Під час розрахунків з мітингувальниками був присутній син депутата-регіонала Олега Надоші Андрій.

Як видно на відео, яке зняв кореспондент "Української правди", Андрій Надоша сидить за столом у кафе "Чайкофф" разом з людьми, які перераховували гроші і звіряли списки.

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2011/01/23/5822116/

Члени Луганського обласного тимчасового комітеру ВО "Свобода" обурені публічною заявою міського голови міста Лисичанська Сергія Дунаєва про можливе закриття ЛСШ № 3 – єдиної в цьому місті школи з українською мовою навчання.

Школа № 3 унікальна для цього донбаського міста — вона існує з 1936 року, 1991 р. перейшла на українську мову викладання, з того часу заклад набув статусу національного. Згуртований учительський колектив на чолі з директором школи А. Соловйовим усі 20 років незалежності наполегливо працював на створення позитивного іміджу як української мови, так і українських звичаїв і традицій, яких навчав своїх вихованців. Нелегко було їм починати цю справу, бо тоді бракувало навіть українських підручників. Директор сам їздив до Львова і привозив звідти навчальну літературу, а колеги зустрічали його з потяга.

У цій школі сьогодні навчається близько 200 школярів, серед яких є діти з вадами зору, діагнозом ДЦП та ін. захворюваннями, причому не всі вони з Лисичанська, є й такі, що мешкають у прилеглих населених пунктах, звідки добираються автобусами, — з Мирної Долини, Лоскутівки, Вовчоярівки, Матроського, Скляного заводу. При цій школі працюють також класи робітничої молоді, діє чимало спортивних секцій.

Батьки провели з приводу заяви С. Дунаєва збори і підготували йому колективний лист, у якому просять "не закривати школу № 3, підійти до цього питання з особливою увагою, розумінням важливості цього навчального закладу в місті". Вони сподіваються на "порозуміння і небайдужість до дитячих сердець" народного обранця.

Лисичанській міській раді підпорядковано сьогодні 23 школи. Жодну з інших шкіл, окрім ЛСШ №. 3, місцева влада закривати не планує. Потребу ж закриття цієї школи міський голова пояснив складною економічною ситуацією в державі і залежністю міста від бюджету.

Чому закривають саме цю школу? Чи не тому, що вона єдина з-поміж інших — українськомовна?

У п. 6 переліку функцій відділу освіти, які розміщені на сайті Лисичанської міської ради (показово, що цей сайт — російськомовний), сказано, що ця структура органу місцевого самоврядування "забезпечує в межах своїх повноважень виконання Конституції України щодо функціонування української мови як державної, надання можливостей навчатись у загальноосвітніх навчальних закладах рідною мовою чи вивчати рідну мову в державних та комунальних навчальних закладах".

Яким же чином це положення узгоджується з заявою міського голови міста Лисичанська С. Дунаєва про закриття школи, яка єдина в цьому місті навчає своїх учнів державною мовою?

Активісти Луганської "Свободи" вимагають від Партії регіонів як майже абсолютної більшості депутатського корпусу Лисичанської міської ради і персонально від С. Дунаєва припинити остаточну русифікацію шкіл цього міста, залишити у спокої педагогічний колектив школи № 3 і дати можливість їм і далі навчати майбутніх громадян Української держави українською мовою.

Прес-служба Луганської обласної організації ВО "Свобода"

Є пропозиція для влади: вмонтувати в бруківку Майдану спеціальні анкерні конструкції, для того щоб можна було встановлювати намети, не пошкоджуючи граніт ;)

2007 рік. Майдан. Партія Регіонів в опозиції

2010 рік. Майдан. Партія Регіонів при владі

Знайдіть 10 відмінностей...

ЗИ.  http://community.livejournal.com/journalism_ua/1352421.html

Просто хочу знати, хто в якій мірі компенсував киянам збитки, пов'язані з відновленням газону в Маріїнському парку та плитки на Майдані? Це трапилось зовсім недавно, у 2007. (На фото видні масивні металеві штирі, які стирчать прямо із плитки.)Якщо збитки в результаті встановлення наметових містечок 2007 р. склали 2,994 млн. грн., як повідомляє сайт Київської міської влади, хто з організаторів був заарештований?

Якщо ще вчора домiнувала думка про те, що влада сильна як нiколи, то сьогоднi кiлькiсть скептикiв зростає. Новi вуличнi протести наочно демонструють, що влада насправдi дечого боїться, вона зовсiм не така монолiтна, як це може видатись на перший погляд.

Про те, якi проблеми можуть пiдiрвати владу Партiї регiонiв, Андрiй Окара розповiв в iнтерв'ю "Експресу".

-- Як ви оцiнюєте перспективи Вiктора Януковича та його команди при
владi?

-- Майбутнє Партiї регiонiв -- це велике i складне питання. Нинi вони радiють, що отримали ледь не всю владу. Але мало хто з них замислюється, яка та влада -- легiтимна вона чи не зовсiм, має пiдтримку громадян чи теж не зовсiм. Перед новою владою постає величезне питання: "Що робити?" А вони наразi дають вiдповiдь тiльки на  питання: "Хто винен?"

Поки що команда Януковича й далi говорить про "стабiльнiсть" та "порядок", але всi її дiї мають переважно спонтанний характер. Жодної
стратегiї там нема! А тим часом цiни зростають, тарифи на газ -- теж, новий Податковий кодекс знищить дрiбний i середнiй бiзнес, витворить армiю безробiтних жебракiв. Пiдвищувати зарплати бюджетникам i пенсiї немає можливостi.

Нинiшня українська економiка -- це економiка-паразит, що великою мiрою iснує на грошi рiзноманiтних мiжнародних органiзацiй, явно не благодiйних. Розгребти той обсяг проблем, за який тепер вiдповiдає влада, майже нереально. Тому не знаю, чи варто тiшитися Партiї регiонiв iз приводу того, що вони тепер мусять вiдповiдати за всю цю безнадiю.

-- Якi проблеми можуть виникнути в цiєї полiтичної сили найближчим
часом?

-- Як показали останнi мiсцевi вибори, довiра населення до регiоналiв стрiмко зменшилася, якщо порiвняти, якою вона була на початку 2010 року. Тож можна дiйти кiлькох важливих висновкiв: по-перше, в українському суспiльствi панують апатiя, втома та розчарування вiд полiтики, а це за певних обставин загрожує бунтами вже в недалекiй перспективi. По-друге, багато спостерiгачiв скаржиться на те, що легiтимнiсть влади регiоналiв у багатьох мiстах викликає ну дуже великi сумнiви, i називають насамперед мерськi вибори в Одесi та Харковi.

Тобто викликiв, що постали перед Партiєю регiонiв, значно бiльше, анiж реальних полiтичних ресурсiв.

Крiм того, у "Регiонiв" величезнi внутрiшнi проблеми, якi полягають у неоднорiдностi її членiв. Адже переможцями хочуть бути всi, тому в цю партiю зараз прийшло чимало таких, хто використовує її як iнструмент для вирiшення особистих бiзнесових i кар'єрних проблем. У кращому разi такi партiйцi недолюблюють своє керiвництво, у гiршому ж (i я бачив чимало таких прикладiв) -- тихо ненавидять, вважаючи себе приниженими через вiдсутнiсть iнших варiантiв реалiзацiї власних полiтичних амбiцiй. Такi люди створюють серйозну загрозу -- це бомба сповiльненої дiї, яка може "вибухнути" будь-якої митi iзсередини.

-- Майже з перших днiв президентства Вiктор Янукович почав вибудовувати в Українi "клон" росiйської владної вертикалi. Та чи матиме така полiтика в нашiй державi той самий ефект, що й у вас?

-- Спроби Януковича вiдтворити росiйську модель управлiння в Українi
приреченi на крах -- як приречене на крах будь-яке мавпування в соцiально-полiтичнiй сферi, котре не має пiд собою вiдповiдної онтологiї та iнститутiв.

Iз "владною вертикаллю" виходить лише поверхово. Примiром, змiнили
форму правлiння -- скасували полiтреформу, повернулись до президентської республiки. Але на що може спертися режим Януковича у
своїй полiтицi?

Згадаймо, на чому збудований i тримається росiйський полiтичний режим? По-перше, це високий рейтинг росiйських лiдерiв -- Медведєва та Путiна.

По-друге, росiйськi колеги Януковича й Азарова утримують свiй авторитет завдяки власнiй харизмi. Янукович хiба лiтав на вiйськовому лiтаку? Або плавав у пiдводному човнi? Чи завiв собi блог на "Твiттерi"  й пише туди повiдомлення зi "смайликами", як то робить Медведєв? Або щодня говорить про модернiзацiю країни? Харизма Медведєва полягає у його сучасностi,
зрозумiлостi для молодого поколiння. Путiн же -- це бренд свiтового рiвня, нематерiальний росiйський актив.

Нi того, нi iншого не скажеш про Януковича чи Азарова.

По-третє, режим Медведєва-Путiна має рентний ресурс -- вiд продажу
нафти й газу. Це дозволяє будь-яку хвилю народного невдоволення погасити пiдвищенням соцiальних виплат.

По-четверте, треба враховувати вiдмiннiсть української i росiйської
полiтичних культур.

-- Що ви маєте на увазi?

-- У Росiї столiттями складалися традицiї самодержавства, їй притаманний моноцентризм влади. Натомiсть для України характерними є традицiї полiархiї. Щоби здолати цi традицiї, потрiбен надвеликий запас мiцностi полiтичного режиму. А цього нема. Звiсна рiч, завжди є спокуса компенсувати недостатню мiцнiсть режиму надмiрною жорстокiстю. Але в українських умовах жорстокiсть влади прискорює народне повстання.

-- Що ж може стати приводом для початку руйнацiї владної пiрамiди
Януковича?

-- Найбiльша загроза для цього режиму -- аж нiяк не в штабi Юлiї Тимошенко чи Арсенiя Яценюка. Найбiльша загроза -- протистояння
бiзнесових кланiв усерединi Партiї регiонiв. Поки що Президентовi вдається зберiгати баланс мiж цими внутрiшнiми угрупованнями, але колись вiн його втратить. Боротьба за вплив на лiдера мiж двома основними "кланами" рано чи пiзно закiнчиться на чиюсь користь, щойно якась сторона отримає найменшу зовнiшню пiдтримку -- полiтичну, фiнансову, iнтелектуальну чи iнформацiйну. Оце, а не опозицiя, нинi є найбiльшою загрозою для Вiктора Януковича, його оточень i Партiї регiонiв. Адже перемога завжди заслiплює.

Олександра ТАМКОВА, Експрес

Цікава стаття від братів Капранових.

Коли життя бере за горло, коли депресія не відпускає, коли світ втрачає барви і песимізм стає незборимим, ми відкриваємо передвиборчу програму Януковича "Україна для людей". Бо нічого смішнішого в житті не читали. Спробуйте й ви. Особливо ті сторінки, де йдеться про 500 нових футбольних полів, 50 катків та 50 басейнів на рік.

А як вам таке: "Вчитель, лікар, працівник культури, військовослужбовець, міліціонер одержать ключі від квартир при підписанні трудового контракту на 20 років"? А ще нижче - "Одержання житла молодими офіцерами протягом першого року служби" - як же тоді обіцяні раніше ключі при підписанні контракту?? Ян Таксюр разом з Петросяном від заздрощів просто-таки посивіли. А може, саме вони і є правдивими авторами тексту? Дуже піднімає настрій також порівняння обіцянок Януковича із реальними ініціативами нової влади - наприклад пункт про "відкриті виборчі списки". Не кажучи вже про "ліквідацію депутатських пільг" та "виборність суддів". Реформуючи школу, міністерство торгівлі освітою проігнорувало обіцянку боса: "Вступ до ВНЗ за шкільним атестатом для випускників шкіл до 2009 року". А зменшення держзамовлення до ВНЗ, оголошене нещодавно, чітко ілюструє пункт "Доступна і якісна освіта". Зазирніть до бюджету - чи побачите там обіцяне "фінансування медицини не менше 10% ВВП"? Звісно, коли доходиш до "мінімальної пенсії на 20% вищої за прожитковий мінімум", сміх сам собою уривається. Особливо на тлі запланованого підвищення пенсійного віку. Проте, насправді, все залежить від рівня цього самого прожиткового мінімуму, точніше від того, хто і як його рахує. До речі, ви буваєте у магазинах та на базарі? Ви платите за квартиру, за газ? Ну і як це кореспондується з офіційними даними про інфляцію в Україні? А з оголошенням влади, що ціни на продукти харчування та безалкогольні напої у серпні знизилися на 0,1%? Сміх не вщухає. Звісно, програма писалася на 5 (а дехто каже, що й на 10!!!) років, так що час іще є. А п'ять років сміху - це "Здорові люди - впевнене майбутнє", дивись відповідний пункт програми. Ну, гаразд, посміялися, і досить. Тепер давайте про серйозне. Про першопричини наших теперішніх веселощів. Про те, як все починалося. Десять років тому партія Регіонів, виринувши буквально нізвідки, впевнено відтерла від влади комуно-соціалістичну публіку: симоненківців, медведчуківців, морозівців та вітренківців. Чи не дивно, що партія олігархів, бізнесменів та чиновників заввиграшки "привласнила" весь лівий електорат? Люди, які періодично б'ють себе в груди, називаючись "пролетаріатом" та "робочою кісточкою", сьогодні всі, як один, голосують за "буржуїв-кровопивць" і не натішаться з результатів свого вибору.  Ви щось розумієте? Ми - ні. А значить, треба розібратися. Чим же так схожі регіони з комуністами, що електорат легко поміняв одних на інших? Що ж саме взяли регіонали у "щасливому минулому" щоб забезпечити собі "світле майбутнє"? Теорію Маркса пропонуємо одразу відкинути. По-перше, комсомольці-олігархи нею не володіють, по-друге, вона їм за великим рахунком протипоказана.  Ну а без Маркса що залишається від комунізму?  Перш за все - боротьба. Комуністи завжди боролися, перемагали, йшли в атаку і т.д. Це - дуже цінна теза. Вона дозволяє сприймати "голод і холод" не як побутові негаразди, за які владу треба було б відвести у лісочок, а як елемент боротьби за справедливість.  Виховані комсомолом регіонали з легкістю перейняли цю ефективну методику. Ну то й що, що десятикласники вчаться без підручників - зате Бандера не буде Героєм України. Ми перемогли! Хто це "ми", і що "нам" зробив Степан Бандера - справа десята. Головне - перемога. Тому зараз знову вигадуються вороги, супротивники, на всі заставки використовуються заяложені радянські штампи типу "руки Вашингтона", "кривавого націоналізму" тощо. На образ ворога все придасться. З чарівною легкістю виправдовуються і будь-які, навіть найбезчесніші, методи боротьби. Ну то й що, що фальсифікували голосування у "Великих українцях", зате втерли носа галичанам! Не кажучи вже про виборчі підтасовки та порушення, які потрібні саме для того, щоб не допустити до влади клятих ворогів. Ну і друга, найцінніша комуністична методологія - тотальна брехня. Один з провідних ідеологів соціалізму Адольф Гітлер сказав "Широкі маси швидше стають жертвами великої брехні, ніж маленької". Потім цю фразу неодноразово повторював Йозеф Ґеббельс, і до нас вона дійшла вже у вигляді його "крилатого вислову": "Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять". Треба зауважити, що цей принцип вигаданий не Гітлером - іще до того, як Жовтневий переворот стали називати Жовтневою революцією, комісари та чекісти використовували брехню як дуже ефективну зброю.  Зокрема, одним з найрозповсюдженіших різновидів брехні було приписування ворогам тих злочинів, що їх робили самі комуністи - масових розстрілів, пограбування селян та буржуазії, насильства та терору. Та й пізніше метод не зняли з озброєння. Згадайте звірства, що чинили загони НКВД, перевдягнуті на бійців УПА. Звісно, порівняно з цим, напад на фестиваль "Гайдамака" виглядає дрібницею, але, попри різницю у масштабах, методологія залишається тою ж таки - оголошення, що "унтер-офіцерська вдова сама себе висікла", а "гайдамаки" самі на себе напали. Ну а заяви про "порушення прав російськомовних", які тою ж таки російською мовою, без жодного українського перекладу і навіть без субтитрів оголошують депутати на Першому Національному, державному телеканалі? Для порівняння - у сусідній Росії, де порушення мовних прав немає, законом заборонено використання в ефірі будь-яких мов без перекладу державною. Не варто й літер витрачати, щоб довести повну перевагу російськомовного інформаційного простору в Україні - навіть якщо до "україномовних" зарахувати ті передачі, де ведучий говорить кілька ритуальних фраз державною на початку та в кінці.  Очевидність брехні про мовні утиски в Україні грає на руку послідовникам Гітлера-Ґеббельса, а нахабство замінює будь-які аргументи. Подивіться на економіку. Податковий терор називають зниженням податкового тиску, а відверте здирництво - боротьбою з рейдерством. Але у велику брехню легше вірять. І коли підвищення пенсійного віку назвати "турботою про пенсіонерів", масам просто немає куди дітися. Вони вірять. Так само, як і в утиски російськомовних та у міфічне зниження рівня інфляції, про яке оголошує Держкомстат. Ну і нарешті про головне. Політреформу. У якого Сірка треба позичати очі, щоб після п'ятирічного публічного захисту цього потворного дітища Медведчука-Ющенка взяти всі ходи назад? Навіть Олена Лукаш не витримала - уся країна з подивом побачила, що цій записній юристці може бути соромно перед об'єктивами телекамер. Ти диви - 2004-го захищала виборчій безпредєл, і нічого, а тут: "Дякую за увагу", і навтьоки. Усі спроби пояснити справжні причини маніпуляцій з Конституцією не витримують критики.  Повноважень Януковичу не вистачало? Зі слухняною коаліцією та Кабміном?  Готові посперечатися - якщо Янукович прийняв би рішення про відставку Азарова, той власноруч вибивав би з депутатів позитивне голосування з цього питання.  Так само непереконливо звучать аргументи про те, що депутати будуть тепер дешевшими - де це бачено, шановні - усе дорожчає, а депутати дешевшають? Або ж про намагання прикрити незаконне рішення КС по коаліції - як його прикриєш, коли з-під фігового листка все одно стирчить головний аргумент влади? Усе це вигадки. Справжньою ж метою відміни політреформи був державний іспит для членів партії регіонів. Для кожного її спікера та рядового багнета. Іспит на вірність та відданість. Процедура іспиту проста. Треба вийти і публічно - перед усім світом, перед своїми друзями, рідними, батьками і дітьми, собою самим визнати таке: "Я, ім'ярек, є останнім покидьком. Моє слово нічого не важить. Я називатиму чорне білим а біле - чорним, якщо накажуть згори, бо не маю ані честі ані совісті". От що насправді збурило українців у відміні політреформи. Не нюанси політичного устрою 1996 чи 2004-го, а саме цей масовий та відкритий парад негідників. Тепер керівництво партії Регіонів може бути спокійним за своїх членів. Вони публічно попрощалися зі своєю людською гідністю, і шляху назад у світ порядних людей їм немає. Подібні випробування влаштовував свого часу соратникам товариш Сталін. Щоправда, погані оцінки тоді записували у вироках, а відмінникам дуже скоро влаштовували нові іспити. Вивчаючи свого часу в інституті історію КПРС, ми не встигали дивуватися поворотам сюжету. Боротьба з правим ухилом від курсу партії, потім - з лівим, потім - з право-лівацьким. Необхідність писати доноси на соратників, зраджувати, друзів, відмовлятися від рідних...  Погодьтеся, що порядній людині пройти цю смугу перепон було неможливо. Тому на посадах залишилися ті, у кого місце честі і совісті посідала відданість партії і особисто її Вождю. Роки кривавих тренувань і смертельних іспитів народили і загартували унікальне політичне формування - партію професійних брехунів. Пам'ятаєте "1984" Орвела? Він дуже прозоро описав методу формування комуністичного світогляду. Цікаво, що Орвел ніколи не жив у Союзі. Але йому полегшило роботу те, що всі комуністи-соціалісти світу, не змовляючись, використовували однакові технології - Сталін, Гітлер, Мао, Кім Ір Сен, Фідель Кастро... І саме тому, позичивши у комуністів дві основні складові їхньої методи, а саме - постійну боротьбу з ворогами та тотальну брехню - ідеологи нового українського капіталізму не помилилися. Вдячні пострадянські виборці віддали їм свої голоси, з легкістю помінявши червоні прапори на синьо-білі. Звісно, таке коротке ситуативне дослідження не може претендувати на вичерпність - науковцям варто вивчити цей феномен докладніше і знайти нові нюанси. Проте для розуміння політичних процесів в Україні цього цілком вистачить. І ще одне - ми згодні, що не тільки нинішня влада використовує комуністичну технологію великої брехні. Але вона робить це найбільш яскраво. І найбільш успішно. Тому саме партія Регіонів може слугувати за приклад, на якому нам із вами треба вчитися. Щоб не дати вкотре себе обдурити. Щоби знову не повторилися розкуркулення, Голодомор, Голокост та інші гено- етно- та лінгвоциди. Бо всі вони починалися з брехні.

Партія регіонів, починаючи з 7 лютого 2010 року, намагатиметься дестабілізувати ситуацію в країні шляхом захоплення державних установ, в тому числі Кабінету Міністрів України.

Підтвердженням цього є інформація про те, що в санаторіях і готелях Києва та на його околицях розташувалося близько 2 тисяч молодиків приватних охоронних структур із східних регіонів України.

Відомо, що на 7 лютого буде доставлено ще близько 5 тисяч вищезгаданих осіб із Запоріжжя, Дніпропетровська, Черкас, Миколаєва, Харкова та Криму. Доставка молодчиків, їх харчування і перебування оплачуватиметься за рахунок коштів Партії регіонів.

Крім того, відомо, що чинний Президент країни Віктор Ющенко повністю обізнаний з таким розвитком подій і сприяє цій ситуації.

Викликає також питання інформація про те, що 6-7 лютого, які по всій країні є вихідними, для всіх працівників Секретаріату Президента України є робочими днями . Відомо, що саме в ці дні перед працівниками Секретаріату Президента поставлено завдання здати всі документи в архів або їх знищити.

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/mxnca7v4

О кулуарном сотрудничестве Ахметова и Ющенко не писал разве ленивый. Однако, в Интернете все чаще начинает появляться информация более угрожающего характера: о фактическом начале внутрипартийного раскола в Партии регионов.

В часности, упоминается о том, что якобы Ахметов в Крыму уже начал начал откровенно «сливать» Януковича. Якобы Ринат Леонидович "дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко".

Об этом, в частности, пишет From-UA в своей статье "Ахметов «сливает» Партию регионов". Впрочем, читайте сами:

"С началом кризиса, инспирированного с Банковой, Партия регионов получила шанс вернуться во власть. Но «регионалы» ввязались в сложную борьбу в непростые для партии времена. Ведь переговоры по поводу нового большинства с участием ПР могут не только не сплотить различные группы влияния внутри партии, а наоборот ускорить процесс ее развала. В недавнем прошлом главный финансист партии Ринат Ахметов уже начал собственную игру, и Виктор Янукович занимает все меньше места в его планах. Подтверждением может служить информация из родного для бело-голубых региона - Донецкой области. Там уже сейчас серьезно аукнулся внутрипартийный конфликт по поводу возможного создания коалиции с БЮТ. «Рупор Ахметова» председатель облсовета Анатолий Близнюк резко раскритиковал Кабмин, а «голос Януковича» мэр Донецка Александр Лукьянченко отказался исполнять Указ Президента о ликвидации памятников тоталитаризма. Таким вот образом первые пытаются рассорить Януковича с Тимошенко, вторые же ставят целью вбить клин между Ющенко и Ахметовым.

«Точно так же единственным шансом Виктора Федоровича сохранить свое лидерство в партии остается заключение коалиционного соглашения с БЮТ. Все остальные пути у враждующих сторон, похоже, отрезаны окончательно. Соответственно, нет иных вариантов и у «регионалов» на местах, кроме как пойти стенка на стенку», - пишет авторитетный еженедельник «Комментарии».

Более того, новости из регионов свидетельствуют о том, что Ахметов уже начал откровенно «сливать» партийные ячейки под пропрезидентский проект «Единый Центр». Характерным примером тому может служить Крым, где вовсю заправляют люди миллиардера.

Предыстория конфликта. Внутренние разногласия у «регионалов» родились не сегодня. Все началось еще с 2004 года, когда лидер Виктор Янукович потерпел досадное поражение на президентских выборах. Конечно же, в планы Рината Ахметова это, мягко говоря, не входило. Впрочем, конфликт между «идеологическим крылом» Януковича и «финансовым крылом» Ахметова поначалу носил латентный характер, плюс еще и избиратели пребывали в шоке от событий 2004 года. Однако не без помощи политтехнологических разработок американских советников Ахметова и напряженных отношений в рядах помаранчевых оппонентов, ПР удалось не только удержаться на плаву, но и сделать Януковича премьером. Пиком влияния регионалов можно считать 2006 год. Но, потеряв власть или же отдав ее, если учитывать позицию Ахметова (именно его называют тем, кто, получив личные гарантии от Ющенко, «дал добро» на перевыборы в 2007-м), ПР заметно начала терять электоральные позиции, особенно на юго-востоке страны. Даже штатный политолог бело-голубых Андрей Ермолаев, основываясь на социологических исследованиях своего Центра, в августе прошлого года отмечал, что «у Партии регионов возникли проблемы снижения доверия в Харьковской области, в Крыму, в Днепропетровской области».

Со временем дела у регионалов пошли еще хуже. Точкой самого низкого падения популярности стал период после выборов 2007 года. Пообещав с помощью референдума быстро решить вопрос языка, сделав русский вторым государственным, лидеры партии, едва закончились выборы, забрали свои слова обратно. В октябре того же года лидер крымского отделения ПР Василий Киселев заявил, что «всем политическим силам нужно остановиться и отойти назад. Мы не должны выдвигать те требования, которые возбуждают западную часть населения Украины, а западники, в свою очередь, не должны выдвигать требования, которые возмущают жителей юго-востока». Как говорится, регионалы настоящие хозяева своего слова: захотел - пообещал, передумал - забрал. А коллега Киселева - нардеп Юрий Болдырев вообще поразил своей откровенностью. Он признал, что идея референдума по языку и НАТО была... предложена штабом «бело-синих» после того, как стало очевидно, что регионалы теряют поддержку голосов избирателей. В придачу ко всему, «бело-голубые» в конечном результате проиграли борьбу за власть Тимошенко и ушли в оппозицию.

Избиратели ПР в такой ситуации повели себя вполне естественно - рейтинги партии и лично Виктора Федоровича начали стремительно падать. Вполне логично, что главный удар пришелся на юго-восток. Так, в 2007 году на парламентских выборах в Крыму за «регионы» отдали свои голоса 60,98% избирателей. Теперь же, по данным известной социологической компании «Юкрейниан социолоджи сервис» (цифры других котирующихся на рынке социологических служб существенно не отличаются), уже в январе 2008-го на Донбассе и в Крыму готовы были поддержать ПР - 46,1%, в сентябре и вовсе 40,4%! Что касается президентского рейтинга Януковича, то и здесь картина на Донбассе и в Крыму довольно безрадостна. Бывшего премьер-министра в сентябре 2008 года готовы были поддержать только 39,2% опрошенных. Напомним, что в так называемом третьем туре выборов президента-2004 Янукович набрал в Донецкой и Луганской областях свыше 90%, а в Крыму - 81,26%.

Крымские «регионалы» променяли Януковича на Ющенко. Анализируя рейтинги, мы не зря делали акцент на Крымском полуострове. Ведь именно здесь люди наиболее чувствительны к языковому вопросу, соответственно, сильнее других разочаровались в нерешительности регионалов. Но есть еще один очень примечательный фактор, который заставляет пристальней присмотреться именно к АРК, а именно речь идет все о том же расколе в рядах регионалах, который, похоже, начался именно в этом регионе. Тенденция того, что оказалась ПР на грани раскола, четко проявилась в момент, когда многолетнюю соратницу Рината Ахметова Раису Богатыреву лидер ПР Виктор Янукович буквально «выпер» из партии. В ответ группа миллиардера прошлась по соратникам Януковича. Больше всех досталось Дмитрию Табачнику, которого друг Ахметова Борис Колесников потребовал лишить партбилета.

Ринат Ахметов, все больше ориентирующийся на Виктора Ющенко, начал откровенно «сливать» Януковича. Именно позиция миллиардера, согласованная с Банковой, не дает продвинуться переговорам ПР и БЮТ о создании коалиции. Ахметов уже откровенно начал играть на досрочные выборы, где рассчитывает выгодно разложить яйца в разные корзины. Очевидно, больше всего «золотых яиц» достанется проекту Балоги «Единый Центр» (ЕЦ). Это, как подтверждают авторитетные источники, как раз и происходит в Крыму. Ринат Ахметов дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко! Это событие стало сенсацией в политических кругах полуострова, его сейчас активно обсуждают в кулуарах Совмина и местного парламента. Главным исполнителем называют тандем главы Совмина Анатолия Гриценко и депутата-регионала Александра Мельника. Премьера автономии и депутата ВР АРК объединяет много общего - они главная опора Ахметова...

Отметим, что оба политика шли на сближение с Ющенко в ногу со своим патроном. Еще в 2006 году, тогда еще спикер парламента и главный кандидат на должность премьер-министра АРК, четко заявил о своих симпатиях. Он безапелляционно подчеркнул, что местные регионалы... разделяют программу Ющенко «Десять шагов навстречу людям». А тему оппозиционности Крыма к центру он назвал надуманной. Такая позиция, конечно же, не прошла мимо внимания Президента. Интересная деталь: сразу после избрания главой Совмина Анатолия Павловича Гриценко на глазах у местных журналистов, со словами «звонил Ахметов», поздравил Александр Мельник, передав Гриценко трубочку. При таком обилии фактов не сложно предположить, что все дела против Анатолия Гриценко, в том числе и недавнее по подозрению в избиении понятого, «спустят на тормоза», как это, в свое время, сделали и по Александру Мельнику...

Медвежья услуга. Вот такая гоп-компания призвана помогать «лидеру Майдана» Ющенко в Крыму. Теперь-то Александр Мельник получит возможность использовать запись якобы его разговора с Львом Миримским (экс-нардеп, один из лидеров партии «Союз»). Пленка с голосами, очень похожими на обоих персонажей, гуляла по Интернету в конце 2004 года. На ней «голос Мельника» уверял Миримского, что Ющенко «траванули серьезно», в то время как его собеседник иронически утверждал, что кандидат в Президенты сам отравился. Теперь в покушение на Ющенко не верят даже многие его соратники, так что Виктору Андреевичу наверняка было бы приятно услышать слова поддержки.

Кстати, на этой же пленке «голос Мельника» утверждает, что в случае победы на выборах (разговор якобы имел место 31 октября 2004 г.) Януковича именно Гриценко и сам Мельник являются главными кандидатами на пост премьер-министра АРК. Тогда в это верилось с трудом, ведь были более весомые фигуры. Но своего тандем достиг, несмотря на то, что победил Ющенко. Благо, их патрон Ахметов вовремя переориентировался. Что до интересов родной партии, то Гриценко и Мельнику, как стало понятно, помаранчевый Ющенко гораздо ближе, чем бело-синий Янукович. К сожалению Виктора Федоровича, личный... имидж крымских ординарцев Ахметова в свое время понизил рейтинг ПР в Крыму. Теперь же Гриценко и Мельник трудятся на понижение на полуострове рейтингов Ющенко и Балоги.

На фоне глубокого раздрая в ПР неудивительно, что этим пользуются их политические противники. Так, ввиду того, что позиция Юлии Тимошенко стала менее радикальной и она открыто ищет пути сближения с Россией, получая одобрение со стороны Владимира Путина, электорат «бело-голубых» активно перетекает к БЮТ и пророссийским силам вроде Наталии Витренко и Василия Волги. В Крыму и на Донбассе за нынешнего премьера уже готовы проголосовать порядка 10-15% и показатели постоянно растут. Единственным политиком, который отбирает «бело-голубых» избирателей, является Тимошенко, на Западе и в Центре она на 15-30% опережает Януковича, а ее президентский рейтинг в Донбассе и на Юге постоянно растет, констатируют социологи.

Вот так, помогая Ющенко, Ахметов и Ко значительно способствуют Тимошенко. Впрочем, это «рок» многих людей, решивших поддержать Президента".

* * *

Комментарий для «Фразы»

Владимир Сивкович, народный депутат, фракция Партии регионов: "Это ерунда какая-то. Ничего подобного быть не может. В Партии регионов никаких таких процессов не происходит".

Комментарии с блогов и форумов:

varjag_2007: "Бандитам тюрьмы, бандитам тюрьмы" Ахметов при юще в 2 раза увеличил свое состояние (другие олигархи только в полтора). Так что они, умиротворяя мелочевкой на батурин и мистецький Арсенал, пылинки с него сдувать будут, пока есть еще что с Украины выжимать. А идеология ОУН об "ініціятивній меншості" и "неусвідомленій більшості" для них как раз в самый раз подходит"

vokintrop: "Жесткое заявление одного из лидеров Партии Регионов Бориса Колесникова относительно необходимости исключения из партии бывшего вице-премьера и главы президентской администрации Дмитрия Табачника продемонстрировало, что на украинской политической сцене, помимо официально оформленных блоков и объединений, есть еще и неформальные группы предпринимателей по интересам. Одну из них, не таясь, представляет Борис Колесников – это «бизнесмены юго-востока». Еще одним ведущим представителем этой группировки является Ринат Ахметов – судя по словам того же Колесникова. И если вспомнить, что гневная реакция Колесникова связана с исключением из партии секретаря Совета по национальной безопасности и обороне Раисы Богатыревой, то можно сделать еще один простой вывод – в нынешнем украинском противостоянии бизнесмены юго-востока поддерживают президента Виктора Ющенко"

a_gru: "Не мог бы мне кто-нибудь из украинских френдов объяснить, почему никем не рассматривается вариант коалиции "НУ-Регионы"? Это что, совсем невозможно? А по-моему, так вполне. Достаточно всего двум людям - Ахметову и Ющенко - договориться. На взаимовыгодных, разумеется, условиях"

Подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»