... за сегодняшний день!!!... И это в Одессе!.. В городе,  в котором всегда мирно уживалось достаточно пёстрое по составу население! Явно - это провокация ИЗВНЕ.

Подивитись потрібно всім(!!!) А плакати чи сміятися вирішимо після перегляду...

     В первую дату Одессу освободили от фашистов в далёком 44-м (среди освобождающих был и мой отец), во вторую – не дали сдать агрессору и превратить в ещё одну «народную республику». Это не только моё мнение. Так думают большинство других одесситов. Так думают и эти люди, которых стоит сегодня процитировать.

     Андрей Лозовый, народный депутат Украины:     Ворога витравили силою - Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, тут перемогла Україна, тут не пропустили зраду тих, хто мріяв про "Одеську народну республіку". Щоб ви розуміли, наскільки Москва біситься з перемоги українського світу над русскім міром в Одесі, що навіть проплачує за кордоном акції "памяті жертв трагєдії второго мая". Заклики до "чєловєчності" щодо сепаратистів до болю нагадують риторику новин російських каналів - спеціально подивився. А там, де тоді силу поміняли на переговори з мавпами - Донецьк, Луганськ, Крим - нині мордор. Є різниця?..

     Так, будь-яка загибель людей - завжди трагедія. Навіть якщо більшість загиблих - зрадники своєї країни та маріонетки Пуйла, як це було тоді. Зрештою, вони далеко не найголовніші з ворогів України, а всього лише "корисні ідіоти", використані ворожою державою як одноразові вироби. Таких "одноразових героїв", використаних "втемну", і за великим рахунком винних переважно у відсутності мізків та інтелекту, завжди трохи шкода... Але коли ми говоримо про оцінки тодішніх подій, та про необхідність прозорого розслідування тощо - в першу чергу варто згадати загальний контекст подій. Отже, нагадаю деякі прості речі.

     По-перше, станом на 2 травня 2014 в Україні вже шла війна. Притому війна не громадянська, як би це комусь не хотілось - Україна вже біля двох місяців була жертвою прямої збройної агресії РФ. Вже відбувся тріумфальний кримський "референдум" та РФ офіційно анексувала півострів, і вже стало очевидним що агресія поширюється на материкову Україну. В цій ситуації будь-які оцінки будь-чиїх дій мають спершу виходити саме з цього.

     02.05.2014 стались НЕ "сутички громадян різних політичних поглядів" чи тим більше не "спроба частини громадян задекларувати свою політичну позицію, яка закінчилась трагічно". Нi.

     02.05.2014 у Одесі група громадян України у змові з групою громадян РФ спробувала насильницьким шляхом захопити контроль над містом з метою передання міста під контроль збройних формувань іноземної держави - агресора. В цій спробі іноземної окупації міста брали пряму участь озброєні професійні бійці з так званої "Придністровської Республіки", яка є повним сателітом РФ, та також добре озброєні корумповані правоохоронці з міської міліції

     Таким чином, кваліфікація дій цих осіб є доволі простою та однозначною - вони вчинили кримінальний злочин, передбачений статтею "Державна зрада" Кримінального кодексу України. Вони - не "опозиція", не "сепаратисти". Вони зрадники та колаборанти іноземних окупаційних сил, і це суто правова оцінка. В цій ситуації інша, на щастя, набагато більш чисельна, хоч і майже неозброєна, частина населення Одеси виступила на захист незалежності та територіальної цілосності України. Одеса другого травня визначилась як вільне українське європейське місто. Київ не встигав надати організовану допомогу і Одеса сама, силами міської громади відбила напад агресорів.

     Кваліфікація всіх дій "наших" одеситів в тодішній ситуації також однозначна - це дії, вчинені у стані крайньої необхідності з метою припинення тяжкого кримінального злочину, та з метою виконання свого конституційного обовязку по захисту незалежності та цілісності держави. А щодо зрадників та колаборантів, які загинули під час спроби допомогти РФ окупувати українське місто Одесу - що ж, їх по людськи трохи теж шкода, бо і корумповані менти, і професійні бійці з Придністров`я вдало втікли, залишивши місцевих "корисних ідіотів" самих розхльобувати наслідки невдалої інтервенції. Така доля всіх зрадників - вони потрібні лише на короткий час.

     Тож юридично "жертви Куликового поля", чию пам'ять сьогодні вшановує "вата" Одеси, загинули в момент скоєння ними тяжкого кримінального злочину. І саме це - єдина можлива вихідна точка для будь-яких оцінок тодішніх подій.

 

Кейн и Panya это же не две большие разницы, а одна.

"Смуглый, темные глаза.
Цвета одежды: черный и зеленый.
Символ - чайка на фоне ночного неба в бурю. 
 

Мерлин: "Рядом со мной стоял высокий темный человек, убирая ногу после того, как пнул меня. На нем были зеленые штаны и черная рубашка, голова повязана зеленым платком."

(Отметелить Мерлина, как младшего по званию, любимое занятие его дядек-принцев)


"Сильный духом и телом, Кейн как-то смягчающе действовал на двор Амбера. Он был способен пошутить над междоусобной ненавистью Королевской семьи и часто брал на себя роль повесы ради того, чтобы оттянуть гнев своих братьев на себя. Но он был также своеволен и не доверял ни одному из принцев, если был убежден, что тот действует против Амбера. Он был готов драться с любым, кто угрожал трону. Он был предан Амберу, как бы тщательно он ни пытался замаскировать это..."

 Его девиз "дураков каких мало, оказывается-та много" вполне соответствует его статусу Морского Волка Амбера- проспав как-та после веселой пьянки на своем флагмане переход в Отражение Земля, он понял, что самые большие открытия так и совершаются- по-дурацки, но метко, в яблочко . А так как дураков много, то мало дурацкого не бывает!

Так был основан Договор Золотого Круга- если часто проходить по одному и тому же морскому пути вблизи Амбера, то уже не требуется член Королевской семьи, достаточно просто знать Путь. С тех пор Оберон стал относится к Кейну с уважением- проторенные Пути очень даже пришлись кстати- в войнах за Лабиринт все пригодится!

Такая у Кейна натура- принимать огонь на себя. В Янтарном Королевстве Ыуа он известен как Panya, защитник угнетенных и борец за справедливость. А в любимое место на Отражении Земля, знаменитый   город городов  Одессу, он возвращается всегда и не просто так сказать. 
                                                                      
Вернее сказать, именно с его был написан этот шыкарный образ Додика Гоцмана, настоящего одессита и гуманитарного идола всех одесских женщин и даже знаменитой тети Сони с Привоза (не Золотой Ручки )
"И вбейте себе в мозг- беспределу ша! Погромы прекратить! ночью должно быть тихо, шо ночью, шо в бане! Кто-то не понял? два шага  в сторону, чтоб не забрызгать остальных!" 

Ах! Одесса! Звучи колдовская одесская скрипка!