Друзі, ось і вийшла моя друга книга у Мультимедійному видавництві Стрельбицького. 

Друзі мої дорогенькі! 

Колись, дуже давно трапився один невеликий уривок, в "Пост-Поступі" знаменитому, чи ще десь, не менш знаменитої "Антології..." але, чи то такий уривок вибрали, чи то я сам виявився неготовим до подібного тексту, що, звісно, є більш імовірним, але спротивив си її на багато літ, віддаючи при тім належну шану іншим, не менш гідним та вартим уваги українським сучасним письменникам, що також само по собі не може бути фактом докору, але однак те упередження вилізло мені боком, не скажу яким, та про що зараз вже можна констатувати однозначно, розуміючи все ж, що то не є остаточним вироком і навіть навпаки, можливо це подарунок долі, що саме  в нинішню хвилину я відкриваю її для себе, читаючи по декілька сторінок за декілька днів, маючи сподіваня, що може згодом піде швидше, хто зна, але наразі смакую як цінитель-гурман старе вишукане вино, про яке якось забулось, бо воно лежало десь в самім куточку старого підвалу і ось потрапило на очі цілком випадково, хоч ми вже запідозрили злегка, що не все у світі пояснюється випадковістю, і навіть навпаки, пояснюється невипадковістю, бо і вино мало вистоятись і виноман мав налаштуватись, щоби бути готовим сприйняти й дати оцінку не так для когось, як для себе самого, але трохи й для когось, як у цьому конркретному випадку, щоби Ви, мої любі друзі (не плутати, просьба, і не брати до уваги заяложеність того вислову) могли також насолодитись від спілкування з цією унікальною жінкою 

         Хочемо того чи ні, але з казками ми не розлучаємося протягом усього життя. У дитинстві доводилося чути їх від мами чи бабусі. Ці нехитрі оповідки переносили нас у інший, чарівний світ. Підрісши, ми знову стикаємося з «казками». Щоправда, тепер їх уже розповідають владники, роботодавці, продавці на ринку чи (не дай, Боже) коханий. Тут уже не пахне ані дивом, ані героїкою, яка так захоплювала нас, коли ще ходили під стіл пішки. Але торкнутися чуда хочеться в будь-якому віці. І, виявляється, є люди, які можуть допомогти це зробити дорослим серйозним тьотям і дядям. Лірника Сашка можна вважати патріархом казкового жанру. Уже 25 років він збирає, пише і розповідає казки. 

        "Казки Лірника Сашка" стали вже окремою сторінкою в українській аудіо-літературі. Сторінкою барвистою, цікавою, особливою. Його розповіді завжди щедро прикрашені дуже насиченим звукорядом. Пісні народні рідкісні, ціла купа музичних інструментів - часто теж доволі рідкісних - та не менша купа приязних голосів на додачу. Хоча головний голос, звісно, - оповідача, Лірника Сашка. До того ж і вигадує Сашко дуже кльово. Деякі казки написані ним, що називається, "з чистого аркуша", інші - на основі старих народних казок. Але визначити, де з них які - неможливо. Усі ці розповіді існують в єдиному, власному просторі, однаково близькому і нашому часу, і нашій історії. Бо є тут і щось із побуту сільського, і зі світогляду українського, і гумору жменя чималенька, і хитринка - гарні казки, живі. Несуть вони світові серце - чисте, добре, хоробре. І знаєте, якщо діти зростатимуть на таких казках, як ці, - світ таки стане кращим, ніж зараз. Неодмінно.

         СЛУХАТИ казки Сашка Лірника     

Друзі, хочу поділитися приємною новиною. Незважаючи на "пендюлі життя", я усе ж таки намагаюся писати. Почала співпрацювати з мультимедійним видавництвом Стрельбицького, шо якимсь дивом знайшло мене на просторах інету і запропонувало видаватися. Видають вони книги електронні, а не паперові - що для мене дуже зручно у нинішньому становищі.  І ось маю першу електронну книжку під загальною назвою "Коли розум спить". Увійшли до неї 9 оповідань. Певно, деякі з них вам вже доводилося бачити тут, а деякі зовсім нові. У творах я намагалася торкнутися якихось філософських і психологічних питань, та зазирнути у глибину людської душі. Хто тільки не став героєм: тут і дядечко років сорока п*яти, і дивакувата школярка, і старенька бабця, і наставник східних єдиноборств. Та, звісно, кіт, голуб і собака - ну куди ж без них  На 100% автобіографічним є лише одне оповіданнячко, ну ви всі самі знаєте, яке