хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «хоспіс»

Невиліковна хвороба: як допомогти?

Ну, так... Я вже зрозумів, що немаленька частина аудиторії i.ua не зовсім готова до серйозних тем. Є люди, які сприймають серйозні питання як особисту образу. Але тим не менше, особисто я вважаю, що писати про це потрібно, говорити про це потрібно. І тим більше про це потрібно читати, слухати, дивитись. Це - непросто. Але я вірю, що при бажанні - у вас вийде. 

Сьогодні на радіо "НВ" відбувся ефір з лікарем паліативної виїздної служби Зоєю Максимовою. Пишаюся тим, що ми є колегами та товаришами. Лікарів, яких цікавлять ті питання, про які каже Зоя в ефірі, як на мій суб'єктивний погляд - одиниці.

Я не маю вибору. Я вважаю, що я зобов'язаний поділитися посиланням та дати можливість побачити цей ефір максимальній кількості людей. Колись я сказав: "закриваючи очі на проблему, ми робимо її вічною". Так, на такі теми складно та неприємно говорити, їх складно слухати. Але краще знати та бути готовим. І хай краще це не знадобиться, ніж ми будемо неготовими, коли самі потребуватимемо такої допомоги. Застрахованих від цього, перепрошую за гірку правду, товариство, - немає. Від слова зовсім. 

А допомоги, за великим рахунком, через те, що і владі, і суспільству якось по фіг та не хочеться говорити на "непрості теми" - просто немає. Добре, що в столиці є Зоя Максимова, в Івано-Франківську є Людмила Андріїшин. Ну й ще точечно по країні є кілька небайдужих лікарів... Немає через те, що всім нам по фіг. І ніхто не напружується через цю проблему.

З іншого боку, принаймні є речі, про які каже Зоя протягом ефіру, які можуть бути важливою порадою тим, хто зіткнувся з бідою. Це може неабияк допомогти. Тому по-доброму ражду - уважно послухайте та подивіться. 

Примусити не можу. Та й не хочу. Я дав вам можливість. Як нею розпорядитися - вирішуйте самі. 

А пытки, стало быть, оставили…

http://uc.kr.ua/doctrorliza/

Просто немає слів, що можна ще додати до цього:

"Что касается отсутствия хосписа в Кировограде… Скажи, у вас есть смертная казнь в Украине?

– Нет, давно отменили.

– А пытки, стало быть, оставили… Вам надо ввести назад смертную казнь и убивать тех, кого не берут ни на выездную помощь, ни на стационарное отделение. Еще и семью больного пытаете. Зачем нужен хоспис? Я всегда отвечаю – хоспис строят для себя. Для меня, для тебя, для него. По той причине, что каждого человека, даже крайне одинокого и замкнутого, окружают минимум пять-шесть людей в городских условиях. И рак – это ад не для одного."

Це доктор Ліза спілкувалася зі сценарістом "Синдрому Дракона", журналістом Кіровоградського походження - Юрієм Смірновим. Про необхідність створення хоспісу в Кіровограді багато розмов багато років. Але результату - нуль. Чи щось зрушить це питання з мертвої точки? Можливо, треба, щоб доктор Ліза приїхала з Росії та влаштувала це, бо в самих нічого не виходить... unsmile


А от інтерв'ю це, як на мене, варто прочитати багатьом. І не кіровоградцям також. Саме тому ділюся ним тут.

http://uc.kr.ua/doctrorliza/