Коров'ячі батьки, брати та сини - бики мають крутий норов та непередбачувану поведінку. Рівень тестостерону у них зашкалює, вони не прислухаються до інших думок, можуть вибухнути гнівом у будь-який момент (справжні альфа-самці!), тому погано піддаються дресируванню, через те використовувались у господарствах за прямим призначенням - розмноження коров'ячого поголів'я. Зовсім змінюється в них світогляд, коли їх скопити. З цього моменту вони називаються волами, відрощують собі величезні роги, та нікуди вже не поспішають. А при тому, що мають неймовірної міцності м'язи, використовувались у господарстві як тяглова сила, такий собі супер-чисто-екологічний біотрактор. Керувати таким трактором надзвичайно просто, система команд проста: "Гей!" - рушай, "Соб!" - поверни вліво, "Цабе!" - поверни вправо, "Тпру!" - стій. Пульт керування - довга лозина. Такими тракторами яких тільки робіт не переробили! Вони орали землю, перевозили різні збіжжя, крутили жорна млинів, водокачок, молотилок та інших механізмів. І завжди нікуди не поспішали. Незважаючи на їх неспішність та поважаючи силу і витривалість, використовували їх і на далекі подорожі. Чумаки, наприклад, їхали із своїм товаром через всю Україну в Крим по сіль. Народ підмічав особливості кожної тварини, та давав їм різні назви: "швейнога" - віл, у якого задні ноги у колінах чіплялися одна за одну, "блиндар" - котрий кривив ногами, "безприпорий" - тварина, що не мала підвищення в кінці шиї, на яке спиралося ярмо, "буян" - примхливий віл, "гостяк" - худий, "караман" - чорний віл, "гузок" - миршавенький, з малими рогами, "кислиця" - впертий, "коваль" - поганий у ходу. Віз для пари волів був у півтора-два рази більший, ніж для коней, воли з однаковою швидкістю тягли і порожнього воза і навантаженого до тони вантажу. За цю свою неспішність воли були витіснені з ринку тяглової сили більш маневреними кіньми, а потім - залізними тракторами.


Пимоненко М. Віл
[ Читати далі ]