Все, Кривавий Пастор  прикриває видачу рабів! 

Купил своей луганской рабыне Прасковье кролика. Для социализации.

 

Социализация ей очень нужна. Потому что если младшая рабыня Аксинья везде шароебится, и уже успела покататься на эскалаторе, посидеть в Печерском РОВД, застрять в лифте на шестом этаже (с попыткой выбить пол в лифте и поджечь потолок), погавкалась со всеми соседями по подъезду, то Прасковья просто перетащила свои мешки с картоплей и морквой в кладовку. Забаррикадировалась там, рычит из темноты, а из рук берет только шоколадные батончики и лак для ногтей.

 

Аксинья – живая и подвижная девчонка, до**я правда шустрая, шо молодой хорь. А у Прасковьи серьезные проблемы с интеграцией в социум и непонимание обязанностей рабыни.

 

Вот так и началось все у нас с нелепой истории со стиркой.

 

Запретил я Прасковье стирать свое рубище в ванной. Не то чтобы я сильно был против, просто Аксинья минимум восемь часов в день в ванне киснет, выдавив туда мою пену для бритья и пачку стирального порошка. А тут Прасковья со своей стиркой лезет. Ну и дерутся шо кошки, конечно, из-за этого.

 

Я говорю Прасковье: «Прасковьюшка, душенька моя, какого х**? Есть же стиральная машина «Бош», не сильно новая, но работающая. Только гремит на отжиме, а так нормальная. Ты лучше в ней стирай!» Прасковья что-то пробурчала и убралась в свою кладовку, к драгоценной моркве.

 

И шо? Прихожу я с ежедневного собрания правосеков, открываю дверь – под ногами хлюпает. Эта Прасковья, чучело степное, перевернула стиралку горизонтальной загрузкой вверх, натаскала в барабан ведром воды из под крана, и полощет в нем свое приданое, шо енот.

 

Не выдержал, дал ей п*здюлей.

 

Согласен, был не прав. Сорвался. Блять, да! Был неправ! Но и вы меня поймите тоже.

 

Она свои постиранные пуховики и лосины на балконе развесила, сняв флаг Украины. А внизу уже патруль Нацгвардии протокол составляет «за видсутнисть национального прапора на балкони будивли». А еще один такой протокол (после сгоревшего лифта) – и мне три ротации вне очереди в донецком аэропорту, и рытье траншей под Мариуполем. И из правосеков нах*й выгонят за семь разноцветных трусов на балконе вместо прапора.

 

Переживал я это дело серьезно. Бабу бить нельзя, конечно. Даже рабыню ее собственными мокрыми носками по татухе над жопой. Виноват. Сам себе врать не буду. Я не кацап, чтобы себе врать.

 

Аксинья, хоть и простая душой, нелады в хозяйстве почувствовала сразу. Перетащила в свою любимую ванну матрас с подушкой, и там давай ночевать. А Прасковья вообще не вылезала из своего волта. На второй день осторожно протянул ей туда шоколадный батончик – так цапнула, зараза! Прокусила руку до крови, мякоть между большим и указательным пальцем. Батончик к себе уволокла.

 

Проконсультировался я в Укррабконтроле, и сказали мне там, что луганских рабынь надо социализировать. Как наркоманов в фильме с Сандрой Баллок "28 дней". Сначала купить им фикус, чтобы они за ним ухаживали и научились заботиться о живом, потом ручного тарантула подарить, а потом уже можно целого живого кота им покупать.

 

Тут-то я и решил срезать угол мимо фикуса и тарантула. Купил Прасковье кролика.

 

Декоративного, породы карликовый рекс, окрас «шиншилла осветленная». Назвал его Пуф. Потому что если ему на нос нажать, он делает «пуф-ф-ф». Угарный зверь. Грызун путем многолетней селекции выведен для того, чтобы в душе «ути-пути» вызывать. Я пока с ним до дома доехал, его даже нацгвардейцы пытались погладить.

 

Принес домой, постучался в дверь кладовки. Прасковья приоткрывает ее на ладонь. Я туда кролика запустил, говорю: «Это Пуф, он теперь твой друг!» И стою, тревожно прислушиваясь – шо дали буде?

 

Сначала они там подозрительно друг друга обнюхали, потоптались в кладовке, а потом слышу – уже вдвоем морквой хрумкают. Тут еще любопытная Аксинья новое почуяла, в ванной завозилась, и тоже – шмыг на четвереньках к ним в кладовку. Захрумкали морквой втроем.

 

Ну, думаю, все устроилось. Ноука – *бическая сила! Пошла, пошла социализация! Слава Украине!

 

На другой день прихожу с вечернего заседания правосеков – матка боска ченстоховска! родную хату не узнать!

 

Все отпидарашено с мылом и шампунем до уровня шайнинг сан. Стиралка стоит как положено, вертикально, застлана сверху свежайшей бесплатной газетой. В банке от йогурта торчит пластмассовая гвоздика. Линолеум на полу натерт салом до блеска, на окна налеплены самодельные снежинки из туалетной бумаги (хоть до Нового Года еще полтора месяца). Аксинья в новом кокошнике, вырезанном из моей любимой моноласты (карбон, "С4", 350 евро), глазками в меня стреляет. Прасковья шумит водой в ванной, тоже явно готовится к встрече.

 

А пахнет-то как вкусно, как будто к маме на Пасху приехал! Я даже х** его знает - пугаться мне надо или радоваться?

 

Иду на кухню, на запах. В утятнице рагу. Картопля, морква (естественно), мяско тоже присутствует. Лучок и еще какие-то волокна растительности. Старательницы мои! Хозяюшки! Я чуть не заплакал от умиления.

 

И тут выходит из ванной Прасковья. Руки по локоть в крови, в одной руке - моя зубная щетка, а в другой – мокрая кроличья шкурка. Это, - говорит, - тебе на варушки будет. Или на одну варушку. Кроляка – она греет... Щас изнутри дочищу...

 

И смотрит так светло и ясно, что понятно - все мне простила. И мокрыми носками по ж**е, и то, что «онлайн-казино» на планшете ей заблокировал. Рабуська моя.

 

В общем, кушал я бедного Пуфа, стараясь улыбаться. Потому как кролей в мире еще до**я, а рабынь у меня только две.

 

Главное, чтобы в доме был мир.

http://uainfo.org/blognews/458615-bloger-prodolzhaet-temu-o-rabynyah.html

Гоню я давеча своих рабов в село клаптик земли сапать. Всё чинно-благородно: я в вышиванке, рабы в хомуте, еду на возу Хатикву насвистываю. Вижу бандеровские каратели эпелептических донбасских старух насилуют. Разложили вдоль дороги и гвалтуют, аж пар валит. Останавливаюсь. 
Погода то, между нами, - дрянь! Холодная погода, как бы не простудились ребята. "Здоровеньки булы" - говорю - "хлопчики! Як справи? Не желаете ли горилки с салом? Недорого продам." "Привіт" - говорят - "Досить добре. Чому й ні? Із задоволенням. якщо не дорого. Сам как i куди?" "Вот" - отвечаю - "рабов новых обкатываю, Слава Украине!" Попрыгали они, значит, в ответ, да и говорят - "Ты бы, пан, рабов то своих апгрейдил что ли, а то выпишут тебе административный штраф". "За что" - удивляюсь - "штраф?" "А ты приглядись повнимательнее. Они у тебя, поди, русскоязычные? Бураки сапать они у тебя ещё сгодятся, а как захочешь на них до Киева прокатиться, так тебя на первом же КПП и остановят, отберут гроши. Давай лишай их русских языков от греха подальше. Русские языки в Украине, сам понимаешь, это нехорошо."

В общем отчекрыжил я москалям их поганые русские языки.
Дай бог вам, хлопчики, здоровья! Научили уму-разуму. А то так навыписывают штрафов, придется новых рабов снова на органы продавать, лишь бы при своих остаться. Мы то законов сильно не знаем, в гимназиях не обучались. Мы всё больше Госдепу продавались, да зиги кидали по Карпатам. Не в теме совсем. Да и то, сказать, не на должном уровне у нас в Украине ещё информативная работа с населением. Как штрафовать , так они тут как тут, а как разъяснить права, так - нет.

Знаю, що було але це таке постити не гріх, мо хто ще прочитає, хто не читав. Це суть нашої держави і держави взагалі.

1 . Економічний примус рабів до постійної роботи .

Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті , тому що коштів , зароблених рабом за 1 місяць , вистачає , щоб оплатити житло за 1 місяць , їду за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць , сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією , тому що раб- пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у нього не залишається вільних грошей .

2 . Другим механізмом прихованого примусу рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдонужние товари , які нав'язуються рабу за допомогою телереклами , піару , розташування товарів на певних місцях магазину. Сучасний раб залучений в нескінченну гонку за « новинками » , а для цього змушений постійно працювати.

3 . Третім прихованим механізмом економічного примусу сучасних рабів є кредитна система , з «допомогою » якої сучасні раби все більше і більше втягуються в кредитну кабалу через механізм « позичкового відсотка ».

З кожним днем сучасний раб повинен працювати все більше і більше , тому що сучасний раб для того , щоб розрахуватися з процентним кредитом , бере новий кредит , не віддавши старий , створюючи піраміду боргів. Борг , постійно висить над сучасним рабом , добре стимулює його до роботи навіть за мізерну плату.

4 . Четвертим механізмом змусити сучасних рабів працювати на прихованого рабовласника є міф про державу . Сучасний раб вважає , що працює на державу , але насправді раб працює на псевдодержава , т.к. гроші раба надходять в кишеню рабовласників , а поняття держави використовується , щоб затуманити мізки рабів , щоб раби не задавали зайвих питань типу : чому раби працюють все життя і залишаються завжди бідними? І чому раби не мають частки прибутку? І кому конкретно перераховуються гроші , виплачені рабами у вигляді податків?

5 . П'ятим механізмом прихованого примусу рабів є механізм інфляції або періодично штучно влаштовуються дефолтів , які не дозволяють громадянам економічно розвиватися , розорившись , заново починати свою справу з нуля . Зростання цін за відсутності зростання зарплати раба забезпечує приховане непомітне пограбування рабів. Таким чином , сучасний раб убожіє все більше і більше.

6 . Шостий прихований механізм змусити раба безкоштовно працювати - позбавити раба коштів на переїзд і купівлю нерухомості в іншому місті або іншій країні. Цей механізм змушує сучасних рабів працювати на одному містоутворюючому підприємстві і « терпіти » кабальні умови , т.к. інших умов у рабів просто немає і втекти рабам нема на що й нікуди.

7 . Сьомим механізмом , який змушує раба безкоштовно працювати , є приховування інформації про реальну вартість праці раба , реальної вартості товару , який справив раб . І частки зарплати раба , яку забирає рабовласник через механізм бухгалтерського нарахування , користуючись незнанням рабів і відсутністю контролю рабів над додатковою вартістю , яку рабовласник забирає собі .

8 . Для того , щоб сучасні раби не вимагали своєї частки прибутку , не вимагали віддати зароблене їх батьками, дідами , прадідами , прапрадід і т.д. існує замовчування фактів розграбування рабовласниками ресурсів , які були створені численними поколіннями рабів протягом тисячолітньої історії.

Перефразую згідно заголовку, та й в такому контексті якось більше підходить під ситуацію в Україні:
- Кожен раб має того власника на якого заслуговує.

http://www.youtube.com/watch?v=ca3VXTmOYrs

В Арабській Республіці Єгипет, в столиці м.Каїр, на центральну площу Тахрір (що показано на відео) рівно після першого року правління, вперше демократично обраного президента мусульманського-радикала Мурсі (в Єгипті більшість мусульман але поміркованих) люди піднялись на масові акції протесту, люди які до цього 30 років були під тоталітарним режимом - Мубарака. 
В Єгипті при середній зарплаті 100 у.о. прості Люди говорять - "Загину або здобуду цивілізований Єгипет, іншого вибору в мене нема". До речі, загинути в Єгиптян досить реально можна, спеціально озброєні групи радикалів-ісламістів прихильників президента пробували вчиняти масові безпорядки з метою залякування людей, загалом загинуло близько 50 людей, але не вдалось зламати хребет Єгиптянам, вони не захотіли бути рабами.

В Європейській країні Україна, в столиці м.Київ,   .......................................... (далі щось писати просто соромно).

* Ситуація в Україні й Єгипті дуже схожа, як і ми Єгиптяни голосували за Мурсі щоб скинути 30-ти річний тоталітарний режим Мубарака, через рік правління Мурсі люди зрозуміли, що окрім впровадження радикального мусульманства Мурсі нічого не цікавить, й Єгиптяни 75% з яких мусульмани вийшли скидати афериста. Як і в Україні регіони, що більш темні (бо не дійшла до них цивілізація), були прихильниками партії Мурсі "Брати мусульмани", столиця м.Каїр сказала своє слово, не дивлячись на завезені в столицю групи бойовиків. А що може сказати столиця маленьких уркаїнців м.киЇВ - "ЇВ чи не ЇВ", більше здається нічого не цікавить (рабів) маленьких уркаїнців - "славних прадідів хоробрих - правнуки погані". 

"Встань, Хмельницький, встань, Богдане,
Повставайте всі гетьмани!

Встань, Тарасе, пробудися,
На свій нарід подивися ..."

" Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!.."

Прошу подивитись хоч першу хвилину відео й дати чесну відповідь в опитуванні, 
- що ви загалом думаєте про теперішнє населення України ?

Як довго нам, Українцям, доведеться терпіти це знущання. Може вистачить захищати Януковича чи Тимошенко.Може вистачить обирати МЕНЬШЕ ЛИХО.Є Україна, є Українці. Янукович --- не наш президент.Тимошенко --- не наша опозиція.УКРАЇНЦІ, ЛЮДИ,  ПРОКЛЯНІТЬ СВОЄ ОДВІЧНЕ РАБСТВО. ПОРВІТЬ КАЙДАНИ. РОЗПЛЮЩТЕ ОЧІ. Вони у ВАС відбирають Україну, минуле, майбутнє і щоденне життя.