Одесса, во дворе на лавочке грустит молодой еврей, из подъезда выходит весьма пожилой и с укоризной смотрит на сидящего;

Информация взята с Одесского форума.
У форумчанина пропал мобильный телефон. Дальше привожу цитаты:

Цитата

недельку назад пропал мой моб. телефон. украли или сам его где-то оставил не знаю. я уже смирился с моей пропажей, хоть очень больно и обидно было расставаться. пару важных файлов там сохранилось. сегодня приходит уведом. на почту. пару фотографий. может кто узнает мол. человека.возможно человек его нашел на улице, не знаю. карточку я сразу восстановил. У меня тел. привязан к гугл кругам. и все автоматически сливается на почту. т.е. все фото, видео и т.д. кроме этих фотографий есть еще пару интересных, ну не буду я выставлять всю его жизнь. может кто так узнает, или этот телефон принесет ему больше радости в жизни, чем мне. Теперь на эмейл постоянно приходят фотографии сделанные на Андроид ) У меня. Всё. Может кто  увидел соседа-одессита?

Календарь за 1910 и 2010г. совпадает по дням недели.
 18 августа 1910г.
Ввиду эпидемии в Одессе чумы и холеры начало занятий во всех средних и низших учебных заведениях отсрочено по 1 сентября.

  Примечания мои: уже сто лет назад практиковали карантины в школах и институтах.
 
 19 августа 1910г.
 Проезжавший по Дерибасовской ул. легковой извозчик Иван Кондратов наскочил на городового-велосипедиста Бульварного участка Кондрата Цвигуна, причинив ему ушибы тела. Каретой скорой помощи Цвигун доставлен в больницу, а извозчик задержан.
   Примечания мои: и тогда общественный транспорт нарушал правила дорожного движения и не любил блюстителей правопорядкаА по Дерибасовской ездил транспорт (гужевой).

 20 августа 1910г.
Ялта. Горят леса от Алупки  до Симферополя. На место пожара выезжает главнокомандующий генерал Думбадзе.
  Примечание (опять мое ): опять совпадение- пожар и опять с выездом на место действия первых лиц.

21 августа 1910г.
 Симферополь. Лесной пожар в Ялтинском уезде потушен. Выгорело 500 десятин частновладельческого леса.
 
Примечание: за день потушили-МОЛОДЦЫ, десятина-Единица площади в России до 1918 года, равная 1,0925 га( посчитайте кому не лень). А окрестности Ялты как и сто лет назад в частном владении.

22 августа 1910г.
 Объявления. Театр Сибирякова. В понедельник, 23 августа, представлено будет "Дер Гринер актер". Начало в 8 1/2 часов вечера. Ланжерон. В воскресенье: 22 августа, состоится большое гуляние с фейерверком. Начало в 4 часа дня.

 Примечания ( и снова мои): культурная жизнь бурлит....А время сто лет назад занятно обозначали.

несколько раз ловила себя на автоматическом написании даты 2010 г.-привычка 21 века.

Источник - http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/14/7013922/

http://blog.i.ua/community/343/453871/ - Дія перша.

http://blog.i.ua/community/343/453884/ - Дія друга.

У суботу вранці ми зі Светою зустрілися в МакДональдсі і пішли шукати готель. Спочатку нас зацікавив готель Зірка, бо був не далеко від вокзалу і поблизу центру, але, як виявилося то був прихисток для "продажной любви" з лабіринтами коридорів та маленькими кімнатками у які ледь вміщувалася двоспальна кровать... Тож ми швидко ретирувалися звідти і поїхали до готелю "Аркадія", що побудований і обслуговується у кращих традиціях радянської епохи. Номер після ремонту видався нам дуже милим та затишним. До того ж досить не дорого - 264 грн за добу. Ванна кімната дещо не добудована, нещодавно поміняні пластикові труби йдуть поверх плитки, але гаряча вода є цілодобово, хоч і висить об"ява, що використовувати її потрібно економно.

 

Поселившись, ми рванули до театру, бо вистава починалася о 12-й, тож на дорогу нам лишалося хвилин 45. Окрема тема це одеські маршрутки. Практично на вікні кожної великими буквами написано, що вони проходять повз вокзал та Привоз, а по обидва боки меншим шрифтом інші назви зупинок, які мені ні про що не кажуть і написані  досить вибірково, так, що повністю маршрут прослідкувати не вдається. Розраховуються тут при виході, якщо ти виходиш через задні двері, то передаєш гроші і називаєш зупинку де хочеш вийти... А Я ЇХ НЕ ЗНАЮ!!! Вартість проїзду тут теж змінюється в залежності від того скільки ти проїхав від 1,50 до 2,50 грн. Короче, до театру ми прибігли за 6 хвилин до 12.
Про театр ціла окрема історія! Як відомо він починається "с вешалки". Бабця-гардеропниця тут була одна на 4 відділи, тому їй швидко набридло приймати речі і вона більшість людей з легкими курточками відправляла так, мотивуючи, що в театрі прохолодно... Насправді було досить тепло, і в нашій ложі на першому ярусі було 10 чоловік, не рахуючи 3-х дітей. Одразу виникла асоціація з маршруткою і захотілося передати за проїзд... Першу дію ми достойно відсиділи, хоча маленька дівчинка, що сиділа з батьками перед нами сказала, що це ужасно і вона більше не прийде на це кіно! Насправіді балет танцював гарно, але досить довго. Якщо "Лускунчик" казка для дітей, то головні її глядачі почали нудитися вже в кінці 1-ї дії. Про другу дію навіть у програмці було написано дивно: "всі радіють від перемоги над мишиним королем і танцюють національні танці: іспанський шоколад, арабська кава, китайський чай, російські  пряники та французькі цукерки пастушок з пастушкою..." Виглядало це досить красиво, але коли вони вийшли плясать по 3-му разу це вже втомило... А якби не прочитали у програмці що саме нам намагаються донести цими напівнародними плясками-балетом, то навряд чи здогадалися б...

Внутрішнє оздоблення театру просто вразило, ліпні фігурки на стінах та стелі, статуєтки та позолочені підсвічнтки та люстри! Просто вражаюче. Але поєтичного дару у мене нема, то ж описати словами це не можливо. Окремі деталі дивіться на фото. За загальним враженням поїдьте в Одесу самі та купіть квитки на виставу!
Обідали в ресторані "Куманець" на розі Ланжеронної та Гаванної . Тут гарний інтер"єр в українському стилі, смачно готують та доволі великі порції. Ще нас приємно вразила кав"ярня "Прага" на Малій Арнаутській, яку ми знайшли цілком випадково. Тут готують смачну каву і великі порції смачних свіжих десертів! Спіймав себе на думці, що Одеса та Львів, здавалось би абсолютно різні міста з різною культурою та історією, дуже схожі між собою. А ще, я якось внутрішньо дивувався, коли бачив українську символіку та українськи сувеніри. Це місто ніби стоїть на межі між Російською імперією та Францією десь у 18-19 столітті. Особливо відчутний цей ефект на Приморському бульварі, коли по бруківці цокотять копита запряжених у карети коней.
Більшість будівель в центрі побудовані французькими архітекторами у 1882-1900 роках, про це свідчать пам"ятні таблички. Навіть дивно як стільки будівель збереглося після Другої Світової... Дуже втішає те, що багато будинків відреставровано, деякі реставрують, хоча є і такі, що завалилися від часу та людського недбальства...
Хоча і Одеса вже не та... Зазирав я у кілька знаменитих одеськіх двориків, де тьотя Сара мала смажити рибу, хлопчик Яша мав грати на скрипочці, а Абрам Моісеєвич читати газети і ругати радянську владу... На сонечку сохнуть дитячі речі, мабуть це вже внуки Яші, який закинув скрипку, пішов у бізнес і купив мерседес, що стоїть у дворі...

Неприємно вразило виховання дітей: мені не зрозуміло як можна бити пляшки об пам"ятник чи приводити дітей гратися у доганялки по пам"ятнику Голокосту...
За вихідні ми ще прогулялися по пляжу в Аркадії, пройшлися по Дерибасівській, сфотографувалися біля 12-го стільця у міському саду, побували у ресторані-пивоварні, купили розливних таїрівських вин та сувенірів, зайшли у Пасаж, який я міг би пропустити, якби не Света. В купе ми зайшли о 22:50, пипили чаю і невдовзі заснули! Взагалі, чудово провели час, що повністю відповідає моєму девізу "Відпочивати треба так, щоб ще довго не хотілося"!

 Кому интересно - ещё раз о трагедии у нас 2 мая 2014-го. На этот раз в виде фильма, созданного в Одессе: 

Наскільки мало виявилось трьох неповних днів, щоб побачити хоч малу частину цікавинок цього величного і чарівного міста, настільки складно потім упорядкувати це і поділитись з іншими. Так як вражень насправді багато, Одеса піде у двох замітках. Ну, поїхали.

Одеса на перший погляд має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого – надзвичайно велику кількість справжніх архітектурних перлин, розкішних парків, які втопають у яскравій зелені навіть в кінці вересня, та необмежений простір для найоригінальнішої творчості скульпторів і настінних художників.

І звісно ж, на додачу до цього тут ще є море і непередавана атмосфера міста-героя із насиченою колоритною історією, багатим фольклором і яскравим обличчям. Якщо коротко, Одеса просто прекрасна, тому досить говорити, час дивитись.

Почнемо з дендропарку «Перемога», який знаходиться біля площі 10 квітня (дата визволення міста від фашистських загарбників). Тут окрім власне парку і зони відпочинку заслуговує на увагу каскад із трьох озер (або одне довжелезне озеро), де масово тусять лебеді, черепашки і качки.

[ Читати і дивитись далі ]

Всем в наступающем году благополучия, здоровья, достатка, гармонии с собой и близкими, побольше поводов для улыбок, а нашей стране - мира и процветания!