The Question
      Питання

Автори: Fisher,  Reid

Before you go pointing the finger
      Перед тим, як збираєшся когось засудити,
Maybe you should check yourself out
      мабуть добре перевір себе.
Your past is wide open to question
      Твоє минуле широко відкрите для питань,
Your future is clouded in doubt
      Твоє майбутнє захмарене сумнівом.
Before you go pointing the finger
      Перед тим, як збираєшся засуджувати,
Maybe you should stand back and think
      мабуть варто утриматися і поміркувати,
Are you gonna be making a difference
      чи дійсно ти маєш намір йти відмінним шляхом,
Or are you gonna be making a stink
      а чи тільки поширити свій сморід.

                                        ***
Before you go pointing the finger
      Перед тим, як збираєшся когось затаврувати,
Maybe you should stand back and ask
      мабуть варто відступити в бік і запитати себе,
Are you really up to the challenge
      чи дійсно ти справишся з цим викликом,
Do you feel you’re facing the task
      чи відчуваєш вагу справи, що постала перед тобою?
Before you go pointing the finger
      Перед тим, як збираєшся засуджувати,
Maybe you should know what it means
      мабуть тобі слід знати, що це означає.
Have you always been mister blameless
      Чи завжди тебе звали паном Безгрішним?
Have you always kept your hands clean
      Чи завжди твої руки були чисті?

                                          ***
Before you go pointing the finger
      Перед тим, як збираєшся когось засудити,
Maybe you should see if it’s wise
      мабуть ти маєш роздивитися, чи є це мудрим.
Would you pass a vigorous inspection
      Чи не пройти тобі ретельну перевірку?
Can you not be cut down to size
      Чи ти впевнений, що хтось не зможе збити з тебе пиху?
Before you go pointing the finger
      Тож перед тим, як засуджувати,
Maybe you should stand back and think
      мабуть стримайся і подумай,
Are you gonna be making a difference
      чи ти збираєшся чинити інакше,
Or are you gonna be making a stink
      чи тільки зчинити голосний пересвар?
                      ***
Before you go pointing the finger...
Before you go pointing the finger...
Before you go pointing the finger...
      Перед тим, як збираєшся когось засудити,
...just check yourself out
      просто ретельно перевір себе.

 26.06.2011

Мої друзі, про яких я згадував у нарисі “Різниця”, ті самі, що давали притулок стомленим палатникам з Майдану, не так давно висловили думку, що Україна зараз має нагоду сказати людству щось свое, показати шлях у майбуття. На це я нахабно відповів, що вже написав про це статтю, логічне продовження роздумів моєї дочки, Ольги Біляк, висловлених за деякий час до загибелі у ессе “Природа тероризму”.

Лемінги та людство

Хто що їсть

Індуси не їдять корів.

Мусульмани і євреї не їдять свиней.

Вегетаріанці не їдять нічого, що має обличчя, чиє життя в русі.

Китайці їдять усе. Їх дивовижно величезна кількість у порівнянні з усім іншим людством не залишає їм можливості «перебирати харчами». Зїдаеться усе, що містить необхідні для життєдіяльності речовини - тварини, рослини, мінерали, виділення птахів, комахи. Серед того, що поїдається - змії та гризуни, хробаки земні і морські, жаби і равлики усіх видів.

Усе це наготовлюється з чудовим мистецтвом, перетерплюючи неймовірні перетворення смаку і виду, і поїдається з величезною насолодою.

Існують ще племена і люди, що поїдають собі подібних.

Усе це співіснує з високотехнологічним виробництвом, довкола нього, спільно й одночасно з розвиненими культурою та наукою.

Незліченні людські полчища пожирають усі на своєму шляху. І все-таки значна частина людей на планеті голодує.

Людські маси вирують на дні гравітаційної пастки Землі, споруджують і руйнують, підкоряються і бунтують, шукають сенс і призначення свого існування. І періодично знищують себе найбільш витонченими, наукомісткими і технологічно відпрацьованими способами.

Це відбувається з незмінною закономірністю. Природа, що утомилася, згвалтована людськими юрбами, увергає їх у божевілля самознищення.

Подібно їм приполярні миші, лемінги, зі незмінною періодичністю, надмірно розмножившись в квітучій тундрі, впадають у непояснене божевілля, і незлічимі зграї сліпо та нестримно кидаються в океан і гинуть у холодних водах, звільняючи від своєї присутності обгризені ягідники.

Джерело цього божевілля не знайдене.

Куди ми йдемо

Сьогодні ми стаємо свідками наростаючого божевілля людського виду. Багато і багато хто іронізує, посміюючись над старими, коли ті повторюють що-небудь на зразок «а от у наш час... за старих часів ...такого не було».

Не варто іронізувати. Старі праві. Бувало всяке, але рік від року, десятиліття за десятиліттям людство втрачає умовності, що допомагали людям співіснувати, підтримуючи рівновагу усередині громад, міст і держав.

Відкритість міжнародного спілкування і розвиток транспорту виразно показали відносність правил поведінки і моральних підвалин, продиктованих багатовіковим укладом ізольованих співтовариств.

Є люди, що жадають безупинної повноти життя, свіжих вражень. Якщо цієї гостроти не вистачає, вони самі створюють ситуації небезпечні і напружені, не зважаючи ні на що, йдучи на будь-який ризик, що межує з  злочином чи злочинний.

Є люди, яким необхідно постійно бути в центрі уваги – це теж робиться за будь-яку ціну, іноді самогубну, з порушенням всіх моральних підвалин і загальноприйнятих норм поводження.

Запитайте старих, чи можна уявити собі татуйованих панків з півнячими гребенями на головах у будь-якій країні середини минулого століття. Запитайте себе, чи є нормальною демонстрація полового акту на сцені при величезному скупченні народу?

Так, таке траплялося. Напередодні розпаду і загибелі величезних держав. Напередодні загибелі цивілізацій. Напередодні страшних епідемій, що звели в могилу добру половину людства.

Божевілля чи закономірність?

Природа не може більш терпіти. Назріває необхідність відновлення.

Природа байдужа до розуму. Розум для неї усього лише засіб ефективного самовідновлення. Видимо, існує критична біомаса, константа, що визначає припустиму кількість живого на землі. І це живе повинно бути у внутрішній якісній рівновазі. Живе створюється фотосинтезом, і якби не діяльність людини, що спалює все, у тому числі і самого себе, наростало б до вичерпання всіх доступних запасів вуглецю, азоту, кисню і сірки, що лежать в основі білкових структур. Це означає, що людина завжди була і залишається деструктивним елементом живої маси, з тих пір, як скорила вогонь.

Природа використовує людину для самовідновлення через спалення. Це його роль у ланцюзі трансформації живого.

Тільки через усвідомлення утилітарності цієї ролі людина-лемінг може спробувати перестати бути усього лише бути ланкою харчового ланцюга, уникнути чергового самознищення і здичавіння.

Жадібність – людське чи тваринне?

Дивним є харчове поводження людини-лемінга.

Більшість тварин, особливо хижаків, наїдаються при вдалому полюванні, але наситивши, стають байдужими до видобутку навколо себе, доти, поки знову не зголодніють. Людина-лемінг буде продовжувати жерти й убивати все, поки живе сама, убивати про запас, убивати для розваги, заради убивства, заради збоченого бажання панувати.

Хижак, що розтовстів, стає ледачим і малоактивним, утрачає чільні позиції і витісняється іншими родичами. Так підтримується раціональна рівновага.

Розбагатіла людина для здійснення влади через насильство і покарання наймає інших, менш багатих і більш залежних, і ревно слідкує за їхнім посиленням, зіштовхуючи їх між собою, найчастіше одержуючи від цього додаткову збочену насолоду. Так вона самореалізується в навколишньому світі, створеному попередниками.

У самій ідеї збагачення є щось від дрібного гризуна – лемінга, чи хом'яка, ховрашка – набирати взапас, будувати нове сховище, знову набирати і жерти, жерти усе, що їстівне.

У світлі цього корисно замислитися про зміст відомого євангельського вислову – «легше верблюду ввійти в голкове вухо, ніж багатому – у царство Моє».

Ідея багатства, з цього погляду, є прояв відсталого, низького, тваринного в природі людини.

Звичайно ж, людина і є тварина, але тварина, що піднялася завдяки праці, мові, нагромадженню знання про навколишній світ до початків усвідомлення світу і свого місця в ньому. Нагромадження ж багатства матеріального звужує призначення людини до ролі лемінга. І це нагромадження призводить до наростання протиріч у людській зграї, напруги, що рано чи пізно вибухає  революцією чи війною.

Історія загибелі великих цивілізацій переконливо доводить, що саме розквіт, нагромадження матеріальних благ є грізним провісником прийдешнього кривавого спаду. Це трапляється з невблаганною закономірністю, у результаті розшарування як усередині цивілізації на багатих і бідних, так і накопичених протиріч із зовнішнім таким же жадібним світом.

Висновки і рекомендації

Дві невеликих статті, що не претендують на всеосяжні істини в останній інстанції, познайомили вас із суттю проблеми, що повстала перед людством. В них вже містяться натяки на те, що можна було б робити для того, щоб вирватися з порочного кола загибелі, розкладу та терору.

Спробуємо тут трохи узагальнити все сказане раніше.

А. Для виховання нових поколінь необхідно встановити прості і точні критерії, дати зручне мотивування поводження в будь-якій життєвій ситуації.

У зв'язку з цим варто згадати невмирущі біблійні заповіти. Євреї, що жили просто на шляху усіх завойовників давніх часів, першими зрозуміли, що тільки надбання духу, розуму неможливо опоганити або знищити, як робили чергові нападники з примітивними ідолами. Ця істина є первісним витоком сучасної цивілізації. Творче розуміння цих заповітів є джерелом розвитку людства.

Б. Розробити просту і надійну систему виховання, що виключає заскнілий догматизм, за винятком передбаченого в пункті А.

В. Розробити гуманну систему і принципи покарання, при якій караний не позбавляється підтримки суспільства, не принижується, а піднімається навчанням, і його діяльність спрямовується в русло пізнання законів людського і всесвітнього буття.

Це може бути реалізовано обов'язковим навчанням у місцях побавлення волі, надбанням під час покарання нових знань, не тільки суто практичних, але і ознайомлення з науковими та культурними (не тільки релігійними) досягненнями людства. У деяких країнах ідея навчання у тюрмах реалізована, але тільки вузько професійно.

Г. Не покладаючи рук трудитися над продовженням тривалості життя, а точніше, тривалості дитинства людської особи.

Щоб людина могла освоїти усі попередні надбання людства, потрібний все більший і більший час і праця. Посивілий академік (який у зрілу пору часом втрачає гнучкість мислення) вже немає життєвого часу для застосування безмежних знань. Довге дитинство, наповнене штудіями та освілене радістю пізнання, дасть змогу виконати це буквально. Але ж якою величною самопожертвою стає у цьому світлі професія Вчителя!

Д. Прагнути до використання індивідом тільки тих досягнень цивілізації, що він у стані відтворити особисто.

 Спроба створити критерії суспільного поводження людини траплялися неодноразово, і багато чого в них було спадкоємним протягом тисячоліть. Приведені нижче нові заповіді не виключенням.

Уважний читач помітить, що у переліку відсутній загальновідомий заповіт «Не вкради». Безумовно, це не означає, що можна красти. Просто у етичному світі, позбавленому надмірної поваги до суто матеріальної власності, поняття крадіжки втрачає сенс. Етично зріла людина, прагнучи волі пересування, не буде надмірно обтяжувати себе власністю. Речі для такого індивіда є в першу чергу символами, наприклад, згадкою про якусь подію чи людину.

 Нові заповіді

Людина є личинка ненародженого Б_га.

Щоб увійти у світ Б_гом, дотримуй ревно заповіді

Возлюби знання і працю, тому що тільки вони піднімають Тебе

Думка передує слову. Слово передує справі. Не дій, не пізнавши суті

Не створи собі кумира з речей і не поклонися йому

Не воскури та не взалкай. Не опогань своєї Б_жественної суті дурманом

Не вбивай

Шануй матір і батька своїх, бо вони жертвують Тобі

Шануй дітей, бо вони ближче від Тебе до Б_жественності

All This And More
          Все це і крім цього

(Brooker;  Reid)

It's not that I'm so cheerful, though I'll always raise a smile
           Не сказати б, що я такий радісний, однак повсякчас сяятиму посмішкою,
and if at times my nonsense rhymes then I'll stand trial
           і коли часом моє божевіллячко складає вірші, то я ж за це постану перед судом.
My friends are all around me but they only breathe through fear
           Мої друзі всі є навколо мене, та вони в полоні страху,
Were I to cry, I'm sure that still they'd never see a tear
           і якби я заплакав, то, впевнений, вони б не побачили ані сльозинки.

In darkness through my being here, away from you
           В темряві, що складає все моє буття тут, далеко від тебе,
the bright light of your star confronts me shining through
           яскраве світло твоєї зірки побачив я.

Dull and sullen, much subdued, my skull a stony glaze
           Важке і гнітюче, чого там тільки нема
           під камінною оболонкою моєї макітри,
Whirlpools rage on constantly, I'm not so well these days
           безперервно коловороти розверзають жерла гніву,
           я не зовсім здоровий в такі дні.
There must be something somewhere near who sees what's being done
           Та має ж хтось бути десь поблизу, хто розуміє, до чого йде!
The harbour lights are burning bright, my wax is almost run
           Вже яскраво сяють вогні гавані, мій напад гніву сходить нанівець.

In darkness through my being here, away from you
           Темряву, що складає все моє буття тут, далеко від тебе,
the bright light of your star confronts me, shining through
           прошив яскравий промінь твоєї зірки.
 
Come Lollard, raise your lute and sing, and to my ears her beauty bring
           Ану ж лоларде*, оживи свою лютню і заспівай,
           щоб моєму слуху відкрилася її краса.
like Maddox in the days of old we'll feast and drink until we fold
           Ніби Меддокс в давнину, ми будемо бенкетувати і пиячити, поки не загнемося,
And folding still we'll spare a thought for what's been lost and what's been caught
           і тихо згасаючи, обійдемося без міркувань над тим,
           що прогавили, а що вхопили,
and maybe then begin again for love is life, not poison
           і, може, тоді знов почнемо гадати, що любов то є життя, а не отрута.

In darkness through my being here, away from you
the bright light of your star confronts me, shining through

                                                                        28.04.2015

*лолард - представник європейського протестного руху доби середньовіччя

Слухати

Heaven And Hell
           Небо і пекло

Songwriters MICHAEL BUTLER, RONNIE DIO, TONY IOMMI, WILLIAM WARD

Sing me a song, you're a singer
            Співаєш щось для мене - ти співець.
Do me a wrong, you're a bringer of evil
            Завдаєш мені образу - ти носій зла.
The devil is never a maker
            Так само, як диявол ні разу не творець,
The less that you give, you're a taker
            так і ще неймовірніше, що ти даруєш, адже ти той,
            хто прагне брати і володіти.
So it's on and on and on, it's heaven and hell
            І так триває, триває і триває... Це небо й пекло!
            
Oh well
            Гаразд...

The lover of life's not a sinner
             Хто любить життя - той не грішник.
The ending is just a beginner
             Закінчення це лиш початок.
The closer you get to the meaning
              Що ближче добрався до суті,
The sooner you'll know that you're dreaming
              то швидше взнаєш, що ти мариш...
So it's on and on and on, oh it's on and on and on
              І так далі, і далі, і далі,
It goes on and on and on, Heaven and Hell
              це триває, триває й триває, о Небеса і пекло!

I can tell
Fool, fool
              Що тут казати,
              дурень-дурнем!

Oh uh
Yeah, yeah, yeah
               Угу, це так...

               ...
Well if it seems to be real, it's illusion
               Отож... На вигляд реальність - омана.
For every moment of truth, there's confusion in life
               Кожна істини крапля чинить струс всіх основ.
Love can be seen as the answer,
               Може здатись, розгадка назвАна,
but nobody bleeds for the dancer
               та всім чхать, як іде хтось тим шляхом "Любов".
And it's on and on, on and on and on and on and on and on and on
               І ось так воно іде, іде, і іде...

They say that life's a carousel
               Кажуть, життя як карусель, що швидко крутиться,
Spinning fast, you've got to ride it well
                а твоя задача - вдало на ній проїхатись.
The world is full of kings and queens
                В світі повно королів і королев,
Who blind your eyes and steal your dreams
                що засліплюють твій зір і крадуть твої мрії.
It's heaven and hell, oh well
                Оце і є небо і пекло. О, справді!

And they'll tell you black is really white
                І вони брешуть тобі, що чорне насправді біле,
The moon is just the sun at night
                що місяць це просто сонце вночі.
And when you walk in golden halls
                І коли ти заходиш до Золотих Хором,
You get to keep the gold that falls
                то приречений підтримувати ті золоті брили,
                що прагнуть обвалитись [і придушити тебе]...
It's heaven and hell, oh no
                Ось де рай і пекло!
                О, ні!

Fool, fool
               Тупий недоумку!
You've got to bleed for the dancer
               Ти маєш пройнятися думками про тих людей,
               про яких вже було сказано, які йдуть іншим шляхом.
Fool, fool
               Кретине, йолопе,
Look for the answer
               шукай розгадку!
Fool, fool, fool
               Баран, бовдур, безумець...
                
                                                       12.11.2017

СЛУХАТИ

Іноді цікаво заводити суперечки з ерудованим опонентом, як відомо: в суперечці виявляється істина. Хоча нажаль не завжди( Деякі особи уперто впевнені в своєму нігілізмі, хоча й їхня впевненість заснована, як кажуть, "на глубочайшем заблуждении" і хоть ти їм 10 енциклопедій, сотні історичних довідок і непохитних 100% фактів розбий на голові, все одно:"Я на своих 16-ти квадратных аршин сидел и сидеть буду!"

Важко переживаю той факт, що суспільство масово нівелює норми моралі і етики, базове виховання, культуру, етнічні цінності і традиції, банальні правила поведінки і дорожнього руху, закони(не беремо до уваги деякі "маразматичні" перли наших можновладців), забуваючи про те що ці норми створені НЕ для притискання прав і свобод, а для нашої ж безпеки, і адекватного врегулювання суспільних відносин..

 

Вбиває небажання деяких особ вдосконалювати рівень своєї ерудиції, особливо тих, що мають з цим певні проблеми, дуже дивно і жаль чути від людей якусь ідіотську гордість за своє навігластво, слова, на кшталт: "а я от не знаю такого слова і що?" "делать мне больше нечего, чем книги ваши читать", "ну и шо, я безграмотно пишу, ваша "б"О"нальная "И"рудиция никому не нужна.." вводять мене в легкий шок і страх за майбутнє моєї дитини. 

 

Оскаженіла гонка молоді за псевдо-індивідуальністю, якою прикривають своє недостатнє виховання і низький моральний склад(шляхетним навіть язик не повернеться сказати) теж погано вкладається мені в голові і наводить сум. Коли чуєш "а чё я должен уступать старику место, єто мое личное решение", "а я не хочу как все, это мое самовыражение, а ваши нормы-для стада", "какой-то дебил придумал что не прилично идти в университет в шортах, а я как все должен подчиняться? это мое право ходить как хочу"-стає моторошно.. згадуеться знову той же Шаріков: 

 

"Вот всё у нас как на параде: салфетку туда, галстух сюда, да «извините», да «пожалуйста», «мерси», а так, чтобы по—настоящему, это нет. Мучаете сами себя, как при царском режиме."

 І наївно втішаєш себе:"а мо переросте?", та ні, скоріш тільки укоренить в собі, мало хто реально бажає рости над собою, напевне набагато легше і приємніше опускати до свого рівня оточення і блаженно обурюватись, якщо чиниш тому супротив. Одночасно тебе нарікають "сраним моралфагом" і "сучасним динозавром"

Вважаю, що норми пристойної поведінки не можуть застаріти, плювок під ноги посеред вулиці (і аналогічні кричущі дї ) адекватною людиною завжди будуть розцінюватись як страшенний "моветон" і ознака глибокої не вихованості, адже соціум стрімко розвиваючись не має права на деградацію...  інакше це вже не соціум, а некерована отара в суміш з вовками і собаками, власними недоїдками, кістьми й гівном..