Вже не болить, що осінь наступає, І що весна лиш в споминах щемить.І байдуже, що друзі покидаютьВ тяжку, здавалося б, для мене мить.Вже не бентежить, що зникає вірність, Оспівана в баладах і піснях.Не розливається по жилам ніжність, Коли дивлюсь на сонне немовля.Вже не хвилюють вечори й світанки, Де білі лебеді в імлі ячать.Не хочеться з коханим аж до ранкуЗануритися в трави і мовчать.Дивитися й дивитися на небо, Де безліч зір і серед них - твоя...У сказане вам вірити не треба:...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вітерець колише тишу, Доля вперто дні чеканить.І не знаю, що залишуДля нащадків я на пам'ять...Може, сонця Ясні злитки, Неба усміх вечоровий, А чи ніжні маргаритки, Що зостануться у Слові?Буде зірка падать в травиІ об берег битись хвиля.Я вернусь до вас, вернусяВсім отим, що так любила!

Поезії, написані вночі, Відходять, розчиняючись, у сни.А юний янгол на моїм плечіВтирає сльози білими крильми.Пробудження - неясне відчуття, Що щось важливе так і не сказала, Що пройдене в миру своє життяДо себе я, на жаль, не дорівняла;Тримаючи думки у заперті, На горло наступала чистій музі, Що у своїй душевній щедротіНе бачила, де вороги, де друзі.Не розрізняла, де добро, де злоЙ любов земну тримала на морозі.А юний янгол стомленим криломУже мені втирав гарячі сльози. &nbsp...

Читати далі...

День починався зовсім вдалоІ раптом ляпас дав добрячий.В повітрі ще луна стояла - У серці звук завис тремтячий.Проблем я зовсім не хотіла -Звільнитись від чужих амбіцій.Немов в огні, душа горіла, Давили шви від амуніцій.Волало відчуття спокоюВ міцних лабетах самоти.Змінився день на зовсім нОвий -Лишився осад гіркоти.