Известный российский оппозиционер рассказал, как в России фабриковалось дело против Юлии Тимошенко.
++++++++++++++++++++++++
После серии материалов по «делу Тимошенко», в том числе и интервью с экс-замгенпрокурором Украины Николаем Обиходом, с нашим изданием связался известный российский оппозиционер, бывший сотрудник КГБ, ФСБ и Федеральной службы налоговой полиции России – Михаил Трепашкин. В эксклюзивном интервью НБН он рассказал о том, как в 2004 году во время его «отсидки» в российской тюрьме фабриковалось дело против экс-премьер-министра Украины Юлии Тимошенко.

Михаил Трепашкин стал известен в 1998 году – после того, как вместе с группой сотрудников ФСБ России, среди которых был Александр Литвиненко (Умер в 2006 г. от отравления полонием-210 – НБН.) принял участие в пресс-конференции по обвинению руководства ФСБ в организации готовящегося убийства Бориса Березовского (Российский предприниматель. Обвиняется во многочисленных преступлениях в России, в настоящее время скрывается от российского правосудия в эмиграции и заочно приговорен к тюремному заключению – НБН.).

Трепашкин был экспертом общественной комиссии по расследованию серии взрывов жилых домов в России (сентябрь 1999 года). В органах госбезопасности служил с 1984 по 1997 год. В 2002 году Главная военная прокуратура России возбудила против него уголовное дело за незаконное хранение патронов и разглашение государственной тайны. Трепашкин обвинялся в том, что, будучи сотрудником КГБ и ФСБ, копировал и незаконно хранил дома служебные документы, многие из которых были секретными. В 2003 году был заключён под стражу, а в 2004, по приговору суда, осужден к 4 годам лишения свободы. «Дело Трепашкина» освещалось западной прессой и вызвало международную кампанию в его защиту.

В настоящее время Михаил Трепашкин живет в Москве, занимается адвокатской и правозащитной деятельностью.

- Михаил Иванович, в свое время вы действительно сидели в одной камере с генералом, бывшим замминистра обороны Российской Федерации Георгием Олейником? (Бывший генерал-полковник, главный финансист Минобороны России в 1996-2001 годах. В 2002 году осуждён за превышение должностных полномочий по «делу «Единых энергетических систем» экс-премьера Украины Юлии Тимошенко и Минобороны», но через три месяца амнистирован. В 2003 году, решением Президиума Верховного суда России, реабилитирован – НБН.).

- Да. С Георгием Семеновичем Олейником мы находились в одной камере №602 на Матросской тишине (следственный изолятор №1 города Москвы, Россия – НБН.).

- В Украине говорят: «Генерал Олейник в России отсидел за долги ЕЭСУ, то есть за долги Тимошенко. Значит, и Тимошенко должна сидеть». Действительно ли генерал Георгий Олейник отбывал наказание из-за Тимошенко?

- Я как юрист, который имеет большой стаж работы, хочу заметить, что Георгий Олейник в Российской Федерации сидел, не совершив преступлений. Потому что по тому долгу, который на него вешали, были проведены экспертизы, которые доказали, что он не причинил никакого ущерба. И по этому, первому, приговору его оправдали.

[ Читати далі ]

Власенко і Тимошенко знайшли в залі камеру спостереження. Фото Мустафи Найєма

Ю.Тимошенко: "Я не знаю, як швидко це все закінчиться. Напевно, це залежить від нас, від всіх людей, які не хочуть жити в таких кримінальних умовах, які пропонує Янукович. І навіть якщо вони будуть виносити вирок, все одно, буду я чи ні, моя команда, яка сьогодні є, погана вона чи хороша, зі своїми позитивами і негативами, зі своїми проблемами і помилками, - вона єдина в країні може зупинити цей асфальтоукладальник. І ми його зупинимо".

+++++++++



Справа у всіх нас одна. Треба ВСЕ!!!, саме ВСЕ змінити в нашій країні… Це — головна “реформа”, яку ми зобов’язані зробити.

Олександр Солженіцин в “Архіпелазі…” писав: “…а що, якби кожен із заарештованих сталінським режимом, не йшов мовчки, як вівця до м’ясорубки, а кричав, упирався, чинив опір, чи може проломив би комусь з сатрапів голову… Можливо, тоді б країна була іншою…”.

Може, нам теж треба не тільки не мовчати, а й говорити вголос саме такі слова, які допоможуть зберегти Україну, вільну Україну для наступних поколінь, врятувати її від цих дикунів?

…Вчора і сьогодні я прочитала багато супер-контраверсійних версій від різних людей про те, як вигідно було б мені сісти до в’язниці і як це блискуче підняло б мій рейтинг. Я тим, хто це проголошує, не побажаю такого ніколи. Я побажаю тільки одного — залишайтеся людьми. І все. Цього достатньо.

Зрештою у кожного є вибір. Можна наплювати на все, покинути свою країну і жити в іншій більш успішній, яку століттями будував інший народ. Так, на жаль, змушені сьогодні робити мільйони українців, які втомилися боротися, які хочуть просто жити десь у заможній країні в комфортних умовах. А можна свідомо йти в цю відкриту, зубату пащу і бути готовими до всього…

Вибір є. У кожного. І у мене, і в Луценка, і в експертів, і в політологів, і в політиків, і у всіх громадян.

Я зробила свій вибір. Я буду боротися.

Дякую.

Як би до неї хто не ставився, але вона є і залишається найяскравішим і найвідомішим українським політиком попри всі страждання і випробування, яких вона зазнає. Я не люблю пропагандистські відеороліки і з більшим інтересом подивився б фільм. знятий про неї як про людину, без рекламних гасел та політичних заяв. Але обирати не доводиться - людину намагаються ізолювати від всього світу, і, передусім, від України.

 

Кілька слів щодо мітингу та концерту. Найбільш зворушливим мені видався виступ Ніни Матвієнко (коли вона співала молитву до Юлі, у людей в очах стояли сльози; потім всі разом з нею заспівали пісню про рушник - яка ж вона щира, чиста людина!) . також дуже палко і щиро виступила Олександра Кужель. Народ, що там стояв, підтримував її як нікого іншого з політиків. Вона говорила так, що її слова знаходили самий гарячий відгук. Чудово виступила Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук. Був і Олександр Пономарьов - разом із ним співали гімн України. Звичайно не можна не пригадати нашого славетного патріота - Левка Григоровича Лук"яненка. Попри свій поважний вік й хитке здоров"я, він зміг прийти, виступити й підтримати Юлію. Його беззаперечний авторітет та красномовний життєвий шлях став тією ланкою, що з"єднала тих, хто боровся за незалежність під час радянської влади із тими, хто зараз чинить опір режиму Януковича. Прекрасно говорив Яценюк, тільки не зрозуміло, чому члени його партії (якщо вони є), проігнорували цей мітинг. Виступали Коваль від НРУ, Вячеслав Кириленко від ЗУ, Іван Кириленко та Турчинов від Батьківщини, Женя Тимошенко, Сергій Соболєв від ПРП. Вів концерт Олесь Доній. Бачив на сцені О.Данилюка та З.Шкіряка. Закінчився концерт на мажорній ноті, коли Тарас Петриненко заспівав свою найбільш відому пісню "Україно"

[ Читати далі ]

EndryX
http://forum.durdom.in.ua/viewtopic.php?f=1&t=100546&p=1984136#p1984136

Київ – Інформагенції передали «гарячу» новину: народний депутат України (фракція «БЮТ-Батьківщина»), голова парламентського Комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська підтвердила інформацію про те, що готуються документи для номінування Юлії Тимошенко на Нобелівську премію миру. Під час «гарячої лінії» у газеті «Комсомольская правда в Украине» депутатка сказала: «Юлія Тимошенко – символ демократії в Україні. І я вважаю, що Нобелівський комітет і країни Європи допоможуть переламати нинішню ситуацію... Заслуга Юлії Тимошенко – у тій активній політичній позиції, яку вона зайняла. Вона пройшла Майдан, запустила демократичні процеси в країні, опинилася за ґратами як лідер опозиції. Все це робить її гідною Нобелівської премії миру». За словами депутатки, процес уже пішов: «Ми провели необхідні переговори, відправили звернення до комітету. Процедура присудження цієї премії дуже складна, проте ми готові її пройти».
 
А за кілька днів до заяви Королевської Віктор Каспрук у статті «Україна входить у зону політичної турбулентності» порівняв Юлію Тимошенко та лідера бірманської опозиції, лауреата Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі, яку піддала багатолітнім репресіям правляча в Бірмі (М’янмі) військова хунта: «Очевидно, що за багатьма основними політичними параметрами Юлія Тимошенко така ж унікальна і непересічна жінка, як і Аун Сан Су Чжі. То ж варто відповісти собі – чи не пора підняти питання про висунення Юлії Тимошенко в лауреати Нобелівської премії миру в 2012 році?.. Наразі варто вже сьогодні подумати про те, щоб світова демократична громадськість підтримала таке висунення, адже за 2010-2011 роки Юлія Тимошенко показала себе мужнім і нескореним опонентом диктаторському режиму «януковичів», котрий намагається реставрувати в Україні сталінізм, одночасно безпощадно нищачи в ній усе українське, демократичне, чесне і порядне».
 
Отже, ідея «вкинута» у масову свідомість та політичний дискурс, далі вона розвиватиметься і втілюватиметься у певні вчинки тих чи інших персонажів українського політичного життя. Опонентів їй, ясна річ, знайдеться чимало. Але подивімося на ідею щодо висунення Юлії Тимошенко номінантом на Нобелівську премію миру з позицію тих, хто готовий підтримати таку акцію і поставмо запитання: а чи правильну для цього форму обрано? Відповідь буде: ні, неправильно. Точніше, не зовсім правильно. Й ось чому.
 
Номінанти
 
Двадцять років тому Україна, Росія та Білорусь виступили ініціаторами та промоторами демонтажу тоталітарного від свого народження Радянського Союзу. Тоді ці держави очолювалися лідерами, налаштованими на побудову демократії, ринкової економіки, розвиненого громадянського суспільства та на європейську інтеграцію. Сьогодні той самий трикутник Україна, Росія та Білорусь – це трикутник диктатур, більшого чи меншого ступеня зрілості. Це три держави, де громадянське суспільство, так і не досягнувши розвинених форм, є непримиренним опонентом влади. А сама ця влада несе в собі потенційну загрозу стабільності на європейських та євразійських просторах, оскільки прагне унеможливити будь-які інституційні способи її зміни.
 
За цих обставин ефективним та символічним продовженням антитоталітарної дії двадцятирічної давнини виглядало б солідарне висунення номінантів на Нобелівську премію миру структурами громадянського суспільства цих трьох держав.
 
Якщо в Україні уособленням опору диктатурі клану Януковича стала Юлія Тимошенко, то в Білорусі ця роль закономірно належить Андрію Санникову.
 
Цей політик, дипломат і науковець (йому належать цікаві дослідження єства неототалітарних режимів сьогодення) 1997 року виступив одним з ініціаторів «Хартії’97», яка стала маніфестом по-демократичному і по-європейському налаштованих білорусів. Санников став одним з організаторів численних масових акцій проти фальсифікації виборів, а у 2008 році разом із групою однодумців створив громадянську кампанію «Європейська Білорусь», яка ставить на меті вступ країни до Євросоюзу. У 2010 році Санников висунув свою кандидатуру на посаду президента Білорусі; був затриманий разом із дружиною Іриною Халіп в ніч з 19 на 20 грудня 2010 року після розгону владою мітингу проти фальсифікації виборів, з того часу перебуває за ґратами. У травні 2011 року суд визнав його винним в організації заворушень і виніс вирок: п’ять років ув’язнення в колонії посиленого режиму.
 
Що ж стосується сучасної Росії, то всесвітньо відомою жертвою-символом репресій владного режиму там став Михаїл Ходорковський.
 
Один із найбільш освічених російських олігархів, Ходорковський поєднував у собі вмілого бізнесмена (за вісім років він перетворив нафтову компанію ЮКОС із збиткового підприємства на одного з лідерів світового енергоринку з капіталізацією у $ 40 млрд) та соціального менеджера (заснований ним 2001 року благодійний фонд «Відкрита Росія» реалізовував численні проекти в царині освіти та культури, розвитку інтелектуального потенціалу країни). А ще цей нетиповий мільярдер не витрачав кошти на розкішні яхти, на лакеїв із екзотичних країн та на купівлю футбольних клубів, а підтримував структури громадянського суспільства й опозиційні політичні сили. Дехто вже почав розглядати його як потенційного кандидата на посаду президента Росії. Але 25 жовтня 2003 року Ходорковський був заарештований у новосибірському аеропорті «Толмачово» за звинуваченням у розкраданні та несплаті податків. У травні 2005 року засуджений до дев’яти років ув’язнення; 30 грудня 2010 року на новому судовому процесі у справі ЮКОСу загальний термін ув’язнення був збільшений до 14 років. Під час перебування у колонії Михаїл Ходорковський став активним публіцистом.
 
Союз громадянських суспільств
 
Усіх трьох – Тимошенко, Санникова та Ходорковського – об’єднує чимало спільних рис. Усі вони успішні люди – в політиці, в бізнесі, в особистому житті. Всі вони свого часу брали активну участь у формуванні нинішній політичних й економічних систем у своїх країнах (Санников, скажімо, у перші роки президентства Лукашенко був заступником міністра закордонних справ, а Ходорковський входив до «семибанкірщини», яка певний період була чи не вирішальною силою в політичному житті Росії). Всі вони за деякий час стали опонентами не просто чинної на той момент влади, а магістрального напряму розвитку політичних й економічних систем у своїх державах. Всі вони виявилися надто небезпечними для антидемократичних режимів, а тому – коли всі вони відмовилися емігрувати – опинилися за ґратами.
 
Звичайно, всі троє – люди далеко не безгрішні. Та згадаймо, Андрій Сахаров свого часу був одним із творців радянської атомної та водневої бомб…
 
Отож наразі існує реальна можливість союзу диктаторів протиставити союз громадянських суспільств України, Росії та Білорусі. Чи буде використаний цей шанс за допомогою такого символічного, але вагомого жесту, як висунення трьох політичних в’язнів на Нобелівську премію миру?
 
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24424565.html

Вместо Ирины Горб, которая месяц изучала материалы дела и готовилась к заседанию, докладчиком назначена Елена Ситайло. До этого она не имела практики расследования подобных дел.


Захист Юлії Тимошенко заявив відвід судді Апеляційного суду Києва Олені Ситайло, яка розглядає апеляцію на її вирок у газовій справі.
Відповідну заяву про відвід заявив захисник Юрій Сухов.
На його думку, суддя Ситайло під час попереднього розгляду апеляції була упередженою.
Зокрема, Сухов заявив, що всі рішення, які вона винесла на цій стадії судового процесу, було заготовано заздалегідь. Під час ведення справи вона постіно отримувала якісь записки.

Судья Елена Ситайло не считает наличие у судьи Фрич мужа-начальника одного из управлений ГПУ достаточно весомой причиной для ее неучастия в рассмотрении дела Тимошенко. Об этом председательствующая Ситайло заявила после перерыва. Таким образом, судья отказала защите Тимошенко в отводе всех трех судей одновременно. Сразу после этого Ситайло поставила вопрос о целесообразности продолжения заседания в отсутствие Юлии Тимошенко. По ее словам, экс-премьер письменно уведомила суд о плохом состоянии здоровья, которое не позволяет ей принимать участие в заседании. "Я не могу даже встать и пройти до следственной комнаты. Следственные действия проводились непосредственно у меня в камере", - процитировала судья слова Тимошенко.

Апелляционный суд несмотря на состояние здоровья Тимошенко решил вызвать её на рассмотрение апелляции

 

 

У п"ятницю учасникам мітингу біля Лук’янівського СІЗО вдалося через вікно побачити екс-прем’єр-міністра України Юлію ТИМОШЕНКО.
Вранці ми зібралися під Верховною Радою, бо ставилося питання про декріміналізацію 365 статті щодо політичних рішень. партія Регіонів вирішила зняти це питання з порядку денного, бютівці заблокували трибуну, в результаті протистояння розгляд проекту закону було відкладено на два тижні.



Після цього протестувальники рушили під стіни Лук"янівського СІЗО.
На повітряних кульках було запущено плакат "Юлі - волю!"
Під час скандування гасел ми побачили, як кватирка одного з вікон відчинилася і там з"явилося Юліне обличчя. Вона помахапла нам рукою і сказала: «Тримайтеся, любі мої, дякую вам за підтримку. Мені вистачить сил все витримати. Перемога буде за нами.  Слава Україні»