Макар…

Не знайти села,в якому  люди жили б,  без влучного прізвиська. В нашому селі ми, всі, діти,внуки і правнуки та й невістки і зяті’ Макарчикові’ . Всі зв”язані з іменем нашого батька,діда і прадіда Макара Олексійовича . Про  його дитинство та молоді роки, ми, сини на свій сором,  знаємо, а вірніше не знаємо зовсім нічого. Тільки із дуже скупих його розповідей дізналися, що його батько тобто наш дід, за війни, був старостою села. Батько один раз розказував, як то їм,- сім "ї сільського старости, було тяжко під час війни. Кожної ночі приходили за харчами то партизани /совецькі/,то партизанка /місцеві/, і кожному вділи,  якусь долю- інакше смерть когось із жителів села або когось з сім ї.

Ми,його нащадки,читаючи книжки про ту війну , дізнаємось,як розправлялися з неугодними старостами в той час. Виходить-розумний і мудрий був наш дід, якщо зумів провести село без втрат через роки війни, але  попав під  каток  НКВД  і був розтріляний після війни, а його рід перетворився у ворогів народу і від виселення його в Сибір врятувала епідемія тифу, що лютувала в той час в селі.

Після арешту діда  Олексія /по батькові не знаємо/  величезну   сім"ю на своєму горбу піднімала жилава баба-баба Дарка.

Наш батько, дід і прадід все своє свідоме життя пропрацював  трактористом, починаючи з 50-тих років минулого століття, коли західняків силоміць відправляли на донбаські шахти,пішов вчитися в МТС  /механо-тракторна станція/ на тракториста і так залишився в селі,де прожив всі свої 73-и роки. Всього було на його довгій дорозі життя;страшні злидні після розстрілу батька, доводилося  їсти висівки. Баба Дарка розповідала, що ходили, побиралися по родичах,щоб вижити-благо що родина чимала.

А хіба легка робота тракториста.Країна вставала з руїн після війни.День і ніч колгоспники працювали за трудодні на благо Вітчизни.А коли в селі добре було-ніколи,завжди селяни страждали на своїх землях.,завжди виживали хто, як міг. Старався, тулив копійку до копієчки,щоб при обміні грошей все втратити, так тяжко за кермом трактора зароблені кровні.

Добре пам ятаю його на тракторі ‘Універсал ‘із зубчастими залізними задніми величезними колесами. Як ми всією сім єю раділи, коли батько пересів на новенький ЮМЗ , навперебій бігли на тракторну бригаду, щоб хоч хвилинку посидіти у жовтій кабіні за кермом трактора.

Старався заробити. Рвався на  роботу  пов”язану з  отрутохімікатами,бо за неї дуже добре платили.Після десятого класу я йому допомагав.Витримав тиждень-приходив з поля,біг до річки купатися в Бухточці, падав і блював .Батько ж працював роками і в 50-т років став інвалідом,не витримала печінка. Промучився 23-и роки , і вісім років тому відійшов до вічного дому в потойбічний світ.

Царство йому небесне.Згадаймо,пом янімо добрими словами ,помолімося і поставмо свічку за упокій його душі...

Історія назви Полісся

Уперше назва Полісся зафіксована у літописі за Іпатіївським списком. У джерелах XIV—XVI ст. ця назва найчастіше функціонувала у вигляді спільнокореневих топонімів Подлесьє, Полясє, Полєсє. Історико-етнографічні межі цієї зони теж визначалися по-різному, однак переважає думка, що вона охоплює басейн річки Прип'ять та сусідні райони лісової смуги. Цю територію вважали центром поліської області ще дослідники XVI—XIX ст. М. Стрийковський, Г. де Боплан, В. М.Татищев та ін., про що переконливо свідчать залишені ними картографічні матеріали. Усталення у науковій літературі назви Полісся супроводжується подальшою конкретизацією за назвами етнічних зон — білоруське Полісся, українське Полісся, російське Полісся, литовське Полісся, польське (люблінське) Полісся. Такий поділ почасти відображав і певну етнолінгвістичну неоднорідність регіону.

[ред.] Населення Полісся

Відомо, що, населення Полісся складають представники різних етносів. Зокрема, його етнографічну особливість репрезентувала у минулому традиційна культура сільського населення, тоді як міста на території регіону були загалом поліетнічними. Посилення зв'язків села з містом у ході історичного розвитку відповідно позначилося і на культурі та побуті сільського населення, особливо в останні десятиріччя ХІХ і поч. ХХ ст.

Згідно з археологічними даними, Полісся ще до V—VI ст. н. е. було зоною взаємодії слов'янської і балтійської культур, орієнтовна межа між якими проходила по лінії Ясельда — Прип'ять — Горинь (за рядом лінгвістичних даних такий поділ зберігся аж до ХІХ — ХХ ст.). У цьому немає нічого дивного, адже Полісся з давніх-давен було зоною творення праслов'янської культури, територією міжетнічних контактів слов'ян із балтами. У час формування й розвитку східнослов'яських ранньофеодальних об'єднань цей край був контактною зоною дреговичів, волинян, радимичів, деревлян, частково полян, сіверян, а також західнобалтських союзів ятвягів, одне з племен якого, за свідченням давніх польських джерел, мало слов'янізовану назву polexiani («полексяни»). У XII—XIII століттях землі Полісся були поділені між кількома великими князівствами: Київським, Чернігово-Сіверським, Володимиро-Волинським (пізніше — Галицько-Волинським).

[ред.] Етимологія назви Полісся

Мовознавці стверджують, що східнослов'янська етимологія назви Полісся закорінена у семантиці лісу та болота (лісиста місцевість, лісок). Вона має балтський аналог (Pala, Pelesa, Pelysa), що в литовській і латиській мовах має значення болотистий лісок. Це може свідчити про спільний балто-слов'янський корінь назви Полісся, а отже — про паралелі між східнослов'янським етнонімом поліщуки (уперше зафіксований в документах XVII ст.) і давнім екзоетнонімом polexiani.

[ред.] Поділ Полісся

Українське Полісся поділяється на Правобережне та Лівобережне -залежно від розташування на берегах Дніпра. Відповідно до цього уживаємо також назви Східне й Західне Полісся. Західне Полісся називають також Прип'ятським, східне — Наддеснянським або Чернігівським, розмежовуючи такі номінації тоді, коли йдеться про Полісся по обох берегах Дніпра. В етнографічній літературі дуже часто під Східним Поліссям мають на увазі східну частину правобережного Полісся, приблизно на схід від р. Ясельда, далі — Прип'яті, до впадання у неї Горині і вниз по цій ріці. Землі, що лежать на захід від вказаного кордону аж до р. Західний Буг, складають Західне Полісся.

До 20-их рр. ХХ ст. Полісся ділили за належністю земель до тієї чи іншої губернії й повіту: Волинське, Київське, Чернігівське, Брянсько-Жиздринське, Мінське, Могилівське, Гродненське. За сучасним адміністративним поділом вирізняємо Полісся українське, білоруське та брянсько-жиздринське (російське). Українське Полісся має регіони за назвами областей: Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Сумське. А от сучасна українська фізична карта районує українську частину Полісся на такі зони: Волинське, Мале, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське. За чинним адміністративно-територіальним поділом Полісся охоплює Північну Київщину, Чернігівщину, Житомирщину (окрім південних районів), північні райони Сумської області, Рівненщину та Волинську область (окрім крайнього півдня останніх двох областей). Південну межу Полісся за діалектними ознаками мовознавці визначають умовною лінією Володимир-Волинський — на південь від Луцька — Здолбунів — Житомир — Фастів -Васильків — Переяслав-Хмельницький — Прилуки — по річці Сейм.

[ред.] Економіка Полісся

Див. основну статтю: Економіка українського Полісся

Українське Полісся має досить вигідне географічне положення вздовж північного кордону держави. На півдні Полісся межує з Карпатським, Подільським, Центральним та Східним районами. Через цей регіон проходять транспортні артерії, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково — з Росією та Західною Європою. Таким чином, Поліський район є сполучною ланкою, з одного боку, між Україною та Білоруссю, Польщею, країнами Північної Європи та Балтії, а з іншого, — між Росією та Західною Європою. Стратегічне положення району дає змогу активно залучати Полісся не тільки до розвитку міжрегіональних внутрішньоукраїнських зв`язків, але й до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення вільних економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

У Поліссі профілюючими галузями АПК є м'ясо-молочна, маслосироробна, консервна, борошномельна, цукрова, спиртова, кондитерська, тютюнова. Помітне, в тому числі, експортне значення мають крохмальна, комбікормова, плодоовочева галузі, виробництво горілчаних, слабоалкогольних (у тому числі пива) та безалкогольних напоїв, мінеральних вод. Випуск продовольчих товарів у районі в 2002 році складав: борошна — 7,9% від усього обсягу продукції по Україні, цукру-піску — 14,6%, 5,3% продукції з незбираного молока, 22,1% тваринного масла, 16,3% жирних сирів та 12,6% плодоовочевих, м'ясних та молочних консервів.

[ред.] Див. також

• Західнополіська мова
• Західнополіський говір

 

З приходом Нової влади в західнян виникла дилема; або маємо піднятися до рівня Донбасу, або спуститися невідомо
куди,адже тепер Донбас  замовляє музику, а ми Західняни, не маючи впливових лідерів,можемо тільки "підскакувати"
на місці. От тільки одне незрозуміло,чому вся та армія реформаторів з краю вугільних териконів не почала творити
економічне чудо з рідного Донбаського краю.
  Порівнюючи Захід із Сходом, бачимо зовсім інше.За минулу зиму на Донбасі вимерзло більше людей, ніж у всій
Україні.Саме найвища смертність і найнижча народжуваність, найбільша кількість кримінальних злочинів, наркома-
нів і хворих на СНІД. Рідко, який чоловік доживає до 50-ти років.
   Для порівняння економічного дива, візьмемо два прикордоння-східне і західне.І там , і тут люди живуть із заробітків,
швендяючи туди й сюди, займаючись човниковою контрабандою та будівництвом дач.І, що ж який результат?Досить
 глянути на обійстя закарпатців,буковинців,галичан чи навіть волинян.Подивитися на яких автах вони їздять,як виглядають
тут церкви і що на святкових столах.А потім прогулятися околицями міст шахтарського краю.
Адже у Західній Україні саме на околицях красуються дво-триповерхові особняки підприємливих західнян, далеко не
директорів заводів і власників шахт.А що ж бачимо на околицях шахтарських міст? Жахливі хибари,вкриті толем,в най-
кращому випадку шифером,і якщо дасть Бог вступимо до Євросоюзу, то його треба буде здерти,як дуже шкідливий
для здоров"я матеріал.
    У другій половині 90-тих ліквідовували шахти.Із державного бюджету  направлені величезні кошти для створення
нових робочих місць.Місцеві реформатори запропонували безробітним шахтарям з дружинами сісти за швейні машинки. Було направлено 74 млн. гривень на будівництво нових фабрик і закупівлю високо технологічного обладнання.І тут буде не зайвим спитати у нашого п"ятипроцетного , з руками,що ніколи нічого не вкрали,Ющенка: Яка доля нових швейних фабрик?
   До теми крутиться на язиці пісенька:-" Я песни пела и вишивала гладью. , А как в город я попала,сразу стала бл...ю"
 Щоб не вмерти з голоду ,змушені  заробляти гроші в нелегальних шахтах-копанках.А фабрику "Стиль" з сучасним
французьким обладнанням,2006 р.продали фірмі "Глорія-Стиль" за 60 мільйонів доларів Де поділися гроші- можна
тільки здогадуватися.
    Як кажуть самі донецькі:-"Донбас-це особливий регіон.На шахти завжди звозили зеків.Якщо людина відсиділа
і судимість знята, то вона не судима."
      Отаке-то,як кажуть західняки.
Отже так и ні інакше на часі зміна деяких політичних орієнтирів і так "напевно" мусить бути.Головне, ще раз не
промахнутися на виборах місцевого рівня, бо в певний спосіб стане можливим урівняти інтереси місцеві з дуже
великими і амбітними інтересами команди Януковича, яка фактично прибрала під себе влади всіх рівнів.Чи є це
небезпечним, стверджувати однозначно не вартує,але погодьтеся, що загроза узурпації присутня,коли наприклад,
одне тільки походження з регіону,є вже повним верховенством,
то це вже недобре.
 

и так я занялся Seo..Оптимизацией и продвижением в Google.com.ua

весчь интересная и азартная, но не думал, что она такая хитрая

(Google, Yandex, Rambler) - вот системы которые меня интересуют, но наиболее две первых.

мой первый сайт оказался полностью флешевым, но за месяц вышел в топ 10 Гугла по девяти поисковым запросам и это радует.