У кума Путіна начисто зірвало дах. Тепер цілий голова політради ОПЗЖ Медведчук шукає американські біологічні лабораторії в Україні.

Як повідомляють джерела в оточенні керівництва партії, Медведчук розпочинає реалізацію чергового проекту Кремля по «викриттю біолабораторій ЦРУ США на території України». При цьому, штаб партії для поширення через підставних осіб уже приготував ряд електронних петицій щодо «припинення роботи американських лабораторій по виготовленню бактеріологічної зброї на території України», з подальшим їх розміщенням на сайті Президента України.

Аналогічні заходи «з пошуку і викриття агентів ЦРУ і поширення американських вірусів в Україні» будуть реалізовуватись депутатами від ОПЗЖ шляхом відповідних запитів. Зокрема, народні обранці від «найбільш опозиційної» політсили вимагатимуть проведення вибіркового тестування населення на коронавірус для пошуку, на хвилинку, ПРИХОВАНИХ ЕПІДЕМІЙ, які, за твердженнями прокремлівських нардепів, культивовані саме у американських біолабораторіях на території України і ретельно приховуються українською владою на вимогу Вашингтона.

Феесбешні методички для партії, яка є форпостом російських інтересів в Україні, варто уже переписати з часів «холодної війни». Нафталінові політики, електорат яких свято вірить у «руській мір» і «амєріканскіх агрєссоров», у власному маразмі досягнули апогею.

Не варто переконувати їх в іншому, нехай вірять у мощі «вічних Лєніна/Сталіна». Варто тільки самим не повірити у те, що генерується у мізках Медведчука, адже він і його апологети скоро відійдуть на цвинтар історії як велике еволюційне непорозуміння і атавізм азійсько-московського дикунства.

Роздавав листівки. “Обізнаність” наших громадян зашкалює. Таке враження, що вони не одриваються від путінських телеекранів. Радянський Союз в уяві багатьох є раєм на землі. А я жив у тому раю. Там законів дотримувалися лише в тюрмах, і то, не всіх, а для рецидивістів. І заслуга в тому була не керівництва а націоналістів та рецидівістів. В колгоспних магазинах на прилавках була лише крупа пшенична, і та з червячками. Візьмеш пучок тої крупи, а за тим пучком піднімаються ще пару “зв’язані адной цеп’ю”.

У Токмаці ще недавно бачив живих свідків сталінського “добробуту”. Вони розповідали, що працюючи в колгоспі, хліба наїлися вволю, лише під час окупації, при німцях. У Сересерії часів Сталіна було лише дві проблеми:

• нестача хліба;

• надлишок трупів.

Радянські “фабрики смерті” безперервно і ударно працювали постійно. Досить прочитати книжку якогось кацапика “Червоний терор в Росії”. У Світі не існували такі тортури над людьми, які б не застосовувалися в Сересерії. Особливо ударно фабрики смерті працювали у 1937-1938 роках. Якщо з тілами закатованих ще якось давали раду на території, де не було мерзлоти, то зовсім інша була ситуація в зонах, де копати яму було досить великою проблемою. Десятки мільйонів трупів. Через все те, українці пройшли, а багато хто, особливо ті хохли, що надійно замаскувалися додавши в прізвищі до букви “о”, букву “в”, та зрадили дідівську мову хочуть повторити. Можливо і справді, путін розумний і створив з китайцями ринок людських органів та пересувні крематорії, що були помічені на окупованих територіях. Тоді найбільшу проблему радянського часу буде вирішено.

Токмак. Залишки військового заводу. 200 кілометрів від фронту.

За Жукова. Коли у війні з Японією, його любов до розстрілів ще стримував відомий кат Єжов, бо навіть цього ката обурювала їх кількість, то в подальшому ця кровожерливість вже не знала меж. Війна, форсування Дніпра, все його прихильники можуть пояснити, навіть наказ про виселення всіх українців в “разниє мєста” Сересерії. Пояснять, що українці на то заслужили, або, що такого не було. Але навіщо було по війні влаштовувати військові навчання за участі радянської армії з застосуванням ядерної зброї, що привело до багатьох смертей?

Кількість закатованих голодом і іншими засобами цих “героїв” перевищує десятки мільйонів.

Аби вшанувати ці безневинні жертви, я б порадив Верховній Раді прийняти закон про декомунізацію. Оскільки, ті, хто зберігають пам'ятники катам України, агітують за Сталіна і Жукова заслуговують на повагу, бо ж громадяни, а за Сталіна пенсій не було, то і цих агітаторів варто залишити без права на пенсію, пожиттєво, і без права брати участь у голосуваннях. Має ж бути справедливість на Світі!

Ті, хто був учасником Майдану чи підтримував його морально та матеріально не могли собі уявити, що результатом їхньої боротьби скористаються найвідвертіші вороги України і серед них усім відомий Віктор Медведчук?!  Уявіть, як зараз почуваються матері загиблих на Майдані дітей?

Те, що Порошенко зрадник, думаю, уже відомо усім, навіть тим, хто ще намагається його виправдати, а тим самим і свій «профанізм» у найпростіших суспільно-політичних питаннях (про політологів не говорю – ці відпрацьовують гроші). Дивує інше: чому мовчать ті досить відомі й потужні особи нашого суспільства, які вже давно мали б про це заявити вголос? Що настільки зав’язані у цьому болоті, що бояться наслідків?

Мінські угоди, виписані в Кремлі – це очевидна зрада, яка підтримується також і Заходом, а особливо Німеччиною. (Не дивно. Захід пожертвує ким завгодно задля свого спокою). Це здача ще однієї частини території тільки іншими методами, коли вже не можна було заявити «Не провокуйте Путіна!», бо на захист держави добровільно піднявся сам народ.   Назвати війну АТО і вести переговори з терористами – це ноу-хау у новітній історії.  Терористами до цього часу називали тих, кого треба було ЗНИЩИТИ!   Порошенко і К визнали терористів, а також і ідіотичні ДНР та ЛНР.

Загалом, подібні перемовини, порушили усі межі можливої дипломатії й переговорного процесу – це новітній «договрняк» XXI століття!   На карті не лише доля й життя кожного українця, а усієї держави.   І на переговори влада відправляє від імені України найбільших україноненависників, друзів Путіна: Медведчука і Кучму, які ще 2005 року мали отримати відповідний термін ув’язнення.   Хто вони зараз в державі, щоб виконувати надто відповідальну місію?   Ніхто!  «Раби, грязь Москви»!   У їхній компанії Зурабов і представники Путіна: «згвалтованого» Кремлем і Києвом Донбасу.   Ці люди під приводом «звільнення полонених» вирішують долю України, виставляють путінські умови нашій владі, яка не без допомоги Кремля її й захопила.

Те, що процесом на Майдані управляла «третя» невидима сила – уже факт, який не потребує доказів.   І тепер ця сила не лише спокійно в Україні почувається, а й з оскалом вилазить на політичну арену і диктує свої правила.   Ці «сірі кардинали» тепер управляють і Україною через Порошенка і його «компанію». Точніше донищують…

Нам підкинули думку, що відбулася «революція гідності», а насправді, один олігархічний клан за допомогою повсталого народу позбувався іншого.   Але надію додає те, що ми все-таки вміємо згуртуватися і підніматися з диванів.  Нам знову накинули «засланих козачків», «комбатів», «ура-патріотів», аби лише недопустити руйнування кланово-олігархічної системи, щоб ми дерли горло та доводили один одному, які вони герої… Пролаганда робить свою справу.   А пошматована Україна кривавими слізьми волає про порятунок…

На фоне мифических снижений полномочий Президента Украины, а по факту – уже начавшейся узурпации власти президентом, Новороссия демонстрирует приверженность демократии.

Искренняя поддержка некоторыми гражданами демократических преобразований в ходе еврмайдана, обернулась ещё большими бедами для Украины. У власти исключительно олигархи и наша страна стремительными темпами катится в экономическую пропасть. Вместо мира – массовые преступления и раскол страны. Вместо демократии - диктатура.

Борясь с диктатурой президента, сторонники европейской интеграции заявили одним из требований возврат к Конституции 2004 года. И под давлением протестующих 21 февраля 2014 года Президент Украины Виктор Янукович принял решение о возврате к Конституции 2004 года. Де-юре эта реформа была реализована исполняющим обязанности Президента Украины Турчиновым, а её плодами сейчас пользуется Пётр Порошенко.

Но на практике этого недостаточно для реального исключения президентской монополии. Стоит отметить, что суть конституционной реформы 2004го года – переход к парламентско-президентской форме правления. И Конституция-2004 это лишь первый шаг на этом пути. Об этом неоднократно говорил фактический автор этой Конституции Виктор Медведчук. Ещё в 2012 году, лидер «Украинского выбора» предсказал кризисные события связанные с отказом от конституционной реформы 2004 года. «После решения Конституционного суда в 2010 году, отменившего конституционную реформу, демократия в Украине умерла». К сожалению, слова Медведчука никто не услышал и, возможно, именно поэтому и произошёл новый майдан.

Де-юре мы перешли к парламентско-президентской форме правления. Но этого недостаточно, чтобы предотвратить диктатуру нового президента. Президент Украины по действующей Конституции имеет возможность досрочно прекратить полномочия Верховного Совета Украины, непосредственно принимает участие в назначении премьер-министра, министра обороны, министра иностранных дел. Президент Украины назначает и увольняет генпрокурора, половину членов Нацбанка, половину состава Нацсовета по вопросам телевидения и радиовещания и т.д. И, именно, в руках Президента Украины находится вопрос о провозглашении референдума по народной инициативе. То есть, все заявления, о уменьшении полномочий Президента, на самом деле, мягко говоря, преувеличены.

Но проблему президентской диктатуры понимают и на Донбассе. Именно поэтому, объединившиеся в Новоросиию, самопровозглашённые республики в своей Конституции вообще убрали должность Президента! В соответствии с Конституционным актом о создании конфедеративного государства Союз народных республик (Статья 13), законодательным органом является Парламент, а главным исполнительным органом является Правительство. При этом, Правительство создаётся Премьер-министром, которого, в свою очередь, назначает Парламент СНР (Статья 14, 16). Таким образом, в Новороссии, исключается конкуренция двух органов исполнительной власти. И правительство полностью подчиняется представителям народа в Парламенте.

Интересная ситуация получается. То, о чём говорили некоторые участники евромайдана, стало реальность для Донбасса. Новороссия занимается строительством социального государства, ориентированного на народовластие. Украина же продолжает свой путь к диктатуре. Но на этот раз это диктатура олигархов.