Гортала інсту, побачила оце 

.

Заява громадськості з приводу законопроекту 5670
23, Січень, 2017

19 січня у Верховній Раді зареєстровано розроблений зусиллями експертного та громадського середовища законопроект «Про державну мову» (реєстр. № 5670).

Ця довгоочікувана подія відкриває шлях до системних змін у становищі української мови, державний статус якої час нарешті наповнити реальним змістом.

Наша мова є одним із визначальних чинників, що перетворюють українців на єдиний народ і творять міцне підґрунтя державної незалежності і соборності України.

Це не просто культурне надбання і засіб комунікації, але наріжний камінь національної безпеки, соціального розвитку та міжнародної суб’єктності України.

Саме тому Москва упродовж століть здійснювала цілеспрямовану політику знищення української мови. Русифікація, спрямована на розмивання української ідентичності, послаблення і роз’єднання нації, на жаль, тривала і після проголошення 1991 року державної незалежності. Меншовартість і брак політичної волі призвели до нездатності української держави забезпечити, як того вимагає стаття 10 Конституції України, «всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Саме через це в нашому культурно-інформаційному просторі запанував «русскій мір», а в Криму і на Сході виникли зручні плацдарми для збройної агресії.

Навіть після Революції Гідності та початку війни русифікацію не зупинено. Навпаки, сумнозвісний мовний закон Ківавлова-Колесніченка діє і досі, заохочуючи витіснення української мови зі сфери послуг, телебачення, преси, реклами, бізнесу, руйнуючи самі підвалини української ідентичності.

Час нарешті зупинити русифікацію і прийняти сучасне мовне законодавство, що відповідає Конституції та викликам, що стоять перед Україною. Для написання такого закону об’єднало зусилля широке коло експертів-правників, мовознавців, медійників, громадських активістів. Ядром цього процесу стала робоча група Координаційної Ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України.

Ми щиро вдячні 33 народним депутатам із різних фракцій, які підтримали й офіційно внесли громадський законопроект «Про державну мову» (реєстр. № 5670).

Законопроектом, при розробці якого враховано досвід вітчизняного та європейського мовного законодавства, передбачені дієві механізми захисту, функціонування та розвитку української мови в усіх ключових сферах суспільного життя. Він також передбачає скасування закону Ківалова-Колесніченка і внесення змін до багатьох галузевих законів.

Водночас законопроект не спрямований проти жодної іншої мови. З метою належного захисту прав національних меншин, у т.ч. на розвиток і використання їхніх мов, найближчим часом до парламенту буде внесено законопроект «Про права осіб, що належать до національних меншин». Ухваливши ці два закони, Верховна Рада зможе нарешті покласти край штучному протиставленню різних мов.

Ми розуміємо, наскільки серйозним буде опір з боку всіх, кого влаштовує нинішнє русифікаторське законодавство – починаючи від Москви та її п’ятої колони й закінчуючи олігархічними медіа-холдингами і політиками, що звикли спекулювати на мовній темі.

Маємо об’єднати зусилля і не залишити їм жодного шансу.

Ми звертаємося до народних депутатів України, керівництва Верховної Ради, профільного комітету з питань культури і духовності, кожної депутатської фракції та групи із закликом виявити державну відповідальність і політичну волю й забезпечити прийняття цього закону.

Окремо звертаємося до авторів інших законодавчих ініціатив на мовну тематику з проханням не ставити особисті чи партійні амбіції, інтереси окремих бізнесових та політичних груп вище національних інтересів. Підтримка громадського законопроекту в першому читанні відкриє можливість внесення конструктивних поправок до його тексту перед остаточним ухваленням.

Закликаємо Президента, уряд і профільні міністерства підтримати прийняття закону.

З метою сприяння цьому процесу з боку громадянського суспільства заявляємо про створення громадської коаліції «Україні – закон про державну мову», яка є відкритою до участі громадських об’єднань та всіх небайдужих людей.

2017, рік століття української революції, має стати роком прийняття закону «Про державну мову».

http://language-policy.info/2017/01/ukrajini-zakon-pro-derzhavnu-movu-zayava-hromadskosti-z-pryvodu-zakonoproektu-5670/

Ось ще одна думка
http://apostrophe.ua/article/politics/2017-01-24/sovkovyie-metodyi-k-chemu-privedet-nasilstvennaya-ukrainizatsiya/9727

Як це не прикро констатувати, але гендиректор Укрпошти Смілянський став особистим ворогом українського бізнесу. Замість того, щоб боротись за клієнта, він пропонує законопроект, яким Укрпошта буде регулювати діяльність операторів ринку. Пропонується створення регулятора з обкладання операторів податком у 0,2% від обороту.

Також Смілянський запропонував закріпити за Укрпоштою виняткове право відправляти посилки вагою або до 2 кг, або взагалі до 10 кг. Каже, що таким чином він хоче закрити діру в 1,5 млрд грн, яка з’явиться в Укрпошті після збільшення мінімальної зарплати. Він готовий знищити ринок доставки. Його не бентежить, що постраждають десятки бізнесів, пов’язаних з галуззю доставки. Не проблема, що постраждають сотні тисяч бізнесів, які щосекунди швидко доставляють свої товари своїм клієнтам. Мільярди втрат заради інтересів одного чиновника, якому потрібно показати результати, які він наобіцяв у ЗМІ.

Уся Україна рухається до дерегуляції, зі скрипом та потугами пробиває вікно у Європу, буквально по сантиметру. А тут таке – у протихід здоровому глузду людина, що декларує прозахідний підхід у менеджменті, законодавчо вирішила заборонити приватним компаніям працювати на найдинамічнішому ринку!

Такого жаху не дозволяли собі жодні керівники Укрпошти чи міністри інфраструктури ні за Кучми, ні за Януковича. Це не можна назвати навіть януковщиною. Такі дії – справжня швондерщина.

Найкращий регулятор ринку – це клієнти! А не Смілянський, що одягнув маску псевдореформатора. Нападати на вільний ринок – це знищення економіки та майбутнього України!

Володимир Поперешнюк, http://politiko.ua/blogpost140622

Почитала тут дещо

Во вторник на закрытом заседании Верховная Рада поддержала два президентских законопроекта, предусмотренных Минским соглашением. Конкретно: предоставление особого статуса части Донецкой и Луганской областей, также - амнистию для террористов.  Почему на закрытом - потому, чтобы переломать депутатов через колено. 
Якобы депутаты дали "за" 277 и 287 голосов соответственно. Якобы – потому, что происходило все на закрытом заседании Рады, а волеизъявление было тайным - табло выключено. 
      За закрытое заседание депутаты проголосовали,  но чтобы принимать президентские законопроекты в тайном режиме – нет.  Это был сюрприз.  Явное нарушение регламента и обман. 
     Сумма данных факторов закладывает под упомянутые законы правовую мину замедленного действия. 45-ти депутатам достаточно обратиться в Конституционный суд. 

Закрытое заседание длилось не дольше четверти часа. Перед нардепами выступил Петр Порошенко. Краткая суть его крайне эмоционального спича сводилась к следующему: нет иного способа закончить войну.
      Обсуждения, дебатов, как бывает в таких случаях, не последовало.
  "Это – неконституционно!" – крикнул с места Сергей Власенко. 
      "Если кому-то что-то не нравиться – отправляйтесь в АТО!" – резко осадил Порошенко.
 После этого "Свобода" и часть "Батькивщины" демонстративно вытащили свои карточки из гнезд.  

Приступили к волеизъявлению. На сей раз табло "Рады" - в момент голосования - было …выключено. Система выдала только итоговый результат. Проверить сколько депутатов действительно голосовали, невозможно.

По предварительным подсчетам, голосов в зале под президентские законопроекты не было. Именно поэтому прибегли к столь иезуитскому способу их "принятия". Сопоставимому с тем, который применялся в зале ВР 16-го января, в ходе "ручного" голосования за "диктаторские" законы. Чем это закончилось – все мы помним.

По форме – один в один. Нет большой разницы между тем, чтобы "голосовать" руками и жать кнопки при выключенном табло. 
      Безусловно, контекст произошедшего разный.
 16 января – диктаторские законы, намертво парализовывашие гражданские права и свободы. 
 16 сентября – законы, призванные обеспечить мир, но не путем обмана. 

 Депутатов произошедшее возмутило до крайности. Чувствовали себя – как метко выразился один из народных избранников – "поюзанными". "Использованными" то есть. Равно как 16-го января. Когда никто вообще не понимал, за что голосуют.

Беда в том, что отсутствует гласность, кулуарные методы работы президента и стремление подмять под себя парламент.

     Соня Кошкина