хочу сюди!
 

Елена

51 рік, овен, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «план»

Два важливих доповнення до Плану...

 ХАРЧУВАННЯ

1) Щодо дієти, то треба в першу чергу навчитись розрізняти справжній голод та звичайне незадоволення порожнечею у шлунку. Після чергового "свята", шлунок зазвичай розтягується і коли підходить час наступного прийому їжі повідомляє, що він готовий прийняти таку ж саму порцію, як минулого разу. Навіщо він це робить - я не знаю, але якщо дати йому менше, то він починає хвилюватись, робить вигляд, що зголоднів, і таке інше. Треба його вгомонити, заспокоїти, сказати, що перевантажень більше не передбачається, і можна повертатись до нормального раціонального харчування з помірною кількістю їжі. 

Простіше кажучи - не шлунок має командувати мною, а я - шлунком (-:

 ХАОС, БЕЗЛАД 

2) Щодо уникненню хаосу в житті слід ретельніше займатись плануванням та самоорганізацією. На кожен день має бути чіткий план "мінімум", який потрібно виконати за будь-яких умов, а також "максимум", до якого слід прагнути з усіх сил. Можливо, простого складання таких планів у голові не достатньо, тоді їх треба перенести на папір, у щоденник, чи навіть вивішувати десь перед очима, щоб не забувати деталі, не пропустити якийсь важливий пункт, не втрачати даремно час та можливості... адже весь той час, який не проведено із користю - витрачений даремно. Але планувати треба не тільки справи, але і про нормальний відпочинок не забувати, бо перегини в бік від повної бездіяльності до надмірної активності - так само не несуть в собі користі.

Простіше кажучи - мати план дій на кожен день і старанно виконувати його (-:


Доповнення до плану узгоджено, стверджено і прийнято до реалізації з 25.01.2011 (-:


За ці доповнення вдячний Кристині Коляновні.

P. S. Може ще хтось має цікаві думки - прошу залишати коментарі (-:

Невеличка частинка плану втілення величезної мрії... (ч. 1)

 Треба ж з чогось починати...

Попереду ще ціле життя, і якої якості воно буде залежить ТІЛЬКИ від мене. 

Підведення підсумків за перші 30 років життя продемонструвало, що мені дуже не вистачає дисципліни, зібраності, а головне - свідомості та розуміння сенсу та цілей свого життя. Є декілька питань, які стоять дуже гостро, саме на них і спробую зробити наголос в першу чергу. 

 1. ЧАС. (дисципліна)

Почати прокидатись на пів годинки раніше. Скажімо, десь о 6:32, як було рік тому, до того як я облінився зовсім і став прокидатись о 7:02, та й не кожного дня, часто десь о 8.. Для цього потрібно лягати спати раніше. Для цього потрібно менше часу проводити увечері за компом. Більшість часу забирає перегляд "оновлень" в соціальних мережах - мабуть саме це і варто припинити. Тим паче, що для після 22 я все-одно майже ніколи не роблю щось корисне...

Вирок: усі програми на комп'ютері вимикаються о 22 годині, після чого я приймаю вечірній туалет та лягаю спати. До 8 ранку інтернет не увімкати. Більше одного разу підряд новини не передивлятись. Частіше разу на 4 години на один і той самий сайт не заходити (-:

(як це можливо реалізувати, ще не знаю, але колись я так жив - без інтернету, без сидіння за компом, відповідно зможу знову) (-:

Вільний час увечері присвятити дівчині, сину, спорту, читанню, навчанню, прибиранню, пранню, медитаціям і відпочинку (скоріш за все саме такій черзі по пріоритетності).

Вільний час вранці зайняти особистою гігієною, спортом, прибиранням, підготовкою до дня (робочого, або вихідного).

 2. ДІЄТА. (дбання про тіло)

Мета, якої я давно прагну - скинути зайві кіло... у мене їх аж 20. Одним спортом не обійтись, бо проблема не тільки в тім, що я мало рухаюсь, а ще (і навіть переважно) у тім, що піддаюсь обжерливості - їм не для того, щоб наїстись, а для того, щоб насолодитись самим процесом. Через це корисного в організмі мало, а зайвого - навпаки, занадто.

Вирок: з 20 по 8 ранку не їсти взагалі. Спочатку порції поступово зменшувати, потім передивитись весь раціон харчування. Перевагу віддавати натуральним продуктам - овочам, фруктам. Не зловживати вегетаріанством, доки не налагодиться повноцінний раціон, що міститиме в собі більшість необхідних речовин. Досвід демонструє, 'дієта' і 'раціональне харчування' - це зовсім різні речі. 

Напевно, можна буде покластись в цьому питанні на когось зі знайомих, які мають гарне тіло і вміють зберігати стрункість, пружність, міць та здоров'я у ньому (-:

В пріоритеті - забезпечити себе безперебійним постачанням здорової натуральної їжі... 

 3. БЛИЗЬКІ ЛЮДИ (духовність)

Я егоїст, вмію уважно слухати, але дуже не люблю прислухатись. Замість того, щоб навчатись мудрості дорослих - сам навчаю своїй дурості молодих. Звісно, це не минає просто так - потім все повертається, за кожний вчинок потрібно відповідати. 

Мій син називає кличе мене за ім'ям частіше, ніж просто "татком", друзі та рідні майже не телефонують, перестали заходити в гості, бо знають, що я завжди "дуже зайнятий своїми важливими справами" (тобто сиджу за компом спиною до всіх і займаюсь чим завгодно, а коли відволікаюсь, то можу приділити трішки уваги гостям)...

В стосунках з дівчатами - теж все складно, бо з самого дитинства я виховав в собі таку модель поведінки, в якій дівчина має просто бути прислугою, її думка нічого не варта, її мріями, бажаннями та думками можна сміливо нехтувати... До того-ж, я дуже боюсь людей, як з'ясувалось.

Я весь час знаходжусь у броньованій аурі недоторканості, відокремленості від усіх. Мені страшно комусь розкритись, довіритись, покластись на когось іншого. На це були свої причини, коли я був малим, слабким, невпевненим. Тепер причин для цих страхів вже немає... ну тобто їх вже не має бути...

Вирок: Більше часу проводити з коханою, близькими, рідними людьми. Прислухатись, намагатись зрозуміти їх точку зору, на час спілкування намагатись зайняти позицію людини, яка щось розповідає, спробувати подивитись з її точки зору. Більше довіряти, не боятись помилок. Друзі та рідні зможуть їх вибачити. Не боятись падінь. Друзі та рідні допоможуть підвестись. 

Кохати щиро. Кохана - це єдина людина у всьому світі, яка заслуговує на це почуття. (любов до рідних та дружба - це інше). Коханих людей не може бути декілька... і хоча через власну влюбливість у мене в серці збереглось багато теплих почуттів до інших людей, справжнє кохання, вся його енергія має бути напрямлена до однієї-єдиної людини, своєї другої половинки. 

Син має право на батьківську любов і турботу. Звісно, це не по-дорослому - подарувати йому телефон і чекати, доки він сам зателефонує та скаже "Пап, я к тебе сейчас зайду". Цей крок треба робити самостійно, хоч як незвично б це не було... хоч як би соромно не було за всі попередні втрачені роки... Адже це насправді приємно - бути разом з ним - найріднішим, найулюбленішим хлопчиком у всьому світі!

___________________________________

На зараз цього вистачить. Продовження буде незабаром, коли хоч на трішки засвою цю частину.

Далі буде...

Многообразие планов. Смерть компо-фашистам!



Вещие сны задолбали. Честно. Уже вообще боюсь.

Короче, сон вчерашний. Снова война с фашистами, но уже на уровне галактики. Когда ракетный поезд перегоняли на обратную сторону, попали в перекрёстную засаду. А расклад там был конкретный, или смерть медленная под альфатронами или уход в гиперпространство. Натужился и смог. В смысле предпочел уйти в гиперняху. И даже там эти сволочи еще два часа за мной гонялись с оптронным бластером. Ну не суки?! Пришлось снова рискнуть и превысить скорость света на перекрестке. А что было делать? Результат, сами понимаете, вполне предсказуем - затерялся в паралелльных мирах. Часа через три с трудом в одном полуподвальном портале с ядовитыми змеями вынырнул,- жуть! Гоблин на гоблине. Еле успел назад заскочить, пока дыра не затянулась. А потом непруха вообще конкретная пошла, уж лучше бы фрицы с бластером. Двое суток мучений - и ни одного выхода из гиперпространства. Врагу не пожелаешь в страшном сне. Ведь в гиперпространстве писать вообще нельзя - сразу мгновенная аннигиляция. А я же не резиновый, в конце-концов. Уже и запасной мочевой пузырь из силикона подключил, и мочеточники скрестил на удачу - не помогает. Вылетел в первый подвернувшийся вход и невзирая на лица сразу же дуплетом помочился из двух пузырей. Ото кайф, так кайф. Какой там план. 

Огляделся - Маринка идет крыс к ужину собирать. Которая, ну, Вы в курсе... Слово за слово, короче вывела она меня потом в итоге на поверхность за запасной мочевик. А что было делать? Даже дуплет простила. Я ведь невзирая на лица именно на нее, так сказать. Но мне тогда все равно было, так что я не виноват. 

А дальше - вообще жесть. Год то оказывается 2021 уже.Поначалу не верил, думал разыгрывают. Шутят как бы со мной. Давайте, грю, газету- иначе нифига не поверю на слово. Гля, точно - 24 мая 2021 года. Понедельник. Фигасе... Вот тут уже я конкретно припух и так боком-боком в сторону дома подтягиваю свои субстанции многострадальные. Боязно как-то без справки домой заходить после одиннадцати с половиной лет отсутствия. 

Тихонько на цыпочках вхожу (еще, главное удивился во сне, что ключ подошел). И сразу фейерверк на оба глаза - баа-бааах по башке сковородкой! За что? А мне пустой флакончик антиперспиранта под нос сразу, НА! Смотри гад, до чего довел - одиннадцать лет в память о тебе пустым балончиком мажусь, где ты шлялся, шоб ты сдох. Плохой в общем сон был. И как всегда, в руку.

В итоге - сегодня на работе сгорел комп в одно мгновение. Весело понедельник начался. Так что, люби друзи - общение с пришельцем из будущего (со мной то есть) временно ограничено. Как новый комп соорудится и все настрою - дам знать. 

Вот вам и планы... а собирался ведь комп менять на Новый год, чтобы неспеша и добротно. А жизнь диктует свои темпы и никуда не деться... 

Самое ужасное, что все истинная правда. И сон и компьютер. Зато клевый зонтик (настоящий английский) сегодня супруге купили. С защитой от урагана. До чего прогресс дошел...
Doppler aka =[ААК]=
в блоге сейчас, уникальных, всего посетителей сегодня  
счетчик посещений 

4-5 августа планировалось отравить жителей Москвы! (2010) DVDrip

4-5 августа планировалось отравить жителей Москвы!

Интервью, шокировавшее общественность, под названием «Антироссийский Антициклон-2», данное Татьяне Алёхиной академиком
Н.В. Левашовым

Теория с глобальным потеплением - фикция, что уже было опубликовано во многих источниках информации. Все это - искуственно создаваемая видимость угрозы надвигающегося голода в связи с повышением температуры на планете, для чего было применено климатическое оружие. Однако, акция с аномально жарким летом в России планировалась не только для того, чтобы угробить урожай и продавать ГМ-пшеницу. Если бы антициклон простоял на месте четыре месяца, как планировалось, то действительно и природе, и стране был бы нанесен колоссальный ущерб. Он оценивался бы уже в триллионах не рублей, а долларов!
Пятая колонна планировала весьма серьезную акцию, которая должна была произойти с 4 на 5 августа. 4 августа по Москве уже было установлено в разных местах множество баллонов с отравляющими газами. Пятая колонна только ожидала удобного момента для выполнения этой операции. И он наступил, когда с юго-востока принесло гарь, а к вечеру стало совершенно безветренно. Почти как в знаменитой песне «Подмосковные вечера»: «Не слышны в саду даже шорохи, все здесь замерло до утра»! Вот так все замерло в ночь с 4 на 5 августа… Которая могла оказаться для миллионов москвичей последней в жизни…

Скачать видео с
Народ

Скачать видео с
Документал

Смотреть видео
Онлайн

Почитать интервью
Антироссийский Антициклон 2

---
Источник:
http://www.levashov.info/articles.html
---

kaZantip - дискотека под куполом реактора.

А кто-то вообще помнит с чего начинался "музыкальный" фестиваль Казантип?
    ****(KaZantip)****   
(я не марихуану имею в виду, тем более, что в прошлом году
канал из Колумбии с оборотом в 2 млрд частично перекрыли,
во всяком случае, так отрапортовались в СМИ)


Крымская АЭС, Щелкино
самая дорогая в мире атомная электростанция
- сотни миллиардов закопанных денег и десятки тысяч разрушенных судеб

На этом фото очень сложно понять масштаб. Этот уникальный датский кран «Kroll»   был сделан и привезен  на заказ в Крым только для того, чтобы надеть на реактор купол. Увы...  Не пригодился...(для этих целей). Кто будет в Крыму летом на машине, очень рекомендую - посетите эти места. Правда мало что уже осталось. Но впечатления очень сильные. Всё равно, как побывать в ЗОНЕ из "Пикника на обочине". Только в параллельной вселенной. До часа "Х". Или после... Все относительно. Для Щелкино и его вынужденных жителей (не очень уместное слово в данном случае), а скорее заложников - однозначно после часа "Х". Это фото мое. Если интересно - в сети можно найти довольно много других фото. Более красноречивых. Просто мне там было очень страшно, и тогда у меня еще была зеркалка с пленкой - много кадров непонятным образом оказались засвеченными.

PS: После того, как случайно сегодня вечером наткнулся на свои фото АЭС и в связи с этим родил этот экспромт - пошел ради любопытства поискать в сети. Нашел неплохой репортаж.
Если кому интересно - http://lifeglobe.net/blogs/details?id=128
А вообще-то я планировал заметку про музыку, поскольку слушал оперу Градского "Мастер и Маргарита". Но так уж вышло.


Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна