv-show.jpg


Интересно, что госдеп сам ничего не организовывает. Он ждёт, когда вызревает политическая сила или лидер, который согласен идти на переворот, и просчитывает последствия. Правда, это не всегда получается. Так, например, США недовольны своим поведением в Ираке, потому что в результате слишком поспешной попытки смены власти с 2003 года там идёт партизанская война, и происходят террористические акты.

Когда в фильме новый диктатор попытался возражать госдепартаменту США, ему пригрозили перекрыть финансирование. Его спросили: «А кто будет платить вашим военным? Содержать военные базы? Где вы будете брать международные займы и кредиты?»… Украина оказалась в удивительно похожей ситуации. Судя по всему, американцы выбрали наименьшее зло — Порошенко, олигарха со своим медийным ресурсом.

Вот откуда, возможно, растут ноги по сливу компромата. С украинскими политиками и/или журналистами встречаются уполномоченные госдепом лица и в частной доверительной беседе передают скандальные сведения. Это один из способов, с помощью которых внешние силы формируют политический ландшафт в Украине.

В ближайшее время давление на Президента по продаже липецкой фабрики, концерна «Рошен» и 5 канала будет продолжено, чтобы в разы уменьшить его силу и влияние в случае следующей смены власти. Ну а дальше деньги опять решат вопрос, правда, не в нашу пользу. Международные финансовые организации не накачивают Украину деньгами, как может показаться, а загоняют её в долги, делая беспомощной и несамостоятельной. Дефолт теперь будет висеть над Украиной постоянно, чтобы в последний момент мог прибыть «волшебник в голубом вертолёте» и дать очередной займ.

Единственное, чего не учли американцы, это то, что беднейший народ Европы может вдруг захотеть стать богатым и финансово независимым. Разумный эгоизм плюс экономическая свобода — только это может обогатить Украину.


Сотню вже зустріли небеса...


А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров'ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Відзначаємо річницю Революції Гідності



Відзначення дат історичних подій, як і їх уточнення стає необхідним тоді, коли ця подія вже відбулась і набрала певного  історичного змісту. Для української Революції Гідності 30 листопада 2013 р. по 20 лютого 2014 р. цей процес тільки розпочинається, тому я не дивуюсь, що дату 1-шої річниці початку Революції Гідності якось неуважно наклали на дату 21-го листопада, коли почалися перші акції протестів проти рішення українського Уряду припинити процес євроінтеграції.



Не збираюсь зайве сперечатись pro et contra (за і проти), а просто прошу вдуматись в саму назву: «Революція Гідності». Розумієте: ГІДНОСТІ. Який зв'язок протестів за євроінтеграцію має із гідністю як такою безпосередньо? Ніякого. Початкові вимоги студентства були чисто соціально-політичного характеру, як вибір перспективи державного розвитку. Мова йшла суто про матеріальні аспекти життя, а не моральні, що потрібно розрізняти. Тема ГІДНОСТІ  як основної моральної домінанти появилась виключно після жорстокої розправи над жменькою студентів на Євромайдані м. Києва звірособаками зі спецпідрозділу МВСУ «Беркут» в ніч на 30 листопада 2013 р. Жодних причин так по-звірячому бити й розганяти людей не було, окрім одної – по-холуйськи добросовісно виконати звірячий наказ «з самої гори», тобто від узурпатора влади в Україні Віктора Януковича.



Ми всі знаємо, що десь о 4-й ночі на Євромайдані залишалась жменька найбільших упертюхів з протестувальників, яку довбані беркутівці могли просто і легко без жодних проблем відтіснити на Хрещатик, щоби звільнити Майдан для працівників комунальних служб. То було елементарно. Тим більше сама акція вже згорталась, як і в загальному всі з прикрістю змирились з тим, що Віктор Янукович на Саміті у Вільнюсі нічого не підписав, але в подяку потримав добрячого копняка від євроспільноти. Подібне «дежавю» відбулось нещодавно з іншим політичним лідером на саміті G-20 в Астралії, через що він завчасно опинився в ліжечку в Кремлі для «пересипу від недосипу». Згадую про це, щоб освіжити враження.
Нагадую також, що в акціях «За Європейський вибір» приймала участь в основному студентська молодь і то не дуже масово. Ще й з додатковим гаслом «Без політиків», щоб не дати себе використати тим для політичного піару. Всі інші соціальні верстви в Україні багато критикували та злостились від такого «кидалова», тому що майже 3-и роки Янук і Ко всіх нас годували виключно обіцянками про євроінтеграцію. Люди якось плюнули очікувати «покращання вже сьогодні» як і на «почую кожного», але мали надію на майбутнє у Європу, а не кремлівську ж…  І на тобі: таки туди! Назад у зад. Де вже раз були і нічого доброго не набули. Проте вчиняти революцію через те настроїв не було ні в кого, навіть у найрадикальніших політиків. Всі кривились, але змирились. Жодних натяків на бунт і революцію – жодних!
І все вмить перевернулось до навпаки: - Ах ви, суки, дітей палицями гамселити отак за ніщо! Ну то зараз ми покажем і докажем, хто з нас гегемон...
Вже за пару годин 30 листопада весь Хрещатик був заповнений людьми переважно старшого віку, які одною величезною лавою грізно сунули на колони беркутівців і відтіснили їх з Майдану. Відтоді почалась ота зловісна гойдалка, коли влада починала посилювати репресивні заходи, а народ відповідав своїм підсиленням. Особливо на мене вплинув момент, який побачив по телевізору, коли вночі при черговому штурмі Євромайдану сукоберкутівцями Віталій Кличко з мегафоном прямо перед ними співав гімн України «Ще не вмерла Україна» і вимагав від нападників стати струнко, як годиться за правилами для військових при виконання державного гімну. То було вражаюче видовище, тому що при всій своїй обмеженості силовиків на розум, вони не могли не послухатись чемпіона світу з боксу Віталія Кличка, який був для багатьох з них майже за бога…



Перший важливий перелом в подіях стався в ніч на 11 грудня, коли було організовано наймасовіший штурм Євромайдану і здавалось, що це все, ще трошки і зметуть наніц. Саме в той момент закалатали в дзвони по всіх церквах Києва посеред глухої ночі, закликаючи до помочі проти нечистої сили. І диво сталося. Штурм тому і почали посеред ночі, бо там лишалось небагато людей, а більшість розходилась десь заночувати в теплі, але як пролунав набат, то всі кинулись добиратись на Хрещатик хто як міг. Варто зазначити, що в ту ніч київські таксисти, дізнавшись куди треба завезти людей, привозили і не брали плати. А тепер спробуйте уявити картину, як порожній вночі Хрещатик наповнюють все більше і більше гуртів людей, які біжать до місця Євромайдану! І їх кожної миті все більшає і більшає… Спецназівці герої, коли б'ють слабших і беззахисних, коли перед ними тікають, падають, зщулюються, але вони не можуть винести психічно, коли їх атакують люди голіруч, коли їх не бояться… Штурм було відбито, а під ранок всі частини спецназу було відведено від Майдану. Настала перша пауза миру, а що було далі я переповідати не стану, бо це не входить до теми мого матеріалу.



Інше хочу нагадати: по 11 грудня люди йшли на колони екіпірованого спецназу абсолютно без жодного захисту і голіруч, як і нічого не кидали в працівників МВС, бо то вважалось провокацією. Останні події боїв на Майдані та Грушевського особливо в січні та лютому 2014-го, розтиражовані ЗМІ, роблять образ майданівця виключно екіпірованого в захист, з каскою, щитом та дрючком – все різного виробництва, тому досить забавне на вигляд. Але насправді основна частина масиву людей столичного Євромайдану не мали жодного захисного облаштунку і тим більше зброї. Нічого, окрім себе і власних рук. Дуже наголошую на тому, бо то великий чин йти на щити і палиці спецназу з голими руками і без жодного захисту, як це і було до 11-го грудня. Ще ніхто не мав жодних навичок до самооборони, але була виключно сильна жага відстояти гідність! Гідність як власну, так і всього народу.



За тим і стверджую, що датою початку Революції Гідності є 30 листопада 2013 р.

За тим і вітаю все наше демократичне суспільство в Україні з 1-ю річницею Революції Гідності.

Слава Україні! Героям слава!
Україна понад усе!

       

Богдан Гордасевич
30 листопада 2014 р.

100%, 8 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Відповідь на «Що дав Майдан? Якого чорта там стояли?»

Відповідь на «Що дав Майдан? Якого чорта там стояли?»

 

Минув рік від часу початку нашої революції - Революції гідності. Мабуть не знайдеться в світі жодного політолога чи божевільного, який би в листопаді 2013 прогнозував Україні ті лиха, які сталися. А сталося те, чого в Україні не було з часів Другої світової: в Україні почалася війна і вбито на цій війні вже тисячі українців. І хто ж вдарив по ослабленій Україні, в якій повним ходом йшла революція?  Удар нанесла «братська» Росія. Майдан зірвав маски і стало очевидним, хто є хто: хто такі комуністи, «регіонали» і ким для нас є північний сусід.

Одразу після цього згадалися війна в Абхазії 1992 року, в Придністров’ї в тому ж 1992, війна в Південній Осетії 2008 року. Російське керівництво та ЗМІ безпідставно звинувачували правління Грузії та Молдови в фашизмі і спричинило там збройні конфлікти. Придуманий фашизм давав підстави Росії втручатися у внутрішню політику цих країн, при чому активно залучались російські війська. Злочинна російська зовнішня політика маскувався ЗМІ як захист російськомовного населення від терору фашистів. Тепер цей сценарій розпалювання начебто фашистами начебто громадянської війни застосовується по відношенню до України. І знову ж ми спостерігаємо тотальну брехню російських ЗМІ, видачу російських паспортів (тепер уже українцям), сумнівні референдуми.

Російська агресивна політика по відношенню до України почалася не цього року, не минулого, не 1993 з приводу острова Тузла. Вона почалася ще сотні років тому, продовжується до сих пір і буде й надалі продовжуватися. В березні цього року Росія анексувала Крим. Під впливом цієї події українська поетеса написала вірш, що починається з таких слів: «Никогда мы не будем братьями. Ни по родине, ни по матери». З цими словами важко не погодитись.

Україна не стала незалежною державою в 1991 році, попри те, що так написано в Конституції.  Вона не є суверенною державою і сьогодні, тому що вже в 1991 році в Верховній Раді першого скликання більшість депутатів були або ж російськими агентами, або ж просто кар’єристами-пристосуванцями для яких на першому місці була не Українська держава, а гроші та влада. У Верховну Раду завжди пролазила московська агентура, люмпени та бандити. За гроші та посади ця нечисть продавалася будь-кому і в першу чергу Росії. Саме завдяки «старшому (страшному?) брату» Україна 23 роки топчиться на одному місці, застрявши в 20-му сторіччі, в той час як європейський цивілізований світ безперервно прогресує. Частка насправді національно свідомих депутатів, які не продавали Україну та своїх виборців, завжди була мізерна.

Не буде Україна незалежною державою, поки в законодавчій, судочинній та виконавчій владі буде сидіти іноземна агентура та люмпени. І це дуже треба було б нам всім зрозуміти ще в 1991 році.




Та все ж українське суспільство стає більш національно свідомим, більш патріотичним. Просвітницька та пропагандистська робота, яку проводе українська інтелігенція, дає позитивний результат. Все більше молоді, (а за нею майбутнє), дізнається правду про дійсну історію України та про дійсну історію Радянського союзу. Молодь, та навіть колишні «пристрасні» комуністи, приходять до розуміння того, що Петлюра та Бандера насправді були героями України, а не «бандитами» чи «фашистами».  

Завдяки Інтернету, неконтрольованому цензурою засобу масової інформації, українці знають про те, що таке сучасна Росія, де панує тотальна корупція, бідність, злодійство, пияцтво, наркоманія і безліч інших соціальних та економічних проблем, які не вирішуються. Всі ці негативні явища присутні і в нашій країні і вони теж не вирішуються. Це все наслідок 70-ти років радянської влади та 23-ох важких років, умовно кажучи, незалежної України. «Є принципи європейські, а є принципи більшовицькі», говорить своїм студентам викладач Приватного класичного університету м. Запоріжжя Зиновій Партико. Українці звикли жити принципами більшовицькими, тому «маємо, що маємо».

«Що дав Майдан?», запитують скептики та українофоби. Вони нічого не зрозуміли. «Навіщо вони там стояли на тому Майдані?»,  сміються з «майданутих» та «бендєровцев». Вони, ці розумники, що не здатні ні нащо окрім базікання, не зрозуміли: у нас усіх був шанс змінити країну. Цей шанс був подарований всім українцям частинкою людей, готових на великі вчинки і на самопожертву заради великої мети. Цей, невеличкий в порівнянні з масштабами країни, гурт стояв під морозами та під тиском міліції за кожного українця. Вони стояли і за тих, хто загинув в національно-визвольних змаганнях, і за українців сьогоднішніх, і за тих, хто ще родиться. Люмпену цього не зрозуміти. Така в люмпена доля. Він на виборах проголосував за «Опозиційний блок» та за «Тігіпко», а потім ще довго, якщо не все життя, питатиме: «Що дав Майдан?»

Що ж насправді дав Майдан українцям? В першу чергу, Майдан навчив людей організовуватися для захисту своїх інтересів. Якщо знову влада буде проводити антинародну політику, то знайдеться лідер, а то й декілька рішучих, сміливих людей, які швидко зберуть громаду і відстоять свої права. Досвід активісти на революційних площах отримали значний. Влада, враховуючи зловживання службовим становищем попередників та пам’ятаючи революцію, буде більш відповідальніша перед громадою.

Що ще дав Майдан? Майдан закріпив у свідомості ті цінності, які активістами проголошувалися. Тепер соромно буде давати хабара та кидати сміття під ноги, бо завжди в пам’яті виникатиме нагадування: «Революція гідності, європейські цінності». Хоча все таки деякі даватимуть і смітитимуть, але вже з гірким відчуттям сорому.

Майдан дав відчути в собі вільну, сильну людину, яка гідна жити так, як мріялось в дитинстві і мріється сьогодні. Майдан, трохи «видавив» раба з людини, а дехто й зовсім звільнився від того комплексу. Сіра, маленька, людина, пасивна та зашугана, яка ніяк не може вплинути на суспільно-політичні процеси залишається у вчорашньому дні. Сьогодні багато українців розуміють, що проста людина може впливати на владу, може боротися та перемагати. Цьому навчив нас Майдан.

Революція гідності змінила українців. Вони стали іншими: більш сильними та вільними. Ці досягнення, дані великими жертвами, треба зберегти. Ми маємо й надалі боротися за свою державу, за благополуччя народу, за свободу. Якою буде наша країна – бандитською, замученою корупцією, бідністю та свавіллям чи цивілізованою, європейською країною – залежить від нас, а не від якихось «сірих кардиналів».

 

Наше сьогодення

Сьогодні звуть Дніпропетровськ східноукраїнським Львовом. Десь у цих словах є істина, але насправді до культурної столиці нам ще далеченько, скоріше Київ 5-річної давності за настроями.

Позитив є - ми змогли пробудити молодь, аби вона зрозуміла свою значущість, ми змогли пробудити інтелігенцію, ми змусили багатьох повірити у власні сили. Це найактивніша меньшість, що змінює настрій і політичну картинку регіону.

Є супротивники - їх сьогодні набагато менше, серед них немає інтелігенції, дуже мало молоді, не так багато місцевих.

Але є третя сторона - це більшість, якій все пофіг. В цьому насправді проблема. Вони бажають отримувати лише шматок хліба, неспроможні заявити своє "Я". Вони йдуть туди куди віє вітер, в той час як дуже часто в житті треба плисти проти течії. Ось це дійсно сумно!

На чергуванні з міліцією, один ППСник мене запитав - навіщо ви звалили Лєніна? Я у вдповідь (таки місто, таке) запитав, що доброго зробив цей персонаж? Здогадайтеся, що отримав у відповідь. Це було мовчання...

Тож до Львова ми ще не доросли, але крокуємо вперед і не змінимо свого курсу


Пишаюся тобою, мій народе !!!

" ПИШАЮСЯ ТОБОЮ, МІЙ НАРОДЕ !
Ти - Велетень, а не маленький гном.
Від страху заховалися заброди 
в Міжгір' ї за високим парканом. 
Стоїть Народ ! Як мур ! Бо в Нього - П Р А В Д А ! 
За Україну, за дітей і за батьків! 
Стоїть народ ! Будує своє Завтра 
без підлих, ненаситних януків. 
Мороз надворі ... Та серця гарячі ! 
Лютує "Беркут". Тридцять срібняків 
заплатять їм і скажуть : "Це без здачі... 
За кров народних бунтарів"... 
Іде народ ! На Київ йде, як лава. 
До хрускоту стиснувши кулаки.
З Тернополя, зі Львова, Станіслава ...
Й зі Сходу йдуть в столицю козаки. 
Пишаюся Тобою, мій Майдане ! 
Де славні правнуки своїх дідів.
За Україну !!! За народ!!! І сили стане !!! 
За те, щоб бити нас уже ніхто не смів ! ! ! "

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая