Рясніє соняшник під тином.
На згріві хворі зібрали`сь.
Жінки, і труд, і спів в долині.
У церкві дзвони загули.
Про вирій най птахи розкажуть.
У церкві дзвони загули.
Солодкі співи скрипка вяже-
вина селя`нин надавив.
М`якшають люде- час збирати.
Вина селя`нин надавив.
Відчи`ньте двері, склепи, хати.
Чекайте жовч останніх злив.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Супроти дул шикован є нарід.
Бій барабанів, темні потили`ці.
Кривавий зиз, хода, сталевий брід.
Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія.
Тут Єви тінь, червінці красні, гін.
Свята вечеря. Хмара промениста.
Дванадцятьох зібрався ген загін,
кричать ві сні : "О господи, заїсте!"
Святий Хома торкається ноги.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Шибка, з квітками фіранки.
У кімнаті гра орґан.
На паласі- тінів танки;
світло плямами мруга`.
Гілля про`менями грає.
Пляше скуписько комах.
Десь коса травицю крає;
став болотистий запа`х.
Подих чий бентежить мене?
Хутко щурики* летять;
десь там в золоті-безмежжі
тихо падає листва.
Гіля промінь пориває;
світ вечірній здичавів.
Хтось у двері зазирає
на жовтаві килими.
Груші пахнуть медом терпким...
Треба хвірточку закрить.
Голова лихому терпить-
білі ваблять ї зірки.
переклад з німецької Терджимана Киримли
Старі пляци, соня, спека,
злива золота, блакить.
Молитовники, черниці;
замовляють цура-пека.
Ба, у кірсі світло-сірій
щирі смерті розмалювки-
чи парсуни пишні фюрстів.
Ось, корони зуби шкірять.
Журавель бадійку тягне.
Гілки пазурями стали.
Діти мріють, діти грають
там, де ланцюг куфу тягне.
Дівки попід образами*
жах фарбований пильнують:
переляк, тремтячі губи.
Віблять дурників вустами.
Дзвін полинув полохливий;
чутно стукіт- служать, ходять;
поставали скрізь по сходах.
В небі десь орґанна злива.
Світлі труби грають, піють.
Крізь листви і гілля пелех
чути сміх жінок веселих.
Мами юні тихо піють.
Підвіконця уквітча`ні;
запашний бузок, живичка;
сріблом блима жалюзичка
там, де в горщиках герані.
переклад з німецької Терджимана Киримли
* вільний варіант перекладу другого катрену:
Дівки стали коло дурнів:
"Жах як жити з менененом".
Губи кривлячи, щось мелють.
Зачекалися на дурнів.
Дзюрчить струмок. Там де блакить
застигли хмари, білі, ніжні.
Людва замислена спішить
як звечоріє, по стежині.
Старезний мармур посірів,
пташиний клин поринув в далі.
Померлим зором задивив
нічні макабри певний фавен.
Руда листва з дерев старезний валить,
хрести`ть отвір розверстого вікна,
холодним вогнем простір викресає,
малює страхолюдський привід.
Чужинець білий ся верта додому,
за ним собака в хату забігає.
Служниця лямпи задуває пломінь.
Нічна соната здалека лунає.
переклад з німецької Терджимана Киримли
Нечистий сніг по даху долу збіг...
Червоний перст торкає чо`ло тво`є;
В покої мерзлім- зерна синьольоду,
вони дзеркалять личка молодих...
Важкою штукой череп розтрощить,
згадать ману у зернві синьольоду,
застиглий сміх у пащеках урода;
вечірній шал у задусі гвоздик.
переклад з німецької Терджимана Киримли
У листях кольору ґітари
волосся панни повіває.
Файтон по променю злітає
на соняшник біля паркану.
"Старі" в брунатих шатах нишкнуть,
стоять невдало тихой купой.
Проте "сиро`там" присмерк любий:
у жовтуватом небі свищуть.
Біля ріки перуть кобіти.
Білизна висить, ся хвилює.
Дівча мале, що мені любе
проходить мороком як привід.
Із неба кволого в болото
горобча зграя сипонула.
До вуст ві сні хлібину тулить
голодна змалеча істота.
переклад з німецької Терджимана Киримли
Біліє мерзлий переліг.
Непевне небо одиноке.
Кружляють круки колом-боком.
Мисливий потайки заліг.
Мовчанка в ґрунті тут живе.
З віконець хатніх блима вогник.
Десь їде віз- бовванить дзвоник.
І місяць, страшненький, пливе.
Дикунська кров стиха струмить.
До ринв злетілися ворони.
І очерет стукоче, жовтий...
Ідуть. А ринва аж димить.
переклад з німецької Терджимана Киримли
"Вдовиний лямент", анґлійська народня баляда
Мій любий хату збудував,
берізкой замок уквітчав.
Найкращий, ліпший понад всі
той дім, що любий був підвів.
Колись удень жовнір прийшов,
помітив дім- і геть пішов,
опівночі був гурт привів,
ґвалтовно милого забив,
замордував, пограбував,
чоло`віка на смерть затяв.
Раби втекли аби спастись-
ми з мужем двоє зостали`сь.
Края`ла`м са`ван власноруч,
сама омила ва`жкий труп,
добу сиділа біля ніг-
ніхто живий не допоміг.
На плечі тіло узяла,
ривком, підтюпцем йшла та йшла,
могилу вирила сама,
наклала листя під сав`ан.
Як серце гу`пало в гру`дях
ґди мул на руді кудрі ляг!
Як важко дихати було`
коли присипала`м чоло!
Нікого юж не полюблю`,
про мужа спогад затулю:
з`лоту`ю кудрю залиши`в-
ланцюг несхибний у душі.
переклад з анґлійської Терджимана Киримли
"Кенет", анґлійська народня баляда
"Безсердий лорде, ти мертвець.
Лілея розцвіла:
настав їй раненько кінець,
мороз її прибрав.
Ти реготав, бив злидарів-
у глину трамбував...
Ніхто руки не дасть вдові
коли мине` ваш фарт.
Уходить ніч. Ти п`єш вино.
Дивись-но, не пролий:
мине життя з похмільним сном,
проллються соки всі.
У білом вершники примчать-
я вірю: час прийде`,
загинеш, пане, від меча.
Герб Кенета впаде.
Вив чорний пес: він знак збагнув
невидимий усім:
побачив Марґарет-жону-
лежала у труні..."-
чаклун оті слова гирчав
як ляканий кабан,
а Кенет цілу ніч гуляв
вина здолавши жбан.
переклад з анґлійської Терджимана Киримли
