Привет всем, в этом посте я расскажу, как можно анализировать сайты конкурентов в поисковой выдаче гугла. 

Історія назви Полісся

Уперше назва Полісся зафіксована у літописі за Іпатіївським списком. У джерелах XIV—XVI ст. ця назва найчастіше функціонувала у вигляді спільнокореневих топонімів Подлесьє, Полясє, Полєсє. Історико-етнографічні межі цієї зони теж визначалися по-різному, однак переважає думка, що вона охоплює басейн річки Прип'ять та сусідні райони лісової смуги. Цю територію вважали центром поліської області ще дослідники XVI—XIX ст. М. Стрийковський, Г. де Боплан, В. М.Татищев та ін., про що переконливо свідчать залишені ними картографічні матеріали. Усталення у науковій літературі назви Полісся супроводжується подальшою конкретизацією за назвами етнічних зон — білоруське Полісся, українське Полісся, російське Полісся, литовське Полісся, польське (люблінське) Полісся. Такий поділ почасти відображав і певну етнолінгвістичну неоднорідність регіону.

[ред.] Населення Полісся

Відомо, що, населення Полісся складають представники різних етносів. Зокрема, його етнографічну особливість репрезентувала у минулому традиційна культура сільського населення, тоді як міста на території регіону були загалом поліетнічними. Посилення зв'язків села з містом у ході історичного розвитку відповідно позначилося і на культурі та побуті сільського населення, особливо в останні десятиріччя ХІХ і поч. ХХ ст.

Згідно з археологічними даними, Полісся ще до V—VI ст. н. е. було зоною взаємодії слов'янської і балтійської культур, орієнтовна межа між якими проходила по лінії Ясельда — Прип'ять — Горинь (за рядом лінгвістичних даних такий поділ зберігся аж до ХІХ — ХХ ст.). У цьому немає нічого дивного, адже Полісся з давніх-давен було зоною творення праслов'янської культури, територією міжетнічних контактів слов'ян із балтами. У час формування й розвитку східнослов'яських ранньофеодальних об'єднань цей край був контактною зоною дреговичів, волинян, радимичів, деревлян, частково полян, сіверян, а також західнобалтських союзів ятвягів, одне з племен якого, за свідченням давніх польських джерел, мало слов'янізовану назву polexiani («полексяни»). У XII—XIII століттях землі Полісся були поділені між кількома великими князівствами: Київським, Чернігово-Сіверським, Володимиро-Волинським (пізніше — Галицько-Волинським).

[ред.] Етимологія назви Полісся

Мовознавці стверджують, що східнослов'янська етимологія назви Полісся закорінена у семантиці лісу та болота (лісиста місцевість, лісок). Вона має балтський аналог (Pala, Pelesa, Pelysa), що в литовській і латиській мовах має значення болотистий лісок. Це може свідчити про спільний балто-слов'янський корінь назви Полісся, а отже — про паралелі між східнослов'янським етнонімом поліщуки (уперше зафіксований в документах XVII ст.) і давнім екзоетнонімом polexiani.

[ред.] Поділ Полісся

Українське Полісся поділяється на Правобережне та Лівобережне -залежно від розташування на берегах Дніпра. Відповідно до цього уживаємо також назви Східне й Західне Полісся. Західне Полісся називають також Прип'ятським, східне — Наддеснянським або Чернігівським, розмежовуючи такі номінації тоді, коли йдеться про Полісся по обох берегах Дніпра. В етнографічній літературі дуже часто під Східним Поліссям мають на увазі східну частину правобережного Полісся, приблизно на схід від р. Ясельда, далі — Прип'яті, до впадання у неї Горині і вниз по цій ріці. Землі, що лежать на захід від вказаного кордону аж до р. Західний Буг, складають Західне Полісся.

До 20-их рр. ХХ ст. Полісся ділили за належністю земель до тієї чи іншої губернії й повіту: Волинське, Київське, Чернігівське, Брянсько-Жиздринське, Мінське, Могилівське, Гродненське. За сучасним адміністративним поділом вирізняємо Полісся українське, білоруське та брянсько-жиздринське (російське). Українське Полісся має регіони за назвами областей: Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Сумське. А от сучасна українська фізична карта районує українську частину Полісся на такі зони: Волинське, Мале, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське. За чинним адміністративно-територіальним поділом Полісся охоплює Північну Київщину, Чернігівщину, Житомирщину (окрім південних районів), північні райони Сумської області, Рівненщину та Волинську область (окрім крайнього півдня останніх двох областей). Південну межу Полісся за діалектними ознаками мовознавці визначають умовною лінією Володимир-Волинський — на південь від Луцька — Здолбунів — Житомир — Фастів -Васильків — Переяслав-Хмельницький — Прилуки — по річці Сейм.

[ред.] Економіка Полісся

Див. основну статтю: Економіка українського Полісся

Українське Полісся має досить вигідне географічне положення вздовж північного кордону держави. На півдні Полісся межує з Карпатським, Подільським, Центральним та Східним районами. Через цей регіон проходять транспортні артерії, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково — з Росією та Західною Європою. Таким чином, Поліський район є сполучною ланкою, з одного боку, між Україною та Білоруссю, Польщею, країнами Північної Європи та Балтії, а з іншого, — між Росією та Західною Європою. Стратегічне положення району дає змогу активно залучати Полісся не тільки до розвитку міжрегіональних внутрішньоукраїнських зв`язків, але й до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення вільних економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

У Поліссі профілюючими галузями АПК є м'ясо-молочна, маслосироробна, консервна, борошномельна, цукрова, спиртова, кондитерська, тютюнова. Помітне, в тому числі, експортне значення мають крохмальна, комбікормова, плодоовочева галузі, виробництво горілчаних, слабоалкогольних (у тому числі пива) та безалкогольних напоїв, мінеральних вод. Випуск продовольчих товарів у районі в 2002 році складав: борошна — 7,9% від усього обсягу продукції по Україні, цукру-піску — 14,6%, 5,3% продукції з незбираного молока, 22,1% тваринного масла, 16,3% жирних сирів та 12,6% плодоовочевих, м'ясних та молочних консервів.

[ред.] Див. також

• Західнополіська мова
• Західнополіський говір

 

З приходом Нової влади в західнян виникла дилема; або маємо піднятися до рівня Донбасу, або спуститися невідомо
куди,адже тепер Донбас  замовляє музику, а ми Західняни, не маючи впливових лідерів,можемо тільки "підскакувати"
на місці. От тільки одне незрозуміло,чому вся та армія реформаторів з краю вугільних териконів не почала творити
економічне чудо з рідного Донбаського краю.
  Порівнюючи Захід із Сходом, бачимо зовсім інше.За минулу зиму на Донбасі вимерзло більше людей, ніж у всій
Україні.Саме найвища смертність і найнижча народжуваність, найбільша кількість кримінальних злочинів, наркома-
нів і хворих на СНІД. Рідко, який чоловік доживає до 50-ти років.
   Для порівняння економічного дива, візьмемо два прикордоння-східне і західне.І там , і тут люди живуть із заробітків,
швендяючи туди й сюди, займаючись човниковою контрабандою та будівництвом дач.І, що ж який результат?Досить
 глянути на обійстя закарпатців,буковинців,галичан чи навіть волинян.Подивитися на яких автах вони їздять,як виглядають
тут церкви і що на святкових столах.А потім прогулятися околицями міст шахтарського краю.
Адже у Західній Україні саме на околицях красуються дво-триповерхові особняки підприємливих західнян, далеко не
директорів заводів і власників шахт.А що ж бачимо на околицях шахтарських міст? Жахливі хибари,вкриті толем,в най-
кращому випадку шифером,і якщо дасть Бог вступимо до Євросоюзу, то його треба буде здерти,як дуже шкідливий
для здоров"я матеріал.
    У другій половині 90-тих ліквідовували шахти.Із державного бюджету  направлені величезні кошти для створення
нових робочих місць.Місцеві реформатори запропонували безробітним шахтарям з дружинами сісти за швейні машинки. Було направлено 74 млн. гривень на будівництво нових фабрик і закупівлю високо технологічного обладнання.І тут буде не зайвим спитати у нашого п"ятипроцетного , з руками,що ніколи нічого не вкрали,Ющенка: Яка доля нових швейних фабрик?
   До теми крутиться на язиці пісенька:-" Я песни пела и вишивала гладью. , А как в город я попала,сразу стала бл...ю"
 Щоб не вмерти з голоду ,змушені  заробляти гроші в нелегальних шахтах-копанках.А фабрику "Стиль" з сучасним
французьким обладнанням,2006 р.продали фірмі "Глорія-Стиль" за 60 мільйонів доларів Де поділися гроші- можна
тільки здогадуватися.
    Як кажуть самі донецькі:-"Донбас-це особливий регіон.На шахти завжди звозили зеків.Якщо людина відсиділа
і судимість знята, то вона не судима."
      Отаке-то,як кажуть західняки.
Отже так и ні інакше на часі зміна деяких політичних орієнтирів і так "напевно" мусить бути.Головне, ще раз не
промахнутися на виборах місцевого рівня, бо в певний спосіб стане можливим урівняти інтереси місцеві з дуже
великими і амбітними інтересами команди Януковича, яка фактично прибрала під себе влади всіх рівнів.Чи є це
небезпечним, стверджувати однозначно не вартує,але погодьтеся, що загроза узурпації присутня,коли наприклад,
одне тільки походження з регіону,є вже повним верховенством,
то це вже недобре.
 

Макар…

Не знайти села,в якому  люди жили б,  без влучного прізвиська. В нашому селі ми, всі, діти,внуки і правнуки та й невістки і зяті’ Макарчикові’ . Всі зв”язані з іменем нашого батька,діда і прадіда Макара Олексійовича . Про  його дитинство та молоді роки, ми, сини на свій сором,  знаємо, а вірніше не знаємо зовсім нічого. Тільки із дуже скупих його розповідей дізналися, що його батько тобто наш дід, за війни, був старостою села. Батько один раз розказував, як то їм,- сім "ї сільського старости, було тяжко під час війни. Кожної ночі приходили за харчами то партизани /совецькі/,то партизанка /місцеві/, і кожному вділи,  якусь долю- інакше смерть когось із жителів села або когось з сім ї.

Ми,його нащадки,читаючи книжки про ту війну , дізнаємось,як розправлялися з неугодними старостами в той час. Виходить-розумний і мудрий був наш дід, якщо зумів провести село без втрат через роки війни, але  попав під  каток  НКВД  і був розтріляний після війни, а його рід перетворився у ворогів народу і від виселення його в Сибір врятувала епідемія тифу, що лютувала в той час в селі.

Після арешту діда  Олексія /по батькові не знаємо/  величезну   сім"ю на своєму горбу піднімала жилава баба-баба Дарка.

Наш батько, дід і прадід все своє свідоме життя пропрацював  трактористом, починаючи з 50-тих років минулого століття, коли західняків силоміць відправляли на донбаські шахти,пішов вчитися в МТС  /механо-тракторна станція/ на тракториста і так залишився в селі,де прожив всі свої 73-и роки. Всього було на його довгій дорозі життя;страшні злидні після розстрілу батька, доводилося  їсти висівки. Баба Дарка розповідала, що ходили, побиралися по родичах,щоб вижити-благо що родина чимала.

А хіба легка робота тракториста.Країна вставала з руїн після війни.День і ніч колгоспники працювали за трудодні на благо Вітчизни.А коли в селі добре було-ніколи,завжди селяни страждали на своїх землях.,завжди виживали хто, як міг. Старався, тулив копійку до копієчки,щоб при обміні грошей все втратити, так тяжко за кермом трактора зароблені кровні.

Добре пам ятаю його на тракторі ‘Універсал ‘із зубчастими залізними задніми величезними колесами. Як ми всією сім єю раділи, коли батько пересів на новенький ЮМЗ , навперебій бігли на тракторну бригаду, щоб хоч хвилинку посидіти у жовтій кабіні за кермом трактора.

Старався заробити. Рвався на  роботу  пов”язану з  отрутохімікатами,бо за неї дуже добре платили.Після десятого класу я йому допомагав.Витримав тиждень-приходив з поля,біг до річки купатися в Бухточці, падав і блював .Батько ж працював роками і в 50-т років став інвалідом,не витримала печінка. Промучився 23-и роки , і вісім років тому відійшов до вічного дому в потойбічний світ.

Царство йому небесне.Згадаймо,пом янімо добрими словами ,помолімося і поставмо свічку за упокій його душі...

Воловецький "Агрошляхбуд" готовий співпрацювати з
замовниками з-за кордону

ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО: Найпівнічніша місцевість у світі, де вирощують чай — гора Красна Горка, біля міста Мукачева. На Закарпатті знаходиться єдиний у світі памятник листоноші (памятник Федору Фекете, Тур’я Ремети, Перечинський р-н). У нашому краї знаходиться найдовша в Європі липова алея (набережна Незалежності, Ужгород). Географiчний Центр континентальної Європи знаходиться біля села Дiлове, Рахiвського району (4830’ пн.широти – 2323’ сх.довготи). Перші захисні укріплення з'являються на території нашого краю у бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом та. До прикладу Арданівське, Стремтура (Іршава), Галіш-Ловачка (Мукачево). Та найбільш завершену форму форму оборонної споруди представляють замки ХІ-ХVІІ ст. На Закарпатті відомо 12 середньовічних замків. Власне, феодальний замок — це специфічний архітектурний жанр, притаманний лише середньовіччю. Він настільки пов'язаний із своєю епохою, що в ній народившись, в ній же і помирає. Існують два типи замків: один замок-паразит, який слугував для нагляду і збору данини з підвладної території та для здійснення набігів на контрольовану територію, другий — замок-охоронець підвладної землі. Здебільшого класичні середньовічні замки мають дві стандартні форми: чотирибічну, в якої по боках кілька оборонних редутів, та восьмибічну, форма якої часто змінюється, але у випадку із закарпатськими замками архітектурний стиль дещо змінився в залежності від географічного положення у гірській місцевості. 1. УЖГОРОДСЬКИЙ (м. Ужгород) — ХI ст., нині музей 2. МУКАЧIВСЬКИЙ (м. Мукачево) — ХI ст., нині музей 3. НЕВИЦЬКИЙ (с. Невицьке, Ужгородський район) — руїни, ХIII-ХVII ст., об'єкт туризму 4. СЕРЕДНЯНСЬКИЙ (смт. Середнє, Ужгородський район) — руїни, ХII-XVIII ст. 5. КВАСIВСЬКИЙ (с. Квасово, Берегiвський район) — руїни, ХII-XVI ст. 6. ЧИНАДIЇВСЬКИЙ (смт. Чинадiєво, Мукачiвський район) — паркова споруда, XV ст. 7. КОРОЛЕВСЬКИЙ (смт. Королево, Виноградiвський район) — руїни, ХII-XVII ст. 8. ХУСТСЬКИЙ (м. Хуст) — руїни, ХI-XVIII ст., об'єкт туризму 9. ВИНОГРАДIВСЬКИЙ (м. Виноградiв) — руїни, ХI-XVI ст. 10. БРОНЕЦЬКИЙ (с. Бронька, Iршавський район) — залишки, ХIII-XIV ст. 11. БОРЖАВСЬКИЙ (с. Варієво, Берегiвський район) — залишки, ХI-XVII ст. 12. ВИШКIВСЬКИЙ (смт. Вишково, Хустський район) — залишки, ХIII-XIV ст. Якщо замки необхідні були для ведення війн, то для спокійного світського життя відомі феодальні родини намагалися будувати більш спокійні, але водночас грандіозні будинки-палаци. Великі розміри, розмах, розкіш в інтер’єрі внутрішніх приміщень, оригінальність та різноманітність архітектурних стилів при зовнішньому оздоблені — все це притаманно закарпатським дворянським палацам: 1. ЗАМОК-ВІЛЛА ШЕНБОРН (санаторiй "Карпати", Мукачiвський район) 2. ПАЛАЦ ПЕРЕНI (Виноградiв) 3. ПАЛАЦ ДОВГАЇ (Довге, Iршавський район) 4. ПАЛАЦ РАКОЦI (Мукачево) 5. ПАЛАЦ ДРУГЕТІ (руїни, Ужгород-Горяни) 6. ПАЛАЦ БЕТЛЕНІ (Берегово) 7. ПАЛАЦ ПЛОТЕНІ (Великі Лази, Ужгородський район) ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО: За територiєю закарпатський регiон бiльший вiд таких країн свiту: Андора, Ватикан, Лiхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Сан-Марiно, Бахрейн, Бруней, Катар, Кiпр, Лiван, Мальдiви, Сингапур, Гамбiя, Кабо-Верде, Комори, Маврикiй, Сан-Томе i Прiнсiпi, Сейшели, Вануату, Гуам, Захiдне Самоа, Кiрiбатi, Маршали, Мікронезія, Науру, Палау, Тонга, Тувалу, Антiгуа i Барбуда, Багами, Барбадос, Гренада, Домiнiка, Трiнiдад i Тобаго, Сент-Крiстофер i Невiс, Сент-Вiсент i Гренадiни, Сент-Люсiя, Ямайка. За населенням наш регіон бiльший вiд Iсландiї, Гвiнеї-Бiсау, Джiбуттi, Захiдної Сахари, Екваторiальної Гвiнеї, Свазiленда, Белiза, Гайани, Сурiнама, Вануату, Соломонових островiв, Фiджi. Закарпаття — край, де стикаються різні культури, народи, релігії. Тут змішалися не лише різні етноси, а й географічні і кліматичні пояси. А все ж таки майже всі війни і нещастя не змогли розірвати дружніх стосунків між народами, релігіями, культурами, країнами. Навіть грізні Карпатські гори захищають Закарпатську низовину від холодних вітрів. Тому не дивно, що у цій мішанині всього і всіх виникли такі оригінальні назви населених пунктів Закарпаття, які мають цікаві версії свого походження: 1. Ужгород: місто-город над рікою Уж. Староболгарські слова "уголь", як вугілля, та "угол", як кут, а також від слова "узок", як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки Уж, або від турецьких слів "унг","онг", що перекладається, як "правий". 2. Мукачево: від слова «мука», як мучитися при будівництві могутнього замку «Паланок». Від слова «мука», як старословянське слово «борошно», на річці Латориця стояв величезний на той час зерновий млин. Від слова «земля пана Мункачі», угорський варіант назви міста. 3. Хуст: від угорського слова «земля воєводи Густі». 4. Берегово: словянська назва «місце на березі-суші». 5. Тячів: старонімецька назва «Дойч-ау», «Тийч-ау», «Тийчо», перекладається як «німецька поляна». 6. Виноградово: «місце, де вирощуюють виноград». 7. Свалява: від староугорського і старословянського «сольва», тобто «місце, де тече солена (мінеральна) вода». 8. Рахів: назва від слів «рахувати», або ж «земля господаря Раха». 9. Іршава: старослов’янська назва від слова «іржава». Річка Іршавка чи Іржавка несла в собі велику кількість оксидів заліза, через що мала відповідний іржавий колір. Стара назва «Ілошва» від прізвища володарів даної території. 10. Перечин: назва від слів «перетин», тобто перетин доріг, або ж має значення «земля пана Перечі». 11. Великий Березний: назва означає «великий березовий ліс». 12. Міжгіря: новітня назва «місце між горами». 13. Воловець: назва означає «місце, де зимувала велика рогата худоба (воли) з полонин». Назви інших населених пунктів: Розтоки, Гать, Гребля, Вирь, Зарiччя, Ужок, Синяк, Кальник, Кам'янка — (від слів-гідронімів: рiчка, вода, потоки, болота). Холм, Діл, Дiлок, Дiлове, Копинівці, Прислоп, Берег, Запереділля, Вертеп, Кут — ( походження від слів-оронімів: гори, гора). Тисянка, Березний, Сокирниця, Чертiж, Горiнчово, Яблунево, Калини, Оріховиця, Липово, Лоза, Лозянське, Смереково, Вербовець, Грушево, Терново, Ольшавка, Грабово, Дуби, Дубове, Діброва, Дубрівка, Ясiня, Тросник, Тростяниця, Колодне, Лісковець, Лiсарня, Драчино, Коропець, Стройно, Березове, Барвінок, Бобовище, Буковець, Каштаново, Тополин, Лопушанка, Репинка, Вільховатий, Вiльхiвцi, Вільшани — ( походження від слів, що означають: лiс, дерево, сорти дерев і рослин). Кам'яниця, Цегольня, Углиця, Копашнево, Копаня, Берег, Плоска, Майдан, Косино, Лази, Поляна, Луг, Луги, Лазищина — (походження від слів, що означають земля, поле). Нове село, Свобода, Новоселиця, Пасіка, Перелаз, Ворота — (походження від слів, що означають село і господарські будови). Туря-Поляна, Туря Ремета, Турічки, Вовкове, Комарівці, Кобилецька Поляна, Кідьош, Білки, Жуково, Медвежий, Оленево, Коропець, Чоп, Осава, Голубине, Ракошино, Раково, Лисичево, Кобилинець, Клячаново, Кучава, Плоскановиця, Волосянка, Воловець, Воловоє, Бичково, Дравці, Верецьки, Керецьки, Баранинцi, Стригальня, Скотарське — (походження від слів з тваринним значенням).

 

Посібник "Обличчя Закарпаття" (Федір Шандор, Дмитро Данилюк, Сергiй Федака, Iгор Лiхтей)

---

Закінчувався квітень 1986 року, самий мінливий і нестабільний місяць року- на Закарпатті його називають "дурним
апрелем." 25-го квітня разом з донькою Людмилою приїхав на Батьківщину, в моє рідне поліське, що знаходиться по прямій від Чорнобиля десь за 150 км. Якось так склалося, що в день нашого приїзду,нікого не виявилось на обійсті,
а на городі лежав недорозкиданий гній.Я,щоб якось допомогти батьку відразу ж взявся за роботу, а моя донька знайшла березовий віник і якось там замітала двір. Знайшлась,ще якась невеличка робота, якої в селі безліч що не переробиш ніколи.Так, в маленьких клопотах прийшов вечір. Скільки щастя світилося в очах батьків, коли вони побачили зроблене нами.Мама тільки бідкалась,що дуже жаль роботи моєї доньки, бо завтра будемо саджати картоплю, і всі її старання будуть зведені нанівець.Донька задоволена, що її хвалять, пообіцяла:-"Нічого бабусю, я ще раз замету..."
     Наступного дня встали ранесенько, бо орачів обмаль-до обіду необхідно засадити картоплею ділянку площею 1га.
Здивувало,що ранок якийсь незвичайний, не такий, якийсь не по весінньому задушливий, з якимось незрозумілим
маревом з боку Києва.
    До обіду саджали картоплю.Діти були біля нас.А після такої тяжкої роботи помились в річечці, яка протікає в сотні
метрів від обійстя.
     Прийшов Першотравень. Відсвяткували його на маївці. Хто гуляв. а хто займався городом, не знаючи , який страш-
ний, невидимий ворог панував вже над ними.
       4-го травня  всі поїзди,що поверталися з Києва на Закарпаття перевірялись на вміст радіації /це ми зараз знаємо,
а тоді.../.Тільки-но ми зійшли з поїзда,як до нас підійшли двоє незнайомих людей і без пояснень відвезли в місцеву
лікарню на обслідування.Нічого не пояснювали, але мене тоді дуже здивувало, що на приладі, яким щось міряли стрілка
зашкалювала і чогось дуже пищав.В лікарні сказали,що все нормально,а от одяг необхідно спалити. Більш-менш зрозумів,чого ж то нас з донькою забрали прямо з поїзда в лікарню,коли подивився Новини-на Чорнобильській АЕС
сталася аварія.
     На слідуючий рік село здивувало мене асфальтованими вулицями і наявністю дозиметрів "Прип"ять" в кожній хаті.
Поїхали з братом подивитись ліс,на в"їздах до якого були встановлені попередження "Заборонено".Не передати словами мого здивування від побаченого-ожина була у два рази більша від звичайної,ягоди /чорниці/, як сливи,а папо-
роть сягнула під два метри.На лісовій доріжці натрапили на вбитого вужа товщиною чут-чуть меншою від пожежного
шланга.Багато дерев,особливо листяних,були неприродньо скривлені.
А щож люди в селі? Ніхто із селян не звертав належної увага на небезпеку,адже її не видно-українці не повірять,
поки не пощупають.За радянського часу давали сяку-таку допомогу продуктовими пайками та платили "гробові"При
черговому приїзді в село спостерігав таку кумедну сцену; діти поверталися зі школи,котили ногами,як футбольні
м"ячі,кавуни, бо руки були зайняті мішочками з лимонами,апельсинами і іншою всячиною.
    Зараз же,скоро через 25-років після Чорної біди, переважної більшості тих Поліщуків, які хотіли пощупати, цю
біду,давно немає в живих.І що найстрашніше-біда косить молодих, чим до корення нищить поліський генофонд.

Через некоректне присвоєння звань Героя України Ющенком,який керувався лише "віртуальним", моральним правом,
керуючись принципом "бо так мені хочеться", крім політиків можуть втратити це найвище звання пожежники-чорнобильці і
люди зі справді великими заслугами перед українським народом.
    Донецький окружний апеляційний суд відчинив скриньку Пандори.Створив абсолютну легітимну можливість будь-якій
людині  в судовому порядку визнання незаконними президентських указів стосовно нагородження
осіб,що так само, я і Провідник ОУН С.Бандера "померли до 1991р. і за цією логікою, не були громадянами України.
Якщо комусь закортить позбавити цього найвищого звання чорнобильців,матиме на те повне право.Бо закон для всіх
однаковий. Інша річ, чи стоїть цим займатися, хоча тенденція вже появилась-відповідну заяву про позбавлення звання
Героя до Донецького окружного суду подано щодо Радянського офіцера українця О.Береста, котрий  30квітня 1945р.
допоміг встановити прапор Перемоги на Рейхстагу. Аргументи ті ж самі, що й у справі нагородження С.Бандери: особи,
які померли до 1991р. не можуть бути громадянами України, відповідно Героями держави.

и так я занялся Seo..Оптимизацией и продвижением в Google.com.ua

весчь интересная и азартная, но не думал, что она такая хитрая

(Google, Yandex, Rambler) - вот системы которые меня интересуют, но наиболее две первых.

мой первый сайт оказался полностью флешевым, но за месяц вышел в топ 10 Гугла по девяти поисковым запросам и это радует.

Предлагаю оценить мою подборку SEO инструментов.

- 4 базовых инструмента от поисковых систем;

- 5 сервисов проверки ссылочной массы и оценки конкурентов;

- 3 обширных разноплановых сервиса;

- 6 ссылочных бирж;