віддаюся легкому прозорому плинутрачу смуток – немов висипається мак...чорно-біле кіно. чорно-білі світлини.чорно-біла зима. ці прозорі двори. ці безлеті дерева.цей тягучий, важкий, мов загущений, жаль.цей беззахисний світ. змерзлі мавпи і леви.чорно-біла межа. і шорстким язиком облизавши долоні,клянчить трохи тепла наїжаченй пес...завмирає зима в чорно-білому лоні.чорно-біле. сліпе. розбігається світ – мов тікає від себе.розчиняюсьу ньому, мов сіль у воді.чорно-білі зірки в...

Читати далі...