хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «євромайдан»

Чомусь на думку спало....

         
          Це думки в голос. Про опозицію. Про неї кажуть, що вона така, яка є і іншої нема, і в такий ситуації її не можна чіпати. Все вірно, чіпати її ніхто не збирається. Більше того, в разі президентських виборів, особисто я, в гіпотетичних парах другого туру, буду голосувати за Яценюка, а якщо це буде Тягнибок, то за нього. Відповідно, і агітувати буду. 
          Але спостерігаючи що зараз відбувається, чомусь згадується 2010 рік, президентські вибори. Який тоді сформувався політичний розклад. Можливо там розгадка цієї енігми, яка виникла внаслідок появи Майдану та всіх подальших подій на ньому. Хто скаже, що ситуація, як мінімум не мутна, хай кине в мене каменюкою. 
          Кличка згадувати не будемо, з ним все зрозуміло. Тут і освіта, а вірніше її відсутність, "інтелектуальні здібності", а також і менталітет а-ля Янукович. Якщо народ раптом з'їде з глузду та наступить ще і на ці граблі, то можна буде сміло констатувати, що Україні гайка. Або, хана...або...є ще більш влучне визначення, але воно спірне щодо фонетики, стилістики, публічності вживання, тому не будемо його озвучувати. 
           Тож, дивимося. 

2010 рік, другий тур

 Яценюк. Противсіх. Однозначний. 

Тягнибок. Здається йому, внутрішній голос підказував, що треба закликати своїх виборців голосувати за Юлію Тимошенко. Але зовнішній цьому опирався. Ну і вийшло ні риба, ні м'ясо. Пообіцяв закликати, якщо Юля щось скаже. Мабуть думав, що це іграшки - перспектива всістися на Банковій двічі несудимому відморозку. Ну і догрався. Тому, - противсіх. Вимушений. 

Гриценко. В нього було ще менше голосів в першому турі, ніж у Тягнибока, але, тим не менш. Нема що і казати, - противсіх. Однозначний. 

Парубій. Не пам'ятаю яка в нього була тоді позиція, хоч він і не брав участі в тих виборах. Якщо скажете, що був противсіхом, то те, що він зараз робить на Майдані, повністю його реабілітує. 

Оробець. І вона не брала участі в тих виборах, але зараз активна, як ніколи. Противсіх. Однозначний. 

Активно треться біля Майдану персонаж, який також не брав участі в тих виборах, але його позиція мала деяку вагу, особливо у Вінниці. Ось цей- 

Порошенко. Однозначний противсіх. Окрім того, - "весьвслезахтасоплях" та робота в уряді Овоща.. Ця суміш дозволяє порівняти його з клюєвими, ахметовими та решта. 

Ну і ще одна постать, яка не є політиком, але свій внесок в ті вибори зробила. Ось - 

Забужко. Нарцис та маніакально зациклена на своєму єго особа. І на сцену Майдану була видерлася, і по телеефірах плигає. Співає осанну Порошенку, Кличку та Богословській. Суперпротивсіх. Однозначний. 

          Окрім Яценюка та Парубія, ніхто з вищеперелічених панів та панянок не вимагає звільнення Юлії Тимошенко. 
          Завдяки противсіхам до влади прийшов Янукович, і , як наслідок, відбувається те, що відбувається. Це не докір, це загальновідомий факт, який неможливо спростувати 
          На Майдан вийшов народ. Вийшов під дубинки, гранати та кулі бандитів у погонах. А що ми бачимо від політиків? Переговори? Ніякою мірою не хочу когось з них звинувачувати. Але ж - думки. Що з ними робити?

          І як тут не згадати статтю Ігоря Лосева Кадровий резерв влади ?

         Однозначно нема питань до Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. А також до нової сили, Правого сектору. Це справжні герої Майдану. Та власне, як і всі люди, які туди приходять, живуть та захищають Україну.
          Ну, ось такі думки. Без висновків.


Відео з акції в Мадриді в неділю в підтримку євромайдану

За два тижні учасниками акції зібрано 18 тисяч євро!

Події сьогоднішнього дня

Прогнозувати сьогодні події, справа дуже невдячна, оскільки, ситуація змінюється що години, і що хвилини, але є факти, які дають можливість, хоч і до поверхневого, але аналізу.


Янукович доводить, своїми рішеннями, що йому не потрібна підтримка Заходу, і для виборів у нього є адмін. ресурс, гроші РФ, і відповідне законодавство(особливо виборче). В горе-опозиції підтримка народу, заходу(після вчорашніх подій, вона для мене горе-опозиція).

Сьогодні день переговорів, я пишу думки в обід, а переговори будуть в вечері, тому стаття може втратити актуальність, ще до публікації.

Скоріше за все що переговори не відбудуться, або відбудеться формально, прийдуть потиснуть руки, декілька годин поговорять, в поки, що невідомому форматі і розійдуться радитися. Далі наступний день, виходять в публікацію закони «Про диктатуру», люди знову протестують, масові заворушення, знову парламентарі збираються. До речі зборів має  бути як мінімум 3, якщо не станеться нічого екстраординарного.

Далі, яка б опозиція не була слабка, але засудити за репресії нікого не повинні, бо для чого тоді опозиція, якщо влада, що хоче, те й робить?

Радикальний пакет опозиції:

 1. Негайні дострокові вибори президента та парламенту.

2. Зміни до закону про вибори президента (найболючіша норма - три члени дільничної комісії можуть підписати протокол і він стає легітимним ) та переформатування ЦВК.

3. Відставка Кабміну Азарова і формування перехідного уряду. Зміна Генпрокурора та спікера ВР.

4. Покарання Захарченка не лише відставкою.

5. Скасування усіх ручних законів та повна амністія усіх учасників революційного протистояння.

 

Зрозуміло, що вже перший пункт не задовольнить Януковича, а значить, це тільки підтверджує варіант розвитку подій з трьохденними переговорами.

Дуже шкода Київ, оскільки за цих три дні він перетвориться на поле бою, у людей увірвався терпець, жертви є, були і будуть, а значить пакет треба буде доповнювати на ходу.


Як на мене, то перший пункт, мав би бути переформатування ЦВК, бо останні довибори показали, що з грошима РФ, Янукович виграє будь-які вибори, а відтак плакали надії опозиції на президентські вибори.

Далі бажано, щоб після переформатування ЦВК провели одночасно і президентські і парламентські вибори, тоді більшість і президент будуть в «одній команді».

І ще одне дуже важливе але опозиція не має права на помилку, оскільки, тепер народ може перестати довіряти і їй також, і скоро революція буде дійсно без політиків.


Це україна!

Це Україна!!!

1. Мусульмани пропонують християнам вести богослужіння у своїх мечетях? Це Україна.
2. Євреї братаються з "праворадикалами"? Це Україна.
3. Російські товаровиробники масово міняють штрихкоди на неросійські? Це Україна.
4. Євреї кричать "Аллах Акбар", проходячи повз мусульманський культурний центр? Це Україна.
5. Російська діаспора в Україні за українців та Україну? Це Україна.
6. Молоді жінки збирають гроші і купують акумулятори для БТРів? Це Україна.
7. Олігарх-єврей власним коштом заправляє військову техніку? Це Україна.
8. Мирне населення добровільно збирає гроші та відновлює свою армію? Це Україна.
9. Замість косити від армії тисячі чоловіків добровільно записуються у збройні лави? Це Україна.
10. Львів рятує російськомовних кримчан від російських "визволителів"? Це Україна.
11. Злиденний народ за тиждень збирає понад 50 мільйонів гривень на підтримку Збройних Сил? Це Україна.
12. Під час кривавих протестів стихійно організовується бібліотека? Це Україна.
13. Можна написати міністру чи прем'єру у ФБ і отримати відповідь? Це Україна.
14. На барикадах читають книжки? Це Україна.
15. Ультраси всіх ФК об'єднуються для захисту свободи і спокою громадян? Це Україна.
16. Якщо не знають, що робити - співають гімн? Це Україна.
17. Мітингувальники власним коштом ремонтують пошкоджені під час штурму Український дім і Місток закоханих? Це Україна.
18. Громадяни за 1-2 дні відкривають сучасний польовий шпиталь? Це Україна.
19. Почувши, що "Беркут" штурмує Майдан, кидаєш напівроздягнену кохану і біжиш на барикаду? Це Україна.
20. Почувши, що москалі стоять на кордоні, кидаєш роздягнену кохану і біжиш у військкомат? Це Україна.
21. Православні, католики, буддисти, мусульмани, юдеї разом моляться та проводять служби? Це Україна.
22. В соборі рятуються і сплять на дорогих килимах мітингувальники? Це Україна.
23. У трапезній відкривають операційну? Це Україна.
24. Священники йдуть у касках та зі щитами попереду шеренги? Це Україна.
25. Вітер несе дим від шин завжди в потрібну сторону? Це Україна.
26. Російські окупанти схиляють українського військового перейти на їхній бік і чують: "Русские не сдаются!"? Це Україна.
27. Військові йдуть на озброєного супротивника лише з прапорами і співаючи гімн? Це Україна.
28. Маленький тральщик, забарикадований чотирма спеціально затопленими кораблями й оточений зрадниками та вражими суднами, кілька днів поспіль іде й іде на прорив? Це Україна.
29. Ще вчора ти була пацифісткою, а сьогодні маєш у френдах кількох військових, уважно читаєш військових аналітиків та постиш ролики з військовою технікою? Це Україна.
30. За менш ніж тиждень за умов окупації та диверсій нова влада збирає групу дипломатів, які перетягують на свій бік весь світ? Це Україна.
31. Кажеш про якусь подію: "Та це ж було так давно!" - і раптом розумієш, що "давно" - це кілька днів тому? Це Україна.
32. Кожен день настільки насичений подіями, що губишся в часі? Це Україна.
33. За пару місяців проходиш шлях від мами в декреті до знавця геополітики? Це Україна.
34. Стежиш за всіма засіданнями Радбезу ООН? Це Україна.
35. Місяць тому політика відкрито і дружно посилали нах, а сьогодні так само дружно хвалять? Це Україна.
37. Ідея-фікс Росії? Це Україна.
38. Вчишся на льоту робити аналіз ЗМІ і відрізняти правду від чергової дезінформації? Це Україна.
39. Смієшся, аби не плакати? Це Україна.
40. Тут сміються з усього і в найважчій ситуації? Це Україна.
43. Мільйони людей раптом стають патріотами? Це Україна.
44. Щодня дивуєшся? Це Україна.
45. Зашароварений національний поет-пророк раптом оживає й стає суперактуальним? Це Україна.
46. Розумієш, що китайська лайка "Щоб ти жив в епоху змін!" уже не лайка, а побажання на щастя? Це Україна.
51. Одна з перших (а то й найперша) у світі Конституцій? Це Україна.
52. Край, про який раптом дізнався весь світ? Це Україна.
53. Народ за два дні збирає заставу за кандидата у президенти, а не олігарх платить йому заставу? Це Україна.
54. Батьки вслід за дітьми-школярами вивчають гімн та співають його в публічних місцях? Це Україна.
56. Русский, Еврей, Молдаванин, Венгр, Поляк ...... на вопрос, кто ты по национальности, отвечают: "Я Украинец"? Це Україна.
57. Тобі пишуть друзі-іноземці, з якими ти не спілкувався вже з десяток років. Пропонують допомогу. Кажуть, що пишаються таким знайомством. Це Україна.
59. Діти збирають шини, будують барикад і бавляться в Майдан? Це Україна.
60. Беззбройні військові йдуть на озброєного ворога співаючи гімн, слова і музику якого ледве знають, щоб відстояти честь своєї країни? Це Україна.
62. Курсанти стають взірцем для армії, прийнявши чи не перше в житті самостійне рішення і заспівавши гімн у дверях казарми? Це Україна.
63. Спочатку скидаються на бензин, щоб палити БТР-и, потім - щоб їх заправляти? Це Україна.
64. Полонений, над яким знущаються і виводять оголеним на мороз, стає взірцем гідності для чоловіків і секс-символом для жінок? Це Україна.
65. Ти починаєш пишатися й навіть хизуватися тим, що ти українець? Це Україна.
67. Домогосподарки залишають домашнє вогнище, студентки - коханців, бабусі - пліткування і всі мчать на Майдан, щоби скручувати гніт для коктейлів Молотова і довбати бруківку для бою? Це Україна.
68. Юнаки в касках, з кийками та дерев'яними щитами стають у перший ряд на барикадах і прикривають собою "Правий сектор" у повній амуніції, афганців із військовим досвідом та Самооборону, яка щезла в диму останнього бою? Це Україна.
71. Чоловіки, що місяцями не можуть прикрутити полицю у ванній, за дві години будують барикаду? Це Україна.
72. Переважна більшість представників нової/оновленої влади говорить англійською мовою? Це Україна.
74. Обідня перерва на роботі перетворюється на урок політінформації? Це Україна.
77. Лікарі-волонтери йдуть на лінію обстрілу, щоби врятувати поранених у мирній незалежній державі? Це Україна.
81. На антивладні протести ходять під національним прапором, співаючи національний гімн? Це Україна.
84. Бабуся приходить записуватись у військкомат, стверджуючи, що вона - медсестра? Це Україна.
85. Туристи-іноземці вітають прикордонників "Героям Слава"? Це Україна!
86. Росіяни насилають на нас війська, а ми їх продовжуємо вважати братнім народом? Це Україна.
87. Де єдиний у світі законно ВИГНАНИЙ президент? Це Україна.
88. Де євреї, руські, татари та інші нації називають себе гордо - ми БАНДЕРІВЦІ? Це Україна.
89. Церква допомагає озброювати армію? Це Україна.
92. Хто спромігся створити ООНівську сотню? Це Україна!
94. Народ фінансує державні зоопарки в часи кризи? Це Україна!
95. 82-річний Василь Михайлович з Івано-Франківська кілька годин простояв у черзі, щоб записатися в армію добровольцем? Це Україна!

Коли чекати новий майдан?

Сьогодні більшість політичних лідерів, задіяна у формуванні нового уряду, але це відбувається, без тих вимог, які висунув майдан. А отже, кандидати на певні посади людям не сподобаються, як і те, що опозиція не виконує своїх зобов’язань перед майданом.

Це наштовхує на думку, що новий майдан не за горами, і якби вчора не лунали гасла, що майдан йде у ВРУ, то напевне і далі нічого не працювало.


Після того, як опозиція почала присвоювати собі всі здобутки майдану, люди на майдані почали змінювати своє ставлення до опозиційних політиків. Тимошенко взагалі отримала відкоша від людей, бо ті сказали, що вона мала б очолити якийсь фонд чи посаду, але у президенти йти, після того, як 5 хвилин вийшла з тюрми це вже занадто.

Перспективи створення нового майдану, «вже нова» влада створює самотужки, шляхом прийняття законів, які не відповідають стану речей.

Більше того, те що Яценюк і компанія розпочали не з економічних питань(бо спочатку необхідно налагодити банківську систему, а вже потім решту галузей), а з політичних питань наводить на думки, що з початку все буде ділитися, а потім вже будуть працювати, якщо буде з чим…

Також питання чому не ловлять членів ПР, не судять їх, не дістають з-під Донецька Януковича, хоча всі знають точно де він знаходиться, невже і справді у Януковича є щось таке, чого так боїться опозиція?


Цілі майдану - це змінити систему, цілі опозиції - це зайняти ключові посади, це різні цілі, які чомусь опозиція видає, за свої, і більше того, вона вважає, що випустили Тимошенко, і ми їх досягли.

Система не може змінитися сама по собі, зміни мають прийти з зовні. Саме тому, ля мене зараз очевидно, що майдан має залишатися, і бути тою складовою, яка забезпечить виконання умов Майдану опозицію, бо інакше, це буде новий майдан, і виявиться, що опозиція піде по світу разом з Януковичем.

Чи буде білий прапор?

Після перемовин з Януковичем, опозиція створила новий орган Народну владу, і збирається ще створювати нові урядові органи, а також збирає підписи на проведення референдуму(який в вересні намагалися провести комуняки, якщо мені не зраджує пам’ять).

Тимчасові органи опозиції, які ще не є легітимними, не можуть видавати закони, бо їм люди ще не дали влади, оскільки, не було зібрано підписів.


Вчора на віче, опозиціонери давали дуже яскраві обіцянки(оскільки отримати від коментарі про зустріч з Януковичем не вдалося), підемо разом під кулі, обіцяли попереджувальний страйк, ініціативу підтримали, Житомирська, Львівська, Київ, Черкаські і ще декілька областей. Результат є тільки у Львівській області де призначений владою Сало пішов у відставку.

Мене цікавить, тільки одне, що планує робити опозиція, якщо ймовірніше за все влада відмовиться виконувати умови опозиції. Вести народ під кулі, то це взяти на себе відповідальність, за все, бо якщо опозиція прийме рішення вести людей проти Беркуту, то почнеться кровопролиття.

В принципі і у владі немає як таких шляхів, по виходу з ситуації, оскільки навіть ввести надзвичайний стан(НС) дуже важко. НС підписує указом президент, і повинна затвердити ВРУ протягом 2-х днів, тобто, у опозиції навіть в найгіршому випадку буде 2 дні(якщо ВРУ проголосує).

Далі НС вводиться на певній території, якщо НС ввести на території Києва, то необхідно ввести всі війська України туди. В Києві населення 3 млн. чол. офіційно, і зараз напевне там 6 млн. чол. неофіційних. Яку кількість війська необхідно, щоб забезпечити спокій на всіх вулицях? Армія не піде, бо їй в цьому році виділили ще менше грошей, ніж в попередніх, залишаються тільки силовики, у яких є гроші, але не має тої кількості, яка б могла це зробити.

Далі ПРИПИНІТЬ ПАНІКУ З ПРИВОДУ ВІДКЛЮЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ і мобільного зв’язку. Київ найбільший бізнес центр України, і офісів ПР там не менше ніж опозиції, якщо не більше, і якщо якийсь холдинг втратить багатомільярдну угоду(зі сторони ПР), то радості у ПР не буде.


Крім того, якщо вимкнуть доступ до мережі інтернет, то стане банківська система, бо НБУ знаходиться в Києві, і всі коррахунки будуть заблоковані, а це значить, що стануть підприємства, організації, заморозиться рух товарів, і взагалі виникне колапс, при чому відсутність мобільного зв’язку тільки погіршить ситуацію.

Виходить, що зараз йде гра нервів, у кого першого вони здадуть, той і програє. При чому опозиція після 2-х місячного пасивного стану намагається щось робити, що можна було зробити за перші дні після першого розгону майдану(стільки часу втрачено((( ). Якщо все вдасться, то що? Далі потрібно, щоб армія, і Беркут перейшла на сторону народу, і тільки тоді у опозиції є можливість отримати владу, і без виборів. Домовлятися про чесні вибори з тими, хто їх купує, все одно що: «відпустити серійного маніяка, якщо він пообіцяє, я більше не буду». 


Как работает #ЄвроМайдан (Фото)

01. На утро после попытки штурма Администрации Президента Украины все подъезды к зданию были блокированы внутренними войсками. В городе много ГАИ, которая перенаправляет потоки автомобилей от центра. Внутренних войск у АП ещё больше. Центр города перекрыт демонстрантами.


02. На Майдане митингующие построили двойные кордоны из омоновских щитов заграждения, “хвои” с ёлки и деталей основы будущего катка. Все заграждения строятся с отрицательным уклоном в сторону “от” лагеря для затруднения возможного штурма.


Хочу напомнить, что у Януковича с елками вообще отношения не складываются. То на него венок нападет:
...то безуспешная попытка вспомнить украинское слово “ялинка” (“ялынка”) и использование исковерканного русского слова “йолка” вместо него.

03. Понятное дело, бульдозеры “йолка” не удержит, но за кордонами стоят в несколько рядов машины, которые пропускают только коммунальщиков и “свой” транспорт. Все въезжающие машины проверяются. В зонах манифестаций круглосуточно дежурят 14 машин скорой помощи — государственные и частные клиники. На майдане начали ставить палатки.


04. Установлена сцена, на которой может выступить каждый желающий. Составляется график выступлений — политики-оппозиционеры, музыканты, активисты, народное творчество. Регулярно кричат “Слава Украине!”, толпа слаженно отвечает “Героям слава!”


[ Читати далі ]

источник http://zyalt.livejournal.com

Сергій Дідич загинув цього дня 18 лютого 2014 р. на Євромайдані


Шість років тому, 18 лютого, на Майдані почалися обстріли учасників Євромайдану беркутівцями. Зранку протестувальники почали “Мирний наступ” з Майдану до Верховної Ради, який перетворився в запеклі сутички між “майданівцями”, силовиками і так званими “тітушками”. У цей день обірвалося не одне життя, і серед них – Дідич Сергій Васильович –  громадський активіст, родом з Городенківщини.
Сергій Дідич народився 3 листопада 1969 року у селі Стрільче Городенківського району. Він був головою Городенківської районної організації ВО «Свобода», депутатом Городенківської районної ради, в якій очолював комісію з соціально-економічного розвитку, засновником та директором туристичного клубу «Золоте Руно». Герой України.

Сергій із дружиною на Майдані був з початку грудня. Був сотником івано-франківської сотні. Двічі додому в Городенку подружжя приїжджало на кілька днів і знову поверталося до столиці. Востаннє з родиною бачилися на Різдво. Він був на передовій, а його дружина — на Майдані.

18 лютого 2014 року разом зі своєю сотнею стримував атаку «Беркута» у Кріпосному провулку. За словами побратимів, коли його сотня відходила, Дідич йшов останнім. За первинною версією, граната розірвала йому сонну артерію на шиї.

У пам’ять про батька дочка Сергій Дідича, Ira Didych написала зворушливі слова:

“А ви знаєте, що у мене тато загинув?
6 років тому. В Києві. На Майдані.
Не пам’ятаю, чи писала я про це тут прямо. Мабуть, ні.
Я була дитиною коли його вбили. Мені було 12. Того дня я повернулася зі школи додому. Робила уроки. Дивилася прямі трансляції з Майдану. Вогонь. Колеса. Крик. І гордилася своїми батьками, що вони там.
А потім дізналася, що мого тата вбили.
Мого тата.
Я розказувала вам про це? Так? Ну тоді добре.
Ні? Ну тоді розкажу чому ні.
Бо про смерть говорити незручно.
Сьогодні я не буду розказувати про свого тата. Я вже забула відчуття його доторку. Голос згадую тільки в найглибших снах. Й посмішку вже не знаходжу в інших людях.
Я буду говорити, чому я про це мовчу.
Бо про смерть говорити незручно.
От скажу я вам:
– Привіт. Мій тато на Майдані загинув. І так, я з цим живу. Так плачу коли про жертовність говорять. Коли беркутівців в Росію відпускають. Коли «дегероїзують». Коли б’ються за соцдопомогу. Коли вирішують хто за кого має помирати. Але ж живу.
І що ви мені відповісте? Зазвичай люди мовчать. Або обіймають. (Це вже трохи краще. Але не для мене. Тільки для них.)
Бо про смерть говорити незручно.
– Вибачте, пані викладачко. Чому я вас не слухаю? Знаєте сьогодні 18 лютого. Уже 14 година. Десь в цей час 6 років тому мого тата вбили. Але ще не опізнали.
– Вибачте, друзі, я на збірку не прийду. Просто зараз 19 година. 18 лютого. 6 років тому я почула як кричить моя бабця. Бо її сина вбили. Мені зараз складно зорієнтуватися. Бо я досі цей крик чую.
– Вибач, мам. Але я не можу з тобою сьогодні говорити. Як і ти не могла говорити зі мною в цей день 6 років тому. Сьогодні я буду вибивати. Вибач, мам.
Але я не скажу вам того.
Бо про смерть говорити незручно.
Коли мене діти запитують:
– А де твій тато?
Шо я скажу їм. Вони ж не знають що таке смерть. Ви ж їм не казали. Сказати їм, шо він на небі? Вони ж знають, що там або космос, або літаки. Але ви мовчіть.
Бо про смерть говорити незручно.
– Привіт, Іра. А чому ти ні з ким не зустрічаєшся.
– Привіт. Ну знаєш. Єдиного чоловіка, якого я любила, вбили. Теж чоловіки. І я тепер взагалі чоловіків боюся трохи, насправді.
– Іра, а ти уявляла собі своє весілля?
– Так. Смішно. Але коли мені було 12, то мій тато сказав, що хоче зробити мені красиве весілля вдома. З друзями і літніми квітами. Але знаєш його вбили 6 років тому. І жодне весілля вже не буде таким, яким би він його зробив.
Але я точно вам того б вголос не сказала. Сказала б, що я про таке не думаю.
Бо про смерть говорити незручно.
– Доброго дня, Ірино. Чи можна буде записати з вами інтерв’ю ?
– Так звичайно. Хочете правду чи ще одну сльозливу історію? Вам загальними фразами чи про смерть? Загальними фразами? Добре.
Добре, я не буду говорити з вами про смерть.
Бо про смерть говорити незручно.
– Ой, Іра. Щось ти погано виглядаєш.
– Та я захворіла. Але, насправді, у мене тато загинув 6 років тому. І мені весь тиждень складно навколо 18 лютого жити. А може і два тижні. Але так. Я захворіла.
Так я й хворію 6 років підряд. В той самий час. Бо коли хворієш, можна погано виглядати.
Бо про смерть говорити не зручно.
Я буду ковтати сльози десь в кутку кімнати. Бо шо я вам скажу? Ви ж і так не зрозумієте. І не маєте розуміти. І надіюся ніколи не зрозумієте.

Я вам ще можу багато прикладів навести, коли про смерть говорити незручно. Але ви зрозуміли – будь-коли.

Вам зручно говорити про Героїв. Про Подвиги. Про Історію. Про Гідність. Про Свободу. Про Людяність. Про Майдан.
Але про смерть вам говорити незручно.

Ви маєте знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Бо якщо ви цього про мене не знаєте, то ви нічого про мене не знаєте. Смерть частина мого життя.
І вашого теж.

P. S.: Подивіться фото. Ми там щасливі.”

https://westnews.com.ua/miy-tato-zaginuv-na-maydani-donka-geroya-nebesnoyi-sotni-napisala-post-u-pam-yat-pro-batka-foto/?fbclid=IwAR3VUskOoF4ArLzsaCINydCCKSkY3pMik-lqNh_T7gS1Wt5ROybasC2J8FI